провина

См. также в других словарях:

• провина — и, ж. Те саме, що вина 1). || Помилка, прорахунок у чому небудь. || Негативна риса, недолік, вада; порок. Загладжувати провину. Спокутувати провину …   Український тлумачний словник

• провина — [прови/на] ние, д. і м. н і …   Орфоепічний словник української мови

• провина — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

• біда — I и/, ж. 1) Нещаслива пригода, подія, що завдає кому небудь страждання; нещастя, лихо. || Несприятливі, важкі умови, труднощі, неприємності. || у знач. присудк. сл. Погано кому небудь, лихо, нещастя з кимсь. •• На біду/ на нещастя, на лихо. 2)… …   Український тлумачний словник

• зловживання — я, с. 1) Дія за знач. зловживати. 2) Провина, пов язана з незаконними чи злочинними діями. •• Зловжива/ння вла/дою або/ посадо/вим стано/вищем умисне, з корисливих мотивів використання посадовою особою влади чи посадового становища …   Український тлумачний словник

• зустрічний — а, е. 1) Який рухається назустріч. || у знач. ім. зустрі/чний, ного, ч.; зустрі/чна, ної, ж. Людина, яка зустрічається, трапляється кому небудь на шляху. || Розташований поблизу шляху, яким хто небудь іде або їде. || Який має протилежний якомусь… …   Український тлумачний словник

• приписувати — ую, уєш, недок., приписа/ти, ишу/, и/шеш, док., перех. 1) Додавати до написаного; дописувати. || Робити запис про додавання чого небудь до чогось. 2) Перебільшувати які небудь дані в офіційних документах. 3) Записуючи, зараховувати кого , що… …   Український тлумачний словник

• причина — и, ж. 1) Явище, яке обумовлює або породжує інше явище; прот. наслідок. 2) Підстава, привід для яких небудь дій, вчинків. || Спонукання, міркування, мотиви, якими викликаються які небудь вчинки. 3) заст. Непередбачений випадок, скрутні обставини.… …   Український тлумачний словник

• проступок — пку, ч. Вчинок, що порушує які небудь норми, правила поведінки, загальноприйнятий порядок; провина …   Український тлумачний словник

• серйозний — а, е. 1) Який відзначається вдумливістю, розважливістю в думках і вчинках, у ставленні до життя (про людину); статечний. || Стриманий у вияві своїх почуттів; суворий. || Який відзначається вдумливим, вимогливим ставленням до своєї роботи; який… …   Український тлумачний словник

• смертний — а, е. 1) Який не живе вічно; прот. безсмертний. || у знач. ім. сме/ртні, них, мн. (одн. сме/ртний, ного, ч.; сме/ртна, ної, ж.). Люди; прот. безсмертні. Простий смертний. 2) Признач. для вмираючого або для мертвого. На смертнім одрі. •• Сме/ртна… …   Український тлумачний словник