-
1 пров'ялюватися
Iпровя́ливаться, провя́литьсяII страд. з; несоверш.провя́ливаться -
2 пров'ялитися
см. пров'ялюватися -
3 провяливать
провялить в'ялити, зв'ялити, пров'ялити, (хорошенько) вив'ялювати, вив'ялити, (немного) прив'ялювати, прив'ялити, (о мн.) пов'ялити що (напр. рибу, овочі). Провяленный - зв'ялений, пров'ялений, вив'ялений, прив'ялений. -ться -1) в'ялитися, вив'ялюватися, бути зв'яленим, про[ви]в'яленим;2) (средн. з.) в'ялитися, зв'ялитися, пров'ялитися, пров'янути, вив'ялюватися, вив'ялитися, (немного) прив'ялюватися, прив'ялитися, пров'янути. [Поставила вишні на сонці, нехай пров'януть добре, а до сушу в печі (М. Гр.)]. Провялившийся - пров'ялий.* * *несов.; сов. - пров`ялитьпров'я́лювати, пров'яли́ти
См. также в других словарях:
пров'ялюватися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
пров'ялюватися — юється, недок., пров я/литися, иться, док. 1) Злегка підсушуватися на сонці або на свіжому повітрі; ставати пров яленим. 2) тільки недок. Пас. до пров ялювати … Український тлумачний словник
пров'ялитися — див. пров ялюватися … Український тлумачний словник
