-
1 принцип
принцип (-пу); (основание) засада. На новых -пах - на нових принципах (засадах). Основные -пы теории - основні принципи (засади) теорії. Человек без -пов - людина без принципів (без засад).* * *при́нцип, -у -
2 принцип
ПРИНЦИП ( від лат. principium - начало, основа) - 1) Першопочаток, те, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки. Античні філософи прагнули віднайти П. існування усіх речей і, зазвичай, пов'язували його із субстанцією О. д XVI - XVII ст. в європейській філософії П. почали тлумачити здебільшого як категорію теоретико-пізнавальну на основі розрізнення того, що лежить в основі дійсності, - П. буття і того, що лежить в основі пізнання цієї дійсності, - П. пізнання. В подальшому розуміння П. переміщується у сферу логічного виразу пізнання; П. стає центральним поняттям, основоположною ідеєю, що пронизує певну систему знання і субординує його. У межах теоретичного знання П. означає вимогу розгортання самого знання у систему, де всі теоретичні положення логічно пов'язані між собою і випливають певним чином одне з одного. Будьяка теоретична система знання ґрунтується на принципах, пов'язаних між собою. 2) Внутрішні переконання людини, ті практичні, моральні й теоретичні засади, якими вона керується в житті, в різноманітних сферах діяльності. -
3 принцип
-
4 принцип
астр., матем., техн., физ.при́нцип, -пу- адресный принцип
- антропный принцип
- блочный принцип
- вариационный принцип
- избирательный принцип
- комбинационный принцип
- космологический принцип
- позиционный принцип
- принцип абстракции
- принцип аргумента
- принцип взаимности
- принцип взаимодействия
- принцип вложения
- принцип выбора
- принцип двойственности
- принцип дополнительности
- принцип дуальности
- принцип замещения
- принцип запрета
- принцип измерения
- принцип инвариантности
- принцип индукции
- принцип исключения
- принцип максимума
- принцип минимакса
- принцип минимума
- принцип наложения
- принцип неопределённости
- принцип непрерывности
- принцип обращения
- принцип обратимости
- принцип обусловленности
- принцип отделимости
- принцип относительности
- принцип перманентности
- принцип подобия
- принцип подчинённости
- принцип преобразования
- принцип причинности
- принцип противотока
- принцип регулирования
- принцип сведения
- принцип сдвига
- принцип согласия
- принцип соответствия
- принцип суперпозиции
- принцип тождественности
- принцип эквивалентности
- эргодический принцип
- распределительный принцип
- ступенчатый принцип -
5 принцип
астр., матем., техн., физ.при́нцип, -пу- адресный принцип
- антропный принцип
- блочный принцип
- вариационный принцип
- избирательный принцип
- комбинационный принцип
- космологический принцип
- позиционный принцип
- принцип абстракции
- принцип аргумента
- принцип взаимности
- принцип взаимодействия
- принцип вложения
- принцип выбора
- принцип двойственности
- принцип дополнительности
- принцип дуальности
- принцип замещения
- принцип запрета
- принцип измерения
- принцип инвариантности
- принцип индукции
- принцип исключения
- принцип максимума
- принцип минимакса
- принцип минимума
- принцип наложения
- принцип неопределённости
- принцип непрерывности
- принцип обращения
- принцип обратимости
- принцип обусловленности
- принцип отделимости
- принцип относительности
- принцип перманентности
- принцип подобия
- принцип подчинённости
- принцип преобразования
- принцип причинности
- принцип противотока
- принцип регулирования
- принцип сведения
- принцип сдвига
- принцип согласия
- принцип соответствия
- принцип суперпозиции
- принцип тождественности
- принцип эквивалентности
- эргодический принцип
- распределительный принцип
- ступенчатый принцип -
6 принцип
нача́ло ( принцип), при́нцип -
7 принцип універсалізації
ПРИНЦИП УНІВЕРСАЛІЗАЦІЇ - уперше введений Кантом як принцип, що визначає виправданість моральної норми у відповідності до того, наскільки вона може претендувати на всезагальність В. ідповідно до цього Кант формулює категоричний імператив: "Чини так, щоб максима (правило), якою керується твоя воля, могла б стати принципом загального законодавства" (тобто була визнана моральною усіма). В сучасній філософії моралі (Геєр, Зінгер) П.у. поширюється не лише на правила дії, а й на самі дії, визначаючи їх легітимність: не слід чинити дії, всезагальне здійснення яких має негативні наслідки. Відтак цей принцип застосовується не тільки до максим чи норм, а й безпосередньо узагальнює саму діяльність. П.у. відіграє важливу роль і в комунікативній філософії. Поєднуючи телеологічний та деонтологічний виміри етики, Габермас наступним чином формулює загальнозначущість норми: "Кожна значуща норма повинна відповідати умові, що наслідки та побічні наслідки, котрі здогадно виникатимуть із її всезагального застосування при задоволенні інтересів кожного індивіда, можуть бути без примусу прийняті усіма учасниками". Бьолер конкретизує цей принцип: лише ті норми, практика, проекти можуть визнаватися легітимними, які (за умови знання їхніх наслідків та побічних наслідків) могли б бути без примусу визнані в процесі аргументації усіма можливими учасниками дискурсу. П.у. поширюється і на інші інтенції людини - легітимацію проектів, програм, наукових досліджень тощо, які можуть мати негативний вплив на життєвий світ людини.А. ЄрмоленкоФілософський енциклопедичний словник > принцип універсалізації
-
8 принцип єдності мислення і буття
ПРИНЦИП ЄДНОСТІ МИСЛЕННЯ І БУТТЯ - один з основних принципів філософії, оскільки мислення і буття - найбільш загальні протилежності, які існують у світі. Має декілька аспектів. 1) Генетична єдність мислення і буття є проблемою, на яку існують різні відповіді. Матеріалізм вважає буття первинним, мислення - вторинним за походженням, ідеалізм - навпаки, буття виводить з мислення, ідеї тощо. Третя точка зору полягає в тому, що обидва існують завжди і розвиваються одночасно як одне ціле. Такою є точка зору Шеллінга, Шардена та ін. 2) Гносеологічний аспект принципу полягає у пізнаваності буття за допомогою мислення. їй протистоїть агностицизм і скептицизм. Мислення і буття знаходяться нібито в різних місцях: перше в нас, друге поза нами (нашим мисленням і свідомістю взагалі). Але при такій їх розбіжності різні мислителі по-різному оцінюють можливості людського мислення. Підставою для агностицизму і скептицизму є положення, висунуте Декартом і розвинуте Кантом: за допомогою одного мислення, без почуттів, неможливо довести буття будь-якої речі чи істоти. 3) Протистояння мислення і буття - це прояв протистояння людини навколишньому світові: вона підноситься над ним, відноситься до нього іззовні, бо не визнає безпосередньо існуючого, а змінює його і створює нову дійсність. Людина внаслідок цього не помічає, що її мислення є серцевиною світу, бо воно є внутрішнім у людині, а сама вона є внутрішнім у природі, її концентрація і ядро - мікрокосм М. ислення таким чином і зовнішнє щодо природи і внутрішнє в ній. Із зовнішнім буттям мислення пов'язане опосередковано, через органи почуття; з внутрішнім буттям, властивістю якого воно є, - безпосередньо: воно "розлите" по ньому. Тому зміст дійсності може входити в нього і ззовні і з середини. Проявом останнього є апріорне в нашому мисленні, вроджені зародки категоріальних та інших форм, які виявила генетична психологія і які розвиваються під впливом діяльності і спілкування. 4) Близькою до цієї точки зору була позиція Гегеля. Тотожність мислення і буття - принцип його логіки - означає, що мислення знаходиться в середині, в серцевині буття і тому існує у подвійному вигляді: як усвідомлене в людині і несвідоме в навколишньому світі. Сама єдність при цьому теж має два значення: оскільки людське мислення вбирає властивості зовнішнього світу, ідеалізує і узагальнює їх, виникає єдність мислення і буття на боці мислення, в самому мисленні. Оскільки ж визнається його існування поза людиною, воно тотожне буттю на боці останнього. В процесі пізнання така тотожність є не статичним фактом, а поступовим збігом суб'єктивного мислення і змісту буття: послідовність категорій спрямована від абстрактних і поверхових до більш конкретних і глибоких, в своїй сукупності вичерпує категоріальні визначеності світу і переводить їх у систему форм мислення (див. діалектична логіка).М. БулатовФілософський енциклопедичний словник > принцип єдності мислення і буття
-
9 принцип Франка-Кондона
-
10 принцип антропності
див. антропності принцип -
11 принцип екстенсійності
Філософський енциклопедичний словник > принцип екстенсійності
-
12 принцип єдності знань
Філософський енциклопедичний словник > принцип єдності знань
-
13 принцип накладання
див. суперпозиції принцип -
14 принцип спостережуваності
Філософський енциклопедичний словник > принцип спостережуваності
-
15 принцип суперпозиції
див. суперпозиції принцип -
16 принцип абстракции
при́нцип абстра́кціїРусско-украинский политехнический словарь > принцип абстракции
-
17 принцип аргумента
при́нцип арґуме́нтуРусско-украинский политехнический словарь > принцип аргумента
-
18 принцип взаимности
при́нцип взає́мностіРусско-украинский политехнический словарь > принцип взаимности
-
19 принцип взаимодействия
при́нцип взаємоді́їРусско-украинский политехнический словарь > принцип взаимодействия
-
20 принцип вложения
при́нцип укла́денняРусско-украинский политехнический словарь > принцип вложения
См. также в других словарях:
ПРИНЦИП — (от лат. principium – основа, начало) 1) в субъективном смысле осн. положение, предпосылка (принцип мышления); см. Максима (принцип действия); в объективном смысле исходный пункт, первооснова, самое первое (реальный принцип, принцип бытия).… … Философская энциклопедия
ПРИНЦИП — (1) главное, исходное положение какой либо науки, теории, учения и т.д.; (2) основа действия какого либо механизма, прибора, устройства; (3) П. вариационный положение, отражающее общие закономерности механических явлений и устанавливающее… … Большая политехническая энциклопедия
принцип — ПРИНЦИП, ПРИНСИП а, м. principe m., нем. Prinzip <лат. principium. 1. Основное положение. Прежде всякого плана школы на надо согласиться в основаниях (principes) народного образования. Огарев Народ. политехн. школа. Он <локк> утверждал,… … Исторический словарь галлицизмов русского языка
Принцип — Принцип ♦ Princip Теоретическое начало; точка отсчета рассуждения. Природа принципа предполагает его недоказуемость (в противном случае это будет уже не принцип, а теорема или закон), как природа доказательства предполагает опору на какой… … Философский словарь Спонвиля
ПРИНЦИП — (лат., от princeps первый знатнейший). Первоначальная причина, начало, основное понятие, научное или нравственное начало, правило, от которого не отступают. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. ПРИНЦИП… … Словарь иностранных слов русского языка
ПРИНЦИП — и (устар.) ПРИНЦИП, принципа, муж. (от лат. principium начало) (книжн.). 1. Основное начало, на котором построено что нибудь (какая нибудь научная система, теория, политика, устройство и т.п.). «Принцип буржуазного национализма развитие… … Толковый словарь Ушакова
принцип — и устарелое принцип (принсип), прынцип. В XIX веке различие в произношении слов принцип (принсип) и принцип (прынцип) нередко носило сословный характер. Ср. например, у И. Тургенева: « Мы, люди старого века, мы полагаем, что без принсипов (Павел… … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
принцип — См. закон … Словарь синонимов
Принцип — Гаврило (1894 28.4.1918), член организации Млада Босна . Родился в крестьянской семье в селе Обляй (центр антитурецкой борьбы). Окончил школу и коммерческое училище в Сараево, обстановка в котором была крайне радикальной. Вступил в организацию… … Терроризм и террористы. Исторический справочник
ПРИНЦИП — (от лат. principium начало Основа), 1) основное исходное положение какой либо теории, учения, науки, мировоззрения, политической организации.2) Внутреннее убеждение человека, определяющее его отношение к действительности, нормы поведения и… … Большой Энциклопедический словарь
ПРИНЦИП — (лат. principum начало, основа, происхождение, первопричина) основание некоторой совокупности фактов или знаний, исходный пункт объяснения или руководства к действиям. В античности онтологическое определение П. как субстанции, в своем… … Новейший философский словарь