приватна+власність

ПРИВАТНІСТЬ ( від лат. privatus - той, що знаходиться у приватній власності, особистий, а також приватна особа - тобто така, що не займає державної посади) - один із доконечних принципів і критеріїв свободи; прояв індивідуалізації як вектора і закономірності соціально-культурного і цивілізаційного розвитку. П. в усіх сферах життя є підставою, формою і наслідком здобуття окремою людиною реальних можливостей існувати автономно, мати та оберігати свій суверенітет у царині прийняття рішень, формування і реалізації "Я-концепції" і власного життєвого проекту. Визнання П. ґрунтується на припущенні, що можуть (повинні) існувати інтереси, властиві окремому індивідові, які збігаються з інтересами інших індивідів (або спільнот). Наявність такого приватного інтересу спонукає людину до виокремлення із загалу, самореалізації і самоствердження. П. передбачає свідоме протистояння будьяким намаганням втрутитися ззовні і звузити (або звести нанівець) сферу індивідуальної свободи, позбавити особистість самої можливості вибору. Передумовою та осердям П. як важливої чесноти громадянського суспільства є особистісна гідність, визнання і повага особистістю гідності в собі та в інших. Значущість П. полягає в тому, що її наявність створює можливість для максимального розширення індивідуального простору свободи, вибору тих чи інших параметрів особистісної ідентичності поза будь-яким тиском. Потяг до П. (так само, як і потяг до спілкування, визнання іншими) вкорінений у самій "природі" людини, у її намаганні виокремитися з юрби, усамітнитися, залишитися осторонь зі своїми турботами і пристрастями. П. утворює потенційну можливість, що її завжди можна без перешкод використати (на відміну від самотності й покинутості). П. може тлумачитись як елемент і докорінна вимога індивідуалізму (в цьому розумінні П. протистоїть загальності і колективізму), але може набувати і самодостатності, виступаючи характеристикою будь-якого типу соціальності (той чи той рівень П. властивий абсолютній більшості відомих культур, через що його не можна тлумачити як надбання винятково західної культури). Первинні кроки до П. було зроблено вже за доби виникнення перших цивілізацій, коли з'явилася можливість відокремленого від інших існування у просторі (простір власної домівки), втаємничення тілесного (зокрема сексуального) життя, кристалізації феномена сорому тощо. П. поступово стверджує себе у тенденціях секуляризації свідомості і правового затвердження віротерпимості, прав і свобод людини. Серед важливих чинників, які сприяли становленню П. та її доктринальному оформленню, було виникнення ін-ту приватної власності та її правове закріплення, формування приватного права, поява і поширення статусу правосуб'єктності, обґрунтування демократичних концепцій громадянськості і ліберальних ідеологем свободи та ін В. ідповідно, намагання поставити суспільство під тотальний контроль (напр., задля реалізації якихось всеохоплюючих соціальних експериментів) завжди передбачали наступ на П., її обмеження, а то й зведення нанівець як джерела непередбачуваності і прояву свободи. Наявність П. дозволяє зберігати плідну множинність способів і стилів існування, протистоїть намаганням уніфікувати соціальне життя, позбавити його необхідної невичерпності і варіабельності (в т.ч. у формі мутацій і девіацій, маргінальних субкультур і ексцентричного "непотребу"). Негативний вимір П. проявляється у самоусуненні людини від участі у громадянських справах, втраті інтересу до громадянського життя (абсентизм), байдужому та споживацькому існуванні осторонь суспільства. Абсолютизована П. призводить до корупції, ерозії чеснот громадянськості і демократії, до егоїстичного аутизму (коли людина зосереджується на власній домівці, "здоровому способі життя", уникаючи будь-яких перевантажень і ризиків, що супроводжують активне громадянське життя). Експансія бюрократії в усі сфери життя, практика використання сучасних засобів стеження за поведінкою людини (у супермаркетах, готелях, офісах тощо) несуть загрозу виникнення нових форм тоталітаризму, що спонукає до свідомого й послідовного обстоювання цінності П.

(1. prop.)

n юр. 1. власність; майно; маєток; a майновий; маєтковий; власний; 2. право власності

1. матеріальні (tangible assets) і нематеріальні активи (intangible assets), що належать кому-небудь із правом розпоряджатися, користуватися і володіти ними; 2. охоронювана державою, узаконена можливість розпоряджатися, користуватися, володіти матеріальними і нематеріальними активами

═════════■═════════

alien property іноземна власність; blocked property заморожена власність; city property міська власність; common property спільна власність; communal property спільне майно подружжя; community property громадська власність; cooperative property корпоративна власність; copyrighted property власність, забезпечена авторським правом; corporate property корпоративна власність • акціонерна власність; corporeal property матеріальна власність • фізична власність; damaged property пошкоджене майно; depreciable property майно, яке зношується; discarded property списане майно; external property закордонне майно; financial property власність у формі цінних паперів; fixed property нерухоме майно; foreign property закордонне майно; freehold property повна земельна власність • повноправна земельна власність; future property майбутня власність; government property державна власність; group property групова власність; immovable property нерухоме майно • нерухомість; income-yielding property доходна власність; incorporeal property нематеріальна власність; individual property особиста власність; industrial property промислова власність; insured property застраховане майно • застрахована власність; intangible property нематеріальні активи; intellectual property інтелектуальна власність; investment property інвестиційна власність; joint property спільна власність; leased property орендне майно; leasehold property орендована земельна власність; mortgaged property заставлене майно; movable property рухоме майно; municipal property муніципальна власність; partnership property майно товариства; personal property особиста власність; pledged property заставлене майно; private property приватна власність; public property громадська власність; real property нерухоме майно • нерухомість; rented property орендована власність; residential property житло; town property міська власність; unencumbered property незаставлене майно; wasting property власність з обмеженим терміном служби

═════════□═════════

appraisal of property оцінка вартості майна • оцінка вартості власності; property held in trust власність, передана довірчому фонду; property line межа власності; property management управління майном; property, plant and equipment основні засоби • земля, підприємство і обладнання • матеріальні активи; property right право власності; property trust власність/майно у трастовому управлінні; property tax податок на власність; registration of property реєстрація власності; to acquire property придбати нерухоме майно; to administer property керувати власністю; to buy property купувати/купити майно; to inherit property успадковувати/успадкувати власність; to insure property застраховувати/застрахувати майно; to own property володіти власністю; to register property реєструвати/зареєструвати майно; to rent property винаймати/винайняти майно • орендувати майно; to sell property продавати/продати майно; to surrender property майно • відмовлятися/відмовитися від майна

property²:: ownership:: proprietorship

* * *

1) власність; майно

2) земельна власність, земельна ділянка, господарство, маєток

3) перен. надбання

4) право власності

5) властивість, якість

6) pl театр. бутафорія; реквізит

* * *

1) власність, майно

2) право власності

3) властивість, якість; характеристика; здатність

4) pl; миcт., кiнo бутафорія; реквізит

5) cпeц.; кiнo; миcт. п'єса, сценарій, придбані для комерційного використання

6) особа, яка працює за контрактом (про артистів, спортсменів-професіоналів)

1) власність; володіння

2) право власності

* * *

1) правильність

2) (the proprieties) pl правила пристойності (поведінки); правильність поведінки; пристойність

3) доречність

4) право власності

5) приватна власність

* * *

1) правильність

2) pl ( правила) ( the proprieties) пристойності, пристойність; правильність поведінки

3) доречність

4) icт. власність

5) риса; властивість; особливість

Руссо, Жан-Жак (1712, Женева - 1778) - франц. філософ, представник Просвітництва, письменник. Р. піддавав гострій критиці тогочасну цивілізацію, що тримається на нерівності і жорстокій експлуатації народу і протиставляв їй "природний стан", за якого люди були "рівними і вільними" і не зазнавали тиску влади та "примусових законів". Р. також наголошував на згубній дії наук і мистецтва, які "глушать " природний голос свободи і стають причиною падіння моралі. Р. вважав, що нерівність між людьми не споконвічна, головною причиною її виникнення є приватна власність. Майнова нерівність була закріплена утворенням держави. Розвиток цивілізації, за Р., поглиблює нерівність, найвищим ступенем якої є деспотизм. Філософ обґрунтував право народу на повстання: державу, яка тримається силою, можна зруйнувати лише силою. В трактаті "Про суспільний договір" описана ідеальна держава, що утворилася на засадах добровільної згоди й договору, в якій люди користуються свободою як її повноправні члени. Умовою свободи є рівність, як політична, так і майнова. Дрібну власність, створену своєю працею, філософ вважає непохитною основою суспільства і такою ж священною, як і свобода. Р. критикував систему англ. парламентаризму, відстоював ідею народного суверенітету, народовладдя та прямої демократії, за якої закони приймаються зборами всіх громадян (як в античному полісі чи у швейцарських кантонах). Основні тези договірної теорії Р. знайшли подальший розвиток у багатьох соціологічних і політичних теоріях. КнигаР. "Бміль, або Про виховання" займає проміжну ланку між педагогічним трактатом і художнім твором. Р. стверджував, що для розвитку природних задатків та індивідуальних нахилів дитини важлива не стільки освіта, скільки моральне виховання. Заперечуючи культові форми, церковність і релігійну догматику, спирався на позиції деїзму. Особливого значення надавав трудовому вихованню. Педагогічні погляди Р., засновані на гуманізмі і демократизмі, відіграли важливу роль у розвитку поглядів на завдання і методи виховання в кін. XVIII - на поч. XIX ст.

[br]

Осн. тв.: "Про вплив науки на звичаї" (1750); "Міркування про походження та причини нерівності між людьми" (1750); "Про суспільний договір" (1762); "Нова Елоїза" (1761); "Бміль, або Про виховання" (1762); "Сповідь" (1766 - 1769).

1. n

1) військ. рядовий

2) pl зовнішні статеві органи

2. adj

1) приватний; особистий

2) окремий; власний

3) закритий, недоступний для усіх; неофіційний

4) цивільний (про одяг)

5) таємний, секретний; конфіденційний

6) самітний

7) рядовий (про солдата)

* * *

1) вiйcьк. рядовий

2) pl зовнішні статеві органи

3) apx. приватна особа

4) icт.; = privacy III

1) приватний; особистий; окремий; власний

2) закритий, який не є доступним для всіх; "Р". "Стороннім вхід заборонений" ( напис на дверях)

3) неофіційний, приватний; який не знаходиться на державній службі, який не посідає офіційної посади; цивільний ( про одяг)

4) таємний, конфіденційний, секретний

5) відлюдний

6) рядовий ( про солдата)

7) особистий, потаємний

Ільїн, Іван Олександрович (1883, Москва - 1954) - рос. релігійний філософ і правознавець. Навчався у Новгородцева, Риккерта, Зиммеля, Нельсона, Гуссерля. За дисертацію "Філософія Гегеля як вчення про конкретність Бога і людини" (1918) отримав одночасно ступені магістра і доктора наук. Викладав у Московському ун-ті на Вищих жіночих юридичних курсах історію філософії та права Г. олова Московського психологічного тов-ва (1921 - 1922). Переконаний і діяльний супротивник більшовизму; у 1922 р. висланий з Росії. В Берліні стає одним із засновників Релігійно-філософської академії, проф. (1923 - 1934) і деканом (1923 - 1924) Рос. наукового ін-ту, видавцем ж. "Русский Колокол" (1926 - 1930). Позбавлений можливості викладати і друкуватися після приходу до влади нацистів, І. емігрує до Швейцарії (1938), де й продовжує до кінця життя наукові студії. Найвищим філософським здобутком І. є дослідження філософії Гегеля, яке стало не лише підсумком його філософських студій 1903 - 1918 рр., а й окреслило проблемне поле його подальшого філософського пошуку. Всупереч традиційному розумінню філософії Гегеля як системи абсолютного раціоналізму, І. підкреслює "конкретність" гегелівської ідеї і обґрунтовує тлумачення його філософії як конкретно-інтуїтивного ідеалізму. Важливою сферою творчості І. є філософія права, побудована як православно-християнська і осмислена крізь призму єдності правової і релігійної свідомості. Підґрунтя правового життя складають, за І., відчуття громадянином власної гідності ("закон духовної гідності"), його внутрішня свобода, перетворена у самостійну дисципліну ("закон автономи"), взаємоповага і довіра у стосунках з іншими та владою ("закон взаємного визнання"). Релігійною інтуїцією, що є, за І., підґрунтям справжнього філософування, пронизані його етичні роздуми. Розмірковуючи над проблемами культури, І. вважає єдиним порятунком у кризовому стані шлях духовного оновлення, складниками якого є віра, любов, свобода, совість, батьківщина, націоналізм (який він розуміє як позитивний вираз національного духу), правосвідомість, держава, приватна власність. Поряд із загальними проблемами філософії культури предметом роздумів І. була естетично-художня творчість, до аналізу якої він підходить з позицій реалізму. Стрижневою темою праць, написаних І. в еміграції, є доля Росії, її національного відродження.

[br]

Осн. тв.: "Філософія Гегеля як вчення про конкретність Бога і людини" (1918); "Релігійний смисл філософії" (1925); "Про спротив злу силою" (1925); "Про сутність правосвідомості" (1956).

спільне володіння, кондомініум

* * *

1) кондомініум, співволодіння, спільне володіння

2) кондомініум, спільне панування ( двох держав над однією територією)

3) кооперативний житловий будинок, у якому квартири належать власникам як приватна власність; кооперативна квартира (тж. condominium apartment)

1) кондомініум, співволодіння, спільне володіння

2) кондомініум, спільне панування ( двох держав над однією територією)

3) кооперативний житловий будинок, у якому квартири належать власникам як приватна власність; кооперативна квартира (тж. condominium apartment)

порядок (-дку), ряд (-ду), лад (р. ладу), стрій (-рою), полад, розпорядок, (в действии, в работе) рада, чин (-ну), (очередь следования) черга, колія. [Громадський порядок (Куліш). Після татарщини нові порядки на Україні постали (Куліш). Народній добробут залежить від того, які закони дають народові ряд (Леонт.). Державний лад. Приватна власність, то - основа теперішнього капіталістичного ладу (Єфр.). Світовий стрій одвічний (Л. Укр.). Ні ладу, ні поладу нема. Життя починалось своєю чергою (Коцюбинськ.). Тепер прийшла колія, так треба йти]. Привычный -док (обыкновенье) - звичай (р. звичаю). Установленный -док (правило) - установа. [Сам я знаю всі входи й звичаї в (його) хаті (Франко). У нього (пана) така встанова, що попереду відроби панові, хоч-би ту громові кулі летіли, а вже відтак - собі (Франко)]. В -дке - як слід, у порядку. [У мене все як слід, каже Оверко: худобі позаносив, понапував, клуня і возівня на замку (Кониськ.)]. В таком -дке размещать(ся) (о людях) - таким ладом, таким розпорядком ставити, поставити (ставати, стати). По -дку - по ряду, по ряду черги, за рядом, по колії, у порядок. [Спало на думку й мені, довідавшись пильно про все з початку, списати по ряду (Єв.). Він правив по ряду черги своєї службу перед богом (Єв.). Тоді по колії підходили і другі (до столу) і кожен розписувавсь (Свид.)]. В -дке содержать (дело) - мати, тримати (справу) в порядку; на порядках содержувати (справу). [Господарство содержувала на порядках (Квіт.)]. Давать -док - знаходити, знайти лад кому, чому, давати, дати лад кому, чому, знаходити, чинити, давати ярміс кому, чому, рядити, урядити, розпорядити що. [Військо стояло, ладу не знало, пан Іван ішов, лад війську знайшов. Мене на дворі другі дожидаються; - треба усім ярміс дати (Мирн.). Старшина приїде, розпорядить та й знов на хутір. Чоловік мислить, а бог рядить]. Приводить в -док -

1) (о деле, работе или группе предметов) доводити, довести до ладу, робити, зробити лад чому, зводити, звести до порядку (на лад), упорядковувати, упорядкувати, улагоджувати, улагодити, уладжувати, уладити, уладнати, направляти, направити що. [Силувалась дорогою упорядкувати свої думки, зупинити їх на чім-небудь однім (Франко). Хтось штовхнув діжечку з водою… пообливав одежу, з'явився сторож… і довів знову все до ладу (Грінч.)];

2) (о предметах отдельных) оправляти, оправити, облагоджувати, облагодити, опоряджувати, опоряджати, опорядити, упоряджувати, упоряджати, упорядити, припоряджати, припорядити, наряджати, нарядити, направляти, направити, виладновувати, виладнати, порати, упорати що; (наводить чистоту) прибирати, прибрати, чепурити, причепурити -ся (себя), відхрещувати, відхрестити. [Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ (Котл.). Треба упорядить школу. Ми йому ґанки нарядили. Погонич узяв порати санки (Крим.). Вмилася холодною водою, щоб не знати було сліз, ще причепурилася трохи й пішла (Грінч.). Там таке вдома застала, що насилу-силу відхрестила (Свид.)]. Заводить -дки - порядкувати; лад, порядок, розпорядок запроваджувати, запровадити. [Козацтво перебивало королівським урядам порядкувати по своїй уподобі (Куліш)]. Заведены, существуют -дки - звичаї поводяться. [Що то за люди в ній (у бурсі) живуть, і що то за звичаї поводяться в ній (Яворн.)]. -док наводить в чём - лад давати, дати, лад робити, лад знаходити чому, упорядковувати, упорядкувати, на лад зводити, звести що. [Дячиха господарювала і всьому лад давала (М. Вовч.)]. Прийти в -док - зійти, спасти на лад. [Як попорядкує з тиждень, то наче все й на лад спаде (Мова)]. Стать, поставить на -док дня - стати, поставити на чергу дня, на порядок денний. [Жіноче питання стало нарешті тут (у Галичині) на чергу дня (Єфр.)]. Соблюдать -док - додержувати, додержати порядку, глядіти, доглядіти порядку. [Гляди, дядьку, порядку]. Нарушать -док - порушувати, порушити лад, порядок, розпорядок, ламати, зламати звичай, -чаї. Нарушение -дка - порушування, порушення ладу и т. д., ламання звичаю, -їв. Плохие -дки - безладдя (-дя), безлад (-ду); (по вине блюдущих или устанавливающих -дки органов) - безуряддя. Никакого -дка не стало - ніякого ладу не стало. Поддерживать -док - пильнувати ладу. Правовой -док - правний, правовий лад. Смотреть за -дком - вести порядок. По порядку - підряд, по-черзі, поряду. В алфавитном -ке - за абеткою, в абетковім порядку. В обычном -ке - звичайним порядком. В спешном -ке - негайно, спішно. В -ке очереди - за рядом, по ряду черги. В -ке настоящего постановления - порядком цієї постанови. В -ке назначения, выдвижения - порядком призначення, висування. В судебном -ке - судовно[е]. Для -ку (без существен. надобности) - для годиться. В -ке вещей - як водиться, як звичайно, як слід, як годиться. Это в -ке вещей - це річ звичайна.

* * *

1) (состояние налаженности, организованности) поря́док, -дку, лад, род. п. ла́ду и ладу́

2) (строй, режим) лад, поря́док, у́стрій, -рою, стрій, род. п. стро́ю; (обычай, обыкновение) зви́чай (-чаю и -ча́ю) и звича́й, постано́ва

3) ( последовательность) поря́док; ( очередь следования) че́рга и черга́

4) (способ, метод осуществления чего-л.) поря́док

5) (тип, род чего-л.) рід, род. п. ро́ду

6) воен. поря́док

7) биол. поря́док

8) (ряд домов, составляющих одну сторону улицы в деревне) диал. перія́

1. n

1) власник

2) збірн. клас власників; власники (газет тощо)

3) право власності

4) земельна власність

5) патентований засіб

2. adj

1) власницький; приватний; що є чиєюсь власністю

2) патентований

* * *

1) власник

2) клас власників; власники ( газет)

3) право власності; icт. земельна власність

4) патентований засіб

5) cл.; icт. той, кому подарована колонія [див. proprietary colony]

1) власницький

2) який є чиєю-небудь власністю, приватний; патентований

ком., юр. одноосібне підприємство; одноосібна власність; одноосібне володіння; одноосібне право власності

одна з основних організаційних форм підприємства (business²), створеного однією особою, яка є власником і несе повну відповідальність за нього, включно з будь-якими борговими зобов'язаннями; ♦ одноосібне підприємство, напр. невелика крамниця, пекарня, перукарня, або приватна практика, напр. адвокатська, лікарська, вважаються найпростішою формою підприємництва; переваги цієї форми підприємництва: самостійність власника у веденні справи, можливість використання невеликої кількості капіталу для створення підприємства і т. д.; недоліки: необмежена (unlimited liability) відповідальність перед кредиторами (creditor), залежність життєздатності підприємства від компетенції і ділової активності її засновника і т. д.

sole proprietorship:: sole trader:: sole owner:: sole proprietor; sole proprietorship ‡ business (383)

▹▹ company

▹▹ partnership

* * *

1. n

1) особа, людина, особистість

2) біол. індивідуум, особ, особина, тип

2. adj

1) особистий, індивідуальний

2) окремий, приватний

3) характерний, особливий

* * *

1) особа, людина, індивідуум; юp. фізична особа

2) бioл. індивідуум, особина

1) особистий, індивідуальний

2) окремий, частковий; вiйcьк. одиночний, поодинокий

3) характерний, особливий

I n особа, людина, особистість

- concept of the individual концепція особи

- the rights of the individual права людини/ особи

II adj особистий, індивідуальний

- individual precedence by rank особисте старшинство відповідно до рангу

- individual property приватна/ особиста власність

- individual reserve військ. недоторканий особистий запас продовольства