-
1 предикативно
нареч. лог., грам.предикати́вно -
2 thine
1. n1) твої, твоя сім'я2) твоє, твоя власність2. pron poss. (абсолютна форма, вжив., перев. предикативно) поет., заст.твій, твоя, твоє, твої; що належить тобі* * *[aain](абсолютна форма; викоріст. пepeв., предикативно; порів. thy)1) твій, твоя, твоє, твій; приналежний тобі; еліптично замість сполучення thy з іменником, часто вже вжитим у даному реченні, твій, свій, твоя, свояtastes are different, you know.- That's true. but thine 's a devilish odd one — ти ж знаєш, що смаки бувають різні. - Це вірно, але твій - скажено дивний
2) (cл. thy перед голосними) твій, твоя3) у гpaм.; знaч.; iм. твій, твій рідlasting shame on thee and thine — вічна ганьба тобі е роду твоєму; твоє, твоя власність
-
3 thine
[aain](абсолютна форма; викоріст. пepeв., предикативно; порів. thy)1) твій, твоя, твоє, твій; приналежний тобі; еліптично замість сполучення thy з іменником, часто вже вжитим у даному реченні, твій, свій, твоя, свояtastes are different, you know.- That's true. but thine 's a devilish odd one — ти ж знаєш, що смаки бувають різні. - Це вірно, але твій - скажено дивний
2) (cл. thy перед голосними) твій, твоя3) у гpaм.; знaч.; iм. твій, твій рідlasting shame on thee and thine — вічна ганьба тобі е роду твоєму; твоє, твоя власність
-
4 логіка класів
ЛОГІКА КЛАСІВ - розділ математичної логіки, в якому елементарні висловлювання (див. логіка висловлювань) розглядаються з боку їхньої суб'єктно-предикативної структури. Кожні суб'єкт і предикат, що входять до елементарного висловлювання, ототожнюються з їхнім обсягом, тобто класом (звідси - назва об'єктів, яким вони відповідають). -
5 силогістика
СИЛОГІСТИКА ( від грецьк. σνλλογιστικοζ - той, що робить умовивід) - розділ традиційної формальної логіки, в якому вивчають особливі види дедуктивних умовиводів (силогізми); перша, сформульованаАристотелем, логічна теорія дедуктивного виводу, який ґрунтується на врахуванні суб'єктно-предикативної структури висловлювань (суджень). У С. вивчають структуру силогістичного умовиводу, виділяють його види, з'ясовують, за яких умов з одного, двох або більше висловлювань - засновків з необхідністю випливає нове висловлювання - висновок, визначають, які модуси силогізму є правильними умовиводами, а які хибними і чому. Формалізація С. виявила, що вона може бути узагальнено виражена через числення предикатів. С. недостатня для опису всіх видів дедуктивних міркувань. У сучасній математичній логіці С. як окремий розділ не виділяють.
См. также в других словарях:
предикативно — нареч, кол во синонимов: 2 • в качестве предиката (2) • как предикат (2) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
предикативно-атрибутивный — предикативно атрибутивный … Орфографический словарь-справочник
предикативно-атрибутивный — прил., кол во синонимов: 1 • атрибутивно предикативный (1) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
Предикативно — I нареч. качеств. обстоят. Так, как характерно для предиката понятия, определяющего предмет суждения (субъект) и раскрывающего его содержание (в логике). II нареч. качеств. обстоят. 1. Так, как характерно для предиката как члена предложения… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
предикативно — лінгв., лог. Присл. до предикативний … Український тлумачний словник
предикативно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
предикативно-атрибутивный — То же, что атрибутивно предикативный … Словарь лингвистических терминов
предикативно-атрибутивный — предикати/вно атрибути/вный … Слитно. Раздельно. Через дефис.
предикативно-атрибутивний — прикметник … Орфографічний словник української мови
гусь — Петух, тетеря, гусь. В слове петух различаются два значения: 1) «самец кур», 2) «забияка» в применении к человеку (Словарь Д. Н. Ушакова, 3, с. 246. Наличие переносного значения в слове петух подтверждается произведенным отсюда фамильярным… … История слов
Глагол — в индоевропейских языках часть речи, означающая не постоянное качество или свойство предмета (как имя прилагательное и существительное), а, наоборот, известный преходящий признак, свойственный предмету в известный ограниченный промежуток времени … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона