прад'явіць

* * *

совер. прад'явіць

(показать) паказаць

* * *

прад'яўнік, -ка муж.

* * *

(показанный) паказаны

прадід (-да).

* * *

1) пра́дід

2)

прадідусь (-ся). Срв. Прадед.

* * *

прад'яўніца, -цы жен.

* * *

1) (подать, привести доказательства, справки и т.п.) падаць

2) (доставить в какое-либо место) уст., прост. даставіць

3) (познакомить, отрекомендовать) пазнаёміць (каго з кім), адрэкамендаваць, прадставіць (каго каму)

4) (к награде) прадставіць

5) (изобразить, показать) намаляваць, паказаць, вывесці

6) (вызвать что-либо, причинить) выклікаць

(составить) скласці

(явиться) з'явіцца

7) (принять на себя образ кого-либо, чего-либо) прыкінуцца (кім-чым), састроіць з сябе

8) (дать представление) театр. паказаць

9) (вообразить) уявіць, прадставіць

см. представлять 1–9

1) см. Корневой 1;

2) перен. (основной) корінний, докорінний, осно[і]вний, (исконный) первісний, споконвічний. [Одне з корінних завдань (Касян.). Треба докорінних способів шукати, як з коренем вирвати лихо (Єфр.)]. -ная причина - корінна (основна) причина. -ное различие - основна відмінність (різниця). -ным образом - в корені, ґрунтовно. -ное (радикальное) средство - докорінний (радикальний) спосіб (-собу). -ной закон - осно[і]вний закон. -ной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка). -ная лошадь - см. Коренник 1. -ной парус (на речных судах) - середнє (велике) вітрило. -ная рыба - крутосолінка. -ной уксус - перегінний оцет, міцний (перегнаний, перепущений) оцет (р. оцту). -ной житель - тубілець (-льця), осадник, тутешній з діда-прадіда, краянин. -ное население - тубільці (-ців), корінна людність (-ности). [У Київі стрівалися між собою аж три національності - корінна місцева українська, польська й російська (Єфр.)]. -ной киевлянин - природний (прирожденний, родимий) киянин. -ной дворянин - дворянин давнього роду (з діда- прадіда), родовий (предковічний) дворянин. -ной сват - молодої батько, батько нареченої. - ное слово, грам. - корінне слово. -ной слог, грам. - кореневий склад. -ной язык - рідна мова. -ное месторождение, -ные породы, геол. - первісне родовище, первісні породи (материк). -ной вал, подшипник, техн. - головний вал (-ла), головна вальниця;

3) сущ. - см. Коренник 1.

* * *

1) прил. корінни́й; ( радикальный) докорі́нний

2) см. коренник 1)

спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), спадщина; срв. Наследство. [Ти, Прометею, спадок нам покинув великий, незабутній (Л. Укр.). Є цілі вирази - спадки тих часів, як семінаристи мусіли балакати по-латинськи (Свидниц.). Літературна спадщина старих часів (М. Зеров). Війну і військо вважали за пережиток, за спадщину старого ладу (Рада)]. В -дие - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку, спадщиною, спадком. -дие предков, дедов, отцов - предківські спадки (предківщина), дідівські (прадідівські) спадки (дідівщина, дідизна, прадідівщина), батьківщина. [Кожна народність живим словом боронить предківських спадків (Куліш). Свідок слави, дідівщини з вітром розмовляє (Шевч.). Гине слава, батьківщина (Шевч.)].

* * *

прадедный прадідівський, прадідний, (вообще относящийся ко временам предков) дідизний, предківський, (древний) предковічний, предковіцький, прадавній.

* * *

1) змагатися з ким-чим (или проти кого) за що, боротися з ким, чим, войд(т)уватися з ким, борікатися з ким, (стойко) обстоювати за що. [Почали змагатися з великими панами і таки побороли їх. Кожна партія змагається за певну ідею. Неминучий історичний процес розвитку, проти якого змагатися дарма (Єфр.). З турками войтувалися. Войдується з стихіями (Кул.). Обстоюючи за права віри, наші прадіди боролись разом і за права рідної національности (Єфр.)];

2) (шутя, играя) боротися, борушкатися, борю[і]катися.

* * *

1) (иметь в собственности, во владении, обладать) володіти, владіти, владати ким, чим, обладувати ким, чим и що; держати, посідати що, мати в своїй руці що. [Володіти землею, маєтком. З діда-прадіда вони тую землю держать. Виявити все багатство духа, що посідає український народ (Єфр.)];

2) (управлять) володіти, владати, обладувати. [Володіти серцем і душею. Володіти здоровою логікою. В сім'ї не він, а вона всім обладує]. Владеть собою - владати собою, керувати собою, панувати, (сов.) запанувати над собою. Не владеющий собой - від себе незалежний, над собою не пан;

3) (действовать каким-л. орудием или органом) орудувати, володати, владати. [Орудуючи цією потужною зброєю - сміхом… (Єфр.). Орудувати мовою, пером. Не володаю а ні руками, а ні ногами. Не володаю пальцем].

* * *

-ся, двинуть, -ся

1) рухати, -ся, рухнути, -ся, рушати, -ся, рушити, -ся, двигати, -ся, двигнути, -ся, здвигнути, -ся, порушати, -ся, порушити, -ся, совати, -ся, сунути, -ся, посувати, -ся, посовувати, -ся, посунути, -ся, совнути, -ся. [Вам не треба рухатися, а ви бач як соваєтеся! Не рухнеться, мов дзеркало, все озеро лежить (Грінч.). Поїзд рушає (рушив). Дві парі швидко рушалися серед натовпу - то вони танцювали (Грінч.). Та порушити рукою не дають мені кайдани (Л. Укр.). Віра, кажуть, горами двигає (Єфр.). Рука мечем і луком движе (Куліш). Ногами не здвигну (Коцюб.). Проворно совав заступом по землі (Неч.-Лев.). Діти сплять тихо, де-тільки-котре ногою совне або рукою махне. Закуреним шляхом тихо посувається валка (Коцюб.)];

2) двинуться (отправиться) куда - податися. [Подавсь сьогодні на річку рибу ловити]. Двинуться в путь - рушити, вирушити. [У тяжку путь вирушили вони]. С места не двинусь - з місця не стенуся, не зрушуся. Двигаться (двинуться) массой - сунути, сов. сунути, плавом пливти. [Гляньте, як юрба суне. Дітвора, як той рій, так і сунула в двері. Люди плавом пливуть на ярмарок]. Двигаться медленно - посуватися звільна, сунутися, (о езде) плуганитися; (о ходьбе) чвалати. [Ніч сунулася тихо]. Тихо, еле двигаясь - посувом, (с прохладцей) лельом-полельом (гал.). [Посувом пливе човен (Неч.-Лев.). Лельом-полельом поводитеся (Франко)]. Двигать, -ся вперёд - посовувати, -ся, посувати, -ся наперед; -ся - поступати наперед, (реже) поступатися. [Той - більший, хто посуває світ наперед. Його минуле й досі не дає йому вільно поступатися наперед (Грінч.)]. Медленно двигаться вперёд (о культуре и т. п.) - звільна посуватися (наперед), іти тугим поступом (Куліш). Двигаться к чему - простувати до чого. Двигаться туда и сюда - вештатися, совманитися; срв. Вертеться. [Батько й мати засмучені совманяться по хаті (Г. Барв.)]. Двигать рукою, ногою по направлению к чему - посилати руку, ногу. [Став він крадькома до хліба руку посилати (Мирн.). Посилає вперед нога за ногою (Мирн.)]. Движущийся - ворушливий, рухомий, (с дрожанием) движучий. [Движучі груди ридали. Ворушливе жваве море (Неч.-Лев.). Вічно живого, вічно рухомого моря (Л. Укр.)]. Медленно движущийся - тихохід (р. -ходу), (шутл.) тихоплав. [А ну, ти, тихоплаве, швидче біжи! Кінь у мене тихоплав - швидко не побіжить, хоч як його жени]. Не двигаясь с места - нерушимо[е]. [Ми з прадіда живемо тут нерушимо]. О частях снарядов, машин - ходити. [Колесо в машинці легко ходить, бо помастила гасом].

* * *

несов.; сов. - дв`инуть

1) ру́хати, ру́шити и однокр. рухну́ти, дви́гати, дви́нути и двигну́ти; ( перемещать) со́вати, су́нути, посува́ти и посо́вувати, посу́нути; (побуждать к чему-л.) спонука́ти и спону́кувати, спону́кати

2) см. двигаться 2)

защитить

1) (оборонять) боронити и обороняти, оборонити, відбороняти, відборонити, убороняти, уборонити, з(а)бороняти, з(а)боронити кого, (о мн.) пообороняти, повідборонювати. [Предки наші славні боронили волю (Куліш). Ніякий закон не боронить людських прав крепака (Доман). Оборони мене й мою матінку од лютого ворога (Стор.). Ну, спасибі, дядьку, що ти мене од смерти відборонив, відбороню і я тебе (Рудч.). Не вборонить тебе ні зброя, ні одвага знана (Л. Укр.). Не зборонить тебе ні отець, ні мати (Зб. Морд.). Працював один за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (Стор.)]. -щать крепость, отечество - обороняти, боронити фортецю, рідний край. -щать кого в суде - боронити (обороняти) кого на (в) суді. -щать диссертацию - обороняти, оборонити дисертацію. [Лаговський встиг уже оборонити в Москві публічну дисертацію (Крим.)];

2) (охранять, заслонять) захищати, захистити, охороняти, охоронити, заступати, заступити, покривати, покрити, хистити; срвн. Охранять. [Захищаючи (сірника) рукою, щоб не погас, парубок глянув по хаті (Грінч.). Стала перед Гната, наче собою хотіла захистити його від лютого ворога (Єфр.). Поміркувать, щоб бідне птаство заступить (Шевч.). Молім Михайла святого, - нехай нас заступить від шайтана злого (Федьк.). Хто мене (без матери) буде тепер заступать? (Милор.)]. -щать (представлять) ч.-л. интересы - заступати чиї інтереси. -щать своё, свои интересы - стояти за своїм, за своїми інтересами. -тить кого от собак - одборонити од собак, обігнати кого від собак. -щать от ветра, солнца - заслоняти, захищати від вітру, від сонця;

3) (отстаивать) боронити кого, що, стояти за ким, за чим (за кого, за що), обстоювати, обставати, обстати за ким, за чим (за кого, за що), відстоювати кого, що. [А инші обставали за Дениса, кажучи, що такого як Роман милувати не можна (Грінч.). Обстоюючи за права «віри благочестивої», наші прадіди боролись разом і за права рідної національности (Єфр.)]. Защищённый - оборонений, відборонений, з(а)боронений, захищений, охоронений и т. д.

* * *

несов.; сов. - защит`ить

1) захища́ти, захисти́ти, -хищу́, -хисти́ш; ( кого-что) заступа́ти, заступи́ти, -ступлю́, -сту́пиш; ( оборонять) обороня́ти и борони́ти, -роню́, -ро́ниш, оборони́ти, ( от кого-чего) відбороня́ти, відборони́ти

2) несов. юр. оборони́ти, захища́ти

споконвіку, споконвічно, відвіку, відвічно, спередвіку, звіку, спредковіку, справіку, звіку-правіку, спервовіку, спервопочатку, (исстари) з давнього давна, з давен-давніх, віком. [Там споконвіку жили його діди й прадіди (Кон.). Споконвічно і до кінця віків (Доман.). Тумани, що налягали звіку на всю оцю пустиню, розігнали (Грінч.). До початку сего світа, ще до чоловіка, на престолі бог великий жив іспередвіка (Рудан.). Спредковіку були там башти (Катерин.). А в містечку усі вони мали справіку свої ґрунти та левади (Н.-Лев.). Пасовисько наше звіку-правіку (Франко)]. -ни бе слово - від початку було слово. -ни было и всегда будет - споконвіку було й до віку буде.

* * *

1) купець (-пця), (торговец) крамар (-ря); срвн. Торговец. [І по купцях, і по панах пішла про неї слава всюди (Гліб.). Вони з діда-прадіда крамарі (Полтавщ.)]. Первостатейный -пец - першорядний купець, (диал.) спинковий крамар. Частный -пец - приватний крамар. Красный -пец - червоний купець (крамар). Крупный -пец - великий крамар, (фамил.) крамарюга; купчина. Мелкий -пец - крамарчук, дрібний крамар. Слепой -пец на гнилой товар - сліпий купець на дірявий горнець (Приказка);

2) (покупатель) покупець, купець (-пця). [Неси, боже, купця на гнилий крам (Номис)]. Первого -ца не упускай - першого купця не відкидайся. Не по -цу товар - не по кешені крам; не по зубах скоринка. Каков -пец, таков и продавец - який пан, такий і жупан (такий і крам) (Приказка).

* * *

спадковий, спадкоємний, спадщинний, спадщанний, (о недвиж. имуществе ещё) дідизний, дідичний, (от предков) предківський, прадідівський, (по отцу) батьківський, (по матери) материз(не)ний. [Завелися на Вкраїні села княжі і боярські спадкові (Куліш). Державець спадковий (Грінч.). Вподобала я в простій козачці спадкову пиху своїм поважним родом (Г. Барв.). Князь князював яко самовладний пан на своєму дідизному панстві (Куліш). Це в мене плахта ще материзнена (Вовчанщ.)]. -ная болезнь - спадкова (спадщинна) х(в)ороба (слабість). -ная власть - спадкова влада. -ный грех - спадковий (спадкоємний) гріх. -ное имение - спадковий (дідизний) маєток, спадщина, (доставшеся от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна и т. п.; см. Наследство. -ное право - спадкове право. -ная правоспособность - спадкова правоздатність, право бути спадкоємцем.

* * *