-
1 competent before the law
-
2 empowered by law
-
3 competent officer
-
4 competent to transact business
English-Ukrainian law dictionary > competent to transact business
-
5 lawful agent
-
6 competent
adj1) компетентний, знаючий2) належний, достатній; що відповідає вимогам; спроможний, досвідчений3) юр. повноправний, правомочний* * *a1) компетентний; знаючий; кваліфікований2) належний; достатній, який відповідає вимогам3) юp. правомочний; повноправний; (to) дозволений4) гeoл. здатний витримувати навантаження -
7 age of consent
шлюбний вік; вік, з якого жінка правомочна давати згоду на статеві зносини ( 16 років у Великобританії); вік, з якого чоловік правомочний давати згоду на статеві зносини ( 16 років у Великобританії) -
8 authorized
повноважний, повноправний, правомочний, уповноважений (прикм.), управомочений (прикм.); дозволений, погоджений, узгоджений, санкціонований, схвалений; авторизований; легалізований, узаконений; статутний ( про капітал)- authorized agentauthorized to sign for a company — = authorized to sign for a firm управомочений ставити підпис від імені компанії (фірми); який має повноваження підписувати від імені компанії (фірми)
- authorized annexation
- authorized arrest
- authorized by law
- authorized capital
- authorized capital stock
- authorized consignor
- authorized dealer
- authorized depositary
- authorized dissemination
- authorized investment
- authorized person
- authorized personnel only
- authorized petitioner
- authorized recipient
- authorized reports
- authorized representative
- authorized share capital
- authorized signature
- authorized stock issue
- authorized to bear firearms
- authorized to bind a company
- authorized to bind a firm
- authorized to sign
- authorized to sign for a firm
- authorized translator
- authorized user -
9 authorized user
правомочне користування; правомочний (правочинний) користувач -
10 competent
компетентний; належний; законний; дієздатний; правоздатний; правомочний; правочинний; який відповідає вимогам права; який має право- competent authorities
- competent authority
- competent before the law
- competent bodies
- competent court
- competent evidence
- competent evidence of guilt
- competent for the defence
- competent for the defense
- competent for the prosecution
- competent jurisdiction
- competent majority
- competent officer
- competent organs
- competent party
- competent person
- competent to give evidence
- competent to transact business
- competent witness -
11 competent witness
-
12 constituent
1) складова частина, елемент; виборець; довіритель2) установчий, засновницький, конститутивний; законодавчий; який обирає; який має право голосу; який становить частину цілого; який засновує; який конституює; який має законодавчу владу; правомочний опрацьовувати конституцію•constituent elements of offence — = constituent elements of offense склад злочину
- constituent assemblyconstituent elements of offense — = constituent elements of offence
- constituent company
- constituent congress
- constituent convention
- constituent element of offence
- constituent element of offense
- constituent fact
- constituent instrument
- constituent power -
13 legally qualified
встановлений законом; правочинний; юридично правомочний; який відповідає вимогам; який володіє цензом; який має юридичну освіту -
14 qualified
кваліфікований; придатний; правомочний; правочинний; умовний; обмежений; який містить застереження, зроблений із застереженням; який відповідає вимозі (вимогам); який володіє цензом- qualified contribution
- qualified crime
- qualified defence
- qualified defense
- qualified elector
- qualified endorsement
- qualified fee
- qualified immunity
- qualified majority
- qualified offence
- qualified offense
- qualified person
- qualified property
- qualified specialist
- qualified voter
- qualified witness -
15 quorum
-
16 recognized
визнаний; правомочний; акредитований- recognized authority
- recognized child
- recognized evidence
- recognized government
- recognized state -
17 constituent
1. n1) складова частина, елемент2) виборець3) лінгв. складова4) юр. довіритель2. adj1) що має право голосу2) установчий, законодавчий3) складовий* * *I n1) складова частина, елемент2) виборець3) лiнгв. складник4) юp. довірительII a1) який має право голосу, який обирає2) правомочний створювати конституцію; законодавчий3) який призначає ( на посаду); який вибирає, підбирає ( кадри)4) складова частина цілого, складовий -
18 recognized
adj1) визнаний, загальновизнаний (про думку тощо)2) законний; правомочнийrecognized merchant — торговець, який має патент
* * *a1) визнаний, загальновизнаний ( про думку)2) правочинний, законний -
19 competent
a1) компетентний; знаючий; кваліфікований2) належний; достатній, який відповідає вимогам3) юp. правомочний; повноправний; (to) дозволений4) гeoл. здатний витримувати навантаження -
20 constituent
I n1) складова частина, елемент2) виборець3) лiнгв. складник4) юp. довірительII a1) який має право голосу, який обирає2) правомочний створювати конституцію; законодавчий3) який призначає ( на посаду); який вибирає, підбирає ( кадри)4) складова частина цілого, складовий
См. также в других словарях:
правомочний — а, е, юр. Який користується законним правом або має певні повноваження … Український тлумачний словник
правомочний — прикметник … Орфографічний словник української мови
Вжиток за чинною граматикою — А. До першої групи належать лексеми, вжиток яких є згідним із чинною граматикою. Варіянтне написання тут виключаємо, оскільки воно не мотивоване семантичним богословським розрізненням. Рекомендуємо // Замість // Коментар блага (земні) // * дібра… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
дійсний — а, е. 1) Який насправді існує або існував; реальний. || у знач. ім. ді/йсне, ного, с. Реально існуюче. •• Ді/йсне число/ мат. позитивне число, від ємне число (в тому числі й ірраціональне) або нуль. Дійсний ри/нок ек. ринок, на якому дилер може… … Український тлумачний словник
правомочність — ності, ж., юр. Абстр. ім. до правомочний … Український тлумачний словник
дійсний — 1) (який насправді існує / існував), правдивий, достеменний, справжній, справдешній 2) (який має законні повноваження), правомочний … Словник синонімів української мови
повноважний — (який має певні повноваження, права), дійсний, правомочний … Словник синонімів української мови