Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

по+карте

  • 1 картечный

    техн.
    карте́чний

    Русско-украинский политехнический словарь > картечный

  • 2 картечь

    техн.
    карте́ч

    Русско-украинский политехнический словарь > картечь

  • 3 картечный

    техн.
    карте́чний

    Русско-украинский политехнический словарь > картечный

  • 4 картечь

    техн.
    карте́ч

    Русско-украинский политехнический словарь > картечь

  • 5 картеч

    техн. карте́чь

    Українсько-російський політехнічний словник > картеч

  • 6 картечний

    техн. карте́чный

    Українсько-російський політехнічний словник > картечний

  • 7 картель

    1) картель (-лю);
    2) (вызов на поединок) виклик (-ку), виклик на двобій.
    * * *
    1) эк. карте́ль, -лю и -лі
    2) ( письменный вызов на дуэль) ви́клик (-у) на дуе́ль

    Русско-украинский словарь > картель

  • 8 картельный

    картельовий.
    * * *
    эк.
    карте́льний

    Русско-украинский словарь > картельный

  • 9 картечина

    воен.
    карте́чина

    Русско-украинский словарь > картечина

  • 10 картечница

    картечниця, мітральєза.
    * * *
    карте́чниця

    Русско-украинский словарь > картечница

  • 11 картечный

    картечний, картечовий.
    * * *
    воен.
    карте́чний

    Русско-украинский словарь > картечный

  • 12 картечь

    картеч (-чі) и картеча (-чі). [Почали ляхи… з гармат картеччю обсипати (Куліш)].
    * * *
    воен.
    карте́ч, -і

    Русско-украинский словарь > картечь

  • 13 назначать

    назначить
    1) (обозначать, отмечать что) значити, визначати и визначувати, визначити, зазначати и зазначувати, зазначити, на[по]значати и на[по]позначувати, на[по]значити, відзначати и відзначувати, відзначити, (о мног.) позначити, повизначати, повизначувати и т. п. що. [Визначує дорогу блискавицям (Куліш)]. -чить границы чему - визначити межі чого. -чить север и юг на карте - зазначити (позначити) північ і південь на мапі (на (географічній) карті). -начь верх на тюке - на[по]значи верх на паці;
    2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) призначати и призначувати, призначити, визначати и визначувати, визначити, приділяти, приділити, (наметить) назнаменати, (о мног.) попризначати, попризначувати, повизначати, повизначувати, поприділяти що кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що. [Делегаціям від селян призначено ці місця, а від робітників - оці (Київ). Я призначив читання на один вечір (Грінч.). Шевченко, пишучи свої твори, не призначав їх за-для читання народові (Грінч.). Частину свого заробітку він призначив на певну мету (Київ). Я визначила розписання таке, що на російську мову йде небагато годин (Крим.). У ту башточку вкидали дівчат і замикали там чи на два тижні, чи на два роки, - то вже як пан приділить (М. Вовч.). Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (М. Вовч.). Брахманізм обеззброїв стихійність цих поривів, назнаменавши, як час для їх здійснення, два останні перегони на життьовому шляху (М. Калин.)]. -чить заседание на пятницу - призначити засідання на п'ятницю. -чить награду - призначити нагороду. -чать наказание - визначати (призначати) кару. -чить опеку над кем - призначити опіку над ким. -чать, -чить плату - визначати, визначити, призначати, призначити, класти, покласти плату (платню). [Плату кладуть чималу їй за рік (Грінч.)]. -чить в продажу, к продаже что - призначити до продажу що. -чать работу кому - призначати (визначати) працю кому. -чить себе сделать что - призначити собі (сказати собі) зробити що. [Як чого не скінчить у тиждень, що казала собі скінчити, то… (М. Вовч.)]. -чить свидание кому - призначити побачення кому. Мне -чили притти в понедельник - мені призначено прийти в понеділок. -чать следствие - призначати слідство. -чать срок - призначати (визначати) термін (строк, речінець). -чать, - чить цену - визначати, визначити, класти, покласти, становити, постановити, нарядити ціну. [Ціну на землю визначали вони всі гуртом (Грінч.). Базар ціну становить (Богодух.). Взяли тому коню ціну нарядили - півтораста карбованців та й чотири (Пісня)];
    3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) призначати, призначити, настановляти и настановлювати, настановити, наставляти, наставити, ставити, поставити, становити, постановити кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяти, приділити кого за кого, нарядити кого ким, (гал.) іменувати, на(й)менувати кого ким, на яку посаду, (о мног.) попризначати, понастановлювати, понастановляти, понаставляти, поприділяти; (только куда, кому, к кому) надавати, надати (о мног.) понадавати кого куди, кому, до кого. [Неписьменних не призначають на відповідальні посади (Київ). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили (ЗОЮР I). Щоб воєводами настановити, того не буде зроду (Л. Укр.). Князями нас понастановляє (Куліш). Нас ніхто не обирав, нас настановили на парафії (Н.-Лев.). Його скинули з пристава й настановили на стражника (Васильч.). Вони його поставили собі лакеєм (Грінч. I). Соргія поставив пан за ключника (Основа 1862). Постановили на дяка (М. Вовч.). Постановили її за царинного (Кониськ.). Пан приділив батька за лісника (М. Вовч.). Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Приказка). Агрономів надають нам з Київа (Київщ.)]. -чить наследника - призначити спадкоємця. -чить кого опекуном над кем - призначити (настановити) кого опікуном (на опікуна, за опікуна) над ким. [Громада настановила над їми опікуном Панаса Момота (Грінч.)]. -чить себе преемника - призначити собі наступника. -чить сына в военную службу - призначити сина до військової служби. -чать, -чить кому какую-либо роль в чём - призначати, призначити, приділяти, приділити кому яку ролю в чому. [Салкові, що мав грати старшину, приділили роль свідка (Грінч.)];
    4) (о судьбе: предопределять) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити, надавати, надати, нарікати, наректи, назнаменувати кому що. [Мені літа тії доля присудила (Рудан.). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш)]. Назначаемый - визначуваний, зазначуваний; настановлюваний, призначуваний и т. п. Назначенный -
    1) визначений, зазначений, на[по]значений, відзначений, повизначуваний и т. п.;
    2) призначений, визначений, приділений, покладений, поприділяний и т. п. [Творчі сили, - ті гнатимуть вас у призначене місце (Франко). Заковане в залізні обручі письменство незабаром переросте призначену йому мірку (Рада). Гроші, від громади призначені на школу (Грінч.)]. -ная цена - визначена ціна. В -ный час, в -ное время - у призначену годину (призначеної години), у призначений час (призначеного часу);
    3) призначений, настановлений, наставлений, поставлений, постановлений, приділений, наряджений, іменований, наданий, попризначуваний и т. п. Вновь -ный - новопризначений, новонаставлений ким, на кого, за кого, на яку посаду, новонаданий кому, до кого;
    4) суджений, присуджений, призначений, приділений, наданий, наречений, назнаменований. [До своєї мети, назнаменованої йому од бога, дійде (Куліш)]. -ться -
    1) визначатися и визначуватися, бути визначуваним, визначеним, повизначуваним и т. п.;
    2) призначатися и призначуватися, бути призначуваним, призначеним, попризначуваним и т. п. [Речінця побутові на Запоріжжі не визначалося нікому (Куліш). Щоб полагодити спір, визначується губерніяльна комісія (Франко). Її ще здавна призначено мені (Грінч.). Почала лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено (Васильч.)]. Деньги -чались на одно, а пошли на другое - гроші призначено було на одно, а пішли на инше. Срок -чался длинный, а теперь его сократили - термін (строк, речінець) призначено (визначено) було довгий, а тепер скорочено. Срока не -чалось никому - терміну (строку, речінця) не становлено (не визначали, не визначалося) нікому;
    3) призначатися, настановлятися и настановлюватися, бути призначуваним, настановлюваним, призначеним, настановленим, попризначуваним, понастановлюваним и т. п. ким, на кого, за кого, на яку посаду. [Панна настановляється на вчительку в село С. (Коцюб.). Ті батюшки, що вчилися в академії й були понастановлювані на парафії (Н.-Лев.). Інструктора від нас забрано, а нам надано иншого (Київщ.). Полковники і сотники надані теж із польського панства (Куліш)]. Он -ется инструктором - його призначено (настановлено, призначають, настановляють) на (за) інструктора. -ется комисия для рассмотрения дела - призначається комісія (призначають комісію), щоб розглянути справу. -ется следствие по этому делу - призначається (призначають) слідство в цій справі;
    4) судитися, призначатися, приділятися, бути призначеним, приділеним, наданим, назнаменованим, нареченим. [Щоб не було одних, яким ніби призначено тільки працювати, і других, яким призначено з чужої праці живитися (Рада). Шлях без міри, вік без ліку їй надано від творця (Самійл.). Та вже коли наречено вмирати, і знахури не відшепчуть (ЗОЮР I)].
    * * *
    несов.; сов. - назначить
    1) призначати и призначувати, призначити и призначити а мног. попризначати; ( определять) визначати и визна́чувати, ви́значити

    \назначатьть лека́рства — признача́ти, призна́чити лі́ки

    \назначатьть свида́ние — признача́ти, призна́чити побачення

    \назначатьть цену — признача́ти, призна́чити (визначати, визначити) ці́ну

    2) (куда; кем - на должность, работу) признача́ти и призна́чувати, призна́чити и мног. попризначати (куди; ким, на кого, за кого); (ставить кем-л.) наставля́ти, наста́вити и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти и мног. понастановля́ти и понастано́влювати (ким, на кого, за кого); (направлять куда-л.) наряджа́ти, наряди́ти (куди)

    Русско-украинский словарь > назначать

  • 14 очко

    1) (в улье, сети, на игральной кости, карте и т. п.) вічко, очко;
    2) (у растения) брунька, бросток (-стка), живець (-вця).
    * * *
    1) (значок на чём-л.; отверстие) очко́, ві́чко
    3) спорт., шахм., полигр. очко́
    4) сад. ві́чко, о́чко

    Русско-украинский словарь > очко

  • 15 прокладывать

    прокласть и -ложить
    I. 1) перекладати, перекласти, (во множ.) поперекладати що чим. [Переклади посуд соломою, щоб не побився];
    2) (на счётах) - см. II. Прокидывать 1;
    3) помилятися, помилитися, робити, зробити помилку, кидаючи на рахівницю;
    4) (известное время) прокласти що (протягом певного часу). Проложенный - перекладений.
    II. Прокладывать, -ложить - прокладати, прокласти, проводити, провести; торувати, уторувати срв. Пролагать, -вать дорогу к чему-н. - прокладати, торувати, промощувати дорогу, шляг до чого. [Новому хисту торує шлях широкий (Л. Укр.). Промощує дорогу будущині (М. Павлик)]. -жить себе дорогу - прокласти собі дорогу, срв. Пробить (дорогу). - жить новую улицу - прокласти, прорізати нову вулицю. -жить худую славу - пустити поговір. -вать, -жить курс корабля (на карте) - визначати, визначити курс корабля. Проложенный - прокладений, проведений, уторований, промощений.
    * * *
    несов.; сов. - пролож`ить
    1) проклада́ти, прокла́сти; ( проторять) торува́ти, проторува́ти
    2) (перекладывать чем-л.) переклада́ти, перекла́сти и попереклада́ти

    Русско-украинский словарь > прокладывать

  • 16 buckshot

    ['bʌkʃɒt]
    n
    вели́кий дріб, карте́ч

    English-Ukrainian transcription dictionary > buckshot

  • 17 canister-shot

    ['kænɪstəʃɒt]
    n
    карте́ч

    English-Ukrainian transcription dictionary > canister-shot

  • 18 cartel

    [kɑː'tel]
    n
    1) ек. карте́ль
    2) уго́да про о́бмін полоне́ними; о́бмін полоне́ними

    English-Ukrainian transcription dictionary > cartel

  • 19 case

    [keɪs] I n
    1) ви́падок; обста́вина; стано́вище, стан; спра́ва

    as the case stands — за цих обста́вин

    in case — на ви́падок

    just in case — на (про) всяк ви́падок

    in any case — у вся́кому ра́зі

    in no case — ні в я́кому ра́зі

    in the case of — що́до

    in that case — у тако́му ви́падку

    it is not the case — це не так, спра́ва не в цьо́му

    to put the case that... — припусті́мо, що...

    2) мед. хво́рий, паціє́нт; пора́нений
    3) мед. захво́рювання, ви́падок
    4) юр. судова́ спра́ва; ви́падок у судові́й спра́ві; прецеде́нт; фа́кти, до́кази; pl судова́ пра́ктика

    to state one's case — ви́класти свої́ до́води

    to make out one's case — дове́сти свою́ правоту́

    the case for the defendant — фа́кти на ко́ристь відповідача́ (підсу́дного)

    5) sl. дива́к, чуди́ло; "тип"
    6) грам. відмі́нок
    II 1. n
    1) скри́ня, скри́нька
    2) футля́р, чохо́л; су́мка; ко́рпус ( годинника), опра́ва
    3) тех. кожу́х, капо́т

    magazine case — магази́нна коро́бка гвинті́вки

    4) друк. набірна́ ка́са
    5) вітри́на
    6) військ. іст. гі́льза; карте́ч
    2. v
    вставля́ти в опра́ву; кла́сти в скри́ню (футля́р тощо)

    English-Ukrainian transcription dictionary > case

  • 20 case-shot

    ['keɪsʃɒt]
    n іст.
    карте́ч

    English-Ukrainian transcription dictionary > case-shot

См. также в других словарях:

  • карте — quarte f.? Тьерсе требует угадать три первые лошади, более трудное, но зато сулящее более крупный выигрыш карте четыре (больший <выигрыш> полагается угадавшему лошадь в порядке прихода на финиш, в противном случае выигрыш гораздо меньше).… …   Исторический словарь галлицизмов русского языка

  • карте́ль — картель, я [тэ] …   Русское словесное ударение

  • карте́льный — [тэ] …   Русское словесное ударение

  • карте́чина — картечина …   Русское словесное ударение

  • карте́чница — картечница …   Русское словесное ударение

  • карте́чь — картечь, и …   Русское словесное ударение

  • карте́ль — 1) я, м. устар. Письменный вызов на дуэль. То был приятный, благородный, Короткий вызов, иль картель: Учтиво, с ясностью холодной Звал друга Ленский на дуэль. Пушкин, Евгений Онегин. [франц. cartel] 2) я, м. экон. Форма монополистического… …   Малый академический словарь

  • карте́льный — ая, ое. экон. прил. к картель 2. Картельное объединение …   Малый академический словарь

  • карте́чина — ы, ж. разг. Крупная дробина для охотничьего ружья …   Малый академический словарь

  • карте́чный — ая, ое. прил. к картечь. Снаряд картечного действия. □ [Солдаты], попав под картечный выстрел, бежали назад. Л. Толстой, Война и мир. Егор снял со стены берданку, положил в карман картечные патроны. Арамилев, Лыжи …   Малый академический словарь

  • карте́чь — и, ж. 1. Артиллерийский снаряд, начиненный круглыми пулями для массового поражения противника на близком расстоянии. Матросы ответили на это картечью из двух медных пушек. Сергеев Ценский, Севастопольская страда. [Танки] в страшной спешке начали… …   Малый академический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»