поѣхати

подъехать

1) подо что - під'їжджати, під'їздити (-їжджу, -здиш), під'їхати під що;

2) куда (едучи приближаться) - під'їжджати, під'їздити, під'їхати, (о мног.) попід'їжджати, попід'їздити до чого, до кого, під що (напр., під ґанок (крыльцо), над'їжджати, над'їздити, над'їхати до чого, (реже: быстро подъехать) надбігати, надбігти. [Під'їхав до вогню, дивиться - лежить змій (Рудч.). Коляса над'їхала до глибокого яру (Леонт.)];

3) -ть к кому (подольщаться) - підходити, підійти до кого и під кого, заходити, зайти коло кого и до кого, підсипатися, підсипатися до кого, підмощуватися, підмоститися під кого; срв. Подольщаться, Заискивать. Вишь с чем -ехал - бач з чим підійшов (під'їхав).

* * *

несов.; сов. - подъ`ехать

1) під'їжджа́ти и під'їзди́ти, під'ї́хати и попід'їжджа́ти и попід'їзди́ти; ( приезжать) над'їжджа́ти и над'їзди́ти, над'ї́хати

2) ( подольщаться) під'їжджа́ти и під'їзди́ти, під'ї́хати, підсипа́тися, підси́патися

приехать приїздити, приїжджати, приїхати, наїхати, (о мног.) поприїздити, поприїжджати, понаїжджати, (временами) доїжджати. [Одні виїздили, другі приїздили (Стор.). Наїхали гості (Звиног.). Панотець у нас доїжджає (Свидн.)]. -хать за кем, чем - приїхати по кого, по що. [Приїхала по свою наймачку (Неч.-Лев.)]. -хать неожиданно - приїхати несподівано, набігти. -хать на своих, на двоих - приїхати батьківськими (кіньми), на батьківських, на своїх некуплених. -хать в гости к кому - пригостити до кого. -езжающий по временам - наїз(д)ний. [Наїздний піп].

* * *

несов.; сов. - при`ехать

несов.; сов. - ф`ыркнуть

1) пи́рхати, пи́рхнути, фи́ркати, фи́ркнути; при́хати, при́хнути; ( пырскать) пи́рскати, пи́рснути и пи́рскнути, по́рскати, по́рснути и по́рскнути, при́скати, при́снути; ( пыхтеть) чми́хати (чми́хаю, чми́хаєш и чми́шу, чми́шеш), чми́хнути; (преим. о лошади) фо́ркати, фо́ркнути; (несов.: о машине) фуркоті́ти, фуркота́ти

2) ( смеясь - о человеке) пи́рхати, пи́рхнути, пи́рскати, пи́рснути и пи́рскнути, по́рскати, по́рснути и по́рскнути; при́хати, при́хнути, при́скати, при́снути, чми́хати, чми́хнути, фи́ркати, фи́ркнути

3) (перен.: сердито) пи́рхати, пи́рхнути, при́хати, при́хнути, пи́рскати, пи́рснути и пи́рскнути, по́рскати, по́рснути и по́рскнути, при́скати, при́снути, чми́хати, чми́хнути, фи́ркати, фи́ркнути

ахнуть

1) ахати, ахкати, ахнути, охнути, йойкнути. [Всі ахали, дивувалися. Инші діди охнули з остраху. Йойкнули з переляку];

2) только сов. в. Ахнуть (о сильном, громком звуке, ударе) - гакнути, цигипнути.

* * *

несов.; сов. - `ахнуть

1) а́хати и а́хкати, а́хнути, о́йкати, о́йкнути, о́хати и о́хкати, о́хнути; диал. йо́йкати, йо́йкнути

2) (издавать глухой, отрывистый звук) а́хати и а́хкати, а́хнути, тара́хкати, тара́хнути, ба́хкати, ба́хнути, баба́хати и баба́хкати, баба́хнути

3) ( с силой ударять) тара́хкати, тара́хнути, ге́пати, ге́пнути, чеса́ти, учеса́ти, ба́хкати, ба́хнути, баба́хати и баба́хкати, баба́хнути

взъехать куда, на что виїздити, (сов.) виїхати, наїздити, (сов.) наїхати, з'їхати. [Виїздили на круту гору, і коні дуже потомилися. Виїздючи на греблю, з'їхали на камінюку і обернулися].

* * *

несов.; сов. - взъ`ехать

выехать виїздити, виїзджати, виїхати, від'їздити, від'їзджати, від'їхати, (двигаться с места) вирушати, вирушити, рушити. Выезжать на гору, припрягая лошадей, волов - бичуватися, вибичуватися. [Ми раз-у-раз бичуємося, їдучи на цю гору (Поділля)].

* * *

1) ( приучать лошадь к езде) виї́жджувати, ви́їздити; об'їжджа́ти и об'їзди́ти и об'ї́хати

2) (сов.: заработать ездою; побывать всюду) ви́їздити; ( изъездить) з'ї́здити, об'їхати

отправиться виряджатися, вирядитися, відряджатися, відрядитися, виправлятися, виправитися, вибиратися, вибратися, іти, піти, (двигаться) подаватися, податися, братися, побиратися, побратися, пускатися, пуститися, рушати, рушити, вирушати, вирушити, мандрувати, помандрувати, сов. потягти, посунути, потиснути, потектися, (поспешно) погнати(ся), (по)майнути, махнути, хуркнути, (без определённой цели) повіятися. -виться посидеть - піти, вийти на посиденьки, на посідки. -виться в поход, на заработки - вирядитися, виправитися, вибратися, (двинуться) рушити в похід, на заробітки. -виться (двинуться) в путь - податися, побратися, пуститися, рушити, вирушити в дорогу (в путь ж. р.). -виться в путь-дороженьку - побратися шляхом-дорогою. -вляйся! -вимся! - рушай! рушаймо! -виться дальше - податися (пуститися, рушити) далі. -виться скитаться - піти у скитки (в світи). -виться путешествовать - у мандри податися. -виться на лошадях, верхом, пешком, морем - поїхати кіньми, верхи (о многих: верхами), піти пішки, пуститися (попливти) морем. -виться в море - податися, пуститися на море. -виться в школу, в театр - податися (піти) до школи, піти до театру. -виться в кабак - піти на дешеву, піти до шинку. -виться в Киев - податися (вирушити, поїхати) до Київа, на Київ.

* * *

1) відправля́тися, відпра́витися; (о поезде, пароходе) відхо́дити, відійти́ и повідхо́дити; ( пускаться в путь) виряджа́тися, ви́рядитися, подава́тися, пода́тися, мандрува́ти, помандрува́ти, несов. уда́ритися; (несов.: направиться) побра́тися; (двигаться, трогаться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, руша́тися, ру́шитися; ( уезжать) ї́хати, пої́хати, виїжджа́ти и виїзди́ти, ви́їхати

2) (несов.: брать исходным пунктом) відправля́тися; (исходить из чего-л., основываться на чём-л.) вихо́дити

3) строит. (несов.) відправля́тися; виряджа́тися; посила́тися; надсила́тися

переехать

1) (откуда куда) переїздити и переїжджати, переїхати; (о мног.) попереїздити, попереїжджати; перевозитися, перевезтися, (о мног.) поперевозитися (звідки куди). -хать на другую квартиру - переїхати (перебратися, перевезтися) на инше приміщення;

2) кого, что и через что - переїздити, переїжджати, сов. переїхати кого, що и через що; перевозитися, перевезтися, (быстро) перехоплюватися, перехопитися, перемикатися, перемкнутися через що, (во множ.) попереїздити, попереїжджати, поперевозитися, поперехоплюватися и т. д. [На чорного сяду - до моря доїду, на сивого сяду - море переїду. Перехопитися через гору, через річку];

3) (задавить) переїхати кого, переїхатися по кому. [Дитину переїхало возом].

* * *

несов.; сов. - пере`ехать

несов.; сов. - у`ехать

1) ї́хати, пої́хати; ( выезжать) виїжджа́ти и виїзди́ти, ви́їхати и повиїжджа́ти и повиїзди́ти; ( отъезжать) від'їжджа́ти и від'їзди́ти, від'ї́хати; ( отправляться) відправля́тися, відпра́витися; (двигаться, трогаться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити; (покидать что-л.) покида́ти, поки́нути, залиша́ти, зали́шити

2) (проезжать какое-л. расстояние) проїжджа́ти и проїзди́ти, прої́хати

1) напозіхати, назіхати, випозіхати, визіхати що; (позевать) попозіхати;

2) (глазея) наґавити що; (поглазеть) полупати очима на що; ґ[г]ав (витрішків) пополовити.

вспугнуть см. Всполашивать, всполохнуть.

* * *

несов.; сов. - вспугн`уть

въехать в'їжджати, в'їздити (н. вр. в'їжджу, в'їздиш), сов. в'їхати.

* * *

несов.; сов. - въ`ехать

1) уїжджа́ти и уїзди́ти, у'їхати; ( подниматься вверх) виїжджа́ти и виїзди́ти, ви́їхати

2) (кому - сов.: ударить кого-л.) заї́хати, затопи́ти (кого)

заприхкати, зачмихати, запорс(ь)кати, запирскати, зафо[у]ркати. [Кіт заприхкав. Зачмише як кабан (Основа). Запирскало щось, - воли (Васильч.). Коні… зафоркали-б і дали-б нам знати (Франко)].

* * *

несов.; сов. - зафырч`ать

1) запи́рхати; запри́хати; ( запыхтеть) зачми́хати; (преим. о лошади) зафо́ркати; ( о машине) зафуркоті́ти, -коти́ть

2) ( смеясь - о человеке) запи́рхати, запри́хати, зачми́хати

наездить

I. 1) (лошадь) виїжджати и виїжджувати, виїздити коня, принатурювати, принатурити коня до їзди, (о мног.) повиїжджувати, попринатурювати. жать, -дить гончих - принатурювати, принатурити гончаків до (в)ловів (полювання);

2) (дорогу) натирати, натерти, утирати, утерти, протирати, протерти, (преимущ. колёсной повозкой) накочувати, накотити, (о мног.) понатирати, понакочувати и т. п. [Сюдою возили дерево з лісу, - добре втерли дорогу (Брацлавщ.). Протерли шлях мужицькі сани (Франко)];

3) (выручать ездой) наїжджати и наїздити, наїздити, виїздити що. [Я його в борг вожу: карбованців на п'ять наїздить та й заплатить одразу (Київщ.). Які наші заробітки візницькі: трьох карбованців за день не виїздиш! (Богодухівщ.)];

4) (ездить много) наїжджувати, наїздити, виїздити; (изв. время) проїжджувати, проїздити, поїздити, попоїздити, виїздити. Кто много ездит, много -дит - хто багато їздить, багато наїздить (виїздить). Наезженный -

1) виїжджений, принатурений, повиїжджуваний, попринатурюваний до їзди, уїжджений, їжджалий;

2) натертий, у[про]тертий, накочений, понатираний, понакочуваний и т. п., (только о колёсном пути) битий. [Санна дорога уже накочена, слизька (Черняв.)];

3) наїжджений, виїжджений;

4) наїжджений, виїжджений; проїжджений, (по)поїжджений. -ться -

1) виїжджатися, бути виїжджуваним, виїждженим, повиїжджуваним и т. п.;

2) натиратися, натертися, понатиратися; бути натираним, натертим, понатираним и т. п.;

3) наїжджатися и наїздитися, бути наїжджуваним, наїждженим, виїждженим;

4) наїжджуватися, бути наїждженим и т. п.;

5) (вдоволь, сов.) - см. отдельно Наездиться.

II. Наезжать, наехать -

1) на кого, на что - наїжджати и наїздити (-їжджу, -їздиш), наїхати, (о мног.) понаїжджати на кого, на що. [Наїхав на камінь (Київщ.)];

2) (едучи приближаться) над'їжджати и над'їздити, над'їхати куди, до чого;

3) (встречать в пути) натрапляти, натрапити на кого, на що, стріч[в]ати, стрі(ну)ти, зустріч[в]ати, зустріти кого, що;

4) (приезжать во множестве) наїжджати и наїздити, наїхати, понаїжджати и понаїздити. [Багато знайомих наїздять до нас літувати (Богодухівщ.). Наїхали подоляни з Подолу (Метл.). Наїхало гостей повен двір (Брацл.). Понаїжджають у гості (Канівщ.). Звідусіль понаїздили люди (Київщ.)];

5) (бывать наездом; нападать, несов.) наїжджати и наїздити, доїжджати и доїздити. [Пан-отець у нас доїжджає, а живе на парафії вдовиця (Свидн.). Ой, як узяли вражі здобичники часто до нас доїздити (Метл.)];

6) (насовываться) насуватися и насовуватися, насунутися, (о мног. или во мн. местах) понасуватися и понасовуватися.

* * *

1) наї́жджувати, наї́здити

2) ( дорогу) уторо́вувати, и торува́ти, уторува́ти, утира́ти, уте́рти (утру́, утре́ш), наї́жджувати, наї́здити, уї́жджувати, уїздити; ( накатывать) нако́чувати, накоти́ти, и мног. понако́чувати

3) ( лошадь) наї́жджувати, наї́здити, виї́жджувати, ви́їздити, об'їжджа́ти и об'їзди́ти (об'їжджу́, об'їзди́ш), об'ї́здити

перебраться

1) перебиратися, перебратися, бути перебраним;

2) (переправляться) перебиратися, перебратися, переїздити, переїхати, перевозитися, перевезтися, перекидатися, перекинутися, перехоплюватися, перехопитися, (по течению реки) перепускатися, перепуститися через що. -ться через реку - перебратися, перевезтися, переїхати, перекинутися через річку. [Дайте нам човна, ми тільки перекинемось на той бік. Тимчасом усі байдаки щасливо поперепускались через кодацький поріг (Загірня)]. -ться через горы - перекинутися через гори. -ться на другую квартиру, в новую избу - перебиратися (перебратися), перевозитися (перевезтися), переноситися (перенестися), переїздити (переїхати), переходити (перейти) на инше приміщення, в нову хату (до нової хати).

* * *

несов.; сов. - перебр`аться

1) ( переправляться) перебира́тися, перебра́тися; ( через реку) переправля́тися, перепра́витися; ( быстро) перехо́плюватися, перехопи́тися

2) ( перемещаться) перебира́тися, перебра́тися

3) страд. (несов.) перебира́тися; пересклада́тися; перебира́тися; переклада́тися; пересипа́тися, перекида́тися

несов.; сов. - съ`ехать

1) з'їжджа́ти и з'їзди́ти (з'їжджу́, з'їзди́ш), з'ї́хати (з'ї́ду, з'ї́деш) и мног. поз'їжджа́ти

2) (уезжать откуда-л.) виїжджа́ти, ви́їхати, -їду, -їдеш и мног. повиїжджа́ти; ( с квартиры) вибира́тися, ви́братися, -беруся, -берешся и мног. повибира́тися; ( переезжать) переїжджа́ти, переї́хати, -ї́ду, -ї́деш и мног. попереїжджа́ти

3) (сдвигаться с места, сползать) зсо́вуватися, -вується и зсува́тися, зсу́нутися и мног. позсо́вуватися и позсува́тися, з'їжджа́ти, з'ї́хати и мног. поз'їжджа́ти

ж мат. расанда, хати тамос (хати рост, ки бо хати кац нуктаи умумӣ дорад); провести касательную хати тамос кашидан

Ко, предл.

1) (о движении, направлении) до кого, до чого, (на) на що, (перед) перед кого, перед що, проти кого, проти чого, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік кому, (і)к чому. [Піду до річеньки (Метл.). Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Шевч.). Сусід до себе кликав кума (Гліб.). Подавсь на захід. Як ось перед якуюсь гору прийшли (Котл.). Бог покликав перед себе чорта (Г. Барв.). Щось мені приверзлося чудне - Бог знає, проти чого (Васильч.). Татарин вже й під Київ підступає (ЗОЮР). Підійшов під віконце та й кличе (Казка). Ото вони й пішли над море (Рудан.). Скрізь ік півночі стояли пущі величенні (Куліш)]. К вершине - до верху. Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему - любов, ненависть, огида до кого, до чого и для чого. К вопросу о чём - до питання про що. Выйти к реке, ко взморью, к морю - вийти над річку, над море и до річки, до моря. [Вийду я над річеньку та й стану думати (Пісня). Впірнув у самую безодню, над самий пісок (Рудан.)]. Дружно идти, двигаться - рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду - разом йти, рушати рука з рукою, плече з плечем, лава з лавою, при лаві лава. [Як сніг розтоплений, пливе при лаві лава, кіннота виграє (М. Рильськ.)]. Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию - складатися в дорогу, лаштуватися в подорож. К чему бы это (что могло бы значить)? - проти чого-б воно було? Зависть к чему, кому - заздрість до чого, до кого, проти чого, проти кого. [Докори совісти ідуть не од Бога, а од моєї заздрости проти вродливих людей (Крим.)]. Изменяться, исправляться к лучшему - змінятися, виправлятися на краще. К исполнению (о бумагах, делах) - на (до) виконання. К подписи (о бумагах) - до підпису, на підпис. Материалы к изучению украинских говоров - знадоби (матеріяли) до (для) пізнання українських говорів (Верхр.). Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому - простувати, рушати, йти, їхати до чого, до кого. Немного к востоку - трохи на схід. Обращаться к кому с речью - говорити до кого. Обращаться, прибегать к чему - удаватися до чого, братися чого; к кому - удаватися до кого. Одежда к празднику - одежа на свято, (запасная) одежа про свято. Относиться к чему - стосуватися до чого, куди, належати до чого, куди. Плыть ближе к берегу - плисти при (самий) берег. Поворачивать к дому, к лесу - завертати до хати, до лісу. Подъезжать, подходить к лесу, городу - під'їздити, підходити до лісу, до міста или під ліс (близко: попід ліс), під місто. Подходить, приходиться к чему - пасувати до чого, бути до лиця чому. Пойти ко дну - піти, пуститися на дно. Пошёл к порогу! - геть до порога! По отношению к кому - що-до кого, проти кого. [Потайне невдоволення не тільки проти братів, а й проти професора (Крим.)]. Приближаться к чему - наближатися, надходити, підходити до чого, (в направлении к чему) до и к чому. [Іде к лісу (Сл. Гр.)]. Приближаться (клониться) к чему - ітися до чого. Приглашать, привлекать кого к чему - запрошувати, єднати кого до чого. Прилепить, приставить, пригнать что к чему - приліпити, приставити, припасувати що до чого. Прикладывать что к чему - прикладати що до чого, класти що на що. Присуждать, приговаривать кого к чему - присуджувати кого до чого (до тюрми); вирікати кому що (відсиджування в тюрмі); засуджувати кого на що (на заслання). Приходиться к лицу - бути до лиця. Приходиться, прийтись ко двору - бути, прийтися під масть. К расстрелу! - на розстріл! до розстрілу! К свету! - до світла! К свету стать - стати проти світла. Стать к окну, к двери (ближе) - стати до вікна, до дверей. Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему - бути при що. [У нас одна хата при один бік сіней, а друга - при другий бік сіней, а сіни посередині (Звин.)]. К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) - на сором, на жаль, на радість, на щастя. К тому (речь идёт) - проти того, до того (мова мовиться). К тому же (притом же) - до того, до того-ж таки. К худу, к добру ли? - на лихе, чи на добре? К чему это? - до чого воно? проти чого воно? нащо воно? Ни к чему! - ні до чого, ні к чому! К югу - а) (ближе) до півдня (ближче); б) (о направлении) на південь. Явиться к кому (предстать) - прийти до кого, перед кого. [Він з землею вийшов перед бога (Рудан.). Як прибіжить перед музики, як піде танцювати! (Мартин.). Узяла паляничку, звичайно як перед голову йти (Квітка)];

2) (в обознач. времени) до чого, к (ік) чому, (диал. ід чому), на що, проти чого, під що, над що. [К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька (Номис). Треба дечого купить ік весіллю (Н.-Лев.). Масла не продам: собі ід пасці буде (Козелеч.). Проти дня брехня, проти ночи правда (Приказка). В п'ятницю над вечір мати і кликнули мене (ЗОЮР)]. К вечеру - над вечір; к вечору; до вечора. К десяти часам - на десяту годину. К заходу солнца - на заході, над захід сонця. К концу - під кінець. К началу - під початок, на початок. К началу года - на початок року. К ночи - проти ночи. Не ко времени - не під пору. К рассвету - над світанок. К самому началу - саме на початок. К тому времени - під ту пору. К утру - під (над) ранок; до ранку;

3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чорту йдіть (Рудан). Іди к нечистій матері (Херсонщ.). Туди к лихій годині! Ну вас ід богу (Сл. Гр.)]. К чертям! - під три чорти! Ко всем чертям - до всіх чортів. А ну его к чертям! - до всіх чортів його! А ну его к дьяволу (лешему)! - а ну його к чорту! до дідька!

* * *

предл. с дат. п.; тж. ко

1) до (кого-чого)

2) ( при выражении направлеия действия к временному пределу) над, на, під (що), до (чого)

3) ( при обозначении расположения по отношению к странам света) на (що)

4) (при указании на назначение какого-л. действия или предмета) на (що)

5) ( в бранных выражениях) до, під, к, редко ік

насмеяться над кем, чем сміятися, насміхати(ся) и (редко) насміватися, насміяти(ся) з кого, з чого, (редко) кому, чому, посмішкувати, посмішк(ов)уватися, напосмішкуватися, глузувати, поглузувати, глумувати, поглумувати, глумитися, наглумитися, кепкувати, покепкувати (пров.) кпити(ся), накпити(ся), закпити, (редко) шкилювати, шкилити з кого, з чого, (поднимать на смех) на глузи (на глум, на кпи(ни), на сміх) брати, взяти кого, що, сміхи збивати, збити з кого; сміх собі робити з кого. [Чи не люблю тебе щиро, чи з тебе сміявся? (Шевч.). Не чує, не бачить, як вороги сміються їй (Шевч.). Може демон який насміхається з мене? (Франко). Зневажливо насмівається з нього (Крим.). Насміялась татарва з бідного Микити (Шевч.). Щоб ви нашому пісному борщеві не насміялися (Зміївщ.). Стали з їх сусіди насміхати (Метл.). З мертвих насміхали (П. Тичина). Хотів я, мати, з сироти насміяти (Чуб. V). З наших сліз вони глузують (Самійл.). З хазяїна кепкує (Грінч. III). Було не кпити з бідного Микити (Номис). Хоч ти сильний, а зі смерти ти даремно кпишся (Рудан.). Маруся з козака накпила (Грінч. III). З усіх моїх фантазій ти гарненько вмів закпити (Крим.). Любила шкилювати з школярів (Яворн.). Шкилить та й шкилить цілий ранок з баби (Чернігівщ.). Щоб сіячів твоїх їх власне покоління на глум не брало і на сміх (Франко). Чого ти сміхи збила із моєї хати? (Гол. I)].

* * *