-
1 послідовник
izdeş; послідовник Корану – kitabiy -
2 послідовник
ч; ж - послідовницяfollower, partisan, disciple, adherent -
3 послідовник
backer, adherent, follower -
4 послідовник
-апосле́дователь; ( приверженец) сторо́нник -
5 послідовник
poslidownykч. -
6 послідовник формізму
poslidownyk formizmu -
7 послідовниця
ж; ч - послідовник -
8 Ансельм Кентерберійський
Ансельм Кентерберійський (1033, Аоста, Італія - 1109) - один з перших філософів епохи схоластики, теолог, ієрарх англ. церкви, послідовник Августина. Ненець норманського монастиря, од 1093 р.- архієпископ Кентерберійський. А.К. вперше розробив "онтологічний аргумент" - доведення буття Бога, який згодом досліджували Декарт, Кант і Регель. "Онтологічний аргумент" А.К. доводить буття Бога із самого поняття Бога, як сукупності усіх найвищих чеснот, якій не може не бути властивим предикат буття. Як послідовник Августина А.К. прагнув до безпосереднього внутрішнього сприйняття Бога. Відомий вислів А.К. "не прагну збагнути, щоб увірувати, але вірую, щоб збагнути". В суперечках про універсалії підтримував позиції реалізму. В етичному вченні А.К. розуміє свободу волі не як свободу вибору між добром і злом, а як змогу зберегти справедливість заради неї самої. А.К. - одна з найяскравіших постатей ранньої схоластики, історико-філософське значення якої полягає не стільки у вирішенні, скільки в чіткості постановки багатьох питань, навколо яких оберталась середньовічна філософська думка.[br]Осн. тв.: "Монологіон" і "Прологіон"; "Чому Бог став людиною"; "Книга роздумів і молитвословій".Філософський енциклопедичний словник > Ансельм Кентерберійський
-
9 Антисфен із Афін
Антисфен із Афін (бл. 455 - 360 до н. е.) - давньогрецьк. філософ, син рабині, учень Горгія, послідовник Сократа, після смерті якого заснував власну школу. Вихідним конструктивним принципом філософії А. був принцип послідовного й жорсткого аскетизму, нормативною мірою якого визнавалася природа (природне). А. - опонент софістів, хоча користувався їхніми ж прийомами О. сновні зусилля А. зосереджував на розгляді етичних проблем, при розв'язанні яких людина має керуватися передусім розумом. В царині етики у А. панує той самий аскетичний підхід - не відчувати потреби ні в чому, задовольняючись малим і досягаючи в такий спосіб тієї самодостатності, яку божество має завдяки надлишкові благ. Досягнення щастя А. обмежував добропорядністю, якій навчаються, не вдаючись при цьому до надмірної вченості. Добропорядність полягає в активному загартуванні душі й тіла, зокрема, шляхом обмеження потреб З. аперечував політичну діяльність, державу і соціальні умовності, які суперечать природі. Твори А. збереглися лише в окремих фрагментах завдяки тому, що на них було чимало посилань у багатьох античних авторів. -
10 баптизм
БАПТИЗМ ( від грецьк. βαπτνζω - занурюю, хрещу) - один із напрямів протестантизму, що зародився в Англії на поч. XVII ст. Послідовники Б. прагнуть відродити християнство апостольського часу (віровчення, традиції, обряди), зокрема обряд хрещення, який, на їх думку, із конкретних причин був спотвореним О. бряд хрещення виконується над людиною, що має "свідому віру", через повне занурення її у воду. Нині існує щонайменше 27 течій Б. Більшість сучасних послідовників Б. не стверджують думку про безпосередній зв'язок їх церкви з первісною апостольською церквою. -
11 квієтизм
КВІЄТИЗМ ( від лат. quietus - спокійний, безтурботний) - релігійно-містичне та етичне вчення, що виникло в кінці XVII ст. в рамках католицизму; сповідувало опозиційні настрої щодо папства та ворожість до єзуїтів. Ідеї К. були розвинуті ісп. священиком Моліносом (1628 - 1696) у праці "Духовний керівник" ("Guida spirituale"), виданій у Римі в 1675 р., дещо пізніше - франц. єпископом Фенелоном у його "Поясненнях до настанов святих", що були опубліковані у 1697 р. Для К. характерне містично-споглядальне відношення до світу, пасивність, спокій душі, повне підкорення божественній волі, байдужість до добра і зла, до пекла та раю. Вчення К. спрямоване на те, щоб "продати або вбити" власну індивідуальну волю і таким чином відкрити шлях для душі бути повністю поглинутою любов'ю до Бога. В 1685 р. Молінос був засуджений; 68 положень К. були визнані єрессю. Послідовницею Моліноса у Франції була також Гюйон(1648 - 1717), яка за єресь була на п'ять років ув'язнена до Бастилії, потім звільнена за умови перебування під наглядом у маєтку її сина, що став центром паломництва послідовників К. у Європі. Елементи К. притаманні частково лютеранському пієтизмові XVIII ст. -
12 нірвана
НІРВАНА (санскр. - заспокоєння, згасання) - одне з головних понять інд. релігійно-філософської традиції, яке позначає стан згасання усіх мирських бажань людини, її вивільнення й порятунку. Поняття Н. зустрічається вже у Ведах, проте свого найбільшого розвитку воно набуло в буддизмі, з яким переважно й асоціюється. У буддизмі під Н. розуміють вище благо та істину, остаточну дійсність, що є запорукою виходу людини з ланцюга народжень та страждань. Н. виступає як етичним ідеалом, так і певним психічним станом завершення внутрішнього буття, що приводить до абсолютного спокою або блаженства та незалежності від світу; цей стан досягається через дотримання детально розроблених буддистських етичних настанов і виконання певних психотехнік. Як правило, буддистські тексти не наводять визначень Н., використовуючи натомість численні описи та епітети, в яких Н. зображується як щось протилежне всьому, що є наявним у мові, а отже, як щось незбагненне та невимовне. Таке ставлення до Н. було започатковане ще Буддою, який вважав, що будь-які визначення Н. - як позитивні, так і негативні - однаково помилкові. Проте такі напрями буддизму, як тхеравада та магаяна, позначені деякою специфікою щодо наголошення на тому чи іншому аспекті Н. Якщо послідовники тхеравади наголошують на порівнянні її зі станом згасання, виводячи за межі феноменального буття, то для послідовників магаяни Н. передусім виступає станом абсолютного блаженства З. начного поширення після Нагарджуни (II ст.) набуло ототожнення Н. з сансарою - емпіричним буттям, окреме сприйняття якого відбувається у зв'язку із затьмаренням свідомості людини невіглаством.Ю. Завгородній -
13 виученик
ч( учень) pupil; ( послідовник) follower, disciple -
14 продовжувач
ч; ж - продовжувачкаcontinuator, continuer; ( послідовник) follower, disciple -
15 учень
ч1) schoolboy, pupil; ( у майстра) apprentice; learner; trainee2) ( послідовник) disciple, follower -
16 Бакунін, Михайло Олександрович
Бакунін, Михайло Олександрович (1814, Новоторзький п. Тверської губ. - 1876) - рос. філософ, теоретик анархізму, один із засновників народництва Ф. ормування філософського світогляду Б. розпочалося із зацікавлення в серед. 30-х рр. нім. класичною філософією, особливо Фіхте і Гегеля. Проповідницька і перекладацька діяльність Б. сприяла популяризації ідей нім. класичної філософії в Росії, але його розуміння їх було здебільшого поверховим. Вивчення нім. філософії Б. продовжив у Берлінському ун-ті (1840 - 1842), де слухав лекції Шеллінга. Під впливом негативного враження від нім. дійсності, невдоволеності формалізмом нім. метафізики та завдяки власній бурхливій енергії і прагненню до практичної діяльності Б. залишив філософію і поринув у політику. Активна революційна діяльність трансформувала світогляд Б. у напрямі антропологічного матеріалізму і войовничого атеїзму. В серед. 60-х рр. XIX ст. Б. виступив як теоретик анархізму. Підґрунтям анархістського вчення Б. була ідея негайної руйнації держави як форми авторитарнодеспотичного правління і встановлення суспільного самоврядування на основі вільної федерації індивідів, спільнот і націй. Засобом створення нового суспільства Б. вважав революцію, спричинену "народним інстинктом, який ніколи не помиляється". З позицій анархізму Б. вступив у непримиренну суперечку з теорією "державного соціалізму", тому він став мішенню для критики з боку Маркса і його послідовників. Накреслена Б. програма революційного руху вплинула на формування ідеології рос. народництва.[br]Осн. тв.: "Держава і анархія" (1873); "Бог і держава" (1882).Філософський енциклопедичний словник > Бакунін, Михайло Олександрович
-
17 боголюдина
БОГОЛЮДИНА - поняття християнської філософії, яке описує онтологічний статус Ісуса Христа та найвищу можливість духовного розвитку його послідовників. Його прагнули осмислити філософи, які дотримувались різних концептуальних засад. Так, Сковорода обстоював думку, що у понятті "Б." першорядне значення має складник "Бого-", а не "людина", хоч і припускав існування "плотського" Христа у буденній уяві людей. Франц. філософ Ренан стояв у цьому питанні на натуралістичних позиціях і вважав Христа "незрівнянною людиною". Поняття "Б." набуває розгорнутого смислового наповнення у рос. персоналістичній філософії, особливо у творах Б. Соловйова та Вердяєва. В. Соловйов розглядав Б. у межах своєї концепції Боголюдства як соборної єдності людства у Христі. Бердяєв розробляє екзистенційну діалектику божественного та людського в особистості. В метаантропології поняття "Б." тлумачиться як креативна метафора, що зображує єдність героїзму, геніальності та святості в одній особистості.Н. Хамітов -
18 Брентано, Франц
Брентано, Франц (1838, Марієнбург - 1917) - нім. філософ, засновник інтенціональної психології. Навчався у Вюрцбургу і Відні. Отримав сан римо-католицького священика (1864), від якого згодом відмовився (1870). Проф. Вюрцбурзького, а потім Віденського ун-тів. Від серед. 70-х рр. XIX ст. розпочав викладати наукові студії про людську душу О. цінюючи розвиток нім. філософії від Канта до Гегеля як неухильне переродження у спекулятивний ідеалізм, він прагнув у дусі традицій Аристотеля і Декарта відродити на емпіричній основі філософію як науку. Досліджуючи ментальні процеси, або "акти свідомості", і розрізняючи їх на психічні та фізичні феномени, Б. відновив і модернізував схоластичну філософську теорію про інтенціональність свідомості. Він виходив із того, що рисою, яка об'єднує психічні феномени (слухання, судження, виведення, поціновування, любов, бажання, відраза, ненависть та ін.) і відрізняє їх від фізичних феноменів (колір, звук, фігура, краєвид та ін.), є "інтенціональна невід'ємна присутність предмета" (напр., хтось бачить щось або бажає чогось). Б. виходив із того, що свідомість може вказувати на предмети або ж мати "спрямованість на щось" завдяки актам сприйняття та ідеації, включаючи відчуття та уявлення; завдяки судженням, включаючи акти визнання (ствердження), відкидання (заперечення) чи пригадування; завдяки актам любові або ненависті, в яких беруться до уваги прагнення, наміри, бажання та почуття людини К. ритерієм істинності таких психічних феноменів було проголошено принцип очевидності. Ідеї, висловлені в одній із найвпливовіших праць Б. - "Психології", з емпіричного погляду стали вихідним пунктом дослідницької праці його численних учнів та послідовників в різноманітних ділянках духовної культури С. еред студентів Б. у різні часи були Гуссерль, Еренфельс, Майононг, Масарик, Марті, Твардовський, Штумпф, Фройд та ін. Б. залишив по собі велику творчу спадщину майже з усіх галузей філософського знання.[br]Осн. тв.: "Психологія з емпіричного погляду" (1874); "Про походження морального знання" (1889); "Про майбутнє філософії" (1893); "Вступ до психології почуттів" (1907); "Істина й очевидність" (1930). -
19 буддизм
БУДДИЗМ - світова релігійна система, яка виникла в VI - V ст. до н. е. в Індії і поширилась в Пд., Пд.-Сх. і Центр. Азії та на Далекому Сході. Є громади послідовників Б. в Америці, Європі (в т.ч. і в Україні). Нині в світі близько 400 млн. буддистів і близько 1 млн. ченців. Засновник Б. - царевич Сіддхартха Гаутама. Після свого "пробудження" він став Буддою. Від цього слова походить назва релігійної системи. Залежно від точки зору, Б. можна вивчати і як релігію, і як філософію, і як культурний комплекс, і як спосіб життя. Як релігійна система Б. виник на основі старовинних релігійно-філософських учень Індії. Основна ідея Б. ґрунтується на твердженні, що "життя є страждання" і "шлях до порятунку". Ці ідеї були викладені у проповіді Будди "Про чотири благородні істини" (див. буддійська філософія). Б. прийнято поділяти на дві або три течії: хінаяну ("мала колісниця"), махаяну ("велика колісниця"), ваджраяну ("діамантова колісниця"). Ці течії, розробляючи різні аспекти первісного Б., не різняться між собою в загальних принципах Д. жерелами для вивчення Б. є канонічні тексти, створені упродовж багатьох століть в Індії та інших країнах. Основне загал ьнобуддистське джерело - збірка канонічних текстів Типітака, зафіксоване письмово в І ст. до н. е. на о. Цейлон. -
20 Ван Янмін
Ван Янмін (1472, повіт Юйяо, провінції Чжецзян - 1529) - кит. філософ, представник неоконфуціанства С. прийняв та розвинув у своїй доктрині "вчення про серце" Лу Цзююаня. Вивчав даоську, конфуціанську та буддійську класику. Філософські погляди В. Я. мають сильну тенденцію до асиміляції елементів буддизму та даосизму. В. Я. вважав, що людське серце - сутність Всесвіту: не існує нічого, чого б серце не вміщувало в собі. Так, "принципи" - будівничі засади всього існуючого - іманентні "серцю" людини, вони перебувають у самому суб'єкті, а не в зовнішньому світі. В гносеології В. Я. висунув теорію інтуїтивного пізнання, яке ґрунтується на виявленні природжених розуму людини ідей, тому процес пізнання тлумачиться насамперед як самопізнання. Вчення В. Я. та його послідовників домінувало в Китаї до серед. XVII ст.
Страницы
См. также в других словарях:
послідовник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
послідовник — а, ч. Той, хто наслідує кого , що небудь, іде за чиїмсь прикладом. || Прибічник якого небудь учення, чиїхось теорій або поглядів, що розвиває їх своїми працями, діяльністю тощо … Український тлумачний словник
послідовник — [пос л ідо/ўниек] ка, м. (на) ков і/ ку, мн. кие, к іў … Орфоепічний словник української мови
послідовник — (той, хто наслідує когось / щось, іде за чиїмсь прикладом), продовжувач, наслідувач, прибічник, прихильник, апостол, адепт; наступник, учень, вихованець, виученик, спадкоємець (той, хто сприйняв погляди, учення тощо якоїсь людини чи організації) … Словник синонімів української мови
послідовниця — і. Жін. до послідовник … Український тлумачний словник
мурид — а, ч. 1) У мусульман суфіїв – послушник, послідовник і учень мюршида; мюрид. 2) Послідовник мюридизму … Український тлумачний словник
реаліст — а, ч. 1) Послідовник реалізму (у 1 знач.). 2) Людина, яка вміє і здатна правильно враховувати і тверезо оцінювати об єктивні умови, можливості, співвідношення сил і т. ін. 3) У дореволюційній Росії – учень реального училища. 4) Послідовник… … Український тлумачний словник
метр — I а, ч. 1) Міжнародна одиниця довжини 1 м = 1 650 763,73 довжини хвилі оранжевої лінії стабільного ізотопу 86Kr; метр дорівнює довжині шляху, що його світло долає у вакуумі за 1/299 792 458 частки секунди (м). 2) Лінійка або стрічка такої довжини … Український тлумачний словник
Звенящие кедры России (движение) — У этого термина существуют и другие значения, см. Звенящие кедры России. Логотип продукции и движения «Звенящие кедры России» общественное движение, действующее в России и ряде других стран. К сторонникам движения относятся лица,… … Википедия
Бандеровцы (термин) — Эта статья предлагается к удалению. Пояснение причин и соответствующее обсуждение вы можете найти на странице Википедия:К удалению/3 декабря 2012. Пока процесс обсуждени … Википедия
абстракціоніст — а, ч. Послідовник, прихильник абстракціонізму … Український тлумачний словник
