-
1 поручить
см. поручать -
2 поручать
поручить (предмет или дело) по[до]ручати, по[до]ручувати, по[до]ручити, при(по)ручати, при(по)ручувати, при(по)ручити, загадувати, загадати кому що, давати, дати до рук кому; (поверять) сповіряти, сповірити, звіряти, звірити що на кого, звірятися, звіритися з чим на кого, спокладати, спокласти на руки кому, чиї. [Про журбу мою співати доручив я солов'ю (Олесь). Поручаю, брате, тобі цю думку (Л. Укр.). Думка тут була - найвищий обов'язок дати до найчесніших рук (Грінч.). Я вам оце дільце припоручу (Мирн.). Верховний догляд за цими школами поручувано иноді несторіянам, иноді жидам (Павлик). Секретар… оповіщає Спільне Зібрання про все, що йому загадує Голова- Президент Академії. На діда Бутурлаку всі свої маєтки сповіряє. Пани все звіряли на діда й на бабу (Грінч.)]. Поручаемый - по[до]ручуваний, при(по)ручуваний, звірюваний. Порученный - по[до]ручений, при(по)ручений, даний до рук, сповірений, звірений, загаданий кому.* * *несов.; сов. - поруч`итьдоруча́ти, доручи́ти, поруча́ти, поручи́ти; прируча́ти, приручи́ти; припоруча́ти, припоручи́ти; ( доверять) довіря́ти, дові́рити -
3 начальство
1) (власть) влада, зверхність (-ности), (реже) начальство, (правительственное) уряд (-ду), (управление) керування, порядкування, урядування, орудування, оруда, (командование) командування. Под -ством кого, чьим - під владою в кого, чиєю, під урядом (проводом) чиїм під одудою (зверхністю) чиєю, (под предводительством) за приводом чиїм, (стар.) за головою чиєю. [Під його урядом було багато сільських шкіл (Рідний Край). Українське театральне товариство під орудою Садовського (Афіша). Поляки ходили за приводом князя по чужих землях (Куліш). Щоб ми за твоєю (,гетьмане Хмельницький,) головою пили та гуляли (Ант.-Драг.)]. Главное -ство - головна влада; (командование) головне командування. Главное -ство над войском - головне командування (над) військом. Поручать, поручить -ство над городом кому - доручати, доручити владу (зверхність) над містом кому, доручати, доручити керувати (правити) містом (урядувати над містом) кому. Поручить -ство над армией кому - доручити командувати (командування) армією кому. Принимать, принять -ство над кем, над чем - переймати, перейняти (на себе) провід (владу) над ким, над чим, (над войском) переймати, перейняти (на себе) командування військом;2) см. Начальствование 1 и 2;3) - а) начальство, начальник; срв. Начальник. [Тебе вибрано за начальство (Рудч.)]. Это моё -ство - це моє начальство, це мій начальник; б) (начальники) начальство, начальники, (старшие) старші (-ших), (преимущ. военное, устар.) старшина, (власть) влада, уряд; (власть имущие) зверхники (-ків), владущі кола. [Ті часи, як голоси начальство тільки мало (Самійл.). Поліціянт лаявся, бо був гнівний: від старших йому сьогодні добре впало (Грінч.). Військова старшина (Стор.). Те, що спадає від рота нашим зверхникам, нам вистачило-б на життя (Куліш)]. Высшее -ство - вище начальство, вища влада, вищий уряд. Докладывать, доложить по -ству о чём - доповідати, доповісти начальству що, (сообщать) повідомляти, повідомити начальство про що, подавати, подати до відома начальству що;4) (круг власти, сан) начальство, зверхність (подвластная сфера) начальство, (подначалие) підвладність, підручність (-ности). [Він зверхности достоєн (Куліш)].* * *под \начальство вом — ( под руководством) під керівництвом
по \начальство ву доносить (посылать) — доносити (сообщать: повідомляти; посилати) керівництву
-
4 заведывание
завідування; (ведение) відання, (распоряжение) порядкування, орудування, (гал.) заряджування чим; (хозяйничание) господарювання де. Отдать в -ние - віддати в завідування; (поручить) приручити кому що.* * *см. заведование
См. также в других словарях:
ПОРУЧИТЬ — ПОРУЧИТЬ, поручу, поручишь, совер. (к поручать). 1. кому чему что или с инф. Вменить в обязанность, возложить на кого нибудь исполнение какого нибудь дела. Поручить кому нибудь составление отчета. 2. кому чему кого что. Вверить кого что нибудь… … Толковый словарь Ушакова
поручить — возложить, взвалить; доверить, вверить, препоручить Словарь русских синонимов. поручить возложить на кого; препоручить (устар.) / что л. трудное: взвалить на кого, взвалить на плечи кого, чьи (разг.) см. также … Словарь синонимов
ПОРУЧИТЬ — ПОРУЧИТЬ, учу, учишь; ученный; совер., кому кого (что) или с неопред. Вверить, возложить на кого что н. исполнение чего н., заботу о ком чём н. П. кому н. проверить работу. П. детей кому н. П. кого н. чьему н. попечению, вниманию, заботам… … Толковый словарь Ожегова
поручить — поручить, поручу, поручит и устаревающее поручит … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
поручить — дело поручить • перемещение / передача поручить дело • перемещение / передача … Глагольной сочетаемости непредметных имён
поручить — Общеслав. Преф. производное от ручити «поручать», суф. образования от рука на базе выражения дати на руку «отдать, поручить» … Этимологический словарь русского языка
ПОРУЧИТЬ. — Общесл. производное от ручити «поручать», образованного от рука (< *rqka) на базе выражения па руки дати «отдать, поручить» … Этимологический словарь Ситникова
ПОРУЧИТЬ ГЕНЕРАЛУ НЕСТЕРОВУ — «ПОРУЧИТЬ ГЕНЕРАЛУ НЕСТЕРОВУ. . .», СССР, МОСФИЛЬМ, 1984, ч/б, 78 мин. Оборонный фильм. По приказу генерала Сытько на развернувшемся в пустыне строительстве важного стратегического объекта производится взрыв каменной гряды, приводящий к… … Энциклопедия кино
Поручить — сов. перех. см. поручать Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
поручить — поручить, поручу, поручим, поручишь, поручите, поручит, поручат, поруча, поручил, поручила, поручило, поручили, поручи, поручите, поручивший, поручившая, поручившее, поручившие, поручившего, поручившей, поручившего, поручивших, поручившему,… … Формы слов
поручить — глаг., св., употр. сравн. часто Морфология: я поручу, ты поручишь, он/она/оно поручит, мы поручим, вы поручите, они поручат, поручи, поручите, поручил, поручила, поручило, поручили, поручивший, порученный, поручив см. нсв … Толковый словарь Дмитриева
