Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

поручение

  • 1 поручение

    1) см. Порука;
    2) доручення, приручення, припорука. [Такі дворяни иноді одержували від короля тимчасові доручення (Ор. Лев.). Власне, я не сам, а з приручення мого батька (Грінч.)];
    3) (миссия) посольство. [Не їстиму, поки не виповню мого посольства (Св. Пис.)]. Возложить на кого -ние - покласти доручення на кого, припоручити, допоручити, поручити, приручити кому що. Дать кому -ние - дати поручення, загадати справу (що зробити). Отказаться от -ния - відмовитися від доручення. По -нию - з доручення (припоручення). Исполнять -ние - виконувати, виконати доручення (припоручення). Чиновник особых -ний - урядовець для особливих доручень. Не беритесь за это -ние - не приймайте (не підіймайтесь) цього доручення.
    * * *
    1) дору́чення; припору́ка

    по \поручение нию — з дору́чення, за дору́ченням

    де́нежное \поручение ние — спец. грошове́ дору́чення

    2) ( действие) дору́чення, (неоконч.) доруча́ння; прируча́ння, приру́чення; довіря́ння, дові́рення

    Русско-украинский словарь > поручение

  • 2 поручение

    Словарь металлургической терминов > поручение

  • 3 возлагать

    -ся, возложить, -ся покладати (що на кого), -ся, покласти, -ся, накладати (що на кого, кому), -ся, накладувати, -ся, накласти, -ся, складати що на кого, на що [Тільки на правду складаймо надії (Грінч.)], -ся, скласти, -ся. -гать, -жить надежды, надежду - покладати (покласти) надії, надію на кого, на що, держати надії, надію на кого, на що, вповати на кого. -гать, -жить издержки на кого - покладати (покласти), накладати (накласти) втрати, видатки, кошти на кого. -гать, -жить корону на кого - коронувати, укороновувати кого, сов. укоронувати; (о венце) наквітчати. [Хто перший наквітчає собі на голову царський вінець? (Крим.)]. -гать, -жить поручение на кого - припоручати, -чити кому що. Возложенный - покладений, накладений, складений.
    * * *
    несов.; сов. - возлож`ить
    1) кла́сти, покла́сти
    2) перен. поклада́ти, покла́сти, склада́ти, скла́сти; ( поручаться) доруча́ти, доручи́ти

    Русско-украинский словарь > возлагать

  • 4 исполнять

    исполнить 1 а) что - виконувати, виконати, чинити, учинити, робити, зробити, сповняти (зап. повнити), сповнити, виповняти, виповнити, (точно) певнити, спевнити що, (до конца) (зап.) доконувати, доконати чого; б) (исправлять) правити, справляти, справити що (якесь діло); в) (отбывать) відбувати, відбути що (різні повинності); г) (осуществлять) здійснювати, здійснити, справджувати, справдити що; д) (держать, соблюдать) додержувати и держати, додержати що и чого (напр. закон, постанови и закону, постанов). [Цю величну ролю наше письменство і по сей день виконує (Єфр.). Перед цілим світом він не побоїться виконати присуд (Грінч.). Він спитав, чи я закон сповняю й не грішу? (Л. Укр.). Не зламати прийшов я, а сповнити (закон) (Єв.). Коли-б Господь сповнив моє жадання (Куліш). Своє діло правив: коли треба подзвонить, свічки посвітить (Кон.). Вони справляли незмірної ваги громадську функцію (Єфр.). Не можна не справити його наказу (Кон.). Співали дуже серйозно, наче одбували якусь святу повинність (Крим.). Отецький заповіт справдив я чесно (Куліш). Розказ (приказание) мій учиніте, вигубіть всі діти в мойому царстві (Чуб. III). Доконавши сего діла, робітники подалися геть (Франко)]. -нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. - виконувати, виконати присуд, постанову, наказ, обов'язок, доручення и т. д. -нять служебные обязанности - виконувати службові обов'язки. -нять намерение - виконувати, здійснювати намір. -нять заповеди - виконувати, чинити, справляти, сповняти заповіді, заповіти. [Вони-ж твою заповідь чинили (Св. П.)]. -нять, -нить обещание, слово - виконувати, виконати, справляти, справити, справджувати, справдити обіцянку, слово, (сдержать) додержувати, додержати, доконати обіцянки, слова [Рабини справили свою обіцянку (Кон.). Вже де достав, то достав, а свого слова додержав (Н.-Лев.). Справдити обітницю поспішайсь (Грінч.)]. Не -нять обещания - не додержувати обіцянки, (насм.) робити з губи халяву. -нить пьесу - виконати п'єсу. -нить угрозу - здійснити, справдити погрозу. -нить условие - виконати умову. -нять обычай, обряды - виконувати, справляти звичаї, обряди, (с оттенк. сохранять, блюсти) додержувати, пильнувати звичаїв, обрядів. - нять, -нить чью-л. волю, желание - уволяти (-ляю, -ляєш), уволити (-лю, -лиш), чинити, учинити, робити, зробити, виконувати, виконати чию волю, бажання. [Мати й не подумала вволяти синову волю (Крим.). Вволіть мою волю в останній цей час (Грінч.). І він отсе тепер вволив мої бажання (Самійл.). Чини-ж мою волю (Шевч.). Вчиніть мою волю (Липовеч.). Ой, ви чумаченьки, ой, ви молоденькі, зробіть мою волю (Пісня)]. -нять, -нить повинности - відбувати, відбути повинності (відбутки);
    2) чем (наполнять) сповняти, сповнити, виповняти и виповнювати, виповнити чого и (реже) чим; срвн. Наполнять. [Сповнив їх серце мудрощами (Св. П.). Смуток сповнив ваше серце (Св. П.)]. Исполняемый - виконуваний, справлюваний, здійснюваний, справджуваний, додержуваний. Исполненный -
    1) виконаний, справлений, відбутий, здійснений, справджений, сповнений, спевнений; додержаний; (о воле, желании ещё) уволений, учинений. Это будет -нено в точности - це буде виконано достотно. Это не может быть -нено - цього не можна виконати, зробити; це не здійсненна річ;
    2) чем - сповнений, виповнений, повний чого и (реже) чим. [Душа його була сповнена поезії (Крим.)]. -ный скорби, радости - сповнений скорботи, радости.
    * * *
    I исполн`ять
    несов.; сов. - исп`олнить
    вико́нувати, ви́конати; справля́ти, спра́вити, сов. спе́внити; ( осуществлять) зді́йснювати, здійсни́ти, спра́вджувати, спра́вдити и справди́ти; (просьбу, желание) уважа́ти, ува́жити; ( волю) уволя́ти, уво́лити; (сов.: о долге) учини́ти (учиню́, учи́ниш)

    вре́менно \исполнять ня́ть обя́занности — тимчасо́во вико́нувати обо́в'язки

    II несов.; сов. - исп`олнить
    (чем, чего - на полнять) спо́внювати и сповня́ти, спо́внити (чим, чого), випо́внювати и виповня́ти, ви́повнити (чим); (охватывать - о чувствах, мыслях) пройма́ти, пройня́ти, -йме́ (чим)

    Русско-украинский словарь > исполнять

  • 5 командировка

    відрядження, вирядження, командирування. Научная -ка - наукове відрядження.
    * * *
    1) ( действие) відря́дження, (неоконч.) відряджа́ння, командирува́ння
    2) (поручение, поездка, удостоверение) відря́дження

    Русско-украинский словарь > командировка

  • 6 комиссия

    1) (группа лиц) комісія. Образовать, составить, выделить -сию - утворити, скласти, виділити комісію. Образовывать, составлять (ср. зал.) -сию - складати, утворювати комісію. -сия по составлению словаря - комісія для складання словника. -сия по вопросам украиноведения - комісія в справах українознавства. -сия по хлебозаготовкам - комісія в справах хлібозаготівлі, хлібозаготовча комісія. -сия о строении дорог - комісія прокладання шляхів. -сия подачи прошений - комісія (для) подавання прохань. -сия суда, судебная -сия - судова комісія. Особая -сия - осібна, окрема комісія. Переселенческая -сия - комісія в справах пересельників, переселенська комісія. Согласительная -сия - угодова, (по)єднальна комісія. Чрезвычайная -сия по делам о спекуляции - надзвичайна комісія в справах спекуляції. Избирательная -сия - виборча комісія. Следственная -сия - слідча комісія. Приёмная -сия - приймальна комісія. Принимать участие в заседании -сии - брати участь у нарадах комісії. Прибыть в -сию - прибути до комісії (на збори комісії);
    2) (поручение) доручення, комісія. Исполнить, исправить -сию - виконати, справити доручення. Порученная мне -сия - доручена мені комісія. По вашей -сии я всё сделал - у ваших дорученнях я все зробив, ваше доручення я виконав. Заниматься -сиями, брать -сии - справляти доручення (дела: орудки) чиї. Взять, принять товар на -сию - узяти прийняти крам на комісію, (реже) на коміс;
    3) (комис. плата) комісія, комісове (-сового), коміс (-су). За небольшую -сию - за невелике комісове, за невеличкий коміс. Взял слишком много -сии - узяв надто багато комісового;
    4) (возня) клопіт (-поту), халепа, морока, пеня, воловодня, кара, напасть (-тп). Вот так -сия! - от ще морока! Ну, уж -сия мне с вами! - ну, та й морока мені з вами! Такая, право, -сия! - така, далебі, напасть! Что за -сия! - от клопіт! от морока!
    * * *
    комі́сія

    Русско-украинский словарь > комиссия

  • 7 миссия

    1) (посольство) місія, (важнее) посольство. [Аташе при дипломатичній місії (Крим.)];
    2) (для обращения иноверцев) місія;
    3) (поручение, задание) місія, завдання, доручення (-ння), посольство. [Виконавши свою місію, він усувавсь набік (Крим.)]. Возложить -сию на кого - покласти місію (доручення) на кого, припоручити кому що.
    * * *
    мі́сія

    Русско-украинский словарь > миссия

  • 8 препоручение

    доручання, (сов.) доручення; см. Поручение.
    * * *
    дору́чення; припору́ка

    Русско-украинский словарь > препоручение

См. также в других словарях:

  • ПОРУЧЕНИЕ — гражданско правовой Договор, в силу которого одна сторона(поверенный) обязуется совершить от имени и за счет другой стороны (до верителя) определенные юридические действия (приобретение или отчуждениеимущества, производство платежей и т.п.).… …   Финансовый словарь

  • поручение — Заказ, комиссия, миссия. См. задача давать поручение... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. поручение возложение, задание, наряд, приказ, полномочие, комиссия; заказ, задача;… …   Словарь синонимов

  • ПОРУЧЕНИЕ — ПОРУЧЕНИЕ, поручения, ср. Дело, порученное кому нибудь для выполнения, задание. Исполнить поручение. Дать кому нибудь опасное поручение. Действовать по чьему нибудь поручению. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • Поручение — (англ. contract of agency, нем. Auftrag, Order) 1) гражданско правовой договор, в силу которого одна сторона (поверенный) обязуется совершить от имени и за счет др. стороны (доверителя) определенные юридические действия (приобретение или… …   Энциклопедия права

  • ПОРУЧЕНИЕ — см. Договор поручения …   Юридический словарь

  • Поручение — договор, согласно которому одна сторона (поверенный) обязуется совершить от имени и за счет другой стороны (доверителя) определенные юридические действия (приобретение или отчуждение имущества, производство платежей и т.д.). Доверитель оплачивает …   Словарь бизнес-терминов

  • ПОРУЧЕНИЕ — ПОРУЧЕНИЕ, в гражданском праве договор, по которому одна сторона (поверенный) обязуется совершить от имени и за счет другой стороны (доверителя) определенные юридические действия (например, приобрести имущество, произвести платежи). Смотри также… …   Современная энциклопедия

  • ПОРУЧЕНИЕ — гражданско правовой договор, по которому одна сторона (поверенный) обязуется совершить от имени и за счет другой стороны (доверителя) определенные юридические действия (приобрести имущество, произвести платежи) …   Большой Энциклопедический словарь

  • ПОРУЧЕНИЕ — договор, согласно которому доверитель поручает другой стороне (поверенному лицу) совершать от его имени и за его счет определенные действия (покупку имущества, осуществление платежей и т.д.). Доверитель обязан уплатить поверенному вознаграждение… …   Экономический словарь

  • ПОРУЧЕНИЕ — ПОРУЧЕНИЕ, я, ср. 1. см. поручить. 2. Порученное кому н. дело. Исполнить, дать п. Общественное п. (осуществляемое в порядке общественной работы). Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • Поручение — документ, предписывающий выполнение тех или иных заданий;... Источник: Постановление ЦИК России от 15.12.2010 N 231/1514 5 Об Инструкции по делопроизводству в Центральной избирательной комиссии Российской Федерации …   Официальная терминология

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»