попел

техн. золе́ние, зо́лка

- горячая зола

* * *

жен. попел, -лу муж.

(горячая) прысак, -ску муж.

- превращаться в пепел

* * *

попел, -лу муж., мн. нет

испепелиться попеліти, спопеліти. [Бодай кужель спопеліла. І твір його не спопелів од часу (Єфр.)]. Испепелившийся - спопелілий.

* * *

запишатися, запишнитися, завеличатися, запаніти. [Запишавсь, як кошеня в попелі (Номис). Куди тобі, як запанів].

* * *

спопеління, неок. попеління.

* * *

испепелить спопеляти, спопелити. [Якби могли, вони-б усе спалили, все спопелили (Коцюб.)] Испепелённый - спопелілий. -ться - попеліти, спопеліти, спопелитися, обертатися, обернутися в попіл, (истлевать) перетлівати, перетліти, зотлівати, зотліти. Испепелившийся - спопелілий, перетлілий, зотлілий.

* * *

несов.; сов. - испепел`ить

несов.; сов. - испепел`иться

истлеть (сгореть тлея, сгнить) зотлівати, зотліти и стліти, потліти, перетліти, (иногда) пріти, (испепелиться) попеліти, спопеліти, (о мн.) позотлівати, потліти; срвн. Сгнить. [Я знемігся, згорів, моє серце на попіл зотліло (Ворон.). А назавтра й вона вмерла і зотліла в хаті, бо нікому в Батурині було поховати (Шевч.). Його тіло в полі почорніло та й од вітру потліло (Грінч. III). Будеш-же ти, тіло, в сирій землі пріти (Чуб. I). Стоятиме тоді (храм), коли мої кістки потліють і ім'я погине (Самійл.)]. Истлевший - зотлілий, стлілий, потлілий, перетлілий, спопелілий. [Думки мої рвуться як стліла нитка (Н.-Лев.)].

* * *

несов.; сов. - истл`еть

попеля[а]стий, попел(ь)настий, мишастий и мишатий. [Попеластий віл. Мишастий кінь].

* * *

1) ( относящийся к пеплу) по́пільний

2) ( о цвете) попеля́стий, попела́стий, попели́стий, попельна́стий, по́пільний; ( о волосах) миша́стий

перегореть перегоряти, (о мног.) поперегоряти. -ть на пепел - попеліти, спопеліти, перетлівати, перетліти, поперетлівати. Перегорелый - перегорілий, перегорений, (о мног.) поперегорялий. -лый на пепел - спопелілий, перетлілий.

* * *

несов.; сов. - перегор`еть

1) (пыль в букв. и переносном значении) порох (-ху, мн. порохи, редко слав. прах (-ху)), пил (-лу), курява; (распадающаяся гниль) порохно (-на), порохня (-ні), трухло, персть (-ти), Срв. Пыль, Персть, Тлен. [Що царство? - порох (Куліш). Все йде в одно місце: взялось із персти й усе вернесь у порох (Еккл.). Лихеє ім'я розлетілось, мов прах (Грінч.). Образ страху, що держить у своїх холодних обіймах увесь світ, хоч сам являє собою тільки порохно нікчемне (Єфр.)]. Отрясти прах от ног - порох, пил з ніг обтрусити. [Порох з ніг ваших обтрусіть (Єв.). І пил, що пристав до нас з вашого города, обтрушуємо вам (Єв.)]. Обращаться, обратиться в прах - порохом, на порох (прахом, на прах) розпадатися, розпастися, порохом братися, узятися (стати), порохом, порохном, порохнею, трухлом, попелом розсипатися, розсипатися, тліти, потліти, попеліти, спопеліти. [І не раз як рука чи повітря, чи сонце торкались тисячолітнього трупа, він розпадався на порох (Л. Укр.). Та бодай я собі, - каже, - порохом розпався (Рудан.). А бодай-же ти прахом розпавсь (Яворн.). І в годині стала прахом пишная столиця (Рудан.). Як я на тебе дихну своїм духом, то ти розсиплешся попелом (Звин.)]. Пасть во прах - упасти в прах. [Впадуть у прах кумири гордовиті (Грінч.)]. Обращать, обратить во прах - повертати, повернути, стирати, стерти на порох (на гамуз), повертати, повернути в нівець, розвіяти на куряву. Идти, пойти -хом - іти, піти з вітром, за вітром, за водою, димом (до гори), на марне, в нівець, випадати, випасти випадком. [Пішло усе добро в нівець (Грінч.). Чужим живимося, ото воно нам випадком і випало (Кониськ.). Все його добро піде на марне (Франко)]. Все его проекты пошли -хом - всі його проєкти димом до гори пішли. Прах его возьми! - щоб його прах забрав! Бодай він прахом розпавсь! Хай воно стеряється! Прах с ним! - цур йому! Хай йому лихо (всячина)!

2) (смертные останки) тлін (-ну), прах (-ху). [Вволяючи останню волю мужа, молода княгиня мусіла рушити з дорогим тліном в трудну і далеку дорогу, до міста його вічного покою (О. Лев.)]. Здесь покоится прах моего друга - тут почиває тлін мого друга. Мир -ху твоему - пером (пухом) земля тобі, нехай земля тобі пером (пухом).

* * *

1) (пыль; перен.: о чём-л. недолговечном, ничтожном) по́рох, -у; прах, -у

2) (труп, пепел после сожжения тела) прах, -у; ( останки) оста́нки, -ків, тлін, -ну

1) (запыхаться) задихатися, засапатися, ухекатися;

2) (заважничать) запишатися запишнитися, запишніти. [Запишався як кошеня в попелі (Номис). І геть то честію такою запишнився (Греб.)].

* * *

1) выдзьмуць, мног. павыдзімаць

2) (губами) выдзьмухаць, мног. павыдзьмухваць, однокр. выдзьмухнуць

3) (изготовить что-либо путём дутья) тех. выдзьмуць, мног. павыдзімаць

4) (выпить содержимое сосуда) прост. выжлукціць, выдундзіць

попел, -лу м.