полт

1. подражание звуку падающего небольшого предмета или звуку капающей воды, слёзы

2. подражание мгновенному, моментальному действию

1. подражание звуку падающего небольшого предмета или звуку капающей воды, слёзы. Марий кугу тумо йымак шогалын. Лач тидын годымак вуйышкыжо ик тумлеге полт камвозеш. М. Казаков. Мужчина встал под большой дуб. Как раз в это время на его голову со звоном упал один жёлудь. Йоча вуйжым савалтыш, ишнчавӱдшӧ ий умбаке полт да полт чӱчалте. «Ончыко». Ребёнок кивнул головой, крупные слезинки полт и полт капнули на лёд.

2. подражание мгновенному, моментальному действию. Полт ончал шындаш быстро взглянуть.

□ Кенета залыште электролампе полт чӱкталт кайыш. «Ончыко». Вдруг в зале вспыхнула электролампа.

вмиг, моментально,

1) тупому звуку падающих предметов или капающей жидкости

2) неровному, скачкообразному движению, неравномерному мельканию чего-л.

подр. сл. – подражание

1. тупому звуку падающих предметов или капающей жидкости. Шолдыра йӱр пырче-влак, пылт-полт, пылт-полт шоктен, шыма асфальтыш --- кержалтыч. Г. Чемеков. Крупные дождевые капли с тупым звуком начали падать на ровный асфальт. 2) неровному, скачкообразному движению, неравномерному мельканию чего-л. Мераҥ, айдеме дечын лӱдын, Пылт-полт ала-куш кудалеш. С. Вишневский. Испугавшись человека, куда-то поскакал заяц.

образн. сл. — о быстрых движениях человека.

лід (р. льоду, зап. леду, мн. ч. льоди) крига. [По-під льодом геть загуркотіло (Шевч.). Ой не стій на льоду, бо провалишся (Пісня). Тричі крига замерзала, тричі розтавала (Шевч.). Холодний, як крига (Приказка)]. Тонкий лёд - тонкий лід, прильодок (-дку). Лёд бесснежный - голощік (-щоку). [На Дніпрі голощік, - волами не проїдеш, хіба конякою (Золотон.)]. Лёд из слежавшегося снега - натоптень (-тня) (Сл. Гр.). Лёд прибрежный (забережник) - забережень (-жня) [Річка ще не замерзла, а забережні вже є (Міуськ.)]. Лёд на ветвях (при гололедице) - ожеледець (-дця). Лёд искусственный - роблений лід, роблена крига. Лёд наносный - крига нагінна (прибула). Лёд тронулся - крига скресла, лід скрес. [Скоро оце крига скресла, Катря вже й веснянки заспівала (М. Вовч.)]. Лёд ломается, взломался - зламало кригу, тріснула крига. Лёд идёт, пошёл - лід рушає (рушив), крига йде (пішла). Лёд встал на реке - річка замерзла, річка взялася кригою. Покрываться, -крыться -дом - братися (взятися) кригою, (слегка) зашерхати, зашерхнути, (о мн.) позашерхати, (едва) пришерхати, пришерхнути, (о мн.) попришерхати, (без снега) братися (взятися) голощоком; срвн. Замерзать, Обмерзать. [Морозець маленький був, - надворі трохи пришерхло (Лохв.). Земля у цю осінь узялася голощоком (Полт.)]. Окованный льдом - кригою окутий. [І вам слава, сині гори, кригою окуті (Шевч.)]. Лёд тает - крига (лід) тане (розтає). [Крига на Дунаї розтала так, що рушила вже йти (Мартин.). Незабаром у льодовні ввесь лід розтане (Полт.)]. Колоть лёд для ледника - рубати лід для (до) льодовні. Провалиться на льду - провалитися, завалитися, заломитися на льоду. [Серед ставу заломився на тонкім леду (Руданськ.). Ой не ходи по льоду, бо завалишся (Пісня)]. Вода со льдом - вода з льодом. Воды на льду - води на льоду. Бьётся как рыба об лёд - б'ється як риба об лід. Идёт точно по льду - іде як неживий. На языке мёд, а в сердце лёд - на язиці мід, а під язиком лід (Номис). У скупого и в крещенье льду не выпросить - щедрий, - серед зими снігу не випросиш! (Номис). Злоба что лёд, до тепла живёт - і лихе серце на сонці тане. Под кем лёд трещит, а под нами ломится - кому лиха вщерть, а нам з наспою. Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд прошёл - згадала баба дівера, що хороший був; згадала баба, як дівувала (Приказки). Надейся на него, как на вешний лёд - покладайся на його, як на торішній сніг. Кататься по льду на коньках - бігати (кататися) по льоду на ковзанах (лижвах). Разбить (сломать) лёд - проломити кригу, зробити перший крок. Страна вечных льдов - країна вічних льодів, пральодів. Льды материковые, пловучие - льоди суходільні, льоди мандрівні.

* * *

-пывать, -пнуть

1) (шлёпать) ляпати, ляпнути, (чем-л. мокрым) льопати, льопнути. [Ляпнув по спині (Полт.). Годі вже тобі оту долівку льопати (Кобел.)];

2) (вахлять, делать кое-как) партачити, кремсати, базграти, партолити; срв. Сляпать;

3) (брякать, говорить не кстати) ляпати, ляпнути (язиком), бовкати, бовкнути, плескати, сплеснути (язиком), блявкати, блявкнути, (перен.) утяти до гапликів, сказати, (грубее: сказонути) аж пальці знати. [Їм - що не ляпати язиком, аби ляпати (Васильч.). Вже по всьому селу язиками плещуть про тебе (Полт.). Ви в Москві не вчилися? - бовкнув я (Крим.)]. -нул словечко - ляпнув, бовкнув слівце.

* * *

несов.; сов. - л`япнуть

1) ( говорить необдуманно) бо́вкати, бо́вкнути, бе́вкати, бе́вкнути, ля́пати [язико́м], ля́пнути [язико́м], хля́пати, хля́пнути

2) ( ударять) ля́скати, ля́снути; ля́пати, ля́пнути

3) (несов.: делать кое-как) парта́чити, парто́лити, капа́рити

нагулять

1) (наживать гульбою) нагулювати, нагуляти, вигулювати, вигуляти, (о мног.) понагулювати, повигулювати що, кого, чого. [Дожирувалася з хлопцями, що й дитину нагуляла (Полт.)];

2) (приобретать отдыхом) нагулювати, нагуляти, надбавати, надбати, придбавати, придбати, накохувати, накохати, (о мног.) понадбавати и т. п. що, чого. -лял себе пять фунтов за месяц - придбав (накохав) собі п'ять фунтів за місяць;

3) (выпасать скот) випасати, випасти, (о мног.) повипасати кого, що. Нагулянный -

1) нагуляний, вигуляний, пона[пови]гулюваний;

2) нагуляний, надбаний, придбаний, накоханий, понадбаваний и т. п.;

3) випасений, повипасаний. -ться -

1) (стр. з.) нагулюватися, бути нагулюваним, нагуляним, понагулюваним и т. п.;

2) нагулюватися, нагулятися, вигулюватися, вигулятися, (о мног.) понагулюватися, повигулюватися. [От нагулялись і полягали усі спати (Рудч.). Гості добре вигулялись і виголодались (Н.-Лев.). Дівчата понагулювались (Богодух.)];

3) (тучнеть) випасатися, випастися, відпасатися, відпастися, нагулювати (накохувати), нагуляти (накохати) сала (сальця). [Худоба в нас на толоці не випасається, а худне (Полт.). Відпасся людським потом (Київщ.). Накохав собі сальця (Звин.)].

* * *

несов.; сов. - нагул`ять

наготавливать, наготовить наготовляти и наготовлювати, готовити, наготовити, готувати, наготувати, (напасать) настачати, настачити, (натаскивать уйму) натаганювати, натаганити, (снаряжать) лагодити, налагоджувати, налагодити, ладнати, наладнати, ладнувати, наладнувати, (в дорогу) лаштувати, налаштовувати, налаштувати, рих[ш]тувати, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, (о мног.) понаготовляти, понаготовлювати, понастачати, понатаганювати и т. п. [Наготовила їй повнісіньку скриню (Рудч.). Своїй матінці їсти понаготовляли (Милор.) Жінка усе те понаготовлювала (Манж.). Наготувала усе собі про смерть (Київщ.). Настачили усього на зиму (Богодух.). Натаганив дров стільки, що за зиму й не попалимо (Червоногр.). Заходився воза лаштувати (Полт.). А нумо, кумо, риштувать вози в далекую дорогу! (Шевч.)]. -вили массу напитков и яств - понаготовляли силу напоїв і страв (напитків і наїдків), понаготовлювали силу силенну їсти й пити. -вить кушанье для варки - налагодити страву. [Я вже борщ налагодила (Лубенщ.)]. - вить лесу для постройки - наготовити деревні на будівлю. Наготовленный - наготовлений, наготований, настачений, натаганений, налагоджений, наладнаний, наладнований, налаштований, нарих[ш]тований, понаготовлюваний и т. п. -ться -

1) наготовлятися, наготовлюватися, готовитися, наготовитися, готуватися, наготуватися, понаготовлюватися; бути наготовлюваним, наготовуваним, наготовленим, наготованим, понаготовлюваним и т. п. У них -ляется всего на весь год - вони наготовляють усього на цілий рік;

2) (напасаться) наста(р)чатися, настарчитися на кого. [На цю дітвору не настачишся (Полт.)].

1) (при игре в карты) взяток (р. -тка), братка, взятка;

2) хабар (р. -ря), хапанка, скуп, скупка, дуюн, кубан, баз[с]аринка, ралець (р. -льця), мазанка (підмазка), помазало, вирва, тринкаль. [Тринкалі старшина побрав, а діла не зробив (Полт.). Писар вирви хоче, тим зразу й не дає білета]. Дать -ку - дати хабаря кому, підмазати кого, дати куку в руку, ткнути в лапу кому, підплатити кого, засолити. [А вони засолили: дали скупку]. Падкий на -ки - хабарний.

* * *

1) хаба́р, -а; побі́р, -бо́ру, базари́нка

2) карт. бра́тка, взя́тка

дрізд (р. дрозда). Чёрный д. - кі[о]с (р. коса). Д. белозобый - білогривець (р. -вця). Д. деряба - пашкут (Полт.), деряба, соя, дрізд омельник. Д. певчий - дрізд співун. Д. рябинник - чикотень, чилатень (р. -тня), ялівник.

* * *

заморить

1) (голодом, работой) заморювати и заморяти, заморити кого чим, (о мног.) позаморювати, позаморяти; (изнурять) виснажувати, виснажити кого. -рить (работой обычно о животн.) ухоркати, унигати. [Ну, і вхоркав-же коня (Сл. Гр.). Оце унигав коня (Полт. губ.)]. -рить червяка, кишку, голод, аппетит - комара задушити. -ть голодом - захарчовувати, захарчувати и заморити голодом, (о мног.) позахарчовувати кого. [Захарчував зовсім корову];

2) (известь) люсувати, розпускати, розпустити (вапно); (хрен) перебивати, перебити (хрін). Заморенный - заморений; виснажений, ухорканий; (голодом) захарчований; (о извести) розпущений; (о хрене) перебитий. -ться - заморюватися, заморитися, (о мн.) позаморюватися; (голодом) захарчовуватися, захарчуватися; бути замореним, захарчованим.

* * *

несов.; сов. - замор`ить

знаючий, тямучий и тямущий у чому. [Коваль він був знаючий, дотепний (Грінч.). Він чоловік тямучий, не зопсує діла (Полт. г.). В арабській мові Хафиз був справді людина тямуща (Крим.)]. -щий человек - тямущ[ч]а людина.

* * *

1) прич. яки́й (що) зна́є; яки́й (що) ві́дає

2) в знач. прил. зна́ючий; ( понимающий) тяму́щий, тяму́чий; ( сведущий) досві́дчений; ( знакомый с чем) обі́знаний

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити кого, (перен.) підрізати кому зуби. Лишиться -бов - позбутися зубів, збеззубіти. Проесть, съесть -бы на чём - з'їсти зуби на чому. Положить -бы на полку (голодать) - покласти зуби на полицю. Ударить по -бам - дати в зуби кому, загилити по зубах кому. Посчитать кому -бы - повибивати, порахувати зуби кому. Оскаливать, -лить -бы - вищиряти, вищирити зуби, вишкіряти (и шкірити), вишкірити зуби, (диал.) зашкірюватися до кого (Стеф.), (огрызаться) відз(в)ірятися. [Лежить собака, та й відзіряється (Полт.)]. -бы скалить (насмехаться) - скалозубити, смішкуватися з кого, брати на глум кого, глузувати з кого; см. Насмехаться. Полно -бы скалить - годі тих смішків, годі зуби яснити, досить глузувати. Что -бы скалишь (кажешь)? - по чім зуби продаєш? Ему на зуб не попадайся - йому на зуб не давайсь! Точить, острить скалить -бы на кого - гострити зуби на кого. Острить -бы на что - ласитися на що. -бы чесать (болтать вздор) - теревені правити; см. Вздор. Говорить сквозь -бы - цідити (сов. процідити) крізь зуби. [Стрепенувся і крізь зуби процідив (Кониськ.)]. Щёлкать, щёлкнуть -бами - клацати, клацнути зубами. [Вовк як клацне зубами (Рудч.). Зубами клацав, мов-би пес (Котл.)]. Скрежетать -ми - зубами скрегота[і ]ти, скрипіти, скрипотіти. Стучать -бами (от дрожи) - зубами цокотіти, зубами дзвонити. [Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче (Греб.)]. Зуб на зуб не попадает у кого - зуб(а) з зубом не зведе хто, зуби цокочуть у кого, зубами цокоче хто. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]. Око за око, зуб за зуб - око за око, зуб за зуб. Сжать -бы - зціпити зуби. [А вона тільки зуби зціпила (М. В.)]. Разжать -бы - розняти, розціпити зуби. Хватить -ми - гризнути кого. [А як гризне його собака (Звин.)]. Крошить -ми - трощити що. Заговаривать -бы кому - замовляти зуби кому. [Зубів ви не замовляйте (Мирн.)]. В -бах навязнуть у кого (надоесть) - в зубах нав'язнути кому. В -бах завязнуть - в зуби зав'язнути, у зубах застря(г)нути. [Взяла та в зуби і зав'язла (лушпина) (Звин.)]. С густыми -ми - густозубий. С редкими -ми - рідкозубий. С гнилыми -ми - гнилозубий. С волчьим -бом - вовкозубий. Без одного или неск. -бов - несповназубий, щербатий. [Мене в москалі не візьмуть, бо я несповназубий (Звин.). Щербатий рот]. Вооружённый до -бов - озброєний (геть, аж) до зубів;

2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1;

3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.

* * *

1) зуб

2) техн. зуб

Зяблица, Зябловка, пт. Fringilla caelebs зяблик, снігарик, снігар (-ря) (Полт.), (угорск.) знигарик, букивчак.

* * *

стать мелким малым)

I. здрібніти, подрібніти, змаліти, змізерніти, (перевестись) перевестися, звестися, (о людях ещё) злюдніти. [Життя здрібніло - здрібніло й письменство (Єфр.). Люд наш змізернів у невольничій долі (Куліш)]. Измельчавший - здрібнілий, змалілий, змізернілий. -шая порода чего - переводка, переводня. [Пшениця - переводка (Слов'ян. п.)].

II. Измельчать что, -ся, измельчить, -ся - дробити -ся, подробити що, -ся, здробити, -ся, дрібнити, -ся, подрібнити, -ся, здрібнити, -ся, дрібцювати, здрібцювати що, (крошить, -ся) кришити, -ся, по[роз]кришити, -ся, (истолочь, -ся) потовкти (и потовчити), -ся, стовкти, -ся. [Як і їсти ту рибу, що ти її так подрібнила? (Сл. Гр.). Візьми листків два або три, висуши, здрібцюй, а тоді нюхай (Полт. п.)]. Измельчённый - по[з]дроблений, по[з]дрібнений, здрібцьований, по[роз]кришений, (истолченный) стовчений, потовчений.

* * *

1) здрібні́ти, змізерні́ти, змалі́ти; ( известись) перевести́ся, звести́ся

2) ( обмелеть) обмілі́ти

1) (шпулька) шпуля, цівка, ціва, (в прялке для шерсти) кружець (-жця). [Я вже шпулю напряла (Пирят. п.). Заложила цівку в човник і почала ткати (Полт.)]. -ка ниток (для шитья) - шпуля, шпулька, коточок (-точка);

2) (игрушка) покотельце, коточок (-чка), котушка;

3) физ. - цівка. -ка Румкорфа - індуктор Румкорфа, іскорний індуктор;

4) -ка предохранительн. (техн.) - запобіжна (охоронна) шпуля.

* * *

1) (что куда, на что, во что) класти, покладати що куди, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полагать 1. [По-над полем іде, не покоси кладе, не покоси кладе - гори (Шевч.). Взяв ляхами, як снопами, по два ряди класти (Гол.). Всі клейноди гетьманські на стілець покладає (Куліш)]. -сть каменное здание, стену, фундамент - кам'я[ме]ницю, мур, підмурівок мурувати и класти. -сть печь - ставити и становити піч, грубу, комини (Полт.). -сть кирпичи в ёлку - мурувати сосонкою, укладати цеглу сосонкою. -сть в кучу - на купу класти. -сть деньги в банк, в сберегательную кассу - класти гроші в банк, до банку, до щадниці, до ощадної каси. -сть деньги на текущий счёт - класти гроші на поточний (біжучий) рахунок. -сть яйца под наседку - підсипати, сов. підсипати квочку, о мн. попідсипати квочки. [Квочку підсипати годиться увечері (Сл. Гр.)]. -сть верх на стоге - см. Выводить 10. -сть поклоны - бити, класти, покладати поклони. -сть основанием, в основу чего - класти за основу, за підвалину чого. -сть крепкое основание чему - підводити міцну підвалину під що. -сть резкую границу между чем - становити, ставити, класти виразну межу, обруб між чим. [Не можемо визначити подію, що виразний ставила-б обруб між сусідніми періодами (Єфр.)]. -сть что в качестве чего - класти що чим. [Козаки Вислу клали порогом між Ляхвою й Руссю (Куліш)]. -сть на ноты, на музыку - заводити в ноти що, компонувати музику, укладати музику до чого. -сть на счетах - кидати (прикидати, відкладати) на рахівниці, (щёлкая) клацати на рахівниці. -сть в счёт - брати до рахунку, брати до рахуби, (считать) лічити, рахувати, числити що; срвн. Считать. Оканчивать -сть - см. Докладывать 1. И следа ко мне не клади - щоб і нога твоя в мене не була, і стежки до мене не топчи. -сть в борьбе (побеждать) - бороти, сов. побороти, збороти кого. [Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся (Приказка)]. -сть на обе лопатки - класти кого на горб, побороти кого навзнаки. -сть судно на бок - нахиляти судно на бік. -сть приправы в кушанья - сипати присмаки в страву, засмачувати (страву) чим, (искрошив их) сипати закришку, закришувати чим; срвн. Заправлять 3. [Гарбуз варю, цибулькою закришила (Сл. Гр.)]. -сть (назначать) цену - цінити, цінувати що, складати ціну, визначати ціну чому, за що; срвн. Оценивать. [Не вийшов цінувати, а вийшов продавати (Приказка)]. -сть хорошую цену - давати добру ціну. -сть резолюцию - покладати, накладати, класти резолюцію на чому. -сть голову - накладати, сов. наложити головою, покладати, сов. положити голову, о мн. понакладати головами. [Буду в землі козацькій голову християнську покладати (Дума)]. -сть голову порукой - головою ручитися за що. -сть душу, жизнь - покладати, офірувати життя, душу за що. -сть душу во что - вкладати душу в що, щиро ставитися до чого. -сть заботу о ком - піклуватися, клопотатися про кого и ким, дбати про кого, за кого, турбуватися про кого и ким; см. Заботиться. -сть обет, зарок - покладати, давати обітницю, зарік, за[об]рікатися. -сть знак, клеймо на чём - значити, таврувати що, класти тавро на чому. -сть отпечаток на что - накладати відбиток, позначатися на чому, (в перен. знач.) робити (справляти) вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що; срвн. Влиять. -сть конец разговору, речи - класти, покладати край розмові, мові, припиняти розмову; срвн. Прерывать. -сть позор, пятно на кого - ганьбою вкривати, плямувати кого; срвн. Пятнать 4. -сть преграду - см. Преграждать. -сть оружие перед победителем - складати зброю перед переможцем. Не -ди ему пальца в рот - пальця в рот йому не клади; йому дай поли вчепитися, то й свиту здере (Приказка). Не -ди плохо, не вводи вора в грех - недобре ховаєш - сам злодія спокушаєш (Приказка);

2) класть яйца (о птицах) - нести яйця, нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)]; (о змеях) класти яйця, (провинц.) чинити яйця, (о насекомых) класти яєчка, червити;

3) (кастрировать животных) викладати, чистити, холостити, валашити; см. Выхолащивать. [Викладати жеребчика. Чистити кабанця. Валашати баранчика]. Кладенный - кладений, покладений; (кастрированный) - см. Кладеный.

* * *

1) кла́сти

2) ( накладывать пищу) кла́сти, наклада́ти, си́пати

3) ( сооружать из кирпича) кла́сти, мурува́ти; ( строить) будува́ти, ста́вити

4) ( яйца) кла́сти; ( о птицах) нести́

5) (перен.: употреблять, расходовать) кла́сти; доклада́ти

6) (перен.: производить расчёт предполагаемых затрат, времени) кла́сти

7) ( кастрировать животных) диал. вичища́ти, чи́стити, холости́ти, виклада́ти, валаша́ти