-
1 полон
ч(прям. і перен.) captivity; enthral(l)mentбрати когось у полон — to take ( to make) smb. prisoner; to capture
потрапити в полон — to be made ( taken) prisoner; to fall POW (abbr. of prisoner of war)
тримати когось у полоні — to hold smb. captive
-
2 полон
bondage, captiveivity -
3 полоній
Українсько-англійський словник з аналітичної хімії > полоній
-
4 полонізм
ч філол. -
5 полоній
ч хім. -
6 полоній
символ Poru\ \ полонийen\ \ poloniumde\ \ Poloniumfr\ \ \ poloniumелемент №84 періодичної системи Д.І.Менделєєва (VI група, 6 період); радіоактивний елемент, масове число найбільш довготривалого ізотопа 210; відомо 27 ізотопів з масовими числами 192—218; типові ступені окислювання -II, +II, +IV, +VI; проста речовина, м'який сріблясто-білий метал, Tпл 527 K; за хімічними властивостями подібний з телуром і вісмутом; відкритий в урановій руді 1898 року П'єром і Марією Кюрі (Франція); застосовують для виготовлення нейтронних джерел, у космічних дослідженнях як джерело тепла для атомних батарей, для вивчення радіаційно-хімічних процесів під дією α-випромінювання -
7 брати у полон
take prisoner, capture -
8 тримати у полоні
-
9 взяти
док.to take, to capture, to seize див. бративзяти на абордаж (кого-небудь/що-небудь) — to board
взяти на буксир (кого-небудь/що-небудь) — to take in tow; to give a helping hand
взяти на приціл (кого-небудь/що-небудь) — to take to aim (at), to draw a bead (on)
взяти таксі — to call a cab, to take a cab
-
10 взяття
сtaking, capture -
11 захоплювати
= захопити1) ( брати щось) to take ( with)2) ( оволодівати) to seize, to captureзахоплювати владу — to seize ( to grasp) power
захоплювати у полон — to capture, to take prisoner
3) тк. док. ( застати несподівано) to catch4) (приваблювати, хвилювати) to thrill, to carry away, to captivate, to charm, to fascinate -
12 здаватися
I = здатися( визнавати себе переможеним) to surrender, to yield (to), to acknowledge defeat, to lay down arms, to cease fighting; to lower ( to strike) one's flagне здаватися — to stand up, to fight to the end, to keep one's pecker up sl
II = здатисяздаватися в полон — to yield oneself prisoner, to give oneself up
1) ( справляти враження) to seem, to appear, to look2) (ввижатися, уявлятися)мені здається — it seems ( appears) to me ( to my mind)
3) (як вставне сл.)здається: здається, буде дощ — it looks like rain
4)здавалося б — it would seem, one would think
-
13 неволя
-
14 полонити
1) ( брати в полон) to take prisoner2) ( зачаровувати) to captivate, to fascinate, to bewitch, to charm, to enthral(l) -
15 потрапляти
= потрапити( кудись) to get ( into); to find oneself; ( досягти якогось місця) to get (to), to reach -
16 Po
символ хім. елементудив. полоній
См. также в других словарях:
полон — полный, плен, пленение Словарь русских синонимов. полон см. плен Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011 … Словарь синонимов
полон — ПОЛОН, арх., Плен. – А вовсе полное счастье будет тогда, когда вызволим Ондрюшку из полона (1. С.345). Самотик Словарь Чмыхало 177: полон (арх.) «то же» … Словарь трилогии «Государева вотчина»
ПОЛОН — ПОЛОН. см. полный. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ПОЛОН — ПОЛОН, а, муж. (стар. и высок.). То же, что плен. Взять в п. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
полонізм — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
полоніст — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
ПОЛОН — так в Древней Руси назывался захват русских людей для продажи их в рабство. В н. XVI в. южная степь, лежавшая между Московским государством и Крымом, начиналась скоро за Старой Рязанью на Оке и за Ельцом на Быстрой Сосне, притоке Дона. Татары,… … Русская история
полон — Общеслав. Из *pelnъ (el > ol > оло). Того же корня, что греч. pōleō «покупаю», др. исл. falr «продажный». Полон первоначально «прибыль, добыча, покупка, продажа», затем «пленные (которых продавали или покупали)» и далее «плен». См. плен … Этимологический словарь русского языка
полон — у, ч. 1) Відсутність свободи, неволя, в яку потрапляє хто небудь, захоплений противником під час воєнних дій; перебування в такому стані. Брати у полон. 2) перен. Залежність від кого , чого небудь, підпорядкованість комусь, чомусь; перебування в… … Український тлумачний словник
полонід — у, ч. Бінарна сполука полонію з електропозитивнішим металом … Український тлумачний словник
полоніст — а, ч. Фахівець із полоністики … Український тлумачний словник