-
1 полеглий
( про людину) fallen -
2 полеглий
1) полёглый, полёгший2) ( о человеке) па́вший -
3 полеглий
połehłyjприкм. -
4 fallen
1. n (the fallen) збірн.полеглі (в бою)2. adj1) що впавfallen deadwood — бурелом, вітролом
2) обпалий, опалий, облетілий3) полеглий4) пропащий, що опустився5) зруйнований; спустошений; розорений3. p.p. від fall* * *I n( the fallen) полеглі ( у бою)II a1) який упав, упалийfallen deadwood — хмиз, трусок; опалий (нaпp., про листя)
3) пропащий; занепалий; розорений, який розоривсяIII p. p. -
5 павший
1) (дохлый) дохлий, здохлий, (о мн.) подохлий;2) полеглий. -ший в бою, на поле брани - полеглий у бою, на полі бою;3) (нравственно) - см. Падший.* * *1) (опавший - о листьях, плодах) опа́лий; ( упавший) упа́лий2) ( погибший в бою) поле́глий, заги́блий3) ( о животных) здо́хлий, до́хлий4) (побеждённый - о городе, крепости) перемо́жений -
6 Лёглый
леглий; полеглий. [Легле борошно. Полеглий хліб на полі]. -
7 fallen
I n( the fallen) полеглі ( у бою)II a1) який упав, упалийfallen deadwood — хмиз, трусок; опалий (нaпp., про листя)
3) пропащий; занепалий; розорений, який розоривсяIII p. p. -
8 вылегать
вылечь вилягати, вилягти, полягти. [Жито вилягло, бо дуже високе та важке]. Вылегший - полеглий. [Єсть жито і стояче, і полегле].* * *несов.; сов. - в`ылечьвиляга́ти, ви́лягти -
9 полечь
полягти, лягти, полягтися, (о хлебе) вилягти. [Ішли вони свій край обороняти і на степах лягли від ворогів (Грінч.). Трава полягала(ся)]. Рожь от дождя -ляжет - жито від дощу виляже (поляже). Полёгший - полеглий, поляжений. [Єсть і стояче, і полегле жито. Це поляжений льон, дак тим і зелений].* * *см. полегать -
10 poległy
[полєгли]adj
См. также в других словарях:
полеглий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до полягти. 2) у знач. прикм. Який поліг (про трав янисті, злакові рослини). 3) у знач. прикм. Який загинув у бою; загиблий. || у знач. ім. полеглі, лих, мн. Люди, що загинули в бою … Український тлумачний словник
полеглий — [поле/глией] м. (на) лому / л ім, мн. л і … Орфоепічний словник української мови
полеглий — 1 дієприкметник від: полягти загинути полеглий 2 дієприкметник про рослини полеглий 3 іменник чоловічого роду, істота загибла людина … Орфографічний словник української мови
полеглість — лості, ж. Стан за знач. полеглий 2) … Український тлумачний словник
пониклий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до поникнути. 2) у знач. прикм. Похилений. 3) у знач. прикм. Полеглий (про траву, злакові). 4) у знач. прикм. Який звисає, звислий. 5) у знач. прикм. Пригнічений. || перен. Який має похмурий вигляд … Український тлумачний словник
