покірність

МОРАЛЬНІСТЬ - буттєвий корелят моралі, що визначає спосіб, рівень і межі впливу її норм на реальне людське життя. Розрізняють два конкретніших значення терміна "М." 1) Якісна характеристика певної системи соціальних або міжособистісних стосунків під кутом реалізації в них настанов і цінностей моралі. В цьому сенсі розрізнення моралі й М. встановив і обґрунтував Гегель. У "Філософії права" (1821), вибудовуючи тріаду етапів розвитку об'єктивного духу, Гегель першим (як тезу) наводить право, що постає чистою об'єктивністю, наявним буттям свободи "у зовнішньому". Мораль (антитеза) - суб'єктивна свідомість індивіда, яка базується на свободі волі й охоплює його переконання, мотиви поведінки, мету і наміри. Дійсна свобода досягається через синтез права й моралі - в М. У філософії зміст поняття М. визначається подвійним чином. По-перше, це звичай як стійка форма поведінки, що є історичним попередником моралі; по-друге, опосередковані мораллю конкретні обов'язки перед державою, соціальним станом, сім'єю. Представники сучасної етики, звертаючись до гегелівського поняття М., або "субстанційної М.", зазвичай акцентують увагу на моменті зв'язку з історично-конкретними формами людського співжиття, що обумовлюють специфічний, особливий характер моральних зобов'язань і орієнтацій індивідів. Антитезою М. в такому разі постає т. зв. макроетика, або універсалістська мораль (Апель, Габермас та ін.). 2) Сфера внутрішнього, душевно-духовного самовизначення і ціннісної орієнтації людської особистості за межами належного - безальтернативно визначеного нормами і приписами моралі. Коли предметом уваги виявляються пошуки і рішення окремих людей, спрямованість їх переживань, що не передбачає однозначних оцінок, то йдеться не про мораль, а саме про М. Розвиток моральної культури передбачає відкритий обопільний процес взаємозбагачення моралі й М. в обох зазначених конкретних виявах останньої Р. озрив між мораллю й М. засвідчує кризовий стан суспільства; разом з тим, перетворення живої, дієвої М. на простий зліпок з наявної системи моральних норм позбавило б людину здатності засвоювати історичний і соціальний досвід, творити нові форми морального спілкування.

покірність; (послушание) покірливість (-вости); (смирение) покора, (униж.) упокорення. Из'явить -ность кому - упокоритися перед ким, кому.

* * *

покірливість, покірність, лагідність, сумирність; коритися

покірливість, стриманість, лагідність, приниженість СБФ; алчалых тут ӧзӱңи будь покірливішим СБФ.

покірність

слухняність

1) підкорення, покора

2) покірність, слухняність, покірливість

3) пред'явлення, подання (документів тощо)

4) юр. передача на розгляд; угода про передачу спірного питання в арбітраж

* * *

1) підпорядкування

2) покірність, покора, смиренність

3) подання, пред'явлення ( документів)

4) юp. передача на розгляд; думка; твердження; заява; доказ, аргумент

1) покірність, покора; смиренність; сором'язливість

2) скромний вчинок

3) вияв покірності

4) бідність, скромність, непомітність; незначність

* * *

1) сумирність, скромність; сором'язливість, покірність; скромний вчинок

2) бідність; непомітність; незначність

неремствування, покірливість.

* * *

лагідність, лагода, тихість, сумирність (-ости). [Лагідність голубина (Л. Укр.). Чого ви хочете? Чи з лозиною мені прийти до вас, чи з любов'ю і духом лагідности? (Біблія). Вони робили мечем та кулаччям, а ми - пером та лагодою (Куліш). Якби він свідком вашим мукам був і тихості, і мужності, з якою ви терпите знущання! (Грінч.)].

* * *

1) слухняність, покірність

2) тямущість; кмітливість; здібність до навчання

* * *

1) слухняність, покірність

2) тямущість, здібність до навчання; кмітливість

1) пасивність, інертність, бездіяльність

2) покірність

3) безвілля

4) мет. пасивність (металу)

* * *

1) пасивність, інертність, бездіяльність

2) покірність

3) безвілля

4) метал. пасивність ( металу)

1) низьке (скромне) становище

2) скромність

3) покірність, сумирність

* * *

1) низьке або скромне положення

2) скромність; покірність, смиренність

1) ( действие) упоко́рювання, упоко́рення; угамо́вування, гамува́ння, угамува́ння; прибо́ркування, прибо́ркання

2) ( о чувстве) поко́ра, покі́рливість, -вості, смире́ння, смире́нність, -ності; смирнота́, самопоко́ра; уклі́нність; резиґна́ція

3) ( кротость) ла́гідність, сми́рність, суми́рність; ( покорность) покі́рність

1) відмова від посади; відставка; вихід у відставку

2) заява про відставку

3) покірність, покора

4) здача (про шахи)

* * *

1) відмова від посади; відставка; вихід у відставку або на пенсію

2) заява про відставку

3) покірність, смиренність

4) здача партії ( шахи)

1. пред'явлення, подання (документів тощо)

2. підкорення, покора

3. покірність, слухняність, покірливість

4. юр. передача на розгляд; угода про передачу спірного питання в арбітраж

- unconditional submission беззастережне підкорення

- submission of am amendment внесення поправки

- submission of a passport пред'явлення/ подання паспорта

- submission of a passport for a visa подання паспорта для отримання візи

- submission of proof of identity надання доказів для встановлення особистості

- deadline for the submission of smth. останній термін для подачі чогось

- latest date for the submission of smth. останній термін для подачі чогось

- to refuse submission відмовитися коритися

- with all due submission з належною повагою/ покірністю

відсутність опору; покора, покірність, слухняність

* * *

1) слухняність, послушність

2) покірність, покора

3) церк. послух

4) церк. лоно церкви

5) сини церкви; паства

* * *

1) слухняність, покора; покірність

2) цepк. послух

3) цepк. церква; сини церкви, паства

4) icт. шанобливий уклін

1) раболіпство, підлесливість, улесливість

2) рабська покірливість

* * *

покірність, покора; лагідність

* * *

1) поневолення

2) рабство; підкорення; полонення

3) рабська покірність

* * *

1) поневолення

2) рабство

3) рабська покірність