-
1 погрішати
-
2 погрішити
См. также в других словарях:
погрѣшати — ПОГРѢША|ТИ (7*), Ю, ѤТЬ гл. Заблуждаться, отклоняться от чегол.; совершать ошибку: помыслъ добрааго изволѥни˫а погрѣша˫а въ вещи доброѡмѹ быти размышл˫аѥть. (ἁμαρτονων) КЕ XII, 243б; помыслъ бо. добраго сѹда || погрѣшаѥть. КР 1284, 204–205;… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
погрішати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
погрішати — а/ю, а/єш, недок., погріши/ти, шу/, ши/ш, док. 1) тільки док. Грішити (у 1 знач.) якийсь час. 2) проти чого, з чим. Порушувати якісь правила, норми, припускатися помилок … Український тлумачний словник
погрішити — див. погрішати … Український тлумачний словник
отътолѣ — (299) нар. 1.Оттуда, из того места: и прилѣтающе птицѣ. ломѧхѹть вѣтви съ ѡвощемь. и ѿтоле въ бързе летѧще. ПрЛ 1282, 10г; а въ пльсковѣ бѧше литовьскыi кн҃зь дв҃дко. i ѿтолѣ призваша i новгородци по кр(с)тномѹ цѣлованию. ЛН ок. 1330, 162 об.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
глоубина — ГЛОУБИН|А (249), Ы с. 1. Глубина, пространство или расстояние сверху вниз или вглубь от края: близь же олтарѩ ѥсть камень твьрдъ. имѣ˫а ширинѹ и высотѹ великѹ а глѹбина ѥго коньцѩ не имать СбТр ХІI/ХІІІ, 43 об.; аще же ровъ или ˫амѹ копаѥть елика … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повелѣти — ПОВЕЛ|ѢТИ (> 2000), Ю, ИТЬ гл. 1.Приказать, велеть, повелеть; установить: Чѧдо алчьнааго накърмi ˫ако же ти самъ г҃ь повелѣлъ. Изб 1076, 11; то же ЗЦ XIV/XV, 9б; Се азъ мьстиславъ володимирь с҃нъ… повелѣлъ ѥсмь с҃нѹ своѥмѹ всеволодѹ ѿдати… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
