поглузувати

 поглузувати

поглузувати, покепкувати з кого. Срв. Зубоскалить.

* * *

1) (учинити наругу, збезчестити) to dishonour

2) (див. поглузувати) to taunt, to make game ( a fool) (of)

1) над кем, чем - поглумитися, наглумитися, поглузувати, наглузуватися, назнущатися з кого, з чого; срв. Надругаться. [Поглумився з дівчини та й кинув на посміх людський (Київщ.). Знаю вашу славу, - поглузують, покепкують та й кинуть під лаву (Шевч.)];

2) (вдоволь) налаятися, пополаятися (досхочу) (з ким). [Лаялася, аж поки налаялася досхочу (Богодух.). Налаєтеся з дітворою (Квітка)].

* * *

1) нала́ятися, насвари́тися, -сварю́ся, -сва́ришся

2) см. надругаться

насмеяться над кем, чем сміятися, насміхати(ся) и (редко) насміватися, насміяти(ся) з кого, з чого, (редко) кому, чому, посмішкувати, посмішк(ов)уватися, напосмішкуватися, глузувати, поглузувати, глумувати, поглумувати, глумитися, наглумитися, кепкувати, покепкувати (пров.) кпити(ся), накпити(ся), закпити, (редко) шкилювати, шкилити з кого, з чого, (поднимать на смех) на глузи (на глум, на кпи(ни), на сміх) брати, взяти кого, що, сміхи збивати, збити з кого; сміх собі робити з кого. [Чи не люблю тебе щиро, чи з тебе сміявся? (Шевч.). Не чує, не бачить, як вороги сміються їй (Шевч.). Може демон який насміхається з мене? (Франко). Зневажливо насмівається з нього (Крим.). Насміялась татарва з бідного Микити (Шевч.). Щоб ви нашому пісному борщеві не насміялися (Зміївщ.). Стали з їх сусіди насміхати (Метл.). З мертвих насміхали (П. Тичина). Хотів я, мати, з сироти насміяти (Чуб. V). З наших сліз вони глузують (Самійл.). З хазяїна кепкує (Грінч. III). Було не кпити з бідного Микити (Номис). Хоч ти сильний, а зі смерти ти даремно кпишся (Рудан.). Маруся з козака накпила (Грінч. III). З усіх моїх фантазій ти гарненько вмів закпити (Крим.). Любила шкилювати з школярів (Яворн.). Шкилить та й шкилить цілий ранок з баби (Чернігівщ.). Щоб сіячів твоїх їх власне покоління на глум не брало і на сміх (Франко). Чого ти сміхи збила із моєї хати? (Гол. I)].

* * *

над кем поглумитися, поглумувати, поглузувати, покепкувати, покпити з кого, з чого. [Знаю вашу славу - поглузують, покепкують та й кинуть під лаву (Шевч.)].

* * *

подсмеяться (подсмеивать, подсмеять) над кем сміятися, насміятися з кого, на сміх (на глум) брати, взяти кого, глузувати, поглузувати з кого, з чого, кепкувати, покепкувати з кого, з чого, смішки з кого строїти (робити).

* * *

несов.; сов. - подсме`яться

подтрунить над кем кепкувати, покепкувати, кпити(ся) (кплю, кпиш), покпити(ся), глузувати, поглузувати з кого, на глузи брати, на глузи взяти кого, шкилювати, шкилити з кого, підшкильнути кого. Срв. Подсмеиваться, Подшучивать (над кем).

* * *

несов.; сов. - подтрун`ить

над кем) познущатися, поглумитися, поглузувати, покепкувати, покпити(ся), (вдоволь) назнущатися, наглумитися, накпити(ся), накепкуватися з кого, з чого, позбиткуватися над ким.

* * *

1) погострити що;

2) подотепувати, (насмешливо) поглузувати з кого, з чого. Срв. Острить.

* * *

1) посміятися, пореготати(ся) и пореготіти, (усилит.) попосміятися, попореготати и попореготіти. [Тії листи що-дня вичитує, - і попоплаче над ними, і попосміється (М. Вовч.)];

2) кому и над кем - посміятися, насміятися, поглузувати, поглумувати, покепкувати, покпити з кого, сміх собі зробити з кого. Срв. Смеяться.

* * *

1) посмія́тися; ( много) попосмія́тися

2) ( над кем-чем - подшутить) посмія́тися, насмія́тися, поглузува́ти, покепкува́ти (з кого-чого, над ким-чим); ( издеваясь) поглуми́тися (з кого-чого, над ким-чим)

над кем посміятися, поглузувати, покепкувати, пошкилювати з кого, з чого.

* * *

 посміятися, поглузувати

 насміятися, поглузувати

 насміятися, поглумитися, поглузувати

 насміятися, поглузувати, поглумитися