повчання

См. также в других словарях:

• повчання — я, с. 1) Дія за знач. повчати. 2) Порада, напучення. 3) Проповідь, що містить поради, напучення. || Жанр давньоруської літератури, який містить таку проповідь …   Український тлумачний словник

• повчання — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

• Посилання на папські та ватиканські документи — При першому посиланні на документ подаємо його дані повністю: Іван Павло II. Післясинодальне апостольське повчання Christifideles laici (30 грудня 1988), 23 // Покликання і місія мирян. Післясинодальне апостольське повчання Святішого Отця Івана… …   Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів

• повчальний — а, е. 1) Який містить повчання, напучення. || Який буває при висловленні повчання, напучення. 2) Який навчає чого небудь, дає корисні відомості, служить уроком …   Український тлумачний словник

• вичити — ів, мн., діал. Повчання …   Український тлумачний словник

• гнома — и, ж. Короткий, перев. віршовий вислів повчання; афоризм …   Український тлумачний словник

• дидактичний — а, е. 1) Прикм. до дидактика 1). 2) книжн. Повчальний, наставницький. || Який має характер повчання. Дидактичні матеріали …   Український тлумачний словник

• Євангеліє — я, с. Частина Біблії (головна частина Нового Завіту), в якій вміщено оповіді про життя та повчання Ісуса Христа і яка є основою християнської релігії …   Український тлумачний словник

• заповідь — і, ж. 1) рел. Біблійний або євангельський вислів наказ, вислів повчання морально побутового характеру. 2) перен. Суворе правило поведінки, неухильний обов язок …   Український тлумачний словник

• менторство — а, с. Повчання …   Український тлумачний словник

• мораль — і, ж. 1) Система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; етика (у 2 знач.). 2) Повчальний висновок із чогось. 3) розм. Повчання, настанови, поради. •• Чита/ти (прочита/ти і т. ін.) мора/ль повчати, давати… …   Український тлумачний словник