-
1 повоёванный
повойо́ваний -
2 Повоёвывать
воюватися час від часу (иноді). -
3 поведение на бесконечности
пово́дження в нескінче́нностіРусско-украинский политехнический словарь > поведение на бесконечности
-
4 поведение на бесконечности
пово́дження в нескінче́нностіРусско-украинский политехнический словарь > поведение на бесконечности
-
5 бесстыдничать
пово́дитися безсоро́мно (безсти́дно) -
6 палачествовать
пово́дитися як кат; бу́ти ка́том -
7 поволжский
пово́лзький -
8 Поволжье
Пово́лжя -
9 рыцарствовать
пово́дитися (-джуся, -дишся) по-ри́царському; см. рыцарски -
10 солидничать
пово́дитися (-джуся, -дишся) пова́жно (солі́дно) -
11 фамильярничать
пово́дитися фамілья́рно; бу́ти запанібра́та -
12 хамелеонствовать
пово́дитися як хамелео́н -
13 хамить
пово́дитися по-ха́мському (по-ха́мськи), бу́ти ха́мом; ( дерзить) грубія́нити -
14 хищничать
пово́дитися по-хижа́цькому (по-хижа́цьки), бу́ти хижако́м, хижа́чити -
15 школьничать
пово́дитися по-школя́рському (по-школя́рськи), пустува́ти [по-школя́рському, по-школя́рськи, як школярі́] -
16 житься
безл. житися, матися, вестися, поводитися. Как живётся? - як живете? Як ся маєте? Як вам ведеться, поводиться? [Як вам поводиться в новій оселі?].* * *безл.жи́тися (живе́ться); вести́ся (веде́ться), пово́дитися, -дитьсякак вам живётся? — як вам живеться (веде́ться, пово́диться)?
-
17 медленно
нрч.1) поволі, повільно, звільна (реже звольна), помалу, (не спеша) повагом, сповагом, звагом, проквільно, прокволисто, спроквола, прокволом, поквільно, покволом, дляво, (зап., пров.) пиняво, (о ходьбе, езде ещё) тихо, (вяло) мляво; ум. поволеньки, повільненько, помаленьку, помалесеньку. [Минають дні собі поволі (Шевч.). Пил поволі сідає на землю (Коцюб.). Іцик поволеньки підганяє коняку (Франко). «Знаєте, що я думаю?» ліниво й повільно проказав Володимир (Крим.). Звільна підвів голову (Франко). Візник звільна тягся на далеку од вокзала вулицю (Крим.). Їде звольна (Рудан.). «Ні», каже, «не біг, - я помалу йшов» (Рудч.). Карпо йшов помаленьку (Н.-Лев.). Явдоха повагом достала з-за пазухи гаманця (Кониськ.). Антосьо сповагом подибав здовж селом до матері (Свидниц.). Не біжи, не йди швидко, звагом! (Звягельщ.). Ходив проквільно (Кониськ.). Щось грає на скрипці спроквола (Пачов.). Спускався він із скель покволом (М. Макар.). Думи ворушились в його голові якось дляво, боязко (Н.-Лев.). Робота йде пиняво (Верхр.)]. Итти -но - іти помалу (поволі и т. д.), іти тихою (повільною) ходою, іти помалу-малу (нога за ногою, тихо); тільки що ступати, дибати. Шли -но - ішли помалу и т. д., (безл.) йшлося повагом;2) (мешкотно) см. Медлительно 1.* * *нареч.пові́льно, пово́лі, пома́лу; га́йно, пово́леньки; ( не спеша) по́вагом, неква́пно, неква́пом -
18 обращаться
обратиться1) см. Оборачиваться, оборотиться. -щаться, -титься в бегство - кидатися, кинутися, пускатися, пуститися навтіки, навтікача, (насм.) п'яти показати, п'ятами накивати. -щаться вспять - повертати, -ся, повернути, -ся назусп'ять, назуспіт. См. Вспять. Кровь -ется в жилах - кров кружляє (циркулює) по (в) жилах;2) (вокруг чего) - см. Оборачиваться 2;3) к кому, чему - звертатися, звернутися до кого, вдаватися, вдатися, податися до кого, ударятися, ударитися до кого, кидатися, кинутися до кого, привертатися, привернутися до кого, до чого. [Звертається до різних установ. Жінки вдавались одна до однієї словами (Грінч.). Вона вдарилась до знахарки. Сила людей привернулось до українства]. -ся к кому по делу - вдатися до кого з справою, у справі. -ся с речью (словами) к кому - звертатися, звернутися (з) словом (словами) до кого, вдаватися, вдатися словами до кого, озиватися, озватися до кого;4) во что - см. Оборачиваться 4, а также - повертатися, повернутися на кого, на що. [Невже затишне займище на озері повернеться на комору крадених речей?], братися, взятися чим. -титься в кого - обернутися, повернутися (несов. обертатися, повертатися), (о мног.) пообертатися на (у) кого или ким. -титься, -щаться в пламя - взятися (братися) полум'ям. -титься в пар - узятися (несов. братися) парою; (в воду) взятися (понятися) водою. [Сніг понявся (взявся) водою. Сіль узялася водою]; (в дым) здимніти; (в прах) спорохнавіти; (в камень) скам'яніти, брусом побратися, взятися. [Од його лікарства усе в животі брусом побралось (Г. Барв.)]. -ся во что (худшее) - зіходити, зійти на кого, на що, переводитися, перевестися на що. [I ми колись були добрі, а ось-же довелось зійти на ледащо (М. Вовч.). Як почав пити горілку, то й перевівся на ка-зна-що]. -ся в ничтожество - звестися ні на що. См. ещё Превращаться;5) с кем - поводитися, повестися, об(і)ходитися, обійтися, заходити, поступувати з ким, трактувати кого. Не уметь -ться в обществе - не знати звичаю доброго, не вміти поводитися серед людей.* * *несов.; сов. - обрат`иться1) (поворачиваться в каком-л. направлении) поверта́тися, поверну́тися, оберта́тися, оберну́тися; ( устремляться) зверта́тися, зверну́тися2) (приниматься за что-л., направлять свою деятельность на что-л.) зверта́тися, зверну́тися; бра́тися, узя́тися3) (адресоваться к кому-л. со словами, просьбой) зверта́тися, звернутися; ( прибегать) удава́тися, уда́тися; ударя́тися, уда́ритися; диал. оберта́тися, оберну́тися4) (превращаться, переходить из одного состояния в другое) перетво́рюватися, перетвори́тися и поперетво́рюватися, оберта́тися, оберну́тися и пооберта́тися, перево́дитися, перевести́ся и поперево́дитися, поверта́тися, поверну́тися и поповерта́тися; (о живых существах фольк.) переверта́тися, переверну́тися и попереверта́тися, перекида́тися, переки́нутися и поперекида́тися; ( переходить в новую веру) наверта́тися, наверну́тися, прийма́ти, прийня́ти5) (несов.: вращаться) оберта́тися6) (несов.: находиться в обращении) эк. оберта́тися; ( иметь хождение) бути в о́бігу, ма́ти о́біг7) (несов.: вести себя) пово́дитися, обхо́дитися; ( относиться) ста́витися8) (несов.: пользоваться чём-л., применять что-л.) пово́дитися; (с орудием, инструментом) ору́дувати9) строит. (несов.) поверта́тися, оберта́тися; направля́тися, спрямо́вуватися; зверта́тися, спрямо́вуватися; перево́дитися; наверта́тися; оберта́тися; перетво́рюватися, оберта́тися, перево́дитися; поверта́тися; переверта́тися, перекида́тися; поверта́тися, ужива́тися -
19 обращение
1) (поворачивание куда) обертання, повертання, скеровування. [Повертання (скеровування) зброї проти ворогів]. -ние внимания - уважання, звертання уваги на що;2) - ние вокруг чего-либо - кружляння, обертання навколо (навкруги, округи, круг) чого, циркулювання. [Кружляння (обертання) землі навколо сонця. Кружляння (циркулювання) крови в жилах]. -ние около (вокруг) общего центра - кружляння (циркулювання) навколо спільного осередку;3) (денег, товаров) обіг, оббіг, циркуляція, обхід (-ходу), оборот, обертання. [Цього можна досягти шляхом передачі засобів продукції й обігу до рук пролетарської держави]. -ние денежное - грошовий обіг, оборот. См. Оборот. Из'ять из -ния - вивести з ужитку, з обігу. Из'ять из -ния бумажные деньги - вивести з ужитку паперові гроші;4) с кем - поводження, поводіння, поведінка, поступування з ким, трактування кого (Франко). Вежливое -ние - звичайне (чемне) поводження и т. д.; звичайність, вихованість, людськість. [Нехай людськости вчиться (Поділ.)]. Грубое -ние - незвичайність, невихованість (-ности). Хорошее -ние с чем - пошанівок (-вку), пошанівля. [Цею бочкою можна возити років з вісім, а в добрий пошанівок (при хорошем -нии) то й на десять стане];5) к кому (за делом) - звертання, вдавання до кого в справі, за справою; (с речью) оклик, поклик до кого; (старое) орація. См. ещё Воззвание. -ние с разговором к кому - забалакування, заговорювання до кого;6) во что - повертання, перевертання, обертання в що, на що; (в веру) навертання, (оконч.) навернення кого на віру. [Навернення на унію]. См. ещё Превращение.* * *1) ( действие) пове́рнення, обе́рнення, поверта́ння, оберта́ння; напра́влення, спрямува́ння, направля́ння, спрямо́вування; зве́рнення, спрямува́ння, зверта́ння, спрямо́вування; переве́дення, пове́рнення, поверта́ння; наве́рнення, наверта́ння; обе́рнення, оберта́ння; перетво́рення, обе́рнення, переве́дення, перетво́рювання, оберта́ння; пове́рнення, поверта́ння; переверта́ння\обращение плане́т — астр. оберта́ння плане́т
\обращение теоре́мы — мат. обе́рнення теоре́ми
2) (процесс оборота ценностей, товаров) о́біг, -у; ( оборот) оборо́т, -у, оберта́ння; (о капитале, средствах) оборо́тність, -ності3) ( поведение) пово́дження; ( обхождение) обхо́дження; ( отношение) ста́влення4) (пользование, применение) пово́дження; (с орудием, инструментом) ору́дування5) (призыв, просьба) зве́рнення, за́клик, -у, зверта́ння; ( прибегание) удава́ння6) грам. зверта́ння -
20 поводить
повести или повесть1) кого, куда - поводити, повести кого, куди, (силой) провадити, попровадити кого куди. [Коли-б мене молодий хоч по хаті поводив. Повела його за руку до хати];2) повести (повесть) дело - повести справу. [Він так повів справи, що кооператив загинув (збанкрутував)]; (начать) почати, розпочати. -сти борьбу - почати (зчинити, сточити) боротьбу з ким, з чим;3) повести себя - повестися, повести себе, (хорошо) пошануватися, застаткувати. [Перше все по корчмах вештався, а як оженився, так і застаткував];4) чем - поводити, повести, рушати, рушити чим. Срв. Двигать. [Очима поводять. Повела рукою у той бік. Пальцями повела себе по виду (по лицу) (Г. Барв.)];5) повести к чему (привести) - привести, призвести до чого. Это ни к чему не приведёт - з цього нічого не буде (не вийде);6) поводить кого (задерживать) - поповодити, поволоводити. [І поволоводили мене позичальники, поки гроші повертали];7) безл. поводить, повело - (коробить) пачити, спачити, жолобити, зжолобити, (о мн.) попачити, пожолобити; (корчить) корчити, скорчити, покорчити. [Дошку спачило. Дошки попачило. Мені руку скорчило (повело)]. Срв. Поваживать, Поводить.* * *I несов.; сов. - повест`и1) пово́дити, повести́\поводитьть глаза́ми — пово́дити очи́ма (оча́ми)
2) (сводить, передёргивать) безл. ко́рчити, ско́рчити, судо́мити, зсудо́мити, зво́дити, звести́II( водить некоторое время) поводи́ти; (долго, много) поповоди́ти; ( канителя) поволоводити
См. также в других словарях:
ПОВО — ПрибОВО Прибалтийский особый военный округ воен. ПОВО Словарь: Словарь сокращений и аббревиатур армии и спецслужб. Сост. А. А. Щелоков. М.: ООО «Издательство АСТ», ЗАО «Издательский дом Гелеос», 2003. 318 с. ПрибОВО Словарь: Словарь сокращений и… … Словарь сокращений и аббревиатур
ПОВОЁВАННЫЙ — ПОВОЁВАННЫЙ, повоёванная, повоёванное; повоёван, повоёвана, повоёвано (устар.). прич. страд. прош. вр. от повоевать во 2 знач. Повоеванные города. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
повоѥвати — ПОВО|ѤВАТИ (54), ЮЮ, ЮѤТЬ гл. 1.Завоевать, захватить: жидовинъ… к негранѹ гра(д) приде. ѥгоже повоѥвавъ не силою нъ || многыми клѧтвамi. тѣмь в немь сѹща˫а кр(с)ть˫аны мѹжа и жены изби. ПрЛ 1282, 56а–б; Тоi же зимы придоша нѣмци на водь с чюдью.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повоѥваныи — (2*) прич. страд. прош. 1.Разграбленный, разоренный, опустошенный: Оуне ѥсть посредѣ града ѹбиенѹ лежати, нежели видѣти ѡчьство взѧто и повоѥвано. (πορϑουμένην) Пч н. XV (1), 129 об. 2. Подвергшийся нападению: си˫а бо нощь злѹ игрѹ имъ сыгра.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
пово́женный — повоженный, ен, ена, ено, ены (отповодить) … Русское словесное ударение
пово́йник — повойник … Русское словесное ударение
повоѥватисѧ — ПОВО|ѤВАТИСѦ (1*), ЮЮСѦ, ЮѤТЬСѦ гл. Быть побежденным: амали(к) повоюетсѧ. не оружье(м) точью единѣ(м). но и крѣпкыми руками. (καταπολεμηϑήσεται) ГБ к. XIV, 69б … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повоёванный — повоёванный; кратк. форма ан, ана … Русский орфографический словарь
повоёванный — прил., кол во синонимов: 1 • повоеванный (3) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
повоёвывавший — прил., кол во синонимов: 1 • повоевывавший (2) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
повоєнний — прикметник … Орфографічний словник української мови
