-
1 повалити
(владу, уряд тощо) blot out, (владу, уряд, монарха тощо) depose, overthrow, overturn, throw over, topple -
2 повалити
I1) ( примусити впасти) to bring down, to throw down; ( про дерево) to fell2) ( насильно позбавити влади) to overthrowII1) ( рухатися масою) to flock, to throng; to go ( to come) in crowds ( in flocks)2) ( про сніг) to fall heavily, to fall in thick flakesдим повалив із димаря — the chimney rolled up (belched up, poured forth) smoke
-
3 повалити
I( начать двигаться или падать массой) повали́тьII1) повали́ть, свали́ть; поваля́ть, переваля́ть; ( вверх дном или набок) опроки́нуть; ( построенное) обру́шить; ( тяжёлое) пове́ргнуть; ( ударом) срази́ть; ( сбросить вниз) све́ргнуть; ( сбросить сверху) низве́ргнуть, ниспрове́ргнуть2) (лишив власти, уничтожить, прекратить существование) перен. све́ргнуть, низве́ргнуть, ниспрове́ргнуть -
4 повалити
техн. повали́ть -
5 повалити
зрынуцьпаабвальвацца -
6 повалити
yıqmaq -
7 повалити внаслідок заколоту
Українсько-англійський юридичний словник > повалити внаслідок заколоту
-
8 повалити внаслідок перевороту
Українсько-англійський юридичний словник > повалити внаслідок перевороту
-
9 повалити правлячий режим
Українсько-англійський юридичний словник > повалити правлячий режим
-
10 повалити режим
overturn a regime, topple a regime -
11 повалити силою
-
12 повалити уряд
overthrow a government, overturn a government, topple a government -
13 погроза повалити уряд
Українсько-англійський юридичний словник > погроза повалити уряд
-
14 blot out
повалити (владу, уряд тощо) -
15 depose
повалити (владу, уряд, монарха тощо), скидати ( з трону тощо); свідчити письмово, давати письмове свідчення під присягою; допитувати ( свідка) під присягою; усувати (в т. ч. від влади та з посади); вносити завдаток, надавати забезпечення- deposed- depose from office
- depose in a coup
- depose in a coup d'etat
- depose the government -
16 overthrow a government
-
17 overthrow by force
-
18 overturn a government
-
19 overturn a regime
-
20 overturn by a coup
См. также в других словарях:
повалити — I валю/, ва/лиш, док., перех. 1) Примусити впасти, силою перекинути. || Вбити. || Зрізати, зрубати (дерево, ліс). || Зруйнувати, розламати. || перен. Позбавити можливості триматися на ногах, змусити лягти (про втому, хворобу, сон і т. ін.).… … Український тлумачний словник
повалити — ПОВАЛ|ИТИ (2), Ю, ИТЬ гл. Покатить, повалить: валѧ˫аи же камень на дрѹга на себе повалить. (κυλίει) Пч н. XV (1), 16; ♦ головою повалити см. голова … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повалити — 1 дієслово доконаного виду примусити впасти; силою перекинути повалити 2 дієслово доконаного виду піти у великій кількості, посунути натовпом … Орфографічний словник української мови
обалити — повалити … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
обалити — Обалити: повалити [11;16;45;46 1; I,IV,XIX] Науки французьких «просвітителів та енциклопедистів», в значній часті відгомін наук англійських натуралістів j та скептиків: Локка і Юма, а особливо Вольтера і Руссо, в значній часті відвернули… … Толковый украинский словарь
голова — ГОЛОВ|А (143), Ы с. 1. Голова (часть тела): ѡже съгренеть женѣ повои с головы. или дщьри. ˫авитсѩ простоволосѩ ·г҃· гр҃нъ старыѥ за соромъ. Гр 1189–1199 (новг.); ст҃ославъ же рече къ бьрнови нѣчьто м˫а на го||ловѣ бодеть СкБГ XII, 20–21; А ѥже то … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
виваляти — яю, яєш, док., перех. 1) Валяючи, убрати в що небудь, забруднити чимсь. 2) Повалити все або більшість … Український тлумачний словник
викладати — а/ю, а/єш, недок., ви/класти, аду, адеш і рідше ви/ложити, жу, жиш, док., перех. 1) Дістаючи, витягаючи звідки небудь, класти що небудь назовні, на щось. || Розкладати що небудь. 2) Класти в певному порядку шматки дерну, дерев яні бруски, камінці … Український тлумачний словник
керенщина — и, ж., іст. Політична діяльність О. Керенського (1881 1970) на посаді міністра юстиції та міністра – голови Тимчасового уряду, верховного головнокомандувача, а після жовтневого перевороту спроба повалити більшовицьку диктатуру … Український тлумачний словник
підніжка — и, ж. 1) Пристрій у вигляді східців для входу в автомашину, вагон і т. ін. 2) Спеціальний пристрій, натискаючи на який, надають руху ручному примітивному ткацькому верстату. 3) розм. Удар ногою по нозі іншого або підставляння ноги під ногу людині … Український тлумачний словник
повалений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повалити I. || пова/лено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
