педагогічний

педагог (-га). -гический, -ки - педагогічний, -но.

* * *

АНТРОПОЛОГІЧНИЙ НАПРЯМ У ФІЛОСОФІЇ - у загальному значенні - сукупність філософських вчень про природу і сутність людини, у вужчому - напрям західної, переважно нім. філософії, започаткований Шелером та розвинутий у теоріях Плеснера, Ротхакера, Гелена, Хенгстенберга, Кассирера, Больнова та ін. А.н. у ф. є спробою шляхом узагальнення новітніх досягнень гуманітарних наук про людину - антропологи, етнографії, етнології, психології, соціології та ін. - на світоглядних засадах нім. романтичної філософії та філософії життя, неокантіанства, феноменології, екзистенціалізму з'ясувати самобутність людини, специфічність засад її буття, а також роль та місце у системі соціальних зв'язків у суспільстві. Фундамент філософської антропології як відносно самостійної галузі досліджень, який заклав Шелер, створив програму вивчення своєрідності людини та її буття в усій повноті їх виявів. Ця програма була спрямована на взаємоузгодження спеціально-наукового дослідження різних галузей і аспектів людського буття з цілісним осягненням проблеми людини засобами філософії. Визначаючи людину як єдність нерозумного життєвого пориву та нежиттєздатного розуму (духу), Шелер вбачав відмінність людини від тварини у духовності та здатності вільно і творчо ставитися до процесів, явищ і речей довкілля. За такого підходу філософська антропологія постає як галузь метафізичних знань про походження людини, її фізичні, психічні та духовні начала й спонуки. В умовах інтенсивно зростаючого обсягу різноманітної наукової людинознавчої інформації вона покликана відновити цілісний філософський образ людини та її ставлення до самої себе і процесів навколишнього світу. А.н. у ф. має декілька відгалужень: культурно-філософський (Ротхакер, Ландман), з опорою на версію філософії життя, розроблену Дильтеєм; біологічний (Плеснер, Гелен, Портман), що спирається на розроблене Ніцше розуміння людини як біологічно недосконалої та непридатної до повноцінного існування на основі власного волевиявлення істоти; релігійний (Генгстенберг), за яким специфіка людини полягає у "спрямованості до Бога"; педагогічний (Больнов), орієнтований на розвиток спроможності до самостійного мислення, вміння особистості визначати і постійно відтворювати власну, неповторну і нестійку міру життя. Хоча означені мислителі різняться розумінням специфіки і функцій філософської антропології, основних її категорій, законів, методів, стану та перспектив розвитку, вони усе ж постають як представники єдиного напряму в філософії, наполягаючи на поверненні до розгляду змістовних онтологічних проблем, пов'язаних з природою буття людини як цілісного суб'єкта життєвого процесу.

педагогічний

педагогічний

 педагогічний

педагогічний.

* * *

1) освітній; виховний

2) навчальний

3) педагогічний

4) просвітній

* * *

1) освітній; виховний

2) навчальний, педагогічний

3) просвітній

педагогічний

* * *

1) учитель; учителька; викладач; викладачка

2) амер. проповідник

* * *

1) див. teach + - er

2) учитель; учителька; викладач; викладачка

3) aмep. проповідник

заочний, позаочний, позавічний. [Та ще хоч-би лайка була наочна, а то-ж заочна (Мова)]. -ный приговор - позавічний (позаочний) присуд. -ное оскорбление - позаочна образа. -ный вуз - заочний виш. [Заочний педагогічний виш (Харків)].

* * *

педагогічний

* * *

1) педагогічний інститут

2) спеціальне училище, технікум

1) педагогічний інститут

2) спеціальне училище; технікум

1) освітній; виховний

2) навчальний, педагогічний

3) просвітній

1) див. teach + - er

2) учитель; учителька; викладач; викладачка

3) aмep. проповідник