павлик

прлг. жебрущий, жебручий. [До чого я дожився! - жебрущим дідом… став (Л. Укр.). Жебручі ордени (Павлик)]. -щий монах - жебрущ[ч]ий чернець. [Жебручі черці (Павлик)].

* * *

1. идти кому-л., быть к лицу

2. соответствовать кому-чему-л.; быть подходящим, годным для кого-л.

3. нравиться, понравиться

Сравни с:

кӧнаш, келшаш

сприймання, приймання, сов. сприняття, похоплювання, схоплювання, сов. схоплення. [Всі наші (с)приймання зверхніх речей (Павлик)].

* * *

одиничність (р. -ности), одинокість (р. -кости), (о мног.) поодинокість. [Ідея про одинокість бога (Павлик). Поодинокість таких фактів].

* * *

одноголосно, в один голос, одностайно. [Загальні збори вибрали його в один голос (Павлик). Ми, соціялісти, відкинули одностайно нові кредити (Грінч.)].

* * *

виганяння, зганяння, проганяння, оконч. вигнання, вигін (-гону), зігнання, прогнання кого звідки. -ние кого (из пределов республики и т. п.), юрид. - вигнання кого (за межі республіки, то-що), (стар.) виволання, банітування кого, баніція. [Нехай у Рим з вигнання Публій Ціммер вертається негайно (Куліш). Та геть її в пустиню, на вигнання (Л. Укр.). Проступників карали прогнанням з краю (Павлик). Бісмарковці задумали варварський вигін з Познаня поляків (Н.-Лен.). Тим, хто переховував виволанця, або давав йому якийсь порятунок, Статут погрожував теж виволанням (Ор. Левиц.)]. -ние временное, вечное - вигнання тимчасове, довічне, (стар.) доживотне. Осудить кого на -ние - засудити кого на вигнання, (стар.) на виволання, на баніцію, присудити баніцію кому. Жить в -нии - жити на вигнанні, жити вигнанцем, (стар.) виволанцем, банітою. -ние плода - зігнання, страчення плоду, дитини, (зародыша) зародку.

* * *

1) вигна́ння, (неоконч. д.) виганя́ння

2) зганя́ння, зігна́ння

пускання, випускання, видавання. [Остуда (охлаждение) через пускання проміння (Павлик)].

* * *

1) в чём, чего, чем (присяга, обет) - клятьба, присяга, (клятвенное уверение) присягання, заприсягання на що, чого, чим. [Як я порушу цю клятьбу, то хай мені оберне назад в'язи (Звин.). Як зрадництво я бачити могла, у присяганнях вірного кохання? (Грінч.). Вона не хтіла вірити заприсяганням хлопчаковим (Крим.)]. Давать, дать -ву - давати, дати присягу (клятьбу), присягати(ся), присягнути(ся), заприсягати(ся), заприсягти(ся) и заприсягнути(ся), клястися, поклястися, заклинатися, заклястися; срвн. Клясться 1 и Поклясться. [Дати велику присягу, що в світі ніхто не почує невільничих співів моїх (Л. Укр.). Дали один перед другим клятьбу (Звин.). Заприсягну, якщо ви віри не ймете! (Крим.)]. Обязать -вою - заприсягти кого; обязанный -вою - заприсягнений. Нарушать нарушить -ву - ламати (зап. ломити), зламати, поламати присягу, клятьбу. [Такої присяги ніхто не зламає (Грінч.). Пани не раз ломили свою клятьбу (Павлик)]. Остаться верным -ве, сдержать -ву - додержати присяги (клятьби), справдити присягу (клятьбу). Отпереться от чего с -вой (божбой) - відклястися, відприсягтися (від) чого. Скреплённый -вой - см. Клятвенный. Ложная -ва - неправдива (фальшива) присяга (клятьба), кривоприсяга. [Боялись розливу крови і татар, і диби, і кривоприсяги (Л. Укр.)];

2) (божба) присягання, божіння;

3) (проклятье) клятьба, кляття, прокляття, проклін и прокльон (- льону); срвн. Проклятие 2;

4) церк. - см. Анафема и Проклятие 2.

* * *

1) клятьба́; ( клятвенное уверение) заприсягання, присяга́ння, прися́га

2) (проклятие) прокля́ття, клятьба́, проклі́н, -кльо́ну, прокльо́н; диал. кляття́

покраснеть (становиться красным, алеть, багрянеть) червоніти, почервоніти, зчервоніти, шаріти(ся), зашарі[и]тися, паленіти, спаленіти, спа(ла)хнути, рум'яніти, зрум'яніти, (делаться сделаться краснее) червонішати, почервонішати, (до багрового цвета, фамил.) буряковіти, збуряковіти. [Небо почина червоніти (М. Вовч.). Що слово Улита промовить, так і зчервоніє (Г. Барв.). Так чудово рожі паленіли з кохання й радощі ясної (Л. Укр.). Сміялось сонце, гори й ліс, шаріючи, сміялись (Ворон.). Енея очі запалали, ввесь зашарівсь мов жар в печі (Котл.)]. -неть (на лице) - червоніти, почервоніти (спаленіти и т. д.) на виду. Вода -нела от крови - вода червоніла (по[з]червоніла) від крови. -неть от какой-либо причины - червоніти, почервоніти и т. д. з чого. [Почервоніла з радощів. Обличчя йому спаленіло (фамил. збуряковіло) з гніва (М. Грінч.)]. -неть от стыда - червоніти, почервоніти, паленіти, спаленіти з сорома (з сорому), (насм.) пекти рака (раків), сов. спекти рака, напекти раків. [Вона чинить се, паленіючи з сорому (Павлик). Спік він рака, як завдали брехню (Харківщ.)]. -неть до корня волос - червоніти, почервоніти по саме волосся. То -неть, то бледнеть - мінитися на виду; то червоніти, то біліти на виду. Врёт не -нея - бреше без сорома; бреше й оком не моргне. Покрасневший - почервонілий, зчервонілий, зашарілий, спаленілий, зрум'янілий, збуряковілий.

* * *

1) кривавий, кри[о]в'яний, (пров.) кри[о]вляний, (зап.) кервавий, (редко) рудяний. [Куди несли Бондарівну - кривавиї стежки (Пісня). Червона глина бризнула трьома кров'яними крапельками на білу сорочку (Н.-Лев.). Річка крив'яною стала (Мнж.)]. -вая месть - кривава по[і]мста. Работать до -вого пота - робити до кривавого поту, робити кревно. [Ми трудимося кревно, а ви знай лежма лежите (Сл. Гр.)]. Заработанное -вым потом - кривавиця, (зап.) кервавиця. [Кривавицю мою пропивав (Г. Барв.). Жили кервавицею робітного люду (Павлик)]. -вый подтёк - см. Кровоподтёк. -вый понос - см. Дизентерия. -вый цвет, бот. Tropaeolum (majus) L. - красоля, красулька;

2) см. Кровопролитный.

* * *

(военный и перен.) табо[і]р (-бору), лагер (-геря, редко -гря), (стан) стан (-ну), (только военный, стар.) обоз (-зу), кіш (р. коша). [Вся країна розбилася на два виразні табори: панів та мужиків (Грінч.). Пусти мене, коменданте, з обозу додому (Чуб.)]. Расположить -рем - отаборити кого. Располагаться, расположиться, становиться, стать -рем - таборитися, табо[і]р таборити, отаборитися, утаборитися, ставати, стати табором (станом, обозом, кошем), (стар.) окошитися. [От він (цар) і отаборився над морем (Рудч.). Утаборились козаки на якомусь Дніпровому острові (Куліш). Переможці стали станом в долині (Л. Укр.). Ми йшли (степом) та тут окошились (Куліш)]. Стоять -рем - стояти табором (станом, стар. обозом, кошем), таборувати, стояти. [В Яру колись гайдамаки табором стояли (Шевч.). Перське військо таборувало на берегах Босфора (Павлик)]. Стоянье -рем - таборування.

* * *

маятник, (редко) маяч (-ча), маховик (-ка), вагало, вагальце, (полон.: зап.) вагадло. [Раптом лунає гучний удар маятника од метронома, що вибиває секунди (Короленко). Я не гадав, щоб людині можна було бути отаким маячем з годинника (Кониськ.). Годинник із вагадлом (Павлик)].

* * *

мить (-ти, ж. р.), момент, (народн.) мент (-ту), (не только секунда, минута) хвилина, хвилька, мінута; срв. Миг 1 и Момент. [Життя - то мить одна, і смерть є також тільки мить (Грінч.). Хай я умру! бо смерть - одна хвилина (Грінч.)]. В одно -ние - в одну мить, в один мент, одним ментом, миттю, умить, умент, в мінуті, як стій; срв. Мгновенно. [Сполохались пташки і в одну мить ущухли (Коцюб.). В один мент одно за одним переміняється (Г. Барв.). Одним ментом замішу й спечу (Сл. Ум.). Галя миттю кинулась, знайшла кожух і вдягла брата (Грінч.). «Ніколи мені!» - Наталка щезла вмить (Гр. Григор.). І в мінуті той іщезнув в морі під водою (Рудан.). Як стій відламав від стола одну ногу (Франко)]. В несколько -ний - в (за) (де)кілька моментів, ментів. [Уся ця подія скоїлася в декілька ментів (Крим.)]. В то, в это -ние - на (в) ту, цю мить, тієї, цієї мити, ту, цю мить, на (в) той, цей мент, на (в) ту, цю хвилину. [Забув на ту мить про все (Грінч.). В той мент, як Гафійка нагнулась (Коцюб.)]. В то же -ние - (в) ту-ж мить, в ту саму мить, тієї-ж (тієї самої) мити, в той-же (в той самий) мент, тієї-ж (тієї самої) хвилини, в мінуті. [Впав і ту-ж мить захріп (Грінч.). Тієї-ж мити він помітив, що… (Грінч.)]. Во -ние ока - як оком змигнути, як «га» сказати, (шутл.) за одним махом-пахом. [Наумиха, як оком змигнути, схопила граматку та вкинула її у піч (Коцюб.)]. Каждое -ние - кожну мить, кожної мити, що-мити, що-мить. [Зрада надо мною що-мить в'ється, б'ється (Вороний)]. На (одно) -ние - на (одну) мить, на (один) мент, на мінуту, на-млі-ока. [Він на мить справді забуває, де він (Крим.). Блискавка, що на мент осіяла (мене) (Крим.). На мінуту чорне небо запалахкотіло і погасло (Рудан.). Иноді вона (пітьма) немов підноситься на-млі-ока і ми бачимо проблиски великих рухів (Павлик)]. Ни на одно -ние не - і на одну мить не, і на один мент не. [І на одну мить не забуваю про своє лихо (М. Грінч.)].

* * *

меншість (-шости), меншина. [Письменство - витвір і продукт культурної меншости (Єфр.). Меншина не мала прав, які більшина мусіла-би шанувати (Павлик)]. Остаться в -стве - лишитися в меншості. Национальные -ства - національні меншості (- тей). [Право національних меншостей (Грінч.)].

* * *

місце перебування (пробування), осідок (-дку). [Альманзор переніс осідок уряду в Багдад (Павлик)]. Иметь -ние - перебувати, мешкати. [Можна думати, що династія мешкала в Тебах (Л. Укр.)].

* * *

множинність, многість, множність (-ости), (редко) многота; срв. ещё Многочисленность. [Множинність нашої психології (Ніков.) Многота світів (Павлик)].

* * *

1) мат. - множина. -ство конечное - множина скінченна. -ство безконечное - множина нескінченна, безконечна безліч (-чи). -ство везде плотное - множина всюди-густа (всегуста);

2) (большое количество чего) сила, (слабее) багато, багацько, (редко) многість (- гости), многота, (о толпе, рыбьей стае и т. п.) тиск (-ку), валява, навальність (-ности), (гибель, пропасть) гибель (-ли), прірва, (тьма) тьма, (туча) хмара чого; срв. Масса 2. [Несуть її в труні, а народу сила, і всі плачуть (Грінч.). Понасходилося сила людей (Єфр.). Сила мишей (Л. Укр.). Сила очей уп'ялись у Петра (Гр. Григор.). Знаю силу казок (Кониськ.). Не злічити його (пісок морський) за-для многости (Біблія). Частина страшенної многоти тих, котрі заселяли колись (країну) (Павлик). В соборі тиск попівства (Самійл.). Такий тиск риби (Сл. Гр.). В столиці збилася валява люду (Леонт.). Такого валява риби! (Манж.). Снігу валява (Основа). Яблук там така валява лежить (Козелеч.). Торік у Лебедині навальність була москалів (Сл. Гр.)]. Великое, многое -ство - велика сила, сила силенна, сила силюща, силеча (-чі), великий (фам. чортів) тиск, тьма-тьмуща, тьма-темрява, страх, до смутку, до лиха, до лихої години, до напасти, до вигреба, (фам., грубо) до чорта, до дідька, до біса, до стобіса, до стобісового батька, до гаспида, до гемона, до ката, до хріна, до греця, до сина, до стилої мами, (диал.) до праса. [Йде велика сила чужих на ріднії лани (Філян.). Людей до церкви найшло сила силенна (Звин.). Земель силу силющу надбав (Кониськ.). Раків силеча (Сл. Гр.). За ними великий тиск людей (Куліш). Панства чортів тиск (Греб.). Народу там страх (Звин.). Смілости в тобі до ката (Самійл.). Назбирається їх до сина (Квітка). А на школі горобців до стилої мами (Рудан.)]. Бесчисленное -во - безліч (-чи); безлік (-ку), без-ліку, незліченна (незчисленна) безліч чого. [Безліч гаду (Куліш). Безліч рук до неї простягалось (Л. Укр.). От і лічи таку безліч (Ком. І.). Безлік водяних тварин (Щоголів). Люду зібралося тут без-ліку (Л. Укр.)]. Неизмеримое -ство - безмір (-ру), без- міри, без ліку-міри, неміряно. [Ще того поля - безмір! (Коцюб.). У них було землі неміряно (Мирний)]. Во -ве что - сила, велика сила, безліч, без-ліку чого; сила-силою, валявою, тьма-тьмою, (хмара-)хмарою. [(Гостей) сила-силою була (Квітка). Валявою йдуть люди (Черкащ.). Посіла (сарана) на всіх займищах тьма-тьмою (Біблія)]. Во -ве встречается, растёт и т. п. что - сила, безліч, без-ліку и т. п. трапляється (зустрічається), росте и т. п. чого. Они во -ве падали - сила їх, безліч їх и т. п. падало.

* * *

1) ( большое количество) си́ла, бе́зліч, -і; ( многочисленность) числе́нність, -ності

2) мат. множина́

1) спостережливий, уважливий, кмітливий, примітливий, замітливий. [Спостережливий дослідник (Крим.). Уважливий чоловік (Куліш). Але кмітливе око Балабушихи прикмітило на їх тонкі сорочки з голанського полотна (Н.-Лев.). Примітлива дівчина, - усе в хазяйстві перейма (Лохв.). Один кивне, другий моргне, третій засміється, а мій милий замітливий, - мені не минеться (Грінч. III). Панич Павлик у нас дуже замітливі (Сл. Гр.)]. -ный ум - спостережливий розум;

2) (служащий для наблюдения) спостережний, спостерегальний, дозорн[ч]ий. [На шпилі, посеред густого бору, збудовано каплицю і дерев'яну рублену вежу - військову спостерегальну стійку (Тутк.)]. -ный пункт - спостережний (спостерегальний, дозорн[ч]ий) пункт, дозорча точка.

* * *

1) ( отличающийся наблюдательностью) спостере́жливий, кмітли́вий; примітливий, замі́тливий и замітли́вий

2) ( служащий для наблюдения) спостере́жний