о+чем+речь!

и Итти

1) іти (н. вр. іду, ідеш, прош. вр. ішов, ішла, а после гласной йти, йду, йдеш, йшов, йшла…). [Ішов кобзар до Київа та сів спочивати (Шевч.). Не йди туди. Куди ти йдеш не спитавшись? (Шевч.)]. -ти в гости - іти в гостину. -ти пешком - іти пішки, піхотою. Кто идёт? - хто йде? Вот он идёт - ось він іде. -ти шагом - ходою йти, (о лошади ещё) ступакувати. Иди, идите отсюда, от нас - іди, ідіть (редко ідіте) звідси, від нас. [А ви, мої святі люди, ви на землю йдіте (Рудан.)]. Иди! идите! (сюда, к нам) - ходи, ходіть! іди, ідіть! (сюди, до нас). [А ходи-но сюди, хлопче! Ходи до покою, відпочинь зо мною (Руданськ.). Ходіть живо понад став (Руданськ.)]. Идём, -те! - ходім(о)! [Ходім разом!]. -ти куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) - простувати (редко простати), прямувати, братися куди, до чого (певним шляхом, до певної мети). [Пливе військо, простуючи униз до порогів (Морд.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Коли прямує він до сієї мети без думки про особисту користь… (Грінч.). Що мені робити? чи додому, чи до тестя братись (Г. Барв.)]. Он смело идёт к своей цели - він сміло йде (прямує, простує) до своєї мети. -ти прямо, напрямик к чему, куда - простувати (редко простати), прямувати, прямцювати, іти просто, навпростець, (диал.) опрошкувати до чого, куди. [Хто простує (опрошкує), той дома не ночує (Номис). Не прямує, а біжить яром, геть-геть обминаючи панську садибу (М. Вовч.). І не куди іде він, а до них у ворота прямцює (Свидн.). Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. -ти первым, впереди - перед вести, передувати в чому. [Герш вів перед у тім скаженім танці і весь увійшов у спекуляційну гарячку (Франко). У торгу передували в Київі Ормени (Куліш)]. -ти на встречу - назустріч кому, устріч, устріть, навстріч кому іти, братися. [Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М. Вовч.)]. Идти за кем, чем - іти по кого, по що. Я иду за лекарством - я йду по ліки. -ти за кем, вслед за кем - іти за ким, слідком (слідком в тропи) за ким іти, (слідком) слідувати, слідкувати за ким, (редко) слідити за ким. [Іди слідом за мною (Єв.). Так і біга, так і слідує за ним (Зміїв)]. -ти (по чьим следам) (переносно) - іти чиїми слідами, топтати стежку чию. [Доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. -ти до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) - як далеко сягати. [Дальш сього ідеалу не сягонуло ні козацтво, ні гайдамацтво, бо й нікуди було сягати (Куліш)]. -ти рука об руку с чем - іти у парі з чим. [У парі з цією, філософією іде у Кобилянської і невиразність її художніх засобів (Єфр.)]. -ти по круговой линии - колувати. [Горою сонечко колує (Основа, 1862)]. -ти сплошной массой, непрерывным потоком - лавою (стіною) іти (сунути), ринути. [І куди їм скаже йти, усі стіною так і йдуть (Квітка). Ніколи так вода під міст не рине, як містом скрізь веселі ринуть люди (Куліш)]. -ти куда глаза глядят, куда приведёт дорога - іти світ за очі, іти просто за дорогою (Франко), іти куди очі дивляться, куди ведуть очі. Она идёт замуж - вона йде заміж, вона віддається за кого. -ти в бой - іти в бій, до бою, до побою іти (ставати). [Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою (Гол.)]. Войско идёт в поход - військо йде (рушає) в похід. -ти в военную службу - іти, вступати до війська. -ти врозь, в разрез с чем - різнити з чим. [Різнив-би я з своїми поглядами, зробившися прокурором (Грінч.)]. Он на всё идёт - він на все йде, поступає. Эта дорога идёт в город - ця дорога веде (прямує) до міста. -ти в руку кому - іти в руку, ітися на руку, вестися кому; срвн. Везти 2. -ти во вред кому - на шкоду кому йти. -ти в прок - см. Прок 1. Богатство не идёт ему в прок - багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). Голова идёт кругом - голова обертом іде, у голові морочиться. Идут ли ваши часы? - чи йде ваш годинник? Гвоздь не идёт в стену - гвіздок не йде, не лізе в стіну. Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах - корабель ішов (плив) під усіма вітрилами. Чай идёт к нам из Китая - чай іде до нас з Китаю. От нас идёт: сало, кожи, пенька, а к нам идут: кисея, ленты, полотна - від нас ідуть: сало, шкури, коноплі, а до нас ідуть: серпанок, стрічки, полотна. Товар этот не идёт с рук - крам цей не йде, погано збувається. Дождь, снег идёт - дощ, сніг іде, падає. Лёд идёт по реке - крига йде на річці. У него кровь идёт из носу - у його (и йому) кров іде з носа. Деревцо идёт хорошо - деревце росте добре. -ти на прибыль - прибувати, (о луне) підповнюватися. [Місяць уже підповнюється (Звин.)]. Вода идёт на прибыль - вода прибуває. Жалованье идёт ему с первого мая - платня йде йому з першого травня. Сон не идёт, не шёл к нему - сон не бере, не брав його. Идёт слух, молва о ком - чутка йде (ходить), поговір, поголоска йде про кого, (громкая молва) гуде слава про кого. -ти к делу - стосуватися (припадати) до речи. К тому дело идёт - на те воно йдеться, до того воно йдеться. Идёт к добру - на добро йдеться. К чему идёт (клонится) дело - до чого (воно) йдеться, до чого це йдеться (приходиться), на що воно забирається, на що заноситься. [Отець Харитін догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Бачивши тоді королі польські, на що воно вже по козацьких землях забирається, козаків до себе ласкою прихиляли (Куліш). Він знав, до чого се приходиться, здригнув увесь (Квітка). Час був непевний, заносилося на велику війну, як на бурю (Маковей)]. Идёт - (ладно) гаразд, добре; (для выражения согласия) згода. Каково здоровье? - Идёт! - як здоров'я? - Гаразд, добре! Держу сто рублей, идёт? - Идёт! - закладаюся на сто карбованців, згода? - Згода! Один раз куда ни шло - один раз іще якось можна; раз мати породила! Куда ни шло - та нехай вже. -ти (брать начало) от кого, от чего - іти, заходити від кого, від чого. [То сам початок читальні заходить ще від старого діда Митра і від баби Митрихи і дяка Базя (Стефаник)]. -ти по правде, -ти против совести - чинити по правді, проти совісти (сумління). -ти с козыря - ходити, іти з козиря (гал. з атута), козиряти. Наше дело идёт на лад - справа наша йде в лад, іде (кладеться) на добре. -ти войной на кого - іти війною на кого, іти воювати кого.

2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти, посуватися, поступати, (безлично) поступатися. [Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш (Конгр.). Часто бігала дивитися, як посувалась робота (Коцюб.)];

3) (вестись, происходить) іти, вестися, провадитися, точитися; (о богослуж.: совершаться) правитися. [Чи все за сі два дні велось вам до вподоби? (Самійл.). На протязі всього 1919 року все точилася кривава боротьба (Азб. Ком.). Сим робом усе життя народнього духа провадиться (Куліш)]. В церкви идёт молебен, богослужение - у церкві правиться молебень, служба Божа. Идут торги на поставку муки - ідуть, провадяться, відбуваються торги на постачання борошна. У нас идут разные постройки - у нас іде різне будування. Разговор, речь идёт, шёл о чем-л. - розмова йде, йшла, розмова, річ ведеться, велася, мова мовиться, мовилася про (за) що, ідеться, ішлося про що. [Товаришка взяла шиття, я книжку, розмова наша більше не велася (Л. Укр.). Мова мовиться, а хліб їсться (Приказка)]. Речь идёт о том, что… - ідеться (іде) про те, що… [Якби йшлося тільки про те, що він розгніває і хана і російський уряд, Газіс не вагався-б (Леонт.). Тут не про голу естетику йде, тут справа глибша (Крим.)];

4) (продолжаться, тянуться) іти, тягтися. [Бенькет все йшов та йшов (Стор.)]. От горы идёт лес, а далее идут пески - від гори іде (тягнеться) ліс, а далі йдуть (тягнуться) піски. Липовая аллея идёт вдоль канала - липова алея іде (тягнеться) вздовж (уподовж) каналу;

5) (расходоваться, употребляться) іти. [На що-ж я з скрині дістаю та вишиваю! Скільки ниток марно йде (М. Вовч.). Галун іде на краски (Сл. Ум.)]. Половина моего дохода идёт на воспитание детей - половина мого прибутку йде на виховання дітей. На фунт пороху идёт шесть фунтов дроби - на фунт пороху іде шість фунтів дробу (шроту);

6) (проходить) іти, минати, пливти, спливати; срвн. Проходить 10, Протекать 4. [Все йде, все минає - і краю немає (Шевч.)]. Шли годы - минали роки. Время идёт быстро, незаметно - час минає (пливе, спливає) хутко, непомітно. Год шёл за годом - рік минав (спливав) по рокові. Ей шёл уже шестнадцатый год - вона вже у шістнадцятий рік вступала (М. Вовч.), їй вже шістнадцятий рік поступав;

7) (быть к лицу) личити, лицювати, бути до лиця кому, (приходиться) упадати, подобати кому, (подходить) приставати до кого, до чого, пасувати, (к)шталтити до чого. [А вбрання студентське так личить йому до стану стрункого (Тесл.). Тобі тото не лицює (Желех.). Те не зовсім до лиця їй, бо вона носить в собі тугу (Єфр.). Постановили, що нікому так не впадає (бути пасічником), як йому (Гліб.). Так подоба, як сліпому дзеркало (Номис). Ні до кого не пристає так ота приповість, як до подолян (Свидн.). Пучок білих троянд чудово приставав до її чорних брів (Н.-Лев.). Ці чоботи до твоїх штанів не пасують (Чигирин.). До ції свити ця підшивка не шталтить (Звяг.)]. Идёт, как корове седло - пристало, як свині наритники. Эта причёска очень идёт ей - ця зачіска їй дуже личить, дуже до лиця. Синий цвет идёт к жёлтому - синій колір пасує до жовтого. Не идёт тебе так говорить - не личить тобі так казати.

* * *

1) іти́ (іду́, іде́ш); ( двигаться по воде) пливти́, плисти́ и пли́сти (пливу́, пливе́ш), пли́нути; ( держать путь) верста́ти доро́гу (шлях); ( медленно шагать) ди́бати; ( с трудом) бра́тися (беру́ся, бере́шся)

2) ( о течении времени) іти́, йти, мина́ти

3) (кому-чему, к кому-чему - соответствовать, быть подходящим) пасува́ти (до кого-чого, кому-чому); ( годиться) ли́чити (кому-чому, до чого); ( быть к лицу) бу́ти до лиця́, пристава́ти, -стає́ (кому)

4) (получаться, подвигаться, спориться) іти́, посува́тися

прервать

1) см. Перерывать, Перервать;

2) (останавливать, прекращать) переривати, перервати, уривати, у(ві)рвати кого, що, перебивати, перебити кого, кому що, перепиняти, перепинити, перехоплювати, перехопити кого, що кому, (о мн.) попереривати, поперепиняти, поперехоплювати що; срв. Прекращать. [На чім-же ми читанку перервали? (Куліш). Рустем урвав і обвів слухачів оком (Коцюб.). Вона пильно слухала й не перебивала його (Крим.). Тишу перебивало тільки дзенькання дзвоника (Єфр.). І сльози жінці перебили мову (Л. Укр.). Не перепиняй мене, а то й казати не буду (Харк. п.). Говорили всі, перехоплюючи один одного (Коцюб.)]. -рвать разговор, переговоры - перервати, у(ві)рвати розмову, переговори. -рвать (совсем) сношения, знакомство, переговоры - зірвати зносини, знайомість, переговори з ким. -рвать кого, речь кому - перепинити, перехопити, перебити кого и кому, мову кому. [Не лайся, синку, не лайся! - знов перебив дід Походенкові (Кониськ.). Вибачайте, мову переб'ю]. -рвать речь (свою) - перервати, увірвати мову (свою) или просто увірвати. -рвать себя - перепинити, перебити себе. [Та що се я? - знову сам себе перепинив Марко (Грінч.)]. -рвать молчание, тишину, сон - перервати (перебити) мовчанку, тишу, сон. -рвать жизнь - перервати життя кому. [Молодий вік перервали (Чуб.)]. -рвать роботу кому - перебити працю кому (чию). Не -вая - не перебиваючи, без перериву. -рывать ток - переривати течію. -рывать пути сообщения - перетинати шляхи. Прерванный - перерваний, увірваний, перебитий, перепинений, перехоплений, зірваний. [Перервана, перепинена розмова]. -нное свидание - перерване побачення. Сообщение -но - сполучення перервано. Переговоры -ны и война началась - переговори перервано і війна почалась.

* * *

несов.; сов. - прерв`ать

1) перерива́ти, перерва́ти и поперерива́ти; ( обрывать) урива́ти, увірва́ти и урва́ти, обрива́ти, обірва́ти; ( порывать) порива́ти, порва́ти; ( прекращать) припиня́ти, припини́ти; ( переставать) перестава́ти, переста́ти (роби́ти що)

2) (говорящего, занятого чем-л.) перебива́ти, переби́ти, перерива́ти, перерва́ти; перехо́плювати, перехопи́ти; ( останавливать) перепиня́ти, перепини́ти

біг (р. бога), бог, (ласкат.) боженько; (детск.) - бозя, бозінька; прит. прил. - богівський, богів. [Богівська мова = язык богов, т.-е. поэзия, поэтич. речь]. Быть -гом - богувати. Бог в помощь, бог на помощь, помогай бог - боже поможи, боже помагай, помагай-біг, помагай-бі, магай-біг, магай-бі. Бог весть (знает) - бозна, бог відь. Бог весть (знает) - бозна що. Бог даст (отказ) - дасть біг, біг-ма. Дай бог - дай боже. Дай б. чтоб - бодай. [Бодай тобі добра не було!]. Дай бог здоровья кому - поздоров боже (кого), дай боже здоров'я (кому). Дай бог ему успеть, успеха - щасти йому боже. Боже мой - боже мій, боже світе, боже свідче. О боже мой - о боже мій, ой леле мій, ой лелечко мій. Бог вам судья - бі[о]г вас розсудить. Призывать бога в свидетели - богом свідчитися. Ей-богу - їй-бо, їй богу, єй-богу, єй-же богу, бігме, далебі, далебіг, присяй богу (из «присягаю богу»). Сохрани бог, оборони бог, упаси бог, избавь бог - крий боже, боронь боже, ховай боже, бо-храни, хай бог (господь) милує. Помилуй бог - пожалься боже. Если богу угодно - коли воля божа. Как богу угодно - дійся божа воля. Ради бога -

1) бога ради;

2) на бога, пробі [Кричить пробі]. Благодарение, благодаря богу - дяка богові, дякувати богові. Слава богу - хвалити бога. Чем бог послал - що бог дав. Бог знает, когда это и было - коли вже те в бога і діялося.

* * *

біг (р. бога), бог, (ласкат.) боженько; (детск.) - бозя, бозінька; прит. прил. - богівський, богів. [Богівська мова = язык богов, т.-е. поэзия, поэтич. речь]. Быть -гом - богувати. Бог в помощь, бог на помощь, помогай бог - боже поможи, боже помагай, помагай-біг, помагай-бі, магай-біг, магай-бі. Бог весть (знает) - бозна, бог відь. Бог весть (знает) - бозна що. Бог даст (отказ) - дасть біг, біг-ма. Дай бог - дай боже. Дай б. чтоб - бодай. [Бодай тобі добра не було!]. Дай бог здоровья кому - поздоров боже (кого), дай боже здоров'я (кому). Дай бог ему успеть, успеха - щасти йому боже. Боже мой - боже мій, боже світе, боже свідче. О боже мой - о боже мій, ой леле мій, ой лелечко мій. Бог вам судья - бі[о]г вас розсудить. Призывать бога в свидетели - богом свідчитися. Ей-богу - їй-бо, їй богу, єй-богу, єй-же богу, бігме, далебі, далебіг, присяй богу (из «присягаю богу»). Сохрани бог, оборони бог, упаси бог, избавь бог - крий боже, боронь боже, ховай боже, бо-храни, хай бог (господь) милує. Помилуй бог - пожалься боже. Если богу угодно - коли воля божа. Как богу угодно - дійся божа воля. Ради бога -

1) бога ради;

2) на бога, пробі [Кричить пробі]. Благодарение, благодаря богу - дяка богові, дякувати богові. Слава богу - хвалити бога. Чем бог послал - що бог дав. Бог знает, когда это и было - коли вже те в бога і діялося.

* * *

попереду, спереду, перед, поперед, поперідь. Впереди всего, впереди всех - посамперед, всамперед, на чолі. Быть впереди - бути на переді, вести перед. Пойти впереди - повести перед. Ваша речь впереди - ваше слово згодом буде. Продолжение впереди (впредь) - далі буде. Командир шёл впереди войска - отаман ішов на чолі війська. Часы впереди - годинник показує наперед, поспішає.

* * *

1) (перед кем-чем-л.) нареч. спереду, попере́д попе́реду и попере́ду

2) (нареч. в будущем) нада́лі, да́лі, у майбу́тньому

3) предл. с род. п. попере́д, попе́реду (кого, чого), пе́ред (ким-чим, кого чого), (преим. перед мест. "мною") пе́реді, пе́редо (ким, чим)

начать

1) починати, почати, розпочинати, розпочати, зачинати, зачати, (редко) начинати, начати, (редко, диал.) розчинати, розчати, започинати, започати що и що робити, (очень редко) вчинати, вчати що робити; (ставать) ставати, стати що робити, (приниматься) братися, взяти и (реже) взятися, піти що робити, заходжуватися и заходитися, (сов.) заходитися що робити и коло чого, (о мног.) поропочинати, позачинати, позаходжуватися. [Я знав кінець, іще й не починавши (Самійл.). Життя свого я не почну як діти (Грінч.). Гості почали прощатися (Коцюб.). Сонце почало повертати на вечірній пруг (Н.-Лев.). Киньмо жереб, хто резпочинати мусить (Куліш). Трохи оддихавши, знову розпочинає (Мирний). Тепер-би нам з ворогами бійку розпочати (Рудан.). Партія визнала за потрібне розпочати рішучу боротьбу з правим ухилом (Пр. Правда). Старий розпочав нову хату будувати (Мирний). Кардинал казання зачинає (Самійл.). Кашель зачинає душити його слабі груди (Франко). Зачинає із ним розмовляти (Рудан.). Добре зачав, лихо скінчив (Франко). Зачав був його соромити (Грінч.). Зачне кричати (Звин.). Як начнеш постить, то нічого буде хрестить (Номис). Співали гарні пісні, а далі й казки розчали (Біл.-Нос.). Розчали робити хату (Червоногр.). Заходитись коло тієї праці, що започали наші предки (Куліш). Прибіг до нас та й стає нам розказувати, що йому трапилося (Звин.). Став до мене ходити (М. Вовч.). Брався він голосити (Крим.). Взяв він лаятися (Звин.). Погладить по головці, а сам візьме ходить по садку (М. Вовч.). Учора взяла за щось суперечитися зо мною (Крим.). Взялися стреляти (Гол. I). Пішли старі про Кам'янець розпитуватись (Свидн.). Пообідав і робити заходився (Грінч.)]. -ть говорить - починати, почати говорити, здіймати (знімати), зняти мову, заговорити про (за) кого, про (за) що. Ребёнок -нает говорить (впервые) - дитина починає говорити (лепетіти), (диал.) дитина нарікає. [«А що малий, ще не говорить?» - «Та ні, потроху вже наріка» (Бердянщ.)]. -ть год, день - починати (розпочинати), почати (розпочати) рік, день. -ть дело - а) (судебное) починати (розпочинати, заводити), почати (розпочати, завести) справу (діло). [Я тобі й коні подарую і діла ніякого не заведу (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) закладати, закласти (реже заложити) позов; в) (предприятие) починати (розпочинати), почати (розпочати) діло; закладати, закласти підприємство, (зап.) підніматися, піднятися (якоїсь справи). -ть драку, ссору и т. п. с кем - починати, почати бійку, сварку и т. п. з ким, заводитися, завестися (битися, сваритися и т. п.) з ким. [Нащо ти з дітьми заводишся? знов почнуть плакати через тебе (Звин.). Завелися, як той казав: багатий за багатство, а вбогий - бо-зна й за віщо вже (Номис). Завелись князі поміж собою битись (Куліш)]. -ть жизнь - починати (розпочинати), почати (розпочати) життя. [Можна було нове життя по-кращому розпочати (Доман.)]. -ть от (с) Адама - починати, почати від Адама (від батькового батька). -ть переговоры - починати (розпочинати), почати (розпочати) перемови (пересправи). -ть (затягивать) песню - заводить, завести пісні и пісню. [Вночі заводив своїх чарівних пісень (Гр. Григор.). Без мене не знаєш, як і пісню завести (Стор.)]. -ть пирог, хлеб - починати, почати, (слегка) надпочинати, надпочати пиріг (пирога), хліб. -ть (заводить) разговор - починати (розпочинати), почати (розпочати) розмову, здіймати (знімати), зняти розмову (бесіду, балачку, мову, (диал.) річ, заводити, завести (мову), забалакувати, забалакати про (за) кого, про (за) що. [Ти даремно сам знов розпочинаєш ту розмову (Л. Укр.). Не здіймаймо журливих розмов! (Л. Укр.). Сама вона таких розмов не знімала, - все він починав (Грінч.). Коли-б не хотів, то-б і бесіди оцієї не здіймав (Кониськ.). «Братіки мої!» - здіймає річ один (Коцюб.). Не здіймала більше речи про свою думку (Кониськ.). Не хтів їй казати всього про себе одразу і завів про друге (Гр. Григор.)]. -ть сначала - починати, почати спочатку. [Почніть спочатку, а то я вас перебила (Л. Укр.)]. -чать поддакивать - почати притакувати (підтакувати), затакати. -ть разглагольствовать - починати, почати (зачати) просторік(ув)ати, запросторікати, розпускати, розпустити патяки. -ть танец - починати (заводити), почати (завести) танець (танок). -чать читать - почати читати, зачитати. [Письма принесли і всі тихенько зачитали (Шевч.)]. Как -чал, как -нёт читать! и т. п. - як почав (зачав), як (не) почне (зачне) читати! и т. п. Опять -чал своё - знову завів своєї. Не с чем -чать - нема з чим (ні з чим) почати (піднятися), (образно) нема за що рук зачепити. Не знаю, что и -чать - не знаю, що й почати (що його й робити). [Я не знаю, що мені робити, що мені почати (Сл. Гр.)]. Не торопись -нать, спеши кончать - не швидко починай, а швидко кінчай. -най, да о конце помышляй - починай, та про кінець дбай. Ни -чать, ни кончать пришло - ані сюди, ані туди, Микито! (Приказка);

2) безл. - починати, почати, (становиться) ставати, стати. [Починало ставати душно (Грінч.). Почало йому згадуватися все, що тоді було (Грінч.). Стало на світ займатися (Квітка)]. -нает идти дождь - починає йти дощ, зривається дощ (іти). [Зривається дощик іти (Звин.)]. -нает теплеть - починає тепліти, (больше прежнего: теплішати), забирається на тепло. Начиная -

1) починаючи, розпочинаючи и т. п.;

2) нрч. - починаючи, почавши з (від) кого, з (від) чого. -ная с этого времени - починаючи з цього часу, з цього часу почавши. -ная с этого места - починаючи від цього місця, від цього місця почавши. Начатый - початий, розпочатий, зачатий, начатий, розчатий, започатий, вчатий, порозпочинаний, позачинаний; заведений; надпочатий; знятий. [Початі в дев'ятнадцятому віці спроби (Крим.). Кінчали розпочату бесіду (Коцюб.). Надпочатий хліб (Франко)]. -ться -

1) (стр. з.) починатися, розпочинатися, бути починаним, розпочинаним, початим, розпочатим, порозпочинаним и т. п. [Працю тільки розпочато (Самійл.)]. -чат судебный процесс - почато (розпочато) судовий процес (судову справу);

2) (в пространстве) починатися, початися, (реже) зачинатися, зачатися. [Там, де гори вкриті туманами, мій рідний краю, - там, почався ти (Грінч.). Обидва яри зачинаються коло ліса (Звин.)];

3) (во времени) починатися, початися, розпочинатися, розпочатися, зачинатися, зачатися, (редко) начинатися, начатися, (редко, диал.) починати, почати, розчинатися, розчатися, зачинати, зачати; (наступать; появляться; возникать) заходити, зайти; (возникать, брать начало) ставати, стати, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати, іти, піти з чого, від кого; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчинятися, зчинитися, учинятися, учинитися, зчинатися, зчатися, (также о разговоре) здійматися и зніматися, знятися. [Дія починається з того, що… (О. Пчілка). Незабаром почнеться діло (Рудан.). Коли воно (небо) почалось, того ми не знаєм (Рудан.). Коли розпочиналося на Україні яке добре діло, то завжди… (Рада). Розпочавшися р. 1901 боротьбою за український університет, ця тенденція невпинно йде вперед (Рада). Бенкет розпочавсь (Самійл.). Розпочалася нудьга за Україною (Крим.). Небавом розпочнеться наука в школі (Кониськ.). Нове життя зачалося (Мирний). Закінчити ту справу, що зачалась у березолі (Куліш). Рожа одцвілася, а калина началася (Метл.). На Чорному морі все недобре починає (Пісня). Як зачинає звада, не поможе й рада (Номис). Прийшли морози, випав сніг; зайшла инша робота (Васильч.). Сварка зайшла із-за якихось виплат (Франко). Стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови (Метл.). Встає життя нове (Грінч.). Повстала боротьба національности за своє національне «я» (Грінч.). Все воно з сварки постало (Грінч.). Така дружба, таке товариство пішло між ними! (Мирний). Зав'язалася балачка, пішла обміна думками (Крим.). Зчиняється досить палка спірка (Грінч.). Вчинився нараз крик (Франко)]. - ется день - починається (настає) день. -ется жатва - починаються (заходять) жнива. -лось ненастье - почалася негода, занепогодилося. -ется ночь - починається (настає, заступає, западає) ніч. -ется осень - починається осінь, осеніє. -ется праздник - починається (заходить) свято. -лось с пустяков - почалося (зайшло) з дурниці. -ется, -чался разговор - починається (здіймається), почалася (знялася) розмова (бесіда). [Розмова на який час затнулася, а там знову знялась (Мирний). Знялася в нас бесіда про книжки (Кониськ.)]. -ется рассвет - починає світати (розвиднюватися, на світ благословлятися, дніти). Список - ется его именем - список починається його ім'ям (з його ім'я). Не нами -лось, не нами и окончится - не від нас повелося - не з нами й минеться; не від нас стало, не нами й скінчиться (Приказки).

* * *

несов.; сов. - нач`ать

отнести и отнесть

1) куда - відносити, віднести, заносити, занести. [Відніс пряжу до ткача. Занеси дитину в хату];

2) (приписывать) пристосовувати, пристосувати, залічувати, залічити, зачисляти, зачислити, прикладати, прикласти до чого. [До князького періоду цього пристосувати не можна. Письменство це ми маємо право зачисляти до нашої історії (Єфр.). Зараз усе прикладає до себе]. Эту неудачу -ят к его нерадению - думають, що не пощастило з цим через його недбалість. Судебные издержки -ти на счёт виновного - судові трати має оплатити винний. Отнесенный - віднесений, перенесений; пристосований, залічений, зачислений, прикладений до чого.

* * *

1) відно́сити, віднести́

2) ( переносить) перено́сити, перенести́ и поперено́сити

3) (отстранять, отводить) відстороня́ти, відсторони́ти; ( отставлять) відставля́ти, відста́вити и повідставля́ти

4) ( причислять) зарахо́вувати, зарахува́ти, залі́чувати, залічи́ти, відно́сити, віднести́, ( приписывать) припи́сувати, приписа́ти и поприпи́сувати; (пояснять чем-л.) поя́снювати и поясня́ти, поясни́ти

5) (обращать слово, речь, гнев) зверта́ти, зверну́ти; ( направлять) спрямо́вувати, спрямува́ти

6) (отрубать, отсекать) відру́бувати, відруба́ти и повідру́бувати, відтина́ти, відтя́ти и повідтина́ти; ( отрезать) відрі́зувати, відрі́зати и повідрі́зувати

(несов.: кончить, перестать носить) зноси́ти; ( обувь) стопта́ти

показать

1) показувати, показати, указувати, указати; (проявлять) виказувати, виказати, являти, явити, появляти, появити, виявляти, виявити, знак подавати, (о мн.) повиказувати, повиявляти и т. д. кого, що, на кого, на що. [Покажи палець, а він і руку просить. Появив себе нездатним до роботи. Подає жінці знак, що сердиться на неї]. -вать дорогу - показувати дорогу. -зать рукою (глазами) на что - показати (скинути) рукою (очима) на що. -зать пример - призвід показати (дати). [Сусідчин хлопець показав мені призвід красти]. -зать хороший пример - подати добрий приклад; показати добру дорогу. -вать вид - удавати, удати, в знаки давати, ознаку давати, дати. [Удав, ніби не розібрав. Удав, що заснув. Дівчата сходяться у гурт, дають ознаку, буцім кого переховують (Мирн.)]. А он и виду не -вает - а він і в знаки (і знаку) не дасть. -вать себя чем, каким - являти, явити себе чим, яким; (притворно) удавати, удати з себе що. [Він явив себе надзвичайно вражливим. Він удавав з себе знавця]. Не -вай людям слёз - не показуй людям сльози (Шевч.). Не -вай другим своих мыслей - не виявляй иншим своїх думок. -зать себя кому - показати себе; датися в знаки. [Я ще тобі себе покажу, знатимеш! Далися тобі в знаки]. -вать кого в наилучшем свете - виявляти, виявити кого в найкращому світлі. Ваши глаза -ют ваши чувства - ваші очі виявляють ваші почуття. Речь твоя -ет воспитанность - річ твоя являє виховання (Куліш). -зать выражением лица - виявити виразом обличчя; ознаймити лицем. -зывать кукиш - дулю давати (показувати, тикати, сукати), дати. -зывать язык - язика солопити. -зывать голое тело сквозь прорехи - тілом світити. Он к нам и носа (глаз) не -ет - він до нас і носа (очей) не появляє (являє), носа не потикає. И глаз не -вай - і очей (очу) не являй. Хоть бы глаза когда -зал - хоч-би очі коли появив. Ей его и не -вай - їй його ні на очі. И носа из избы не -вает - і носа з хати не витикає (не виткне). И носа к ним -зать нельзя - і носа до їх поткнути не можна. -вать пальцем на кого - пальцем витикати кого [Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають]. -вать на кого рукою - скидати на кого рукою. -зать чудо всему свету - явити чудо всьому світові. -зать свою силу - явити свою силу. -зать свои намерения - виявити свої заміри. -зывать печаль - виявляти (появляти) сум, журбу. -зать воочию - дати на явку, поставити в очу, показати в світ ока. [Покажемо в світ ока доблесть нашого люду (Куліш)]. -зать кому что (научить кого чему) - показати кому що; дати науку кому чим. [Покажіть мені раз, як робити, а вдруге я й сам зумію. Пани своїми усобицями давали науку, як своєї правди доказати (Куліш)];

2) (свидетельствовать) свідкувати, свідчити, посвідчати, посвідчити, виявляти, виявити на кого, доказувати, доказати, виказувати, виказати, доводити, довести на (проти) кого. [Свідки посвідчили, як була справа, мене й пущено на волю. Ніхто не виявив на його. Як-же мені доводити батькові проти дітей (Мирн.)]. Показываемый - показуваний, виказуваний, появляний, виявляний. Показанный - показаний; указаний; виказаний.

* * *

несов.; сов. - показ`ать

1) пока́зувати, показа́ти; ( являть) явля́ти, яви́ти; (проявлять, обнаруживать) виявля́ти, ви́явити, появля́ти, появи́ти

2) юр. пока́зувати, показа́ти; ( о свидетеле) сві́дчити, посві́дчити

1) (относящийся к настоящему времени, к настоящей эпохе) суча́сний; ( нынешний) сьогоча́сний

2) (того времени, о котором идёт речь) тогоча́сний, тоді́шній, суча́сний

3) ( кому-чему - относящийся к одному времени с кем-чем) суча́сний (кому-чому), одноча́сний (з ким-чим)