о+крови

избить

1) (убивать) побивати, побити, вибивати, вибити, убивати, повбивати, повибивати кого. [Хлібороби опановували замки, побивали скрізь латинських попів і вертались до стародавньої слов'янської віри (Куліш). Вибивали народ тисячами (Стор.). Усіх людей у городі повбивали (Грінч.)]. -бить всех до тла - вибити до ноги;

2) (исколотить; истрепать) бити, побити, збивати, збити. Его в кабаке -били - його в шинку побили, збили. Яблоко это -бито - яблуко це побите. -бить кнут - побити батіг (батога) на кому. [Побив на йому увесь батіг]. -бить до синяков кого - на синяки (на синці) побити, (і)зсинити кого. [Та так побила свекруху, на синяки! (Берд.)]. -бить кого в биток - на (в) яєчню, на болото кого побити, збити. [Збив го (его) на болото (Франко, Пр.)]. -бить кого палкой - вибити кого палицею, обпалкувати кого. [Я його добре обпалкую, аби тільки впіймався (Липовеч.)]. -бить кого до крови - в кров роз'юшити кого. Избитый и Избиенный -

1) побитий, вибитий, повбиваний, повибиваний;

2) побитий, збитий. [Нарешті, збитого і майже голого повели мене до війта (Франко)]. Я весь -бит - я ввесь побитий, чисто (геть) побитий;

3) см. Избитый, прил. -ться -

1) страд. побиватися, убиватися, вибиватися; битися; бути побитим, вибитим и т. д.;

2) битися, побитися, збиватися, збитися. Он сам -бился пьяный - він п'яний сам побився. Сапожки -бились - чобітки збилися, побилися, стопталися, ступцювалися.

* * *

несов.; сов. - изб`ить

1) ( наносить побои) би́ти (б'ю, б'єш), поби́ти, вибива́ти, ви́бити, збива́ти, зби́ти (зіб'ю́, зіб'є́ш); товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́, несов. убива́ти

2) (уничтожать, убивать) вибива́ти, ви́бити, вини́щувати, -щую, -щуєш, ви́нищити, убива́ти, уби́ти; ( перебивать) перебива́ти, переби́ти и мног. поперебива́ти

3) (повреждать, приводить в негодность) би́ти, поби́ти, збива́ти, зби́ти; товкти́, потовкти́

испить

1) спивати, спити, випивати, випити. [Тут тобі не бувати, червоної крови не спивати (Чуб.)]. -пей водицы - напийся водички! -пей, касатик! - напийся, голубе!;

2) (напиваться) випивати, випити, напиватися, напитися. -пей винца! - випий вина! -пей за моё здоровье (со мной)! - випий за моє здоров'я! (зап.) напийся до мене! Изопью я за ваше здоровье - вип'ю-но за вас, за ваше здоров'я, (зап.) най-но я до вас нап'юся. Частенько -вает - випиває таки часто (не раз); чарочки не забуває; частенько торкає. -ться -

1) спиватися, спитися, випиватися, випитися, бути спитим, випитим;

2) спиватися, спитися, запиватися, запитися. [Спився козак, спився, з доріженьки збився (Пісня)]. Испитый -

1) випитий;

2) см. Испитой.

* * *

несов.; сов. - исп`ить

1) (выпивать, пить) випива́ти, ви́пити, -п'ю, -п'єш и мног. повипива́ти; ( отпивать немного) спива́ти, спи́ти (зіп'ю́, зіп'є́ш)

2) (выпивать всё, до конца), торж. випива́ти, ви́пити

1) в чём, чего, чем (присяга, обет) - клятьба, присяга, (клятвенное уверение) присягання, заприсягання на що, чого, чим. [Як я порушу цю клятьбу, то хай мені оберне назад в'язи (Звин.). Як зрадництво я бачити могла, у присяганнях вірного кохання? (Грінч.). Вона не хтіла вірити заприсяганням хлопчаковим (Крим.)]. Давать, дать -ву - давати, дати присягу (клятьбу), присягати(ся), присягнути(ся), заприсягати(ся), заприсягти(ся) и заприсягнути(ся), клястися, поклястися, заклинатися, заклястися; срвн. Клясться 1 и Поклясться. [Дати велику присягу, що в світі ніхто не почує невільничих співів моїх (Л. Укр.). Дали один перед другим клятьбу (Звин.). Заприсягну, якщо ви віри не ймете! (Крим.)]. Обязать -вою - заприсягти кого; обязанный -вою - заприсягнений. Нарушать нарушить -ву - ламати (зап. ломити), зламати, поламати присягу, клятьбу. [Такої присяги ніхто не зламає (Грінч.). Пани не раз ломили свою клятьбу (Павлик)]. Остаться верным -ве, сдержать -ву - додержати присяги (клятьби), справдити присягу (клятьбу). Отпереться от чего с -вой (божбой) - відклястися, відприсягтися (від) чого. Скреплённый -вой - см. Клятвенный. Ложная -ва - неправдива (фальшива) присяга (клятьба), кривоприсяга. [Боялись розливу крови і татар, і диби, і кривоприсяги (Л. Укр.)];

2) (божба) присягання, божіння;

3) (проклятье) клятьба, кляття, прокляття, проклін и прокльон (- льону); срвн. Проклятие 2;

4) церк. - см. Анафема и Проклятие 2.

* * *

1) клятьба́; ( клятвенное уверение) заприсягання, присяга́ння, прися́га

2) (проклятие) прокля́ття, клятьба́, проклі́н, -кльо́ну, прокльо́н; диал. кляття́

1) (часть тела; мн. ч. колени, -ней) коліно (мн. коліна, -лін, -ньми, -нах и -нях), соб. коління. [Де ноги перегинаються,- то коліна (Звин.)]. До -лен - по коліна, до колін. [Жупанина по коліна (Мет.)]. Грязь по (в) -но - болото (грязь) по коліна. На -нях (коленопреклонённо) - навколішках, навколі[ю]шки, навколінки, навколінці, на коліна[я]х, уклінно. [Навколішках перед образами молиться (Кон.). Роман стоїть навколішки біля порогу (Васильч.)]. Ставать, стать, падать, упасть (опускаться, опуститься) на -ни[а] перед кем - ставати, стати, падати, упасти, (о мног.) поставати, попадати навколі[ю]шки, навколінки, навколінці, (зап.) уклякати, клякнути, у[о]клякнути, приклякнути, (о мног.) повклякати перед ким. [Щоб перед їм скидали всі шапки, навколішки ставали (Грінч.). Прямісінько перед усіма бух навколюшки (Мирний). Став навколінки (Звин.). Богомільні уклякали, щиро сповідались (Рудан.). Уклякла на обидва коліна на мокру од крови землю (Коцюб.)]. Ставить на -ни - ставити на коліна, навколіш[н]ки. Ползать на -нях перед кем - колінкувати перед ким. Пьяному море по -но - п'яному море по коліна; п'яний і в огонь полізе;

2) (мн. ч. колена, -лен) а) (изгиб) коліно (мн. коліна, -нами, -нах), заворо[і]т (-роту), заворотень (-тня). -но реки - коліно (заворот) ріки. Река дала -но - ріка завернула коліном (Грінч.). Узор -нами - узо[і]р зубцями (клинцями), колінчастий, зубчастий узо[і]р; б) (техн.: -но вала, трубы и т. п.) коліно; в) (в песне, в пении) коліно. [Не попадеш пісні; на коліна крута (Харківщ.)]; г) (род) коліно, покоління, рід (р. роду). [Моя жона не простого коліна (Л. Укр.)]. Отцовское -но - батьківський рід. Родственник в третьем -не - родич третього коліна;

3) (в стебле растений; мн. ч. коленья, -ньев) коліно, колінце, колінчик; (звено) ланка. [Одрізав очеретину саме на колінці (Сл. Ум.)].

* * *

1) (однокровный) кревний, покревний. -ные родственники - кревні (-них), кревні родичі, кревна родина. [Він мені кревний родич (М. Грінч.). Ой як тяжко та важко на чужій чужині без кревної родини помирати (Пісня)]. Не -ный родственник - названий родич, (о мн.) названа родина. [Відцуралась мене вся кревна й названа родина (Пісня)]. -ное родство - кревність, покревність, кревна родинність. [Зрікаюсь кревности з тобою (Куліш). Не дозволяє нам родинність кревна з тобою битися кривавим боєм (Куліш)];

2) -ная нужда в чём - пекуча, пильна потреба чого. -ная обида - пекуча, смертенна образа. -ное мщение - кровопімста, родова пімства. Добытое -ным трудом, -ные денежки, -ный заработок - кривавиця. [Багатіє з моєї кривавиці (Харківщ.)];

3) (чистокровный) чистої крови, чистокровний. [Чистокровний кінь].

* * *

1) кро́вний; кревний

2) ( чистокровный - о лошадях) чистокро́вний, чи́стої кро́ві

кровожерство, кровожерність, кровожерливість (-ости), жадоба крови, хижість (-жости). [Непогамоване кровожерство (Єфр.) У всіх у очах кровожерність люта світилася, і ждали жертви всі (Грінч.)].

* * *

кровожерний, кровожерливий, жадний (неситий) крови, хижий. [Кровожерний бог війни (Крим.). Були ми кровожерними яструбами (Куліш)].

* * *

крово(с)пускання, спускання (кидання) крови, кровопуск (-ку). Делать -ние - кидати, спускати кров, відкривати жилу. [Він було що-весни кидає мені кров з руки, щоб голова не боліла (Слов'яносербщ.)].

* * *

мед., перен.

1) спадкоємець (-мця), спадкоємця (-ці, м. р.). [Батьками цивілізації в Европі були давні греки, а спадкоємцями стали усі християнські народи (Доман.). Діти, внуки, небожата - все-ж то адепти, одноідейні спадкоємці Кониськ.)]. Законный -ник - правний (законний) спадкоємець. Прямой -ник - безпосередній (по крови: кревний) спадкоємець;

2) (преемник) наступник. [Країна вся боялась, що вона (королева) умерти може без кревного наступника (Грінч.)]. -ник престола - наступник на престолі (на троні, на царстві); срв. Престолонаследник.

* * *

1) спадкоє́мець, -мця; наслі́дник; ( преемник) насту́пник

2) ( престола) наслі́дник, насту́пник

нерішучий, (несмелый) незважливий, ненаважливий, несміливий, невідважний. [Сонце стояло якесь безпомічне й нерішуче (Коцюб.). Нерішучі кроки неначе ступали разом з припливом крови в голову техніка (Ле)].

* * *

1) союз - а) ні, (экспрессивнее) ані. [Кругом ні билини! (Шевч.). На небі нема ні зорі (Л. Укр.). На синьому небі ані хмариночки (Н.-Лев.)]. У него ни копейки денег - у його ні шеляга (грошей), (шутл.) у його ані копія. Ни даже - ні (ані) навіть. [А що він за це одержував? - Ні навіть належної пошани (Кінець Неволі)]. Ни души - ні духа (живого), ні (живої) душі, ні людини. [Добіга до полонини віла… леле боже! там нема ні духа, тільки чорна вся трава од крови (Л. Укр.). Ні душі ні в вікнах, ні круг хати не видно (М. Рильськ.). Нігде ні живої душі (Н.-Лев.). Ні людини кругом (Остр. Скарбів)]. На улице ни души - на вулиці (а)ні душі ((а)ні духа живого, нікогісінько, (фам.) ані лялечки). Ни духу (нет) - нічогісінько (нема). Ни капли - см. Капля 2. Ни крошки - см. I. Крошка 1. Ни малейшей надежды и т. п. - (ані) найменшої надії и т. п.; срв. Малейший. Ни с места - см. Место 1. Ни слова - а) ні (ані) слова, (как в рот воды набрал) (а)ні пари з уст. [Ні слова не мовить, мовчить (Л. Укр.). Вона-ж ні пари з уст - і глянула зненацька (М. Рильськ.)]. Не произнёс ни слова - ні (і) слова не промовив (не вимовив), і пари з уст не пустив. [Ніхто й слова не промовить (Шевч.)]; б) (молчать!) ні слова!; см. ещё Нигугу. Не говоря ни слова - не мовлячи й слова. Ни боже мой! - далебі, ні! бігме, ні!, (и думать нечего) і гадки (думки) (такої) не май, і думати не гадай, і думку покинь. Ни гугу - см. Нигугу. Ни в жизнь, (народн.) ни в жисть - см. Ничто (Ни за что). Ни в зуб не знать - нічогісінько (ні бе, ні ме) не знати. Ни один не - жадний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жаден) не, (значительно реже) жодний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жоден) не и (очень редко) ні жа[о]дний (ні жа[о]ден) не, ні один не; (никто) ніхто не; срв. (ниже) Ни единый и см. Один. [Ласкаве телятко дві матки ссе, а лихе жадної (Номис). З горла мого не виходить і жадного звука (Дніпр. Ч.). Облесник жаден не знав тебе (Грінч.). (Вітер) жодного села, хатинки не минає (П. Тичина). Без брехні ні жоден чоловік не сватався (Квітка). Ніколи ні жодної душі не обідив (ЗОЮР I). Ні одна ще зоря не була така гарна (Л. Укр.). Ні один співець її не вславив і ні один мистець не змалював (Л. Укр.)]. Ни один этого не говорит - ніхто (жадний, жаден) цього не каже. У него много книг, но он не прочёл ни одной - в його (він має) багато книжок, але (та) він не прочитав жадної (ні одної, і одної). Ни единый - жадний, жаднісінький, ні однісінький, (шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний. [Всіх перерізали, не втік ніже єдиний католик (Шевч.)]. Ни на кого, ни на ком, ни с кем и т. п. - см. Никто. Ни на что, ни на чём, ни с чем и т. п. - см. Ничто. Ни за что (на свете) - см. Ничто. Ни к чему, нрч. - см. Никчему. Ни - ни (при перечислении) - ні - ні, ні - ані, ані - ні, ані - ані, ні (ані) - (а) ніже. [Ні батька, ні неньки: одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.). Ні руху, ні людей (М. Рильськ.). Ні бога, ні чорта (П. Тичина). Як не було ще нічого: буття й небуття, ні етеру, ні неба (Л. Укр.). Ні на землі, ні в пеклі, ні в раю він (Данте) не забув своєї Беатріче (Л. Укр.). Він не забув його (сонце) ні в темряві понурій, ані при хатньому багатті (Л. Укр.). Ані битись, ні втекти (Рудан.). Ані зустрічи, ні проводу, без мети і навмання (М. Рильськ.). Не дошкуляють тут нас ані Австер, ні те честолюбство, ані пропасниці люті, ні смерти осінній ужинок (М. Зеров). Ані встати, ані сісти (Сл. Гр.). Я ні трохи не хочу заперечити ані високої літературної вартости (цих) творів, ані ваги їх в історії нашого літературного руху, ані їх великих заслуг (Грінч.). Не минайте ані титла, ніже тії коми (Шевч.)]. Ни этот, ни никакой - ні цей і ніякий. Ни он, ни никто - ні він і ніхто. Ни тебе, ни никому - ні тобі і нікому; ні тобі, ні кому. Ни да, ни нет - см. Нет 2. Ни так, ни сяк - ні так, ні сяк; ні сяк, ні так. Ни так, ни сяк, ни этак - ні сяк, ні так, ні о(н)так; ні сяк, ні такечки (ні онтакечки). Ни тот, ни другой - ні той, ні той. Ни туда, ни оттуда - ні туди, ні звідти. Ни туда, ни сюда - ні туди, ні сюди. Ни дать, ни взять какой кто - достоту (достеменно, достеменнісінько, існісінько, точнісінько) який хто, і спереду й збоку який хто, чистісінький, достеменнісінький, існісінький, точнісінький, (вылитый) викапаний хто. [У жупані - кругом пані і спереду й збоку (Шевч.)]. Ни кожи, ни рожи - см. Кожа 1. Ни из короба, ни в короб - см. Короб 1. Ни рыба, ни мясо - см. Мясо. Ни к селу, ни к городу - ні до ладу, ні до прикладу; ні сіло, ні впало, (грубо) ні к лісу, ні к бісу; ні для нашої внучки, ні для бабиної сучки; (некстати) не до речи, недоречно; як Пилип з конопель, як собаці п'ята нога. Ни то, ни сё - ні те, ні се; ні сякої, ні такої; (шутл.) ні теє, ні онеє. [Ви така ось, - ні те, ні се (Влизько)]. Ни с того, ни с сего - ні з того, ні з сього; ні сіло, ні впало; з доброго дива. [Він раптом ні з того, ні з сього здригався (М. Хвильов.). А він - ні сіло, ні впало - причепився до мене (Грінч.). Одного разу сей дурень їй каже так - ні сіло, ні впало: «чи ви-б мене не одружили?» (Грінч.)]. Ни за что, ни про что - ні за що, ні про що; дарма, дурно; б) (перед сказ. в уступит. предлож.) (изредка) не, (обычно конструкции с) хоч. Где ни - хоч де, хоч- би де, хоч де-б, (изредка) де не. [І де вже я не ходив, де вже не молився, але, видно, жаден бог не змилосердився (Рудан.)]. Где бы ни - хоч би де, хоч де-б, (изредка) де-б не. Где бы вы ни были, я вас найду - хоч-би де ви були, я вас знайду. Где бы то ни было, где ни есть - аби-де, будь-де, (диал. будлі-де), де припаде, де трапиться. Как ни, как бы ни, как ни попало - см. Как 4. Как он ни умён, как он ни был умён - хоч який він розумний, хоч який він був розумний. Как вы ни остерегайтесь - хоч-би як ви стереглися (береглися). Уж как ни, как бы ни (было), а… - см. Как 2. Как бы то ни было - хоч-би (там) як, хоч-би (так) що, будь-як-будь, будь-що-будь. [Будь-що-будь, церква місце публічне (Франко)]. Какой ни - хоч який, хоч-би який, хоча-б який, (изредка) який не. Какой бы ни, какой бы то ни было - см. Какой 2. Без какого и т. п. бы то ни было - без будь-якого, без ніякого и т. п. [Наша боротьба проти націоналізму мусить бути безумовна і без ніяких застережень (М. Скрипн.)]. Какой ни есть - аби-який, будь-який, (диал. будлі-який), який припаде, який трапиться, (раскакой) переякий. Когда ни - хоч коли, хоч-би коли, хоч коли-б, (изредка) коли не. [Хоч коли приїду, до тебе, тебе вдома нема (Київ). Коли не приїдеш до тебе, то пуття не бачиш (Мова)]. Когда бы ни - см. Когда 3. Когда бы то ни было - аби-коли, будь-коли, (диал. будлі-коли), коли припаде, коли трапиться. Который бы ни было - см. Который-нибудь. Кто ни - хоч хто, хоч-би хто, хоч хто-б, (изредка) хто-б не. С кем ни говорил, к кому ни обращался, все отвечали мне одно и то же - з ким (тільки) я не говорив (не розмовляв), до кого не звертався (не вдавався), всі відповідали мені те саме. Кто бы ни, кто бы то ни было - см. Кто 3. Куда ни - хоч куди, хоч де, хоч-би куди, хоч-би де, хоч куди-б и т. п., (изредка) куди не, де не; (каким путём) хоч кудою, хоч куди; хоч-би кудою, хоч-би куди, (изредка) кудою не, куди не. [Хоч куди-б пішов я, всі думки - про тебе (Крим.). Де не піду я, всюди твій розумний любий погляд сяє (Л. Укр.)]. Куда ни пойду, где ни бываю, я встречаю этого человека - хоч-би куди пішов, хоч-би де був, я зустрічаю цю людину. Куда бы ни, куда бы то ни было, куда ни есть, куда ни кинься, куда ни шло - см. Куда 3. Сколько ни - хоч скільки, хоч-би скільки, хоч скільки-б, (изредка) скільки не. [Скільки літ не пройде, - під осінніми зорями умиратиме в щасті пливець (М. Рильськ.)]. Сколько бы ни - хоч-би скільки, хоч скільки-б, (изредка) скільки-б не. [Скільки-б терну на тії вінки не стяли, ще зостанеться ціла діброва (Л. Укр.)]. Сколько бы то ни было, сколько ни есть - аби-скільки, будь-скільки, скільки є, скільки припаде, скільки трапиться. Что ни - хоч що, хоч-би що, хоч що-б, (изредка) що не. Что ни сделает, всё неудачно - хоч що зробить (хоч-би що зробив), усе невдало. Кто что ни говори - хоч-би хто що казав. Что он ни говорил, его не послушали - хоч що (вже) він казав (говорив) или чого (вже) він не казав (не говорив), його не послухали. Что бы ни - хоч-би що, хоч що-б, (изредка) що-б не. [Справжніх чуд не буває, хоч-би що там ви говорили (Велз)]. Что бы то ни было - аби-що, будь-що, (диал. будлі-що), хоч що, хоч-би що, що припаде, що трапиться. Во что бы то ни стало - хоч-би (там) що, хоч-би що там було, хоч що-будь, будь-що-будь. [Польський уряд ухвалив хоч що- будь повернутися «лицем до моря» (Пр. Правда)]. Что ни на есть лучший - як-найкращий, що-найкращий, як-найліпший, що-найліпший;

2) нрч. - ні, (зап., нелитер.) нє; срв. Нет 2. Ни-ни - ні-ні, аніні, аніже. [Тільки щоб свої знали: щоб начальство ні-ні (Ледянко). Не руш! аніні! (Липовеч.). «Із-за Німану ви отримали щось?» - «Нічого, аніні!» (М. Рильськ.). Сиди тихо! аніже! (Липовеч.)].

* * *

1) част. ні, усилит., ані; ніже́

2) (част. усилит.: после мест., нареч. перед глаг.) не; переводится также конструкциями с хоч

3) союз ні

облечься о[в]дягатися, о[в]дяг(ну)тися, у[при]биратися, у[при]братися в що. - каться (-чься) в плоть и кровь - набирати (набрати) плоти і крови. Облечься в лёгкие одеяния - одягти легке вбрання, одягтися в легкі вбрання.

* * *

несов.; сов. - обл`ечься

1) ( одеваться) убира́тися, убра́тися и повбира́тися, одяга́тися, одягти́ся и одягну́тися и поодяга́тися, удяга́тися, удягти́ся и удягну́тися и повдяга́тися; (перен.) прибира́тися, прибра́тися

2) (покрываться, окутываться) покрива́тися, покри́тися, укрива́тися, укри́тися, оповива́тися, опови́тися, повива́тися, пови́тися, огорта́тися, огорну́тися; ( окружаться) ото́чуватися, оточи́тися

3) ( воплощаться) вті́люватися, вті́литися; (принимать вид, форму чего-л.) набира́ти, набра́ти

4) строит. (несов.) убира́тися, одяга́тися, удяга́тися; прибира́тися; покрива́тися, укрива́тися, оповива́тися, повива́тися, огорта́тися; вті́люватися; виявля́тися, висло́влюватися; надава́тися; наділя́тися

1) (поворачивание куда) обертання, повертання, скеровування. [Повертання (скеровування) зброї проти ворогів]. -ние внимания - уважання, звертання уваги на що;

2) - ние вокруг чего-либо - кружляння, обертання навколо (навкруги, округи, круг) чого, циркулювання. [Кружляння (обертання) землі навколо сонця. Кружляння (циркулювання) крови в жилах]. -ние около (вокруг) общего центра - кружляння (циркулювання) навколо спільного осередку;

3) (денег, товаров) обіг, оббіг, циркуляція, обхід (-ходу), оборот, обертання. [Цього можна досягти шляхом передачі засобів продукції й обігу до рук пролетарської держави]. -ние денежное - грошовий обіг, оборот. См. Оборот. Из'ять из -ния - вивести з ужитку, з обігу. Из'ять из -ния бумажные деньги - вивести з ужитку паперові гроші;

4) с кем - поводження, поводіння, поведінка, поступування з ким, трактування кого (Франко). Вежливое -ние - звичайне (чемне) поводження и т. д.; звичайність, вихованість, людськість. [Нехай людськости вчиться (Поділ.)]. Грубое -ние - незвичайність, невихованість (-ности). Хорошее -ние с чем - пошанівок (-вку), пошанівля. [Цею бочкою можна возити років з вісім, а в добрий пошанівок (при хорошем -нии) то й на десять стане];

5) к кому (за делом) - звертання, вдавання до кого в справі, за справою; (с речью) оклик, поклик до кого; (старое) орація. См. ещё Воззвание. -ние с разговором к кому - забалакування, заговорювання до кого;

6) во что - повертання, перевертання, обертання в що, на що; (в веру) навертання, (оконч.) навернення кого на віру. [Навернення на унію]. См. ещё Превращение.

* * *

1) ( действие) пове́рнення, обе́рнення, поверта́ння, оберта́ння; напра́влення, спрямува́ння, направля́ння, спрямо́вування; зве́рнення, спрямува́ння, зверта́ння, спрямо́вування; переве́дення, пове́рнення, поверта́ння; наве́рнення, наверта́ння; обе́рнення, оберта́ння; перетво́рення, обе́рнення, переве́дення, перетво́рювання, оберта́ння; пове́рнення, поверта́ння; переверта́ння

2) (процесс оборота ценностей, товаров) о́біг, -у; ( оборот) оборо́т, -у, оберта́ння; (о капитале, средствах) оборо́тність, -ності

3) ( поведение) пово́дження; ( обхождение) обхо́дження; ( отношение) ста́влення

4) (пользование, применение) пово́дження; (с орудием, инструментом) ору́дування

5) (призыв, просьба) зве́рнення, за́клик, -у, зверта́ння; ( прибегание) удава́ння

6) грам. зверта́ння

окрасить ((вы)красить что) красити, покрасити, викрасити, малювати, помалювати, фарбувати, пофарбувати, (придать окраску, цвет) забарвляти, забарвити; (кругом) обкрашувати, обкрасити, закрашувати, закрасити, обмальовувати, обмалювати, обфарбовувати, обфарбувати. [Сонце промінням красило гребні снігу. Труну (гроб) збудували ще й обмалювали]. -шивать, -сить крышу пол, двери, столы - красити (покрасити, викрасити), фарбувати (пофарбувати), малювати (помалювати) дах, підлогу, двері, столи. -шивать, -сить материю, платье - красити, по[ви]красити, фарбувати, по[ви ]фарбувати матерію, одежу. -сить волосы - пофарбувати (несов. фарбувати) волосся. [Волосся я не фарбувала, пані (Л. Укр.)]. Окрашивать, -сить в белый цвет - білити, побілити, (в жёлтый) жовтити, пожовтити, (в зелёный) зеленити, позеленити, (в красный) червонити, почервонити [Сонце хвилю червонить (Шевч.)], (в синий) синити, посинити, (в чёрный) чорнити, почорнити, вичорнити и т. д. или красити, покрасити (фарбувати, пофарбувати) в (и на) біле, жовте, зелене, червоне и т. д. Окрашенный - покрашений, викрашений, закрашений чим и що [Легенди, закрашені у густу барву крови (Л. Укр.). Письменство закрашене громадськими інтересами (Єфр.)], помальований, пофарбований, обкрашений, обмальований, обфарбований; побілений, почорнений, посинений и т. д., или пофарбований (по[ви]крашений) у (на) біле, жовте, зелене, червоне и т. д.

* * *

несов.; сов. - окр`асить

1) фарбува́ти, пофарбува́ти, офа́рблювати, офа́рбити, краси́ти и кра́сити, покра́си́ти, викра́шувати, ви́красити, обмальо́вувати, обмалюва́ти

2) (придавать какой-л. цвет, оттенок) заба́рвлювати, заба́рвити, розкра́шувати, розкра́си́ти

переливання, переточування, пересипання. [Переливання живої крови з нашого національного організму до чужих (Єфр.)]; (о металле) переливання, перетоплювання; (о звуках, цветах) переливання, мініння, грання, вигравання, (о цветах) лел[н]іння. -вание из пустого в порожнее - теревені, плескання (язиком, -ками). Срв. Пустословие.

* * *

плазма, сировать. -ма крови - пасочина.

* * *

биол., мин.

1) (смесь животн. или веществ) мішанка, мішанина, мішаниця, переміш (-ши). [Це не чиста глина: переміш із піском];

2) (самое животн. или человек: ублюдок болдырь) покруч (-чи и -ча), підтумок (-мка), переводня, (только челов.) мішанець (-нця), перевідник. [Чужинці варварської крови, усяка темношкура покруч (Л. Укр.). Тибетанці-мішанці монголів з індами (Кал.). То не справжній хорт, а покруч (підтумок, переводня)]. Помесь собаки с волком - покруч від собаки (пса) й вовка.

* * *

1) по́місь, -сі, по́круч, -і

2) перен. по́місь; ( смесь) мішани́на

потекти, попливти, (струёй) подзюрити. [І потече сторіками кров у синє море (Шевч.). Відро потекло. Кров попливла з тіла (Коцюб.). Глянув на перець і в його слинка потекла (Н.-Лев.)]. Реки -кут назад, прежде чем… - ріки потечуть навспак, перше ніж… Толпа -кла на площадь - юрба попли(в)ла (сунула) на майдан. Рожь -кла (из колоса) - жито почало сипатися.

* * *

потекти́; ( политься струёй) задзюри́ти, задзюрча́ти, задзюркота́ти, задзюркоті́ти; ( о крови) заюши́ти; (преим. перен.) поплисти́, попливти́, попли́нути

похотіння, хіть (р. хоти), похі[о]ть, жадоба, ярування, (грубо) жирування. [Се просто похіть крови і потурання своїй волі (Куліш). То свята любов, а не жадоба грішна (Самійл.)].

* * *