очевидець

См. также в других словарях:

• очевидець — дця, ч. Той, хто був безпосереднім свідком, спостерігачем якої небудь події, пригоди …   Український тлумачний словник

• очевидець — [очеиви/деиц ] и/дз ц а, ор. и/дзцеим, м. (на) и/дзцеив і/ и/дз ц у …   Орфоепічний словник української мови

• очевидець — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• наочний — а, е. 1) Якого можна безпосередньо бачити, цілком очевидний за споглядання. 2) Заснований на показі предметів, моделей під час вивчення їх. || Який використовується для такого показу під час навчання. •• Нао/чний сві/док той, хто безпосередньо… …   Український тлумачний словник

• очевидиця — і. Жін. до очевидець …   Український тлумачний словник

• послух — I у, ч. 1) Слухняне виконання чиїх небудь наказів, розпоряджень, побажань, підкорення чиїйсь волі; покора. 2) церк. Певні обов язки, покладені на кожного ченця або на монастирського прислужника, що готується стати ченцем, а також період виконання …   Український тлумачний словник

• самовидець — дця, ч. Те саме, що очевидець …   Український тлумачний словник

• свідок — дка, ч. 1) Людина, що була присутня при якій небудь події, пригоді й особисто бачила що небудь; очевидець. || Сучасник і спостерігач чого небудь. || Предмет, річ, що існували під час подій, які відбувалися безпосередньо на цьому місці або… …   Український тлумачний словник

• свідок — (людина, що була присутня при якій н. пригоді й бачила що н.), очевидець, самовидець …   Словник синонімів української мови