от+стены

р. лба)

1) лоб (р. лоба, м. (на) лобі, им. мн. лоби), чоло (им. мн. чола); срв. Чело. [Пани чубляться, а в мужиків лоби болять (Номис). Широкою долонею обтирав собі піт із чола (Франко). Він уклонився, торкнувшись чолом землі (Коцюб.)]. Лоб высокий, низкий - високий, низький лоб, високе, низьке чоло. [Мов хмарами було повите її високе біле чоло (Грінч.)]. С высоким лбом - високолобий, високочолий. [Мов ті діди високочолі, дуби з гетьманщини стоять (Шевч.)]. С выпуклым, крутым лбом - горболобий. С большим лбом - см. Лобастый. Бить, ударить лбом (о баране) - буцати, буцнути. [І баран буцне, як зачепиш (Номис)]. Ударяться, удариться лбами - буцатися, буцнутися, битися, вдаритися (тріснутися) навлобки. [Тріснулися навлобки барани (Кролевечч.)]. Подкатывать глаза под лоб - пускати очі під лоба, (диал.) завірати очі. Медный лоб - мід(я)не чоло, безчільник, нахабний дурень. Лоб широк, а в голове тесно - під носом косити пора, а на розум не орано. Выше лба уши не растут - вище тину лобода не бува. Хлоп его в лоб, да в мешок - цок у лобок, та в писану кайстру. Как поленом по лбу - як обухом по голові. Лбом стены не прошибёшь - головою (лобом) муру не проб'єш. Будь он семи пядей во лбу - будь у нього розуму аж понад голову, будь він (з його) і наймудріша голова. Лоб забрили - зняли чуба. Всадить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба;

2) (фронтон) чоло - см. Перёд 1;

3) (бой в молоте) чоло, фана, (иногда) бана;

4) Лоб бараний, геол. - баранячий лоб, кучерява скеля.

* * *

1) лоб, род. п. ло́ба; (преим. - чело) чоло́ и чо́ло

2)

мазывать, мазнуть

1) мазати, мастити, мазнути, (быстро и с силою) мазонути. [Моїм салом та по мені й мажуть (Номис). Моїм маслом та мене й мастить (Сл. Гр.). Мастити голову (Мирн.). Мазнула щіткою туди-сюди по комину (М. Грінч.)]. -нуть кого (ударить) - мазонути, ляснути кого. [Не лізь, а то так мазону, що й перекинешся (Київ)]. -зать сапоги дёгтем - мазати, мастити, ш[с]марувати чоботи дьогтем. -зать глиняный пол - мазати, мастити долівку глиною, (реже) шмарувати долівку. -зать стены полубелой глиной перед побелкой - сіркувати стіни, хату. -зать колёса дёгтем - шмарувати, смарувати, мазати, мастити віз (воза). [Стали вози шмарувати (Грінч.). Хто мастить, тому віз не скрипить (Приказка, Чуб. I)]. Мазанный - мазаний, мащений. [Мазаний пиріжок]. Одним миром -ный - одним миром мирований (мазаний). -ный воз - мазаний, ш[с]марований віз;

2) (плохо писать) мазати, мазюкати; (о безграмотном письме) базграти;

3) (марать) мазати, ялозити що. -ться -

1) страд. мазатися, маститися, ш[с]маруватися, бути мазаним, мащеним, ш[с]марованим;

2) возвр. мазатися, маститися, мазнутися;

3) -ться к кому - підмазуватися, підсипатися до кого.

* * *

несов.; сов. - мазн`уть

1) ма́зати, мазну́ти и усилит. мазону́ти, несов. масти́ти; несов. шмарува́ти; (несов.: жиром) яло́зити

2) (пачкать, грязнить) ма́зати, мазну́ти, несов. масти́ти, яло́зити, брудни́ти

3) (несов.: плохо, неискусно писать, рисовать) ма́зати, прен. мазю́кати, ля́пати

4) (делать промахи в игре, стрельбе) ма́зати, мазну́ти

1) (тёмный, сумрачный) похмурий, хмурий, хмарний, тьмяний, темний, темрявий, чорний. -ная погода - хмарна (тьмяна, смутна) погода. -ное небо - хмарне (тьмяне, темряве, похмуре, понуре, смутне) небо. [У Москві, кажуть, і сонце холодне, і небо понуре (Морд.)]. -ный день, -ное утро - похмурий (хмурий, хмарний, тьмяний, темний, темрявий, смутний) день, ранок. [Прийшов ранок похмурий, сірий, з косим холодним дощем (Грінч.)]. -ная ночь - темна ніч. -ные цвета - темні (тьмяні) кольори. -ный лес - темний (темрявий, похмурий) ліс (гай). -ный уголок - темний (темрявий) закуток;

2) (о людях и предметах: угрюмый, невесёлый) похмурий, хмурий, (редко охмурий), похмурний, хмурний, понурий, (образно) хмарний, охмарений, темний, чорний; срв. Угрюмый. [Марко вернувся у свою хату похмурий та замислений (Грінч.). Будинки були похмурі, всі в тінях (Коцюб.). Сили темряви й неволі, сили похмурого деспотизму були дужчі за нашу молоду новорождену волю (Грінч.). Яснішає душа смутна й понура (Самійл.). Чого-ж ти, мила, такая і вдень, і вночі хмурная? (Чуб. V). Чому не їси? чого така хмарна? кажи! (Кониськ.). Молодиці повновиді і трохи охмурі (М. Вовч.). Такий він суворий, такий охмарений та страшний (Кониськ.). Темний, пригнічений ходить (Грінч.). Такі будуть ходити чорні та невеселі (Стеф.)]. -ное лицо - похмуре (хмуре, понуре) обличчя (лице). [Обличчя збіліле, хмуре (М. Вовч.). Скрізь мовчання, сірий одяг, хід повільний і худі, понурі лиця (Франко)]. - ный взгляд - похмурий (понурий) погляд. [Він поглядів понурих не любив (Л. Укр.)]. -ный голос - понурий голос. [Відповів якось так злісно, гризко, таким понурим голосом, що аж самому стало погано (Франко)]. -ный вид - похмурий (понурий) вигляд. [Хоть тіни білі і вікна ясні, та вигляд навкруги сумний, понурий (Франко)]. -ная комната - похмура (понура) кімната (хатина). [У понурій, кімнаті з трьома невеличкими вікнами (М. Левиц.). Самотний умирав він у своїй похмурій маленькій хатині (Грінч.)]. -ная зала - похмура (хмурна) заля. [Хмурна заля. У їй за столами сидить суддів ряд (Грінч.)]. -ный край - похмурий (понурий) край. [Прощай, похмурий, непривітний краю! (Вороний). Чого ти йшла від нас у край понурий? (Л. Укр.)]. -ная тюрьма - похмура (понура) в'язниця. -ные стены - похмурі (понурі) мури. [Просто віконець другі такі-ж самі товсті й понурі мури (Грінч.)]. -ная тишина - похмура (понура, тьмяна) тиша. [Панувала тьмяна тиша, наче всі дожидалися чогось страшного (Леонт.)]. -ные времена - похмурі (понурі) часи. [Понурі часи Татарщини (Куліш)]. -ные думы, мысли - чорні (понурі) думи, думки. [Дума по думі минали в Петровій голові, все чорні, непривітні думи (Грінч.). Понурі думки (Куліш)]. -ные демоны - похмурі (темні) демони. -ное отчаяние - чорна (понура) безнадійність (безнадія). [Безнадійність тяжка, понура обгорне його наче хмара осіння (Л. Укр.)]. -ная тоска - чорна журба. [В чорній журбі малодушно хилиться ниць голова (Черняв.)].

* * *

набить

1) что на что - набивати, набити, (о мног.) понабивати що на що. -вать обручи на бочку, шину на колесо - набивати обручі на бочку, шину на колесо. [Треба набити обручі на діжку, а то зовсім розсохлася (Сл. Ум.)]. -вать вёдра, кадки - набивати відра, діжки. [Бондар відра набиває (Шевч.). Ваші діжки всі вже понабивав (Сл. Гр.)];

2) что чем, чего во что (наполнять) - набивати, набити, натоптувати, натоптати, напихати, напхати, набигати, набгати, напаковувати, напакувати, (начинять) начиняти, начинити, (натолакивать) натовкмачувати, натовкмачити, (о мног.) понабивати, понатоптувати, понапихати, понабигати, понапаковувати, поначиняти, понатовкмачувати що чим, чого в що. [Лисичка виїла мачок з середини (з пирога), а туди напхала сміттячка (Рудч.). Набгав повну кишеню горіхів (Сл. Гр.). Чума з лопатою ходила, та гробовища рила-рила, та трупом-трупом начиняла (Шевч.). Ковбаси вже поначиняла (Богодух.). Натовкмаче було туди сухарів житних (Основа 1861)]. -бить матрац волосом, сеном - набити (напхати, натоптати) матрац(а) волоссям (волосінню), сінник сіном. -бить мебель волосом - набити меблі волоссям (волосінню). -ть погреб льдом - набивати, набити льодівню льодом. -бить трубку - набити (напхати) люльку. -бить карман - напхати (набгати, напакувати) (грошима) кишеню. -вать чучела - набивати (випихати) маняки. Ребёнку -били голову бесполезными правилами - набили (начинили, натовкмачили, натуркали, вульг. набухтурили) дитині голову непотрібними правилами. -бьёт себе чем-л. голову - наб'є (начинить) собі чимсь голову. -ть кому что в уши - натуркувати, натуркати, (о мног.) понатуркувати кому що в уха. [Я вже знаю, це вона йому натуркала (Сл. Ум.). Понатуркують дурним в уха, а вони й вірять (Грінч.)];

3) (навевать) набивати, набити, понабивати чого куди, в що. Ветер -бил, ветром - било много снегу в сени - вітер набив, вітром набило (понабивало) багато снігу в сіни;

4) (наколачивать чего во что) набивати, набити, (о мног.) понабивати чого в що. -ть гвоздей в стену - набивати, набити, понабивати гвіздків (цвяхів) у стіну; (для обмазки стены глиной) цвяхувати (цвяшкувати), обцвяхувати (обцвяшкувати) стіну, поцвяхувати (поцвяшкувати) стіни. -бить свай - набити (понабивати) паль у що;

5) (тиснить) вибивати, вибити, (о мног.) повибивати що. -вать холст, холсты - вибивати полотно, полотна;

6) (наминать) набивати, набити, (во мног. местах) понабивати що. -бить себе ногу, ноги - набити собі ногу, понабивати собі ноги. -бить мозоли - понабивати (понамулювати) мозолі. Седло -било спину у лошади - сідло набило спину коневі. -ть оскомину - набивати, набити оскомину, (себе) оскомити, пооскомити собі зуби, оскомитися, пооскомитися. [Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити (Сл. Гр.)]. -бить руку (переносно) - набити (наважити) руку, наламатися, приломитися (до роботи). [Тільки наважиш руку до якої роботи, а він тебе взяв та й на друге місце переставив (Київщ.)]. -ть цену - набивати (підбивати), набити (підбити) ціну. [Коло коней ходять та ціну набивають (Чигиринщ.). Мало й торгувалися, підбивали ціну (Франко)];

7) нарізувати, нарізати, наколювати, наколоти; набивати, набити; (о мног.) понарізувати, понаколювати; понабивати чого. Охотник -бил много дичи - стрілець настріляв багато дичини. -бить орехов - набити горіхів. Набитый - набитий и набиваний, (о мног.) понабиваний; натоптаний, напханий, набганий, напакований, начинений, натовкмачений; (о ткани) вибитий, вибиваний, повибиваний и т. п. Туго -тый кошелёк - добре (туго) натоптаний (напханий, набганий, начинений) гаман (капшук). [Черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (Франко). Начинений капшук шагами з калитки глузував (Боров.)]. Битком -тый - натоптом-натоптаний, напхом-напханий, повно набганий, (толпящимися) (повно)натовпаний. [Маненька церква повно натовпана була людьми (Грінч.)]. Люди битком -тые в карету - люди напхом-напхані в карету. -тый дурак - дурень заплішений (несосвітенний). -тая дура - дурепа писана.

* * *

несов.; сов. - наб`ить

1) набива́ти, наби́ти, -б'ю, -б'єш и мног. понабивати; ( натаптывать) нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -то́пчеш и мног. понато́птувати; ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти; (наполнять чем-л.) начиня́ти и начи́нювати, -нюю, -нюєш, начини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. поначиня́ти и поначи́нювати, напако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, напакува́ти, -кую, -ку́єш и мног. понапако́вувати, сов. набга́ти

2) (убивать в каком-л. количестве) набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти; ( стреляя) настрі́лювати, настріля́ти и мног. понастрі́лювати; (птицы, скота) нарі́зувати, -зую, -зуєш и наріза́ти, нарі́зати, -рі́жу, -рі́жеш и мног. понарі́зувати и понаріза́ти; ( свиней) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю́, -ко́леш и мног. понако́лювати

3) ( отпечатывать узор на ткани) текст. вибива́ти, ви́бити, -б'ю, -б'єш и мног. повибива́ти

4) (бить, колотить) би́ти, наби́ти; товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́

1) см. Навеска 1;

2) (наклон, склон) нахил, схил (-лу);

3) (свес, выступ кровли) причілок (-лка), стріха, острішок, острішина, піддах (-ху), піддашок (-шка);

4) (кровелька, преимущ. над крыльцом) піддашок (-шка), піддашшя (-шшя), піддашки (-шків, мн.); підсіння (-ння). [Посадив хміль біля піддашшя, що над дверима: розрісся хміль так буйно, що й піддашок укрив і на хату поп'явся (Грінч.). Перед брамою було підсіння (Франко)];

5) (крыша на столбах без стен или род сарая без передней стены) повітка, повіть (-ти), шура, шопа, ум. повіточка, шурка, ші[о]пка, (для экипажей) возі[о]вня (-ні). [Під повіткою наймички коноплі тіпають (Н.-Лев.). Повіть, хату й новий тин (Макар.). Нема коло тієї хати ні тиночка кругом двору, ні хлівця, ні кошарочки, ні повіточки, - нічого не було (Март.). Дощ іде, зажени корову під шуру (Звин.). Пішли до шопи (Чуб. III)];

6) (круглый, куполообразный зонт над трубою, над горном и т. п.) дашок (-шка), клубок (-бка), будка, будчина, (диал.) бундар (-ра); (шатёр) намет (-ту), курінь (-реня), халабуда, накриття (-ття). [От наче ще перед моїми очима ті крамнички під наметом (М. Вовч.) Люди звикли там на своїх далеких полях та сіножатях ставати собі холодні хатки, або хоч курені та халабуди (М. Лев.). Налинув дощ і перервав промову, я сів під накриття і думу думав (Л. Укр.)];

7) (дверные петли) наві[и]ска (мн. -ки), начепа.

* * *

1) наві́с, -у, накриття́; ( полотняный) наме́т, -у; (для хранения сена, необмолоченного хлеба диал.) оборі́г, -ро́гу; ( род сарая) пові́тка, ші́пка, диал. шо́па

2) ( выступающая часть) наме́т, наві́с; (преим. над входной дверью, крыльцом) підда́шшя, підда́шок, -шка, дашо́к, -шка́

1) (сов. навесить) - а) навішувати, навісити, начі[е]плювати, начепити, (о мног. или во мн. местах) понавішувати, поначі[е]плювати що на що; срв. Навешать 1. -вать картины на стены - навішувати картини на стіни. -сить дверь - навісити (начепити) двері. [Треба навісити двері на завіски (Сл. Ум.)]; б) (выпускать крышу навесом) навішувати, навісити, звішувати, звісити, напускати, напустити, припускати, припустити покрівлю (дах). -сить крышу пошире навесом - пустити дах на ширший підшалівок, припустити підшалівок;

2) (сов. навешать) наважувати, наважити, (о мног. или многим) понаважувати чого (кому). -шал сахару пяти покупателям - понаважував цукру п'ятьом покупцям. Навешивающийся, прлг. - нависний, звисний. Навешенный -

1) навішений, начеплений, понавішуваний, поначі[е]плюваний;

2) навішений, звішений, напущений, припущений. Навешанный - наважений, понаважуваний. -ться -

1) навішуватися, навіситися, понавішуватися, начі[е]плюватися, начепитися, поначі[е]плюватися; бути навішуваним, навішеним, понавішуваним, начі[е]плюваним, начепленим, поначі[е]плюваним. Ставни -тся - віконниці навішуються (начі[е]плюються);

2) навішуватися, навіситися, звішуватися, звіситися, напускатися, напуститися; бути навішуваним, навішеним, звішуваним, звішеним, напущеним;

3) (нагибаться) нахилятися, нахилитися, звисати, звиснути, (о мног.) понахилятися, позвисати, назвисати. Не -вайся на перила - не нахиляйся (не звисай) на поручні (диал. на поренчата);

4) наважуватися, бути наважуваним, наваженим, понаважуваним.

* * *

(находящийся снаружи) (з)околишній, (з)окільний, надвірні[и]й, знадвірні[и]й; (наход. на поверхности тела, предмета) зверхній, (поверхностный) поверховий, позверховий; (внешний) зовнішній; срв. Внешний 1, 2 и 4. [Околишня мазка (Сл. Левч.). Околишній (надвірній) бік хати (Богодух.). Окільні галереї храму (Кониськ.). Після знадвірнього дуже ясного сонця вони нічого не бачили в темній крамниці (Н.-Лев.). Надвірня темрява (Київщ.). Душа жіноча щира сяє в зверхній красоті (Франко). Запалення копитів може бути позверхове й глибоке (Корольов). Зовнішній бік явищ (М. Грінч.)]. С -ной стороны - з околишньою (зовнішнього) боку, зокола, зверху, знадвору. [З околишнього боку гарно (Короленко). Клепки стружать з зовнішнього боку вігнуто (Бонд. Виробн.). Бачили ви, яка школа зокола? (Грінч.)]. -ная болезнь - зовнішня (зверхня) х(в)ороба. [Зверхні хвороби (Корольов)]. -ная дверь - надвірні двері (-рей). -ный диаметр - зовнішній діяметр (поперечник). -ное лекарство - зовнішні (зверхні) ліки (-ків), (надпись на аптек. этикетке) зовнішнє (-нього). -ная линия - зовнішня лінія. -ный надзор - зовнішній нагляд. -ная поверхность чего - зовнішній поверх, зовнішня поверхня, около чого. -ный порядок - зовнішній порядок (лад). -ное почтение - зовнішня (зверхня, видима) пошана. [Зверхні ознаки пошани (Короленко)]. -ная радость - зовнішня (зверхня) радість. -ная стена - околишня (надвірня) стіна. -ные стены - околишні (надвірні), стіни, около. [Мазати около (Полт.)]. -ные укрепления - околишні (зовнішні) укріплення.

* * *

обметать, обмести

I. обмітати, обмести, (о мног.) пообмітати що; (мести долой с чего-либо) змітати, змести з чого; (пыль) обтирати, обтерти, (о мн.) пообтирати. [Візьми віник та обмети біля хати]. Обмети статуэтки осторожнее - пообтирай (обітри) обережненько статуйки. -тать, -мести стены - обтирати, обтерти и пообтирати стіни; (веником, метёлкой) обмітати, обмести, пообмітати (стіни). Обметённый - обметений, зметений, обтертий. Обмётываться, обметаться, обместися - обмітатися, обместися, змітатися, зместися, обтиратися, обтертися.

II. Обмётывать, обметать и обметнуть -

1) (окидывать что чем) обкидати, обкидати, (о мног.) пообкидати що чим;

2) (обносить, окружить) обкидати, обкидати, обносити, обнести, оточувати, оточити що чим. Обметать окопом - обкопати;

3) (обшивать через край) обкидати, обкидати [Обкидай комір заполоччю], зариговувати, заригувати. -тывать, - тать петли - обкидати, обкидати петлі;

4) (безл.) - см. Осыпать, Окидывать, -тало лицо, губы - висипало на лиці (на виду), на губах. -тало тело - висипало на тілі. Обмётанный - обкиданий. Обмётываться, обметаться, обметнуться -

1) обкидатися, обкидатися;

2) см. Промахнуться. Обметнулся да попал в окно - про[об]махнувсь та й влучив у вікно.

* * *

несов.; сов. - обмет`ать

1) обме́тувати, обмета́ти; ( петли) обкида́ти, обки́дати и пообкида́ти

2) несов. безл. обки́дати и пообкида́ти, обси́пати и пообсипа́ти

отлечь

1) хим. - осідати, осісти; срв. Оседать 3, Отстаиваться;

2) (отстать) відставати, відстати, відхилятися, відхилитися, відходити, відійти. Столб -лёг от стены - стовп відійшов від стіни;

3) відлягати, відлягти від чого, легшати, полегшати на чому, (сов.) відлиг(ну)ти на чому (на серці, на душі), відходити, відійти, попускати, попустити. -ло от сердца (на сердце, на душе) у кого - відлягло (відійшло) від серця, від душі кому. У меня -ло от сердца - мені (или в мене) відлягло від серця. Боль -ла - біль (р. болю, м. р.) попустив, полегшав, відійшов, відлигнув или безл. полегшало, попустило. Отлёглый, хим. - осілий. -лое горе - минуле горе, лихо или горе (лихо), що відійшло, що минуло.

* * *

несов.; сов. - отл`ечь

отлететь

1) відлітати, відлетіти, відлинути (чаще в перен. знач.), (о мног.) повідлітати. [Відлинуло життя і зникло все]. Птицы -тели в тёплые страны - птиці у вирій (-рію) відлетіли, повідлітали. Отлётывать - відлітати;

2) (отскочить) відлітати, відлетіти, відпадати, відпасти, (о мног.) повідлітати, повідпадати від чого. Штукатурка -тела от стены - штукатурка (тинк) відпала від стіни. Отлетелый - відлетілий, відпалий.

* * *

отразить

1) відбивати, відбити, відпирати, відперти, відгромлювати, відгромити. -жать нападение, удары - відбивати (відпирати) напад, відбивати удари. [Відпираючи напад за нападом, прямував Мелецький до Хотина (Куліш)]. -жать силу силою - відпирати силу силою;

2) (опровергать) збивати, збити. -зить доводы - збити доводи;

3) физ. - відбивати, відбити, відкидати, відкинути, (о свете) відсвічувати, відсвітити, (о звуке) відгукувати, відгукнути, віддавати, віддати. Зеркало -жает (от себя) солнечные лучи, (в себе) предметы - дзеркало відбиває (відкидає) від себе сонячне проміння, відбиває в собі речі. Высокие стены -жали звук - високі стіни відбивали (відгукували, віддавали) звук. -зить на (в) себе - відбити на (в) собі. Литература -жает в себе жизнь - література (письменство) відбиває в собі життя. Отражённый - відбитий.

* * *

несов.; сов. - отраз`ить

1) (удар, нападение) відбива́ти, відби́ти

2) (возражение, нападки) відбива́ти, відби́ти, ( возражать) запере́чувати, запере́чити; ( опровергать) спросто́вувати, спростува́ти

3) ( отбрасывать в обратном направлении) физ. відбива́ти, відби́ти, відкида́ти, відки́нути

4) ( воспроизводить изображение) відбива́ти, відби́ти, відобража́ти и відобра́жувати, відобрази́ти; віддзерка́лювати, віддзерка́лити

-ся, перемазать, -ся (слишком или сызнова мазать) перемазувати, -ся, перемазати, -ся, перемащувати, -ся, перемастити, -ся, (дёгтем и т. п.) перешмаровувати, -ся, перешмарувати, -ся, (о мног.) поперемазувати, -ся, поперемащувати, -ся; стр. з. бути перемазаним, перемащеним; (вымазать всё) помазати, -ся, помастити, -ся, пошмарувати, -ся, пооб[ви]мазувати, -ся, пооб[ви]мащувати, -ся; стр. з. бути помазаним, помащеним, пошмарованим. Все стены -мазаны (перепачканы) - усі стіни пообмазувані, покаляні. Срв. Перепачкать.

* * *

несов.; сов. - перем`азать

1) перема́зувати, перема́зати, перема́щувати, перемасти́ти

2) ( пачкать) перема́зувати, перема́зати, несов. позама́зувати, повима́зувати, пообма́зувати, пообма́щувати

пластина, (доска для стены, латы, сруба и т. п.) диль (-ля, мн. ч. дилі), соб. диль, дилля, (бревно в сруби колодца) зрубина, цямрина, (балка моста) мостина, мостиця, (поперечина для колышков) полудрабок (-бка).

* * *

подвести и подвесть

1) (кого к кому, к чему, что подо что) підводити, підвести кого до кого, до чого. [Підвели йому коня]. -дить стены под крышу - виводити, вивести стіни. -дить фундамент подо что - підмурівок підмуровувати (підмурувати) під що. -дить итоги - підсумовувати (підсумувати), підбивати, підбити рахунки. Живот(ы) от голода подвело - з голоду живіт затягло (животи позатягало), з голоду аж живіт запався;

2) (переносно) підводити, підвести на що, під що, призводити, призвести на що, до чого. [Він усіх нас підвів на лихо. Призвели його, щоб потяг з батькової скрині грошей];

3) (под наказание) підводити, підвести, підневіджувати, підневідити;

4) (обмануть) підводити, підвести, підманювати, підманити, піддурювати, піддурити. [Ти-ж мене підманила, ти-ж мене підвела. Обіцяв, та й піддурив]. Подведённый - підведений, призведений до чого; підманений, піддурений; підневіджений. -ный счёт - підбитий, підсумований рахунок. -ный итог - підбита сума.

* * *

несов.; сов. - подвест`и

1) (стр. з.) мокритися, бути мокреним;

2) (ср. з.) мокріти, мокравіти. Стены -тся - стіни мокріють (мокравіють).