от+мест

пристань Б; йӱрӱң, достлар, мест'елийе ( / -д'е) варайых, бир минасиль хайых булайых ходімо, друзі, на пристань, знайдімо добрий човен Б.

мест. личн. I л. мн. ч. ви; срв. Ты.

* * *

1) вопросит. - хто? (р., вин. кого, дат. кому, после предлог. (до) кого, (на) кому, тв. ким, местн. (на) кім, (на) кому). [Кого я? - де? - коли любив? Кому яке добро зробив? (Шевч.). На кого ти покинув худобу дома? (Мирний)]. Кто здесь, там? - хто тут, там? Кто вы такой? - хто ви такий? хто ви будете? (зап.) хто ви за о[ї]ден (за о[ї]дні)? Кто идёт? - хто йде? Кого вам надо? - кого вам треба? От -го это письмо? - від кого цей лист? За -го вы меня принимаете? - за кого ви мене маєте (вважаєте)? Кому жизнь не мила! - кому життя не миле (не любе)! Кем это сделано? - хто це зробив? Кем вы недовольны? - з кого (ким) ви незадоволені? Кто же? - хто-ж? Кто бы? - хто-б? Кто бы это (был)? - хто-б (хто- ж би) це (був)? Кто бы не хотел? - хто-б не х(о)тів?

2) указат., относит. - хто. [Знаю тебе, хто єси (Єв. Мр.). Недоля не бачить, з ким їй жартувати (Шевч.)]. Вот кто - ось (от, он) хто. Тот, кто; тот, кого и т. д. - той, хто (що); той, кого (що його, якого, котрого) и т. д. [Хто не працює, той не їсть (Київщ.). Хіба-ж вони не слуги слуг того, кого ви князем темряви назвали? (Л. Укр.). Нехай-же працюють словами й пером ті, що мають дві шкури в запасі (Самійл.)]. Тот, кем вы были обижены, наказан - хто вас покривдив, того покарано. Кому бы учить, тот сам дурит - кому-б учити, той сам дуріє. Некого, Некому - см. отдельно. Не у кого - см. Кого;

3) неопр. - хто. [Стиха-стиха, порідко, щоб кого не розбудити, вистукує сторож (Васильч.)]. Кабы кто знал моё горе! - коли-б (якби, щоб) хто знав моє горе! Что у кого болит, тот о том говорит - що кого болить, той про те й говорить. Кому-кому, а вам бы не следовало этого делать - кому-кому, а вам-би не слід цього робити. Кто-кто; кого- кого; у кого - у кого и т. д. - хто - хто, кот(о)рий (котре) - кот(о)рий (котре); кого - кого, кот(о)рого - кот(о)рого; у кого - у кого, у кот(о)рого - у кот(о)рого и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого втомило: кого щастя, кого сльози, - все нічка покрила (Шевч.). Кому воля, а кому неволя (Мирний). Котрий пише, котрий читає, а котрий то й байдики б'є (М. Вовч.). Він пізнав, котре в селі найбільший злодій, котре найбільший багач (Стефаник)]. Кто бы ни; кого бы ни и т. д. - хоч-би хто, хоч хто, хто-б не, аби-хто; хоч-би кого, хоч кого, аби-кого, кого-б не и т. д. Кто бы он ни был - хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби-хто. [Кождому, аби-хто, уміла дотяти своїм бистрим язиком (Франко)]. Кто бы ни говорил, не слушай - хоч- би хто казав, не слухай; хоч хто казатиме, не слухай (Сл. Гр.). Кто бы ты ни был, я тебя не выдам - хоч-би хто (ким) ти був, я тебе (на тебе) не викажу. Кого бы я ни попросил, все отказываются - кого-б я не попросив, усі відмовляються. -го бы (то) ни было - хоч кого, хоч-би кого, хоч-би хто там був, аби-кого, будь-кого, кожного. От -го бы то ни было - хоч- би від кого, від будь-кого, від кого-будь. Я рада каждому письму, от -го бы оно ни было - я радію з кожного листа, хоч-би від кого він був. Я не жду ничего от -го бы то ни было - я не чекаю нічого ні від кого. Я был бы рад кому бы то ни было - я зрадів-би (був-би радий) хоч кому (хоч-би кому, будь-кому, аби-кому, хоч-би хто там був, кожному). Больше чем кто бы то ни было - більш ніж хто (ніж будь-хто). Не кто иной, как - не хто (инший), як. [І зробив це не хто, як він сам (Крим.)]. Кто-то, кого-то, кому-то - хтось, когось, комусь. [Прийшов хтось та взяв щось, бігти за ним - не знаю за ким (Номис). Хтось утік, а когось, кажуть, таки зловлено (Київщ.). Я знаю, комусь-то вона серденько крає (Л. Укр.)]. Кто-нибудь, кто-либо; кого-нибудь, кого-либо и т. д. - хто, хтось, хто-небудь, котрий(сь), (кто бы то ни был) будь-хто, хто-будь, аби-хто, (пров.) будлі-хто; кого, когось (после предл. кого, когось), кого- небудь, котрого(сь), будь-кого, кого-будь, аби-кого, будлі-кого и т. д. [Може хто вас полаяв? (М. Вовч.). Може кого з рідні моєї бачили? (Київщ.). Як хтось почне, то й я робитиму (Н.- Лев.). Згадай же хто-небудь її на сім світі (Шевч.). Не ти, так хто-будь купить (Київщ.). Треба-ж колись будлі-кого покохати та й заміж піти (Н.-Лев.)]. Кого-нибудь одного (из двух) - когось одного, котрогось (із двох). Если меня кто-либо спросит, скажите, что - коли про мене хто спитається, скажіть (скажете), що. Не думаю, что бы кто-нибудь знал об этом - не думаю, щоб хто(сь) про це знав. Сомневаюсь, что бы кто-либо из вас мог сделать это - не думаю, щоб котрий з вас міг зробити це. Он счастливее, чем кто-либо - він щасливіший за будь-кого (як хто). Пусть это сделает кто-нибудь другой - хай це зробить хто инший. Ему всегда хочется кого-нибудь осуждать - його (йому) завжди кортить когось судити. Кому- нибудь да понравится - комусь та сподобається. Пусть кто-нибудь попробует - будет меня помнить - хай-но спробує котрий(сь) (котре), пам'ятатиме мене; ану спробуй котрий, будеш мене пам'ятати. Пусть кто-либо из вас решится - хай котрий (котре) зважиться. С кем-нибудь, с кем-либо и т. п. - з ким(сь), з ким-небудь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котрим(сь), з ким-будь, аби з ким, (пров.) будлі з ким. [Станеться, хоч і не зо мною, хоч і аби з ким, яка причина (Квітка)]. Кто-попало; кого-попало и т. д. - будь-хто, хто-будь, аби- хто; будь-кого, кого-будь, аби-кого, (пров.) кого-попадя и т. д. Кто-угодно, кто ни есть; кого-угодно, кого ни есть и т. д. - будь (будлі)-хто, хто-хоч, аби-хто; будь (будлі)-кого, кого-хоч, аби-кого и т. д. [Віддаси кому-хоч (Київщ.). Побить, то й аби-хто знайдеться (Номис)]. Кого, кому вам угодно - кого, кому хочете. Это сделает и кто-угодно - це зробить і аби-хто (і будь-хто). Редко кто - мало-хто, хтось-не-хтось. [Там - у кожній хаті верстат, а у нас хтось-не-хтось (мало хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто, кое-кого, кое с кем и т. п. - см. Кое-кто.

* * *

мест. прит.

I. мій (ж. моя, ср. моє; р. м.-ср. мого, диал. мойого, моєго, ж. моєї, (редко) диал. мої и меї; д. м.-ср. моєму, диал. мойому, мойму, мому, ж. моїй; в. м. мій (о неодуш.) и мого (об одушевл.), ж. мою, ср. моє; тв. м.-ср. моїм, ж. моєю, (редко) диал. мою; пр. м.-ср. на моєму, на моїм, диал. на мойму, на мому, ж. на моїй; мн. ч. одинаково для всех р.: им. мої, р. моїх, д. моїм, в. мої (о неодуш., иногда и одуш.) и моїх (об одуш.), тв. моїми, пр. на моїх). [Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину! (Шевч.)]. По-моему, нрч. - по-моєму, як на мене; (по моему мнению) на мою гадку (думку). По -му вышло - на моє вийшло. [А воно таки на моє вийшло (Мова)].

II. Мой - см. Мыть.

* * *

мест. личн. ми; см. Я. При нас это было - (в нашем присутствии) при нас, (в наше время) за нас, за нашої пам'яти це було. Сын живёт у нас - син живе при нас. Нами это сделано - ми це зробили, це від нас зроблено. Он, наверно, по нас соскучился - він певне за нами скучив.

* * *

мест. прит. наш (ж. наша, ср. наше; р. нашого, нашої, нашого), (нам свойственный, у нас принятый, обычный: обычнее русского «нашинский») наський (ж. наська, ср. наське). [Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Шевч.). Наських (таких, как у нас) пирогів ляхи не печуть (Номис). Свині не наські, а якісь нові (Кониськ.)]. Это не ваше дело, а -ше - це не ваша справа, а наша. Не наш - не наш; (чужой) ненаський, чужий. [Цього тепер не можна сказати, бо в хаті є ненаські люди (Козелеч.)]. По -му - а) (как у нас) по-нашому, по- наському, по-наськи. [Убрана не по-наськи (Л. Укр.)]; б) (по нашему мнению) на нашу гадку (думку), як на нас; в) (на нашем языке) по-нашому, нашою мовою, по-наському, по-наськи. [Поки, батько встане та розкаже по-нашому про свої гетьмани (Шевч.). Не по-арабськи випливають оповідання з-під мого пера, а по-наському таки, рідною моєю мовою українською (Крим.)]. Вот это по -му! - оце по-нашому (по-наському, по-наськи)! По -му вышло, выйдет - на наше вийшло, вийде. -ша взяла! - наше зверху! За кем -ше не пропадает, не пропадало - де наше не пропадає, не пропадало. Наш брат - наш брат (братчик); см. Брат. Не -му брату чета - не нам грішним пара (рівня). Наши (близкие, земляки и т. п.) - наші. [Могили… питають у буйного (ветра): «Де наші панують?» (Шевч.). Пішли наші вгору! (Номис)]. И вашим и -шим - і вашим і нашим. Знай -ших! - знай наших! отакі наші! Увидите ваших, так кланяйтесь -шим - побачите ваших, - вітайте наших.

* * *

мест. неопр.

1) (какой-то) якийсь, деякий(сь), якийсь-то, котрий(сь), один, (с оттенком пренебрежения) якийсь-там, котрийсь-там, (при имени, фамилии ещё: некто) такий (собі), якийсь собі; один якийсь (такий), на ім'я; один якийсь (такий), на прізвище. [Приходив до вас якийсь Шмідт (один якийсь, на прізвище Шмідт), дуже хотів бачити вас (Київ). Такий собі Х. розповідав мені, що… (Брацл.). Багато літ тому я мав за близького приятеля такого м-ра Вільяма Леґрана (Едґ. По)]. В -коем царстве - в якомусь (деякімсь) царстві;

2) (известный) деякий, (определённый) певний. -кое дело - деяка справа. -кая истина - деяка (певна) істина.

* * *

мест. неопр.

1) (какой-то) якийсь, деякий(сь), котрийсь, один, (с оттенком пренебрежения) якийсь-там, котрийсь-там. -рый человек - якась (котрась, одна, якась-там, котрась-там) людина. -рое время - який(сь) (деякий, реже котрийсь) час, яка(сь) часина. [Коло цього твору якийсь час крутилася увага громадянства (Крим.). Мовчить який час, далі не видержує (Л. Укр.). Через який час полічить (гроші) і перехова у друге місце (Грінч.). Жде до котрогось часу (Номис). Молодиця спинилася; якусь часину вона придивлялась (Коцюб.)]. В продолжении -рого времени - який(сь) (деякий) час, яку(сь) (деяку) часину. На -рое время - на який(сь) (деякий) час, на яку(сь) (деяку) часину. В -ром царстве, в -ром (не в нашем, в тридесятом) государстве - в деякімсь царстві, в деякімсь государстві (Рудч.); не в нашій землі - в далекій стороні; в якомусь царстві, тридесятому державстві. [Пригоди в Ґрюневальді, - якомусь царстві, тридесятому державстві, - принця Отто (М. Калин.)];

2) (кое-какой, известный) деякий (р. деякого, до деякого и (редко) де до якого и т. п.), декотрий; (известный, определённый) певний; (кое-какой) де-не-який, який-не-який, (пренебр.) який-такий, такий-сякий, сякий-такий; (пустячный) якийсь. [Забравши деяких троянців, п'ятами з Трої накивав (Котл.). Деякі варяги з грецького царя служить наймалися (Куліш). Деякі ідоли бронзового періоду мають вигляд досить гарний (Л. Укр.). Деякий матеріял до міркуваннів про се (Грінч.). Навіть і в вірі була деяка одміна у нас проти їх (Грінч.). Сонечко підлизує сніг де з яких горбиків на піску (Квітка). Декотрі грецькі купці (Крим.). Не міг втримати думки про потворність декотрих білих людей (Кінець Неволі). Я пригадую тільки декотрі його жарти (Н.-Лев.). З ним Лаговський мав декотру знайомість (Крим.). Певну кількість книжок продано (Київ). З того завзяття було-б нічого не вийшло, коли-б не щасливий випадок, що показав який-такий заробок (Франко)]. -рое количество - деяка (певна, якась) кількість, деяке число, скільки(сь), (пренебр.) скільки(сь)-там. [Дайте йому скільки-там грошей, - і нехай собі йде (Звин.)]. В -рых случаях - в деяких випадках, (изредка) коли-не-коли. -рым образом - деяким чином (робом), (в известной степени) до певної міри, в деякій (в якійсь) мірі;

3) (иной, который) инший, декотрий, котрий и (редко) которий, який; см. Который 4. [В инших губерніях, напр. на півночі Росії, такої землі немає (Доман.). Ти-ж не така, як инші жінки: ти розумієш, що… (Грінч.). Которі селяни вже й пастки становили на тхора, - так ні, не ловиться (Остерщ.). До нас часом і доходять які чутки, але запізно (Брацл.)];

4) -рые (в значении сщ.) - дехто (р. декого, де до кого и до декого и т. п.), декотрі (-рих), деякі (-ких), (кое-кто) денехто (р. денекого). [Дехто брав читати (Грінч.). Трошки згодом вернулись до Бруса дехто і посідали край його (Квітка). Позбирав декого та й учинив проти ляхів тривогу (Сніп). Не всі сплять, що хроплять, - лиш декотрі (Кам'янеч.). Всі сплять, хропуть, а деякі сопуть (Гул.-Артем.)]. -рые подумают, что… - дехто подумає (подумає дехто), що…, декотрі (деякі) подумають, що… -рые из них - дехто (декотрі, деякі) з них;

5) -рые - -рые (одни-другие: из неопр. количества) - деякі - деякі, декотрі - декотрі, які - які, котрі - котрі и (редко) которі-которі, инші-инші, які-ті, инші - а декотрі, инші - а деякі. [Деякі оповідання були друковані, деяких ще й не було тоді (Грінч.). Які лежать, які сидять, які сновиґають по кутках (Грінч.). Которі пристають на се, а которі кажуть - ні (Грінч.). Коні та воли - які пасуться, ті - лягли (Грінч.). Инші гомонять, а декотрі понурі сидять М. Вовч.)].

* * *

1) ( какой-то) яки́йсь, де́який, котри́йсь; ( точно не определённый) пе́вний

2) (кое-какой, незначительный) де́який

3)

4)

мест. ніхто; (ровно, решительно -то) аніхто, ані будь-хто, (диал.) ніхтогісінько. [Зійде сонце - утру сльози, ніхто не побачить (Шевч.). Ніхтогісінько не чув і не бачив такого (Стародуб)]. -то из них - ніхто з них, жадний (жаден) з них. -то в мире (на свете) - ніхто в світі. [Кого я? - де? - коли любив? Кому яке добро зробив? - Нікого в світі, нікому в світі (Шевч.)]. Никого - нікого. [Я так вас кохаю, як досі ніхто нікого не вмів ще кохати (Самійл.)]. Решительно -го - анікого, (а)нікогісінько, (ни души, фам.) ані лялечки. [Я не кохав ще анікого всім палом духу молодого (Черняв.). В розправі нікогісінько (Кониськ.). На вулиці - ані лялечки (Звин.)]. Никому - нікому, (решительно -му) анікому. [Бодай-же вас, чорні брови, нікому не мати (Шевч.). Марних мук моїх нікому не помітить (М. Рильськ.)]. Никем - ніким. Ни за кого, ни к кому, ни на кого и т. п. - ні за кого, ні до кого, ні на кого и т. п., (решительно ни за кого и т. п.) ані за кого и т. п.

* * *

мест. ніщо, (диал.) нічого; (ровно, решительно -то) аніщо. [Ніщо не ділило темної ночи від ясного дня (Л. Укр.). Ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх (степи) і вздовж і вшир (Мирний). Йому нічого не вадить (Звин.)]. Это -то в сравнении с чем - це ніщо проти чого (порівнюючи, в порівнянні з чим). Этому -то не мешает - цьому ніщо не заважає (не перешкоджає, не стоїть на перешкоді или на заваді, не перебиває). Ему -то не удаётся - йому не щастить (не таланить) ні в чому, йому ніщо не йде в лад (до пуття). Обращать, обратить что, кого в -то - обертати, обернути що, кого в ніщо (в нівець), повертати (пускати, перевертати), повернути (пустити, перевернути) що в нівець, повертати, повернути кого в ніщо, зводити, звести що на нівець (на ніщо, ні на що), переводити, перевести що на нівець; (уничтожать) нищити, знищити що. [Обернувши в нівець могуще королівство (Куліш). Та сила, що чоловіка стоптала, у нівець обернула (Грінч.). Пан та німець усе повернуть у нівець (Приказка). Старшина хоче писаря у нівець повернути (Харківщ.). Час мене в ніщо поверне (Самійл.). Вона стільки клопоталася, стільки платила, а тепер усе-б то те пустити в нівець? (Кониськ.). Всі великі страхи переверне в нівець (Куліш). Життя звело стільки законів на нівець (Н. Громада). Ту «поправку», що міг я йому дати моїми ліками, на нівець переводила тяжка праця (Н.-Лев.)]. За -то (продавать и т. п.) - за ніщо (ні за віщо, за бесценок: за-півдарма, за так-грошей, за так-гроші). [Старі гроші підуть ні за віщо (Лебединщ.). Пороздавала поросята за так-гроші (Борз.)]. Ничего - нічого. [«Що хто тобі зробив?» - «Ніхто нічого» (Л. Укр.). Секретар нічого не відав про сю справу (Кониськ.). Спервовіку не було нічого (П. Тичина)]. Абсолютно, положительно, решительно, ровно, совершенно -го, -го то - нічогісінько, (экспрессивнее) анічогісінько, (зап., полон.) ніц нічого; (ни-ни) аніже. [Нічогісінько не бачу! (Н.-Лев.) «Що-ж у нас сталося?» - «Нічого… анічогісінько!» (Грінч.). Це не має анічогісінько спільного з тим розумінням, якого… (А. Любч.). Ніц нічого не знаю! (Брацл.). Не чую аніже! (Куліш)]. Всё или -го - все або нічого. -го не видно, неслышно - нічого не видн[к]о (не знати), не чути. Нет -го выше, лучше и т. п., как… - см. Нет 1. Нет -го легче, как… - нема(є) нічого легшого, як… -го подобного - нічого подібного (схожого, підхожого, такого); см. Подобный. -го в мире (на свете) - нічого в світі. [Нічого в світі не було такого прекрасного, як ці дві армії (Кандід)]. Не иметь -го общего с кем, чем - не мати нічого спільного з ким, з чим. Из-за -го - (из-за пустяков) за дурницю, за нікчемницю, (из-за выеденного яйца) за масляні вишкварки, за онучу, (от нечего делать) зні[е]чев'я. [За онучу збили бучу (Приказка)]. Из этого -го не вышло - з цього нічого не вийшло. Выходить, выйти в люди из -го - вибиватися, вибитися в люди з нічого. -го не значит (пустяки) - дарма, пусте, дурниця. [Мо' то й не ваше, та дарма, беріть уже (Сл. Гр.)]. -го не поделаешь - нічого не вдієш; см. Поделать 2. -го не стоит - нічого не коштує; нічого не варт(ий); см. Стоить. Создать то из -го - створити що з нічого. Ничему - нічому. Ничем - нічим. [Нічим не виявив своїх почуттів (Велз)]. Я -чем не болен - я ні на що не хворий (не слабий, не слабую). Он чем не доволен - він нічим (ні з чого) не задоволений. Ни в чём, ни на чём, ни во что, ни на что и т. п. - ні в чому (чім) и (реже) в нічому, ні на чому (чім) и (реже) на нічому, ні в що, ні на що и т. п. [Це ні на що не схоже (Коцюб.)]. Ни во что не ставить кого - ні за що (за ніщо) мати кого, не поважати, не шанувати кого. Ни за что - (ни за какие блага) ні за що (в світі), ні за що, (ни в коем случае) зроду, зроду-(з)віку, (никак) ніяк. Ни за что, ни про что - см. Ни 1а. Остаться ни при чём, ни с чем - зостатися ні при чому (чім), зостатися ні з чим, (в дураках) опинитися в дурнях, пошитися в дурні, облизня піймати (з'їсти), (шутл.) вхопити шилом патоки.

* * *

1) мест. ніщо́, род. п. нічо́го

2) в знач. сущ. ніщо́ (нескл., с.)

1) який-не́будь, род. п. якого-не́будь, котрий-не́будь, род. п. котрого-не́будь, котри́й-будь; ( какой-то) яки́йсь, род. п. яко́гось, котри́йсь, -ро́гось; ( любой) будь-яки́й

2) (незначительный, ничтожный) яки́йсь, який-не́будь

3) (в сочетании со словами, обозначающими количество) яки́йсь

1) яки́йсь, род. п. яко́гось, котри́йсь, -ро́гось; ( с оттенком пренебрежения) яки́йсь там, яки́йсь-то

2) (в сочетании со словами, обозначающими количество) яки́йсь

мест.; тж. никог`ошенько

мест., усилит.; тж. ничег`ошеньки, ничег`охонько, ничег`ошенько