Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

относить+за+счёт

  • 1 относить

    матем., несов. относи́ть, сов. отнести
    відно́сити, віднести́

    Русско-украинский политехнический словарь > относить

  • 2 относить

    матем., несов. относи́ть, сов. отнести
    відно́сити, віднести́

    Русско-украинский политехнический словарь > относить

  • 3 относить

    отнести и отнесть
    1) куда - відносити, віднести, заносити, занести. [Відніс пряжу до ткача. Занеси дитину в хату];
    2) (приписывать) пристосовувати, пристосувати, залічувати, залічити, зачисляти, зачислити, прикладати, прикласти до чого. [До князького періоду цього пристосувати не можна. Письменство це ми маємо право зачисляти до нашої історії (Єфр.). Зараз усе прикладає до себе]. Эту неудачу -ят к его нерадению - думають, що не пощастило з цим через його недбалість. Судебные издержки -ти на счёт виновного - судові трати має оплатити винний. Отнесенный - віднесений, перенесений; пристосований, залічений, зачислений, прикладений до чого.
    * * *
    I несов.; сов. - отнест`и
    1) відно́сити, віднести́
    2) ( переносить) перено́сити, перенести́ и поперено́сити
    3) (отстранять, отводить) відстороня́ти, відсторони́ти; ( отставлять) відставля́ти, відста́вити и повідставля́ти
    4) ( причислять) зарахо́вувати, зарахува́ти, залі́чувати, залічи́ти, відно́сити, віднести́, ( приписывать) припи́сувати, приписа́ти и поприпи́сувати; (пояснять чем-л.) поя́снювати и поясня́ти, поясни́ти
    5) (обращать слово, речь, гнев) зверта́ти, зверну́ти; ( направлять) спрямо́вувати, спрямува́ти
    6) (отрубать, отсекать) відру́бувати, відруба́ти и повідру́бувати, відтина́ти, відтя́ти и повідтина́ти; ( отрезать) відрі́зувати, відрі́зати и повідрі́зувати
    II
    (несов.: кончить, перестать носить) зноси́ти; ( обувь) стопта́ти

    Русско-украинский словарь > относить

  • 4 отнести

    -ся см. Относить, -ся.
    * * *

    Русско-украинский словарь > отнести

  • 5 приурочивать

    -ся, приурочить, -ся
    1) кого к чему (закреплять) - прив'язувати, -ся, прив'язати, -ся, прикріпляти, -ся, прикріпити, -ся до чого; см. Закреплять. Крестьяне -ны к земле - селяни прив'язані до землі;
    2) что к чему - приточувати, -ся, приточити, -ся, нав'язувати, -ся, нав'язати, -ся, пристосовувати, -ся, пристосувати, -ся, приганяти, -ся, пригнати, -ся, (относить) приділяти, -ся, приділити, -ся до чого. [Тих людей не було зовсім, а тільки до їх іменнів приточені, діла зовсім инших людей (Л. Укр.)]. -чить древний памятник к известному веку - приділити стару пам'ятку до певного століття (віку). Торжества -ны к открытию съезда - свята пристосовано до відкриття з'їзду;
    3) (о животных, растениях) принатурювати, -ся, принатурити, -ся; см. Акклиматизировать. Приуроченный -
    1) прив'язаний, прикріплений;
    2) приточений, нав'язаний, пристосований, приділений;
    3) принатурений.
    * * *
    несов.; сов. - приур`очить
    1) пристосо́вувати, пристосува́ти (до чого); ( посвящать) присвя́чувати, присвяти́ти (чому); (относить к какому-л. времени) відно́сити, віднести́ (до чого)
    2) ( связывать) пов'я́зувати, пов'яза́ти (з чим); ( приобщать) прилуча́ти, прилучи́ти (до чого)

    Русско-украинский словарь > приурочивать

  • 6 Отнашивать

    I. отнести см. Относить, отнести.
    II. относить (одежду) зношувати, зносити (одежу). [Зносив свиту до щенту]. Отношенный - зношений.

    Русско-украинский словарь > Отнашивать

  • 7 отнести

    сов. от относить

    Русско-украинский политехнический словарь > отнести

  • 8 отнести

    сов. от относить

    Русско-украинский политехнический словарь > отнести

  • 9 возводить

    -ся, возвести, -ся, возвесть, -ся зводити кого, -ся, звести, -ся, виводити кого, -ся, вивести, -ся. [Звів (вивів) його на високу гору] а теснее:
    1) (строить) зводити що, -ся. [Сам мусів зводити нові мури (Грінч.)], звести, -ся [Треба конче розкидати стару повітку та звести нову (Коц.)], виводити що, -ся, вивести, -ся [Виводили мур], будувати, -ся, збудувати, -ся, ставити, -ся, поставити, -ся. -дить, -ся что-н. из камня, кирпича - мурувати, -ся, сов. з[ви]мурувати, -ся, помурувати, -ся; (высокую постройку) спинати, сов. сп'ясти [Цілісіньке літо маяк спинали (Кониськ.)];
    2) (обращать устремлять вверх) зводити, -ся, звести, -ся, підводити, -ся, підвести, -ся, знімати, -ся, зняти, -ся, піднімати, -ся, підняти, -ся. [Звести очі до неба. Погляд свій на небо звожу (Л. Укр.). Знімав руки та очі до неба (Неч.-Лев.). Підводити очі вгору];
    3) (на степень чего-л.) зводити на що, -ся [Ціле життя зводити на один суцільний подвиг (Єфр.) = всю жизнь возводить на степень одного сплошного подвига]. -дить в квадратную степень - підносити (піднімати) до квадратового степеня. -дить что-л. на степень чего-то самостоятельного, высшего и т. д. - ставити, поставити що-небудь як щось самостійне, вище і т. и. [Намагається поставити письменство, як щось самостійне (Єфр.)]. -дить в должность, в сан - підносити (піднести), виносити (винести) кого на посаду, до гідности [За його заслуги піднесено його до князівської гідности], а скромнее - ставити (поставити) кого на що. [Поставив на вчителя. За браком освічених людей, тепер одразу ставлять дяків на попів, на попівство], (срв. Повысить). -дить в перл создания - підносити (піднести) на рівень архітвору (гал.), робити (зробити) з чогось перлину над творами (вінець творива), вивершувати;
    4) -дить на кого что (напраслину) - натягати (натягти) на кого що [Ці люди напасть на нас натягають], пеню волокти (наволокти) на кого. [Хіба я буду на себе пеню волокти!].
    * * *
    несов.; сов. - возвест`и
    1) ( поднимать кверху) зво́дити, звести́ и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести и мног. повиво́дити; (глаза, взгляд) підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити; ( поднимать) підніма́ти, підня́ти и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти и мног. попідійма́ти
    2) ( сооружать) зво́дити, зве́сти и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести, підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити, спору́джувати и споруджа́ти, споруди́ти и мног. поспору́джувати и поспоруджа́ти, ( строить) будува́ти, збудува́ти, побудува́ти, ста́вити, поста́вити; ( из камня) мурува́ти, змурува́ти и помурува́ти
    3) (в кого́-что - перен. возвышать до какого-либо положения, звания) зво́дити, звести́, підно́сити, підне́сти (в кого-що); ( ставить) ста́вити, поста́вити
    4) ( приписывать напрасно) зво́дити, звести́
    5) мат. підно́сити, піднести́
    6) (относить происхождение чего-л. к чему-л.) виво́дити, ви́вести (від чого, з чого)

    Русско-украинский словарь > возводить

  • 10 приписывать

    приписать
    1) приписувати, приписати, дописувати, дописати, (во множ.) поприписувати, подописувати що до чого. -сать несколько слов в чьём-л. письме - приписати, дописати, додати декілька слів у чиєму листі;
    2) (причислять по спискам кого, что куда, к чему) приписувати, приписати кого, що куди, до чого, записувати, записати кого, що до чого, кого в що, писати кого в що, приділяти, приділити кого, що куди, до чого, (во множ.) поприписувати кого що куди, до чого, позаписувати кого в що и до чого и т. д. [Ото- ж і поприписувано тих мандрованих та мертвого, щоб більше було людей (Грінч.). Приділили наше село вже до иншої волости (Чигир. п.)];
    3) кому или чему-н. что-н. - приписувати, приписати кому, чому що, надавати, надати кому чого и що, накидати, накинути кому що, (относить что к чему, на счёт чего) складати, скласти що на що, ставити, поставити на карб чому що, закарбувати що на що. [Обробку їх під заголовком «Іліяда» та «Одисея» приписано сліпому співцеві Гомерові (Єфр.). Нема в Садієвих писаннях того речення, яке накидає Садієві Пушкин (Крим.). Ідеалізує їх і надає їм такі нереальні ознаки (Крим.). Свою мимовільну дрож і тривогу він складав на змученнє і ослабленнє тіла (Франко). Макар не міг не помітити, що посувається він таки хутенько, і похопився закарбувати це на свою доброчинність (Корол.)]. Победу эту -вают его храбрости - перемогу цю приписують його хоробрості. Следует -сать это случаю, небрежности - треба це скласти на випадок, на недбалість. Приписанный -
    1) приписаний, дописаний;
    2) приписаний, записаний, приділений куди, до чого;
    3) приписаний, наданий кому, чому, накинутий кому, поставлений на карб чому, закарбований на що.
    * * *
    несов.; сов. - припис`ать
    припи́сувати, приписа́ти и поприпи́сувати; ( дописывать) допи́сувати, дописа́ти и подопи́сувати

    Русско-украинский словарь > приписывать

  • 11 причислять

    причислить
    1) (к чему при счёте) прираховувати, прирахувати, прилічувати, прилічити; (прибавлять) придавати, придати, додавати, додати що до чого. -лять проценты к капиталу - прираховувати (прилічувати, додавати) відсотки до капіталу (до стовпа);
    2) (зачислять, относить в разряд чего) зараховувати, зарахувати, залічувати, залічити, зачислювати и зачисляти, зачислити, залучати, залучити кого, що до кого, до чого, ставити, поставити кого поміж ким. -лить принятые деньги к приходу - зарахувати, залічити прийняті гроші до прибутку. Его -ляют к величайшим государственным деятелям - його зараховують (залічують) до найвидатніших державних діячів, його ставлять поміж найвидатнішими державними діячами. Отого про изведения нельзя -лить ни к трагедиям, ни к комедиям - цього твору не можна ні до трагедій, ні до комедій залучити (залічити, зарахувати, зачислити). -лить кого к посольству - зачислити, прирядити, приділити кого до посольства. -лять себя к кому, к чему - залічувати, зачисляти себе до кого, до чого, признаватися до кого, до чого, (фам.) горнути себе до кого. [Залічивши себе до бабів, Явдоха в свято або в неділю і за холодну воду не візьметься (Кониськ.). Вона і себе до старих людей горне і теж гріха боїться (Кониськ.). Признаються до цього напряму Гнат Хоткевич, Іван Липа (Єфр.)] Причисленный -
    1) прирахований, прилічений; приданий, доданий до чого;
    2) зарахований, залічений, зачислений, залучений до кого, до чого, поставлений поміж ким, поніж чим.
    * * *
    несов.; сов. - прич`ислить
    1) ( присоединять при подсчёте) прилі́чувати, прилічи́ти, прирахо́вувати, прирахува́ти
    2) ( зачислять) зарахо́вувати, зарахува́ти, залі́чувати, залічи́ти, зачисля́ти, зачи́слити

    причи́слить к ли́ку святы́х — церк. канонізува́ти, приєдна́ти до святи́х

    Русско-украинский словарь > причислять

  • 12 сносить

    I снос`ить
    сов. см. снашивать I
    II сов.
    1) (отнести куда-л. и принести обратно) понести́
    2) см. снашивать II
    III снос`ить
    несов.; сов. - снест`и
    1) зно́сити (зно́шу, зно́сиш), знести́ и мног. позно́сити; (переносить что-л. неприятное) перено́сити, перенести́, терпі́ти, -плю́, -пиш, сте́рпіти
    2) ( срубать) зру́бувати, -бую, -буєш, зруба́ти и мног. позру́бувати, стина́ти, стя́ти (зітну́, зітне́ш) и мног. постина́ти; ( срезать) зрі́зувати, -зую, -зуєш, зрі́зати (зрі́жу, зрі́жеш) и мног. позрі́зувати
    3) ( относить) відно́сити, віднести́
    4) (сов.: отложить яйца - о птицах) знести́

    ку́рица \сносить сла́ яйцо́ — ку́рка знесла́ яйце́

    Русско-украинский словарь > сносить

  • 13 стаскивать

    I несов.; сов. - стаск`ать
    (таща, собирать в одно место) стяга́ти и стя́гувати, -гую, -гуєш, стягти́, -гну́, -гнеш и стягну́ти и мног. постяга́ти и постя́гувати
    II несов.; сов. - стащ`ить
    1) (таща, снимать, удалять, перемещать, собирать в одно место) стяга́ти и стя́гувати, -гую, -гуєш, стягти́, -гну́, -гнеш и стягну́ти и мног. постяга́ти и постя́гувати; ( сволакивать) зволіка́ти, зволокти́, -лочу́, -лоче́ш и зволочи́ти, -лочу́, -ло́чиш и мног. позволіка́ти
    2) ( относить) відно́сити, -но́шу, -но́сиш, віднести́
    3) (сов.: заставить пойти) ви́тягти, ви́тягнути; ( насильно отвести) потягти́, потягну́ти
    4) (сов.: украсть, утащить) потягти́, потягну́ти, поцу́пити, -плю, -пиш, зцу́пити, ( грубо) поти́рити

    Русско-украинский словарь > стаскивать

  • 14 уносить

    несов.; сов. - унест`и
    1) нести́, понести́; ( относить) відно́сити, віднести́ и повідно́сити; (откуда-л.) вино́сити, ви́нести и повино́сити; (куда-л.) зано́сити, занести́ и позано́сити; ( брать) бра́ти [з собо́ю], узя́ти [з собо́ю]; ( забирать) забира́ти, забра́ти и позабира́ти
    2) ( похищать) забира́ти, забра́ти и позабира́ти; ( красть) кра́сти, укра́сти, несов. покра́сти

    Русско-украинский словарь > уносить

См. также в других словарях:

  • ОТНОСИТЬ — ОТНОСИТЬ, отнести или отнесть, отнашивать что куда, кому или к кому, взяв в одном месте, перенести в другое, принести кому, доставить на себе. Отнести письмо на почту. Отнеси самовар к меднику, занеси по пути книжку к брату, да принеси от нею… …   Толковый словарь Даля

  • относить — См. приписывать …   Словарь синонимов

  • относить —     ОТНОСИТЬ/ОТНЕСТИ     ОТНОСИТЬ/ОТНЕСТИ, причислять/причислить, устар. причитать …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • ОТНОСИТЬ — 1. ОТНОСИТЬ1, отношу, относишь. несовер. к отнести. 2. ОТНОСИТЬ2, отношу, относишь, совер. (к отнашивать), что (разг.). Кончить носить (одежду, обувь вследствие ветхости, изношенности); см. от…1 в 1 знач. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков.… …   Толковый словарь Ушакова

  • ОТНОСИТЬ — 1. ОТНОСИТЬ1, отношу, относишь. несовер. к отнести. 2. ОТНОСИТЬ2, отношу, относишь, совер. (к отнашивать), что (разг.). Кончить носить (одежду, обувь вследствие ветхости, изношенности); см. от…1 в 1 знач. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков.… …   Толковый словарь Ушакова

  • ОТНОСИТЬ — см. отнести. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • Относить за (на) счёт — ОТНОСИТЬ что ЗА (НА) СЧЁТ чего. ОТНЕСТИ что ЗА (НА) СЧЁТ чего. Книжн. Усматривать, находить причину чего либо в чём либо. Все знавшие лично Аркадия Гермогеновича единодушно относили его редкостное долголетие за счёт разумной воздержанности (Л.… …   Фразеологический словарь русского литературного языка

  • относить — 1. ОТНОСИТЬ, ношу, носишь; отношенный; шен, а, о; св. что. Разг. Кончить, перестать носить. О. платье, обувь. О. школьную форму. О. спецовку. 2. ОТНОСИТЬ см. Отнести …   Энциклопедический словарь

  • относить — ветром • действие, субъект …   Глагольной сочетаемости непредметных имён

  • относить — ОТНОСИТЬ1, несов. (сов. отнести), что. Перемещать (переместить) какую л. часть тела (руки, ноги) в сторону от обычного или первоначального положения от себя; Син.: отбрасывать, отодвигать, отстранять [impf. (of one’s hand or leg) to raise, lift… …   Большой толковый словарь русских глаголов

  • относить — глаг., нсв., употр. часто Морфология: я отношу, ты относишь, он/она/оно относит, мы относим, вы относите, они относят, относи, относите, относил, относила, относило, относили, относящий, относимый, относивший, относя; св. отнести 1. Когда вы… …   Толковый словарь Дмитриева

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»