Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

орден

  • 1 орден

    орден (-ну). Орденский - орденський.
    * * *
    1) ( знак отличия) о́рден, -а
    2) (община, сообщество) о́рден, -у
    3) см. ордер 2)

    Русско-украинский словарь > орден

  • 2 командорский

    командорський. -ский орден - командорський орден, командорська кавалерія. -ский мостик - командорський поміст.
    * * *
    ист.
    и пр. командо́рський

    Русско-украинский словарь > командорский

  • 3 коринфский

    коринт(ій)ський. -ский орден, архит. - коринтійський орден.
    * * *
    кори́нфський, кори́нтський

    Русско-украинский словарь > коринфский

  • 4 монашеский

    чернечий, чернецький, (женский) черничий. -кая жизнь - життя чернече. [Хвалив ласкавий чернець старенький життя чернече (Грінч.)]. -кая келия - чернеча келія. - кое одеяние, платье - чернечий одяг, чернече вбрання, (женское) черничий одяг, черниче вбрання. -ная ряса - чернеча ряса. [Надів на себе рясу чернечу (Рудч.)]. -кий хлеб - чернецький (чернечий) хліб. [Чернецький хліб по-козацьки із'їж (Номис)]. -кий орден - чернецький орден. На -кий лад - на чернечий лад. [Я бачу, сеньйорито, ваша одіж настроїла, вас на чернечий лад (Л. Укр.)]. Жить -кой жизнью - жити чернечим життям, жити мов чернець (черниця), чен[р]цювати, (о женщине) черничити. [Понеділкує, черничить, киянок годує, свічку, ладан в церкву божу любить подавати (Макаров.)].
    * * *
    рел., перен.
    черне́чий, черне́цький; ( принадлежащий монахине) черни́чий

    Русско-украинский словарь > монашеский

  • 5 пожаловать

    1) кому что и кого чем - надати кому що, обдарувати, вшанувати кого чим, віджалувати, подарувати, поступити, повінити кому що, наділити кому що. [Цар надав йому дворянство (Звин.)]. -вать кому орден или кого орденом - вшанувати кого орденом, наділити кому орден(а). Срв. Жаловать 2;
    2) к кому - відвідати кого, завітати до кого. Добро -вать - просимо, милости просимо, просимо до господи. Прошу -вать ко мне на обед - прошу завітати до мене на обід. Срв. Жаловать 3. -луй, -луйте (благоволи, -лите) - будь ласкав, будьте ласкаві; срв. Пожалуйста. Пожалованный - наданий, віджалуваний, наділений, подарований (срв. Жалованный); вшанований, обдарований чим.
    * * *
    1) (кого-что чем, кому-чему что - одарить, подарить) подарува́ти (кому-чому що); ( наделить) наділи́ти (кого-що чим); ( о правах) нада́ти (кому-чому що); ( почтить) ушанува́ти (кого-що чим); ( наградить) нагороди́ти (кого-що чим); ( оказать милость) зроби́ти ла́ску (кому)
    2)

    пожа́луйте — (повел.: при вежливом обращении) будь ла́ска, бу́дьте ласка́ві (мн.), про́шу

    3) (к кому, куда - посетить), завіта́ти (до кого, куди), відві́дати (кого); ( зайти) зайти́ (до кого)

    Русско-украинский словарь > пожаловать

  • 6 звезда

    1) зоря (р. мн. зір), зірка, зірниця, (архаич. и зап.) звізда. -зда вечерняя - вечірня (вечерова) зоря, вечірня зірниця, вече[і]рниця, вечірка. Восходящая -зда - (бытов.) зірка на сході; (астроном.) східна зірка, (переносно) нова зірка. Заходящая -зда - зірка навзаході, (астрон.) західна зірка, (переносно) зблякла (пригасла) зірка. Угасающая -зда - пригасла зірка. Потухшая -зда - згасла зірка. Переменная -зда - мінлива зірка. Двойная -зда - двоїста зірка. -зда падающая (падучая) - падуча зірка, летюча зірка. -зда первой величины - першорядна зірка. -зда путеводная - провідна зоря (зірка, зірниця). Утренняя -зда - світова зоря (зірниця), досвітня зоря. Северная -зда - північна зоря (зірниця), опівнічна зірниця (Хот.). -зда с хвостом (комета) - хвостата зірка; віха, мітла. Смотреть на -зды - дивитися, заглядатися на зорі, зорювати. -зды с неба хватать - зорі з неба збивати (стягати) (Приказка); бога за бороду (за ноги) ловити (Приказка). Верить в свою -зду (счастливую судьбу) - вірити в свою щасливу зірку, покладатися на долю. Пятиконечная -зда - п'ятикутня, п'ятиріжна зірка. -зды сыплются (от удара) - свічки стоять в очах. Сиять, засиять -дой - зоріти, зазоріти. [Зоре моя, де це ти зоріла? (Шевч.). Ти воскреснеш, зазорієш (Тичина)]. Морская -зда, зоол. Asterias - морська зірка;
    2) (орден) звізда, зірка, відзнака;
    3) морская -да - звіздунка.
    * * *
    1) зоря́, зі́рка; зори́на; диал. звізда́; (утренняя и вечерняя поэз.) зірни́ця
    2) ( знаменитость) зі́рка

    Русско-украинский словарь > звезда

  • 7 кавалерия

    1) (конное войско) кавалерія, кіннота. Вольная -рия - охочекомонне військо;
    2) (орден) кавалерія. [Почепили йому кавалерію (Стор.)].
    * * *
    кавале́рія, кінно́та

    Русско-украинский словарь > кавалерия

  • 8 кавалерский

    кавале[і]рський. -ская дума - кавалерська рада. -ский знак, орден - кавалерія. Поступил не по -ски - вчинив не по-лицарському, не по-кавалірському;
    2) бот. -ская звезда, Tribulus terrestris - якірці (-ців), колючки (-чок). -ский цвет, бот. Aquilegiavulgaris - орлики (-ків), оксамит (-ту). -ские шпоры, Delphinium consolida - сокирки (-рок), черевички (-чків), комарові носики, острожки, острушки (-шок).
    * * *
    кавале́рський

    Русско-украинский словарь > кавалерский

  • 9 капитул

    капітул (-лу), радна колегія (в ордені, або при єпископі).
    * * *
    церк., ист.
    капі́тул, -у

    Русско-украинский словарь > капитул

  • 10 легион

    1) легіон (-ну). [В британських гальських легіонах не муштрувались (Шевч.)]. -он Почётный (орден во Франции) - Почесний Легіон;
    2) (перен.: множество) сила, сила- силенна, тьма-тьмуща. -ны несчётные - незліченні легіони, тьми-тьмущі.
    * * *
    легіо́н, -у

    им [же] и́мя \легион — їх си́ла-силе́нна; їх тьма́-тьму́ща, їх тьма-тьме́нна

    Русско-украинский словарь > легион

  • 11 надменно

    нрч. гордо, згорда, гордовито, надуто, пихато, пишно, спишна, гоноровито, зарозуміло, чванливо, чванькувато, пиндючно, бундючно. [Поводиться гордо (М. Вовч.). Пихато несе він на грудях декільки османських орденів (Крим.). Пишно дивитися (Свидниц.)]. -но держать себя - поводитися згорда (спишна, гоноровито и т. д.); пиндючитися, бундючитися, надиматися, дутися. [От-же дметься те попівство! (Крим.)].
    * * *
    нареч.
    гордови́то, пого́рдливо, згорда́; пиха́то, пихли́во; зарозумі́ло; знева́жливо; фуду́льно

    Русско-украинский словарь > надменно

  • 12 Станислав

    I
    ( имя) Станіслав
    II геогр., ист. III
    ( орден) дорев. Станіслав

    Русско-украинский словарь > Станислав

См. также в других словарях:

  • ОРДЕН — (нем. Orden, от лат. ordo, inis порядок). 1) сословие, общество, братство, светское или духовное, основанное с известными целями и имеющее свои уставы и установленную одежду. 2) знак отличия, жалуемый за военные и гражданские заслуги. Словарь… …   Словарь иностранных слов русского языка

  • ОРДЕН — ОРДЕН, ордена, мн. ордена, муж. (от лат. ordo ряд). 1. В СССР знак отличия за выдающуюся деятельность, за трудовой героизм, за военный подвиг. Орден Ленина. Орден Красного Знамени. Орден знак почета. Наградить орденом. || В буржуазных странах… …   Толковый словарь Ушакова

  • Орден Трёх звёзд — Орден Трёх звёзд …   Википедия

  • Орден Трёх Звёзд — Оригинальное название Triju Z …   Википедия

  • ОРДЕН — муж., лат. сословие кавалеров одного орденского знака, вначале носимого, как знак братства, а ныне жалуемого государями, за отличия и заслуги; | орден и самый знак этот, дарующий иногда особые права. В церкви дорога, на перевозе место (орден). |… …   Толковый словарь Даля

  • орден — См. разряд... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. орден общество, разряд; награда, регалии, орденок, георгий, меджидие, крест Словарь русских синони …   Словарь синонимов

  • Орден — (нем. Orden, от лат. ordo порядок, строй) 1) знак отличия, почетная награда за особые заслуги. Значение ордена как знака отличия восходит к светским орденам европейских монархов 15 в., подражавшим духовно рыцарским орденам. Кавалеры ордена… …   Политология. Словарь.

  • ОРДЕН — (нем. Orden от лат. ordo ряд, разряд),..1) знак отличия, государственная награда за особые заслуги2)] Католические централизованные монашеские объединения (с 6 в.), действующие согласно уставам, утверждаемым папством (в состав монашеских орденов… …   Большой Энциклопедический словарь

  • ОРДЕН — (нем. Orden, от лат. ordo ряд, разряд) 1) знак отличия, государственная награда за особые заслуги. В РФ учреждение О. и награждение ими производится указами Президента РФ. Лица, награжденные О., пользуются особыми правами и льготами; 2)… …   Юридический словарь

  • ОРДЕН 1 — ОРДЕН 1, а, мн. а, ов, м. Особый знак отличия в награду за выдающиеся заслуги перед государством. О. . О. Святого Георгия. О. Александра Невского. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • ОРДЕН 2 — ОРДЕН 2, а, мн. ы, ов, м. Организация, община с определённым уставом (монашеская или, в средние века, духовно рыцарская, иногда также тайная). О. иезуитов. Ливонской о. Масонский о. Член ордена. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова …   Толковый словарь Ожегова

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»