опозиційний

опозиційний

опозиційний

 опозиційний

опозиція. -ционный - опозиційний.

* * *

- oppositionalist

1. n

невдоволена людина; опозиціонер; бунтівник

2. adj

не вдоволений; опозиційний; бунтівний

* * *

1. n

1) тінь

2) напівтемрява, морок

3) невідомість

4) pl сутінки

5) смуток

6) примара

7) невиразний обрис

8) ознака, прикмета, провісник

9) натяк, тінь

10) постійний супутник, тінь

11) шпигун

12) криси (капелюха)

13) жив. тіні

14) шк., розм. новачок, якого один з учнів класу вводить у курс справи

15) захисток, притулок

2. v

1) затіняти, затуляти, закривати, заслоняти, застувати

2) затьмарювати

3) хмурніти, засмучуватися

4) зображати символічно; туманно викладати, змальовувати алегорично

5) провіщати, пророкувати (тж shadow forth, shadow out)

6) іти по п'ятах; таємно стежити

7) захищати; давати притулок

* * *

1) тінь ( від предметів)

2) напівморок, напівтемрява; невідомість

3) pl сутінки ( the shadows of evening); морок; зневіра

4) неясний обрис; примара; знак, ознака, провісник; слабка подоба; тінь ( чого-небудь)

5) натяк, тінь

6) постійний супутник, тінь; шпиг

7) криси ( капелюха)

8) pl; жив. тіні

9) cл.; жapг. новачок, доручений "старому" учневі, щоб той увів його в курс шкільного життя

10) покров, захисток; притулок; захист

1) ( Shadow) тіньовий; опозиційний

2) тeкcт. з тіньовими відтінками ( про тканину в смужку або клітину)

1) затінювати; захищати, заслоняти (від сонця, світла); пoeт. осіняти

2) затьмарювати; хмурніти

3) намічати; туманно викладати; зображувати символічно, алегорично (shadow forth, shadow out)

4) пророкувати, передбачати, передвіщати (shadow forth, shadow out)

5) ходити назирці, таємно стежити

опозиційний

* * *

1) тінь ( від предметів)

2) напівморок, напівтемрява; невідомість

3) pl сутінки ( the shadows of evening); морок; зневіра

4) неясний обрис; примара; знак, ознака, провісник; слабка подоба; тінь ( чого-небудь)

5) натяк, тінь

6) постійний супутник, тінь; шпиг

7) криси ( капелюха)

8) pl; жив. тіні

9) cл.; жapг. новачок, доручений "старому" учневі, щоб той увів його в курс шкільного життя

10) покров, захисток; притулок; захист

1) ( Shadow) тіньовий; опозиційний

2) тeкcт. з тіньовими відтінками ( про тканину в смужку або клітину)

1) затінювати; захищати, заслоняти (від сонця, світла); пoeт. осіняти

2) затьмарювати; хмурніти

3) намічати; туманно викладати; зображувати символічно, алегорично (shadow forth, shadow out)

4) пророкувати, передбачати, передвіщати (shadow forth, shadow out)

5) ходити назирці, таємно стежити

- dissenting judge

adj опозиційний

1. n

1) табір

2) стоянка, місце привалу; бівуак; ночівля на свіжому повітрі (просто неба)

3) амер. дача; вілла; заміський будинок; літня резиденція

4) стан, становище, стійбище

5) сторона, табір

6) польовий стан

7) с.г. бурт

8) солдатське життя; солдатчина

9) заст. військо

2. v

1) розташовуватися табором; влаштовувати стоянку

2) жити (де-небудь) тимчасово (без зручностей)

* * *

1) табір (спортивний, дитячий); база відпочинку; вiйcьк. табір, бівак; зона ( місце ув'язнення); стоянка, місце привалу; стан; стійбище; табір ( циган); c-г. польовий стан

2) aмep. дача; вілла; заміський будинок; літня резиденція

3) стан; сторона

4) солдатський побут; солдатчина

1) розбивати табір; розташовуватися табором, на привал

2) жити ( де-небудь) тимчасово, без зручностей

1) кемп, афектація, манірність

2) снобістська пристрасть до фальші е банальності в мистецтві

3) вульгарний, халтурний твір

4) гомосексуаліст

1) афектований, манірний; жінкоподібний

2) снобістський

3) вульгарний, халтурний

4) який стосується гомосексуалістів

1) надавати вульгарного характеру; привносити манірність, афектацію (тж. camp up)

2) перегравати (тж. camp up)

3) поводитися зухвало(тж. to camp it up); ламатися; кривлятися, маніритися; виставляти напоказ свої гомосексуальні схильності

I n амер. прості люди, широкі маси

II adj амер. розм. стихійний; той, що виник у народі; низовий, масовий

- grass-roots movement стихійний рух

- grass-roots opposition опозиція широких мас

- grass-roots show of support стихійний прояв підтримки в народі

ФУНДАМЕНТАЛІЗМ - у найзагальнішому значенні - це переконання, що існує деяка тверда основа, на якій має ґрунтуватися розуміння реальності, істини, добра, Бога. Відповідно можна говорити про різновиди Ф. - метафізичний, епістемологічний (пізнавальний), етичний, культурний (цивілізаційний, національний), релігійний. У філософії переконаність в існуванні деякої незмінної основи реальності, істини та моралі виявляється у визнанні того, що розум здатний сформулювати єдиноправильні критерії, на основі яких ми можемо відрізнити реальність від видимості (ілюзії), істину від хиби, добро від зла О. скільки в даному разі визнають, що існують деякі абсолютні критерії реальності, істини, моралі (абсолютні цінності), то замість терміна "Ф." іноді застосовують слово "абсолютизм". У середземно-європейській філософській традиції філософський Ф. з'явився як протидія релятивізму - погляду, за яким різниця між реальним і видимим (тим, що тільки здається реальним), істиною і хибою, добром і злом відносна. Відносність критеріїв реальності, істини, добра позначають терміном "релятивізм". У Давній Греції речниками релятивізму були софісти. Платон вбачав своє завдання у тому, щоб протидіяти релятивізму, тому його філософія і послугувала одним із найважливіших джерел філософського Ф. у середземно-європейській філософській традиції (яка в XX ст. стала об'єктом критики Гайдеггера). Продовженням цієї платонівської традиції була епоха Просвітництва з її вірою у здатність розуму знайти надійні критерії для розрізнення реального і нереального, істини та хиби, добра та зла. Якщо Платон і Декарт подають версію раціоналістичного Ф., то британські емпірики стали засновниками емпіричного Ф., продовження якого маємо у позитивізмі та логічному позитивізмі. Абсолютизм в етиці знайшов підтримку з боку феноменології (Шелер). У друг. пол. XX ст. філософський Ф. зазнав серйозної критики з боку філософського постмодернізму (Деррида, Дельоз, Фуко, Рорті та ін.), але крайні версії постмодернізму поновили стару загрозу - загрозу релятивізму. Тому значна група сучасних філософів прагне вибрати середню позицію між Ф. і релятивізмом (Бернстейн та ін.). Іноді термін "Ф." застосовують для позначення культурного релятивізму; говорять, напр., не тільки про релігійний Ф., а про культурний, національний і т.п. У такому разі суть культурного (цивілізаційного, етнічного, національного) Ф. полягає в тому, що із правильного твердження про те, що різні світорозуміння і цінності (моральні, політичні, правові) закорінені в культурній самобутності етносів, націй, цивілізацій та епох, роблять висновок про виняткову унікальність різних культур та їхню неспівмірність. Таким чином, з культурного Ф. випливає релятивізм: якщо наше розуміння реальності, істини, добра є наслідком певних культурних традицій, то воно радикально різне у різних культурах, і кожна з цих культур може претендувати на єдино вірне світорозуміння. Ф., отже, знаходиться в опозиції до універсалізму, а не до релятивізму. Одним із різновидів цього культурного релятивізму є т. зв. лінгвістичний релятивізм, суть якого полягає в тому, що семантика різних мов фактично є неспівмірною (звідси теза про принципову неможливість адекватного перекладу текстів). Негативні суспільні наслідки культурного Ф. (релятивізму) полягають у тому, що з нього слідує неможливість взаєморозуміння між етносами, націями, цивілізаціями, а отже, визнається, що способом їхнього співіснування є конкуренція, напруга і конфлікт. Складність взаємин між культурним Ф. і універсалізмом полягає в тому, що універсалізм (утвердження загальнолюдських цінностей) здатний сам приховувати культурний Ф. - намагання мислити цінності саме своєї цивілізації чи нації як універсальні. Такий універсалізм, отже, не схильний поважати культурну різноманітність світу, культурну самобутність інших цивілізацій та націй; навпаки, він прагне нав'язувати свої цінності та способи життя іншим культурам. Саме з цим пов'язана критика європоцентризму та культурних аспектів ідеології глобалізму. Так само за критикою національного Ф. (який часто змішують з націоналізмом або національним егоїзмом) може приховуватися стратегія ослаблення поцінування національної самобутності якоїсь нації, аби (в умовах конкуренції культур) в такий спосіб сприяти культурній експансії іншої нації. У такому разі т. зв. "інтернаціоналізм" (або "справжній універсалізм", чи космополітизм) насправді сам є прихованою формою національного Ф. Саме таке спрямування мала критика укр. націоналізму ("буржуазного націоналізму") в СРСР; в оновлених формах И здійснюють також в сучасній Україні. Більшість сучасних філософів не приймають апі радикальних форм універсалізму (з їхньою зневагою до самобутніх культур), ані крайніх форм культурного Ф. - з їхнім твердженням про неможливість існування загальнолюдських цінностей, про неспівмірність культур та неможливість взаєморозуміння між ними. Виправданою є поміркована позиція, яка поєднує необхідні елементи універсалізму з поміркованими формами культурного релятивізму Що стосується релігійного Ф., то суть його полягає не стільки в твердженні про те, що дана релігія є єдино правильною (це характерне для більшості релігійних вірувань), скільки у погляді, що дана конкретна релігія повинна бути основною (фундаментом) всіх цінностей - моральних, політичних, правових. Звідси слідує заперечення будь-якої автономії індивідів (зокрема їхнього права триматися будь-яких релігійних вірувань або не триматися жодних), різних сфер діяльності (моралі, науки, освіти, мистецтва, права, політики тощо) та установ. У такому разі релігію мислять як основу політики, права тощо, заперечуючи (в радикальних формах релігійного Ф.) навіть їхню відносну автономію. Можуть існувати поміркованіші та радикальніші форми релігійного Ф.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ ( від лат. civilis - громадянський, державний) - 1) форма існування живих істот, наділених розумом; 2) синонім культури, сукупність духовних і матеріальних досягнень суспільства; 3) ступінь розвитку матеріальної та духовної культури, суспільного розвитку загалом; 4) процес становлення громадянського суспільства; 5) відносно самостійне цілісне соціально-історичне утворення, локалізоване в просторі і часі, що може мати ієрархічні рівні (напр., антична Ц., елліністична Ц., афінська Ц.). Термін "Ц." запроваджений Мірабо (1757). На різних історичних етапах зміст терміну "Ц." зазнавав чималих змін та відповідних тлумачень. У мислителів, що запровадили цей термін, та протягом наступного, досить тривалого відтинку часу, поняття "Ц." вживалося для характеристики не стану суспільства, а певного соціального процесу (Мірабо, Ленге, Фергюсон, Сміт). Пізніше, - з перш. пол. XIX ст. і до XX ст. воно переважно застосовується для позначення певного стану суспільства. Як перше, "процесуальне", так і друге, "системне" тлумачення поняття "Ц." здійснювалося з позицій класичного, лінійно-прогресистського, моністичного підходу, який до серед. XIX ст. був у царині філософії історії визначальним. З друг. пол. XIX ст. Ц. стає наріжним поняттям ряду концепцій некласичної філософії історії (Данилевський, Шпенглер, Тойнбі), в яких історичний процес розглядається вже як поліцентричний, нелінійний рух набагато складнішої конфігурації. У Данилевського і Шпенглера Ц. тлумачиться як завершальний етап існування великих живих історичних індивідів (за Данилевським, це - культурно-історичні типи, за Шпенглером - культури); у Тойнбі це - основна складова одиниця історичного процесу. Цивілізаційний підхід в дослідженні історичного буття посідає одне з чільних місць у сучасній філософії історії. З його позицій історичний процес постає передусім не як лінійна послідовність, а як розмаїття Ц. При цьому кожна Ц. також розглядається як нелінійне утворення монадного характеру, тобто таке, що в ньому відтворюється і уособлюється всесвітньо-історичний процес в цілому. За цивілізаційного підходу докорінним чином переосмислюється й поняття історичного прогресу. Останній вбачається не як висхідний рух, поступальний характер якого визначається опозиціями "вище - нижче", "гірше - краще", а насамперед - як поступ, в якому кожна Ц. в ході самовизначення і самореалізації збагачує своїм, тільки їй притаманним екзистенційним досвідом, інваріантні структури і неминущі загальнолюдські цінності.