-
1 ознака
ж1) (показник, свідчення) sign, indication, token, evidence; prognostication; ( хвороби) symptomбути ознакою — to indicate, to betoken, to denote
2) (риса, властивість) feature, characteristicознака подільності — criterion for divisibility, criterion of divisibility, divisibility test, test for divisibility
-
2 ознака
quality, sign -
3 ознака
-
4 ознака автентичності
Українсько-англійський юридичний словник > ознака автентичності
-
5 ознака злочину
-
6 ознака споживання спиртного
Українсько-англійський юридичний словник > ознака споживання спиртного
-
7 ознака формули винаходу
Українсько-англійський юридичний словник > ознака формули винаходу
-
8 характерна ознака
-
9 характерна ознака
attribute, featureУкраїнсько-англійський юридичний словник > характерна ознака
-
10 явна ознака небезпеки
Українсько-англійський юридичний словник > явна ознака небезпеки
-
11 вірна ознака
-
12 грізна ознака
-
13 нечітка ознака
-
14 якісна ознака
-
15 відзнака
ж1) ( ознака) sign; distinction, discrimination2) ( нагорода) decorationна відзнаку чогось — to mark the occasion of smth.; ( про минулу подію) in commemoration of smth.
-
16 знак
ч1) sign; ( умовне позначення) symbol, token; ( слід) mark; ( ознака) indication; ( прикмета) omenномерний знак авт. — number plate, registration plate ( number)
розпізнавальний знак — landmark; мор. beacon
розділовий знак грам. — punctuation mark
знак абзаца полігр. — pilcron
знак наголосу — stress mark, accent ( mark)
знак питання — question mark, point of interrogation
знак рівності мат. — sign of equality
2) ( сигнал) signal, signробити знаки — to make signs, to nod, to signal, to wink, to beckon; ( непомітно) to tip the wink
3)грошовий знак — banknote, currency note
знаки розрізнення (звання) — mark ( badge) of rank
-
17 печать
-
18 покажчик
ч1) (у книжці; цін) index (pl -es, indices)предметний покажчик — subject-heading, subject index
2) ( довідник) guide, listзалізничний покажчик — railway guide; railway A.B.C.
покажчик швидкості ав. — air speed meter ( indicator)
4) ( дорожній) road sign5) ( ознака) sign, indication -
19 відплив цінних паперів
(на вітчизняні ринки, незважаючи на початкове розміщення за кордоном; ознака недовіри з боку іноземних інвесторів) flowback
См. также в других словарях:
ознака — и, ж. 1) Риса, властивість, особливість кого , чого небудь. || Те, що вказує на що небудь, свідчить про щось; показник, свідчення. 2) Предмет, зображення і т. ін., що є знаком, символом, емблемою і т. ін. чого небудь. 3) За народними повір ями,… … Український тлумачний словник
ознака — [озна/ка] кие, д. і м. а/ц і … Орфоепічний словник української мови
ознака — 1) (те, що характеризує кого / що н., відрізняє від інших), властивість, особливість, риса, прикмета, відзнака, якість, познака 2) (те, що вказує на що н., свідчить про щось), прикмета, знак, показник, свідчення; подув, подих, дихання, повів,… … Словник синонімів української мови
ознака — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
фарамент — ознака … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
симптом — у, ч. 1) Характерний вияв або ознака якого небудь захворювання. •• Обліга/тний симпто/м ознака захворювання, яка зумовлена самою її природою і спостерігається при ній завжди. 2) перен. Зовнішня ознака якого небудь явища … Український тлумачний словник
атрибут — а, ч. 1) філос.Суттєва, невід ємна властивість предмета або явища. 2) Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого , чого небудь. Стандартний атрибут. 3) У системах обробки інформації – ознака, описувач даних, що містить одну з… … Український тлумачний словник
бунчук — а/, ч. 1) іст. Булава з металевою кулькою на кінці та прикрасою китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Туреччині, Польщі, Росії (як ознака влади козацьких отаманів) та Україні (як ознака влади гетьманів). 2) У деяких… … Український тлумачний словник
ідентифікатор — а, ч. 1) Ознака, яка служить для ідентифікації предмета, що розпізнається. || Захисна ознака для встановлення справжності банкноти чи цінного папера. •• Ідентифіка/тор осо/би відтворений у паспорті (документі) відцифрований образ особи. 2) розм.… … Український тлумачний словник
лоб — ло/ба, ч. 1) Верхня надочна частина обличчя людини або морди тварини. || перен., розм. Про голову людини. •• Олімпі/йський лоб мед. лоб, в якого внаслідок утворення остеофітів, збільшені лобні горби; ознака рахіту. Поліро/ваний лоб мед. лоб,… … Український тлумачний словник
прикмета — и, ж. 1) Те, що характеризує кого , що небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість. || тільки мн. Чийсь зовнішній вигляд. || Властивість кого , чого небудь. 2) Те, що свідчить про що небудь; зовнішній вияв, ознака чогось. || Предметний… … Український тлумачний словник