одна+из+форм

НЕОЛІБЕРАЛІЗМ ( від грецьк. νεοζ - новий та лат. liberalis - вільний) - одна з форм існування сучасного лібералізму. Подібно до лібералізму класичного, Н. ставить на меті пошук шляхів і умов, які могли б забезпечити стійкий і динамічний розвиток суспільства, інновативність і креативність соціальних форм Д. ля реалізації цього завдання класичний лібералізм вважав за необхідне всіляко сприяти виокремленню і певній автономізації соціальних сфер (особливо економіки, яка виступала могутньою трансформативною силою у проектах Модерну XVIII - XIX ст.), невтручанню у спонтанний розвиток, який і створює порядок, заснований на свободі. Істотні трансформації, яких зазнали розвинені ліберальні суспільства на рубежі XIX - XX ст. (монополізація економіки, фордизм, державна політика "соціальної амортизації" та ін.), зумовили світоглядні зміни у ліберальній філософії. Філософські розвідки Н. збагачувалися неоліберальною прагматикою, пошуками політики, яка б була адекватною добі світових воєн і революцій, доленосним зрушенням в історичній долі як окремих націй, так і всього людства. Н. доктринальний виразно репрезентований ідеологією "Нового курсу" Рузвельта, кейнсіанством, теорією і практикою "держави загального добробуту" та ін. Якщо класичний лібералізм автономізував і асинхронізував сфери соціального буття задля більшої ефективності суспільного розвитку, то Н. скоріше віддзеркалює тенденцію до більшої злагодженості соціального організму, підпорядковуючи міркування ефективності вимогам соціальної безпеки та вгамовуючи дух соціального експериментування тяжінням до більшої передбачуваності і впорядкованості. Підходи Н. виходять із перфекціоністських установок (можливість і необхідність покращення, вдосконалення умов соціального буття), поміркованого етатизму (визнання ролі держави у гарантуванні і забезпеченні прав людини, створенні і підтриманні необхідних засад функціювання громадянського суспільства, захист правовими й демократичними засобами загальновизнаних цивілізаційних цінностей, активне здійснення на державному рівні науково-технічної і освітянської політики тощо), чіткішого позначення у ліберальній філософії ідей і принципів консенсусу, солідарності і соціального партнерства. Разом з тим Н. продовжує відстоювати докорінні ліберальні цінності розвитку і відкритості змінам, свободи і гідності особистості, соціального плюралізму і толерантності, досягнення певної гармонії між індивідом і спільнотою через посередництво "абсолютизму права" та ін.

СОВІСТЬ - категорія етики, що характеризує моральну діяльність особистості через її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно визначати зміст морального обов'язку, вимагати від себе його дотримання і давати самооцінку власних вчинків; одна з форм моральної самосвідомості, через котру здійснюється осмислення, контроль, санкціонування та критичний перегляд моральних настанов людської суб'єктивності. Етимологічно поняття "С." у багатьох європейських мовах пов'язане зі значенням "спільне знання", "свідомість", що характерно і для мов слов'янських, зокрема укр. Це слово походить від архаїчного префікса "со", що має широкий спектр значень, включаючи спільність дії, і "відати" - "знати". Розвиток моральної свідомості закріпив за поняттям "С.", крім усвідомлення власного ставлення до моральних вимог суспільства, значення переживання й засвідчення особливої, змістовної позиції суб'єкта моральної діяльності. Першими серед античних філософів поставили проблему С., очевидно, Демокрит та Сократ. Аристотель положенням "Нікомахової етики" про С. - "правдивий суд доброї людини" надав європейській традиції етичних пошуків певного забарвлення. Так, Кант розмірковує про "внутрішнє судилище" С. у випадку, коли людина порушує моральний закон - відступає від вимог категоричного імперативу. Разом з цим стає очевидним тісний зв'язок С. з обов'язком, а через нього - з добром і благом. С. як переживання самооцінки є можливою тільки на основі знання норм суспільної моралі, що стали внутрішнім переконанням. Вона дає про себе знати і негативними проявами (напр., відчуття провини), і позитивними - впевненістю в правильності і справедливості вчинку. Різні "іпостасі" С. зумовлені змістом людських уявлень про добро і зло, благо, справедливість, обов'язок. Цю залежність в абстрактній формі засвідчив Гегель, розглядаючи основні причини низки морально-психічних станів, позначених ним як "нечиста С.", "спляча С.", "муки С." тощо Н. іцше назвав нечисту С. "глибоким захворюванням", однак наголошував, що "це хвороба в тому сенсі, в якому хворобою є вагітність". Таким чином, "неспокій" С. починає розглядатись як стан, необхідний для становлення морального суб'єкта. Фройд виходив з того, що С. породжується конфліктом між підсвідомими потягами і суспільними заборонами. Послідовники Фройда вже розглядали С. як особливий різновид неврозу (Віттельс), а з точки зору функцій - як негативний феномен: С. - ярмо, що перетворює людське життя в муки і страждання Н. аукові дискусії навколо проблеми С. мали гучне відлуння в сфері політики: Гітлером С. була публічно оголошена химерою. В філософії марксизму феномен С. пов'язується з особливостями реального становища (буття) людини у світі. "С. привілейованих, - зазначав Маркс, - це і є привілейована С.". Отже, акцент робиться на соціальних детермінантах, що чинять вплив на С. і перешкоджають прояву її загальнолюдського змісту. Гайдеггер у свій спосіб пов'язує С. із буттєвою покликаністю людини, що звільняє останню від необхідності коритися зовнішнім авторитетам. "Совісна" людина бере на себе тягар вибору між добром і злом, у своїй діяльності орієнтується на власні критерії моральної оцінки. Через це моральну особистість завжди переслідує почуття невдоволеності собою, що є стимулом до самовдосконалення. Вона особливо чутлива до моральної йедовершеності світу в будь-яких проявах і, звичайно, С. її ніколи не може бути спокійною, "чистою". Можливо, надто емоційно, але точно це висловив у праці "Культура і етика" Швейцер: "Чиста С. є винахід диявола".

ГІПОТЕТИКО-ДЕДУКТИВНА ТЕОРІЯ - одна з форм логіко-філософського аналізу наукового знання, що полягає у побудові гіпотетико-дедуктивної моделі для теорії, структура якої вивчається. Г.-Д.т. є конкретизацією поняття дедуктивної, або аксіоматичної, теорії, яка склалася в методології математики на основі урахування специфічної проблематики природничо-наукового знання, що спирається на спостереження та досвід. Побудову Г.-Д.т. умовно поділяють на три етапи. Перший полягає у висуванні низки гіпотез про причини явищ, що їх досліджують, другий - у виведенні шляхом дедукції можливих висновків з цих гіпотез, які є описом спостережуваних даних. Виведення висновків передбачає емпіричну інтерпретацію гіпотез. На третьому етапі гіпотези разом з висновками з них виступають як аксіоматична система, де аксіомами є гіпотези, а теоремами - висновки з них. Правилами виведення у Г.-Д.т. крім звичайних логічних правил є т. зв. інтерпретативні речення, які пов'язують теоретичні поняття, що випливають з гіпотез, та поняття про ознаки речей, які досліджувалися і були описані у висновках з гіпотез М. етод побудови Г.-Д.т. називається гіпотетико-дедуктивним методом.

ДЕДУКЦІЯ (лат. deductio, від deduco - відводжу, виводжу) - у традиційній логіці перехід від загального до окремого; одна з форм умовиводу, при якій на основі загального правила логічним шляхом з одних положень, як істинних, з необхідністю виводиться нове істинне положення. Логічною підставою дедуктивного висновку є аксіома: "Все, що стверджується або заперечується відносно якогось класу предметів у цілому, стверджується або заперечується відносно окремих предметів цього класу". Дедуктивні умовиводи бувають категоричними, умовними і розділювальними. Д. має також значення методу дослідження. При цьому методі окреме пізнається на основі знання загальної закономірності О. собливо широкого значення дедуктивний метод набув при побудові наукових теорій. Різновидом дедуктивного методу є аксіоматичний метод. Теорію Д. вперше створив Аристотель. Для філософів XVII - XVIII ст. характерне протиставлення Д. індукції. У сучасній логіці Д. розуміється як формальний засіб, який забезпечує виведення істинних висновків із істинних засновків.

ДОСВІД - важливий, історично наскрізний елемент пізнавальної і практичної діяльності; одна з форм фіксації, збереження й передавання знання в процесі комунікації. Виділяється кілька значень Д., що мають однаково важливий з філософського погляду сенс. По-перше, Д. є реакцією органів чуття людини на механічні, фізичні й ін. впливи зовнішнього світу, а також усе, що відбувається з людиною в процесі її життя (світовідчуття, самопочуття, чуттєвий досвід, відчуття тощо). По-друге, Д. є емпіричним знанням, здобутим у процесі життєдіяльності, практики, виробництва; дорефлексивна основа знання, яка додає достовірності науковим твердженням (емпіричні дані, життєвий і практичний Д.). Нарешті, говорять ще про Д. як про інтуїтивно експліковане з практики знання, як про систему навичок до певної діяльності і підсумковий результат цілеспрямованої діяльності, яка потім використовується як загальна світоглядно-теоретична й методологічна основа суб'єкт-об'єктної взаємодії. Повсякденне (житейське) розуміння Д. суттєво відрізняється від наукового. Воно стосується процесу формування людини, її виховання та освіти, на підставі чого кожна людина створює власну систему уявлень про світ та своє місце у ньому. Це означає, що загальні поняття людина наповнює змістом, "пропущеним" через власний Д. Поняття наукового Д. включає систематичне спостереження за певними типами явищ та їх особливостями на ґрунті наукових понять шляхом створення певних експериментальних умов З. алежно від того, як трактується зміст терміну "Д.", можна віднайти певну філософську традицію його осмислення та використання в процесі розв'язання актуальних гносеологічних, методологічних та загальнофілософських проблем Н. апр., з Д. як чуттєво-конкретною формою пізнання пов'язана дискусія про джерело пізнання й адекватність знання дійсності; з Д. як емпіричним знанням пов'язане з'ясування проблеми теоретичного й емпіричного в пізнанні; з Д. як категорією, що входить до структури діяльності, тісно пов'язані проблеми співвідношення традицій і новаторства у творчості, внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку науки та ін. Окрім того, потрібно розрізняти зовнішній Д., під яким розуміється сприйняття світу зовнішніх речей, і внутрішній Д. як факт переживання суб'єктом самого себе, власних ментальних дій, певних станів, які не зумовлені зовнішніми впливами. Поняття внутрішнього Д. як рефлексії розуму над власного діяльністю і способах її прояву вперше було вирізнене Локком, а потому докладно розглянуто Гегелем. В соціології часто за допомогою категорії Д. описується поведінка соціальних груп, еліт тощо. У такому випадку Д. виступає як гармонійна єдність знань та вмінь, як спроможність втілити знання в практичні результати.

КАРТИНА СВІТУ - одна з форм світоглядного подання об'єктивної реальності в суспільній свідомості, що являє собою образ освоєної в практиці дійсності, компонент світогляду; цілісна картина дійсності, насамперед узагальнений образ соціального середовища, що становить вихідну умову людського буття, створюється в процесі практичної діяльності людей. Суб'єктом пізнавальної діяльності, результатом якої є створення К.с., виступає суспільство, що перетворює сфери об'єктивної реальності на поле своєї діяльності. К.с. являє собою єдність багатьох образів різних ракурсів та аспектів дійсності, що розкриваються в процесі її освоєння. Цей інтегральний образ, який постійно змінюється, не є ідентичним живій картині, що виникає при безпосередньому сприйнятті речей та явищ, оскільки в ньому фіксується вигляд речей та явищ у поєднанні з системою їхніх значень, що складаються в культурі. К.с. втілює широку панораму дійсності, яка виходить далеко за межі особистого світу індивіда, його власного досвіду, безпосередніх вражень і відчуттів. Формування К.с. відбувається за допомогою різних типів людського пізнання (буденного, художнього, наукового) В. життєдіяльності людей К.с. виконує ряд важливих функцій, зокрема наповнює культурним змістом сприйняття навколишніх речей, опосередковує людські комунікації, оскільки втілює смисловий контекст взаєморозуміння між людьми, сприяє виробленню програми практичної поведінки, орієнтації людини в світі соціальних явищ, у реалізації прийнятого способу життя.

ЛІНГВІСТИЧНА ФІЛОСОФІЯ, лінгвістичного аналізу філософія, філософія звичайної мови - напрям аналітичної філософії, одна з форм неопозитивізму. Виникла в 40-х рр. XX ст. у Великій Британії ("пізній" Вітгенштайн, Райл, Віздом, Остин, Строссон та ін.). Відомі дві школи Л.ф.: оксфордська, яка виходить із філософських традицій Мура, і кембриджська, на формування якої мав найбільший вплив Вітгенштайн. Своєрідність Л.ф. як аналітичної філософії полягає в аналізі звичайної повсякденної мови. Завданням Л.ф., на думку її прибічників, є виявлення уявного характеру філософських проблем і джерел їхнього виникнення в мовній практиці, очищення мови від філософських двозначностей. Прихильники Л.ф. критикують логічний позитивізм за звернення до логіко-математичних моделей і нехтування "мовною реальністю". Відмовляючись від аналізу об'єктивної детермінації змісту мовних виразів, Л.ф. розглядає їх як засоби конструювання світу.

ДІАЛЕКТИЧНА ЛОГІКА - наука про філософське мислення, створена Гегелем і викладена ним у творі "Наука логіки" (1812 - 1816). Основний її принцип - тотожність мислення і буття. Ця тотожність не статична, збіг мислення з буттям розвивається, що визначає структуру Д. л. Вона складається з трьох розділів: вчення про буття, сутність і поняття. Дана послідовність відображає процес людського пізнання, яке починається з безпосередніх, зовнішніх властивостей речей - буття, потім заглиблюється в їхню сутність і, створивши поняття, перетворює їх на предмет дослідження. Через це Д. л. збігається з теорією пізнання В. ся Д. л. є системою філософських категорій, кожна з яких - певне визначення принципу, ланка його розгортання. Це стосується і першої з ланок - початку логіки, що фіксується збігом початку і принципу. Але принцип має і подальші категоріальні визначення. Тому вони не тотожні. Ця двоїстість синтезується в положенні: початок є найпростіша, найелементарніша форма принципу. Наступний логічний рух збагачує принцип новими визначеностями, а розходження його з принципом знімається принципом сходження від абстрактного до конкретного. Конкретне Гегель розумів як єдність багатоманітного або як єдність протилежностей. Одна категорія переходить в іншу, протилежну, і навпаки: виникає синтез, який є основою розгортання нових категорій. Оскільки протилежності не існують відокремлено одна від одної, то за допомогою принципу єдності протилежностей утворюється необхідний зв'язок логічних форм, і їх рух є внутрішньо закономірним. Послідовне розгортання єдності протилежностей здійснюється у вигляді принципу заперечення заперечення, за яким побудована вся система Д.л. Він виражає синтез полярних категорій, які нероздільні і в той же час негативні одна до одної. Оскільки загальна послідовність категорій відтворює загальний процес людського пізнання, діє принцип збігу логічного та історичного: в античній філософії основною була категорія буття, в Новий час - сутність, в нім. класичній, і особливо, в гегелівській, - поняття як основна форма діалектичного мислення. На кожному з трьох ступенів логічного процесу Гегель відкрив специфічну форму зв'язку категорій чи понять: у бутті - перехід, у сутності - співвідносність протилежних визначень - рефлексію (їх відображення одна в одній), в понятті - розвиток. Генетичну структуру буття утворюють три основні категорії: якість - кількість - міра. В ній діє закон переходу якісних змін в кількісні і навпаки. Мінливість буття дає змогу відкрити його постійну основу, субстрат. Оскільки речі з'являються й зникають, вони постають як явища, і через них мислення заглиблюється в сутність. Структура другої ступені теж потрійна: сутність - явище - дійсність Н. айбільш глибинним тут є закон діалектичної суперечності. Гегель сформулював положення, за яким всі речі в самих собі суперечливі, суперечність є корінь всякого руху і життєвості. Суперечність Гегель тлумачив як єдність протилежностей, які, отже, не мають самостійного значення. Вони - моменти, підпорядковані сторони чогось третього. Це третє - носій протилежностей, їхня основа. Гегель подає подвійний перехід від сутності до явища і навпаки. Тому вся друга книга його твору є логічним спростуванням агностицизму Канта, який цей перехід заперечував. Поняття - третій ступінь логічного процесу - становить єдність буття і сутності. Цим поняття в Д. л. відрізняється від його розуміння в традиційній логіці, в якій його визначали як відтворення лише суттєвих властивостей речей. Формою існування поняття Гегель вважав розвиток - розкриття й конкретизацію поняття. Стадіями такого розвитку постають суб'єктивне поняття, поняття об'єкту та їх єдність - ідея. До останньої Гегель відносив ідею пізнання, практичну ідею і їх єдність - абсолютну ідею, тому що саме поєднання пізнання і практичної діяльності є для людини найбільш глибоким, абсолютним знанням. Таким чином поєднуються логіка (наука про категорії як форми мислення), теорія пізнання (яка вивчає процес і ступені пізнання) і діалектика (яка утворює основні зв'язки категорій як логічних форм мислення і пізнання). У вітчизняній літературі проблемам Д. л. приділялась велика увага. Особливе значення мають праці Шинкарука, він відродив традицію дослідження нім. філософської класики в Україні і створив школу такого дослідження.

БАГАТОМІРНІСТЬ - категорія, що виражає множинність незалежних і незвідних один до одного вимірів (аспектів, модусів) буття та форм і принципів пізнання у галузі філософії науки. В історико-філософському контексті вона інколи ототожнюється із категорією плюралізму або виступає як одна з його форм. Хоча історія філософії засвідчує споконвічне протиборство монізму і плюралізму, проте аж до поч. XX ст. у європейській культурі виразно домінувала перша з них. Це домінування позначилося на різноманітних пошуках доконечного фундаменту пізнання й буття, який тлумачився здебільшого як нейтральний досвід (емпіріомонізм), абсолютна ідея (абсолютний ідеалізм) або світ ідеальних сутностей (феноменологія). У друг. трет. XX ст. на перший план виступає філософія плюралізму, багатомірності, розмаїтості. У галузі філософії науки ця тенденція чітко виявилась у введенні в методологію науки принципу багатомірності, фундаментальному обґрунтуванні положень про незалежні один від одного атомарні факти (Вітгениїтайн), про різноманіття подій і форм досвіду (Джеме), про множинність актуальних сутностей і процесів (Вайтгед).

АВТОРИТЕТ ( від лат. autoritas - влада, вплив) - одна з основних форм здійснення влади, яка базується на загальному визнанні впливу будь-якої особи, організації, ідеї або норми. А. здійснює керівництво, контроль і узгодження дій людей, тому він є однією з форм соціального порядку. В історії філософії, починаючи з Гоббса, проблема А. виступала у вигляді дилеми: "свобода" - "А." Останній тлумачився як А. верховної влади або "суверенний А.", спроможний захистити суспільство від безладу та "війни всіх проти всіх". У подальшому ця дилема розмежувалася на дві тенденції: авторитаризм з властивим йому нав'язуванням безумовної віри в непогрішимість носія А. і сліпого йому підпорядкування та нігілізм, спрямований на заперечення будь-якого А. в ім'я "абсолютної свободи особи". Соціальна філософія XX ст. вбачає особливість А. в його легітимності, завдяки якій дії А. сприймаються виконавцем як законні і правомірні. Вебер запропонував формальну типологію А., яка включає: 1) традицію; 2) раціонально обґрунтовану законність (легальність); 3) харизму. Ця типологія утворює загальне теоретичне підґрунтя для різноманітних тлумачень А. в сучасній соціальній філософії та соціології.

ЕМАНСИПАЦІЯ ( від лат. ешапсіро - звільняю від опіки) - виражена у різноманітних формах тенденція соціального розвитку, яка репрезентує звільнення людей від тих чи інших форм несвободи, дискримінації, гноблення. У найбільш універсальному вигляді можна вважати, що Е. репрезентує звільнення людини від "культури залежності" як такої, створення (в ідеалі) для людей непідневільних умов існування, коли вони можуть повною мірою визначати своє життя на власний розсуд. Формою реалізації потенцій Е. є творення альтернатив, які надавали б людині можливість самовизначення, вибору. Рівень Е. може слугувати мірилом (хоч і не самодостатнім) для оцінки розвиненості суспільств. Традиційні суспільства демонструють стабільність за умов мінімального потенціалу Е. (примусова соціальність). Сучасні лібералізовані суспільства є у певному сенсі тереном емансипаторських експериментів і дослідів. їхня стабільність менша, але тут окремий індивід має принципову можливість реалізовувати власний життєвий проект (інша справа, що кінцева кількість таких проектів є обмеженою в принципі). З іншого боку, Е. ніколи не може бути здійснена "повністю": звільняючи людину від одних обмежень і залежностей, Е. передбачає занурення в мережу інших, менш явних, але так само суттєвих. Власне, сам соціальний процес (і прогрес) є колообігом емансипаторських практик, які невпинно змінюють одна одну, визначаючи, окреслюючи й "обживаючи" нові простори і сфери соціальної свободи. До різних форм цих практик є підстави віднести - аболіціонізм (рух за ліквідацію рабства у США), національно-визвольний рух (звільнення від імперського гніту), рух за гуманізацію звичаїв війни (визнання прав військовополонених, заборона деяких видів зброї, які завдають людині особливих страждань і каліцтв та ін.), секуляризацію і Реформацію (обмеження влади і впливу церкви на суспільні справи), суфражизм (жіночий рух за надання жінкам однакових з чоловіками виборчих прав), правозахисний рух в усіх різновидах та ін.

РУХ - спосіб реалізації суперечності буття, форма його існування. Будь-яке явище одночасно виступає як "щось", тобто є визначеним (конечним, абсолютним, одиничним і т. д.), і як "інше", невизначене (як прояв безконечного, відносного, загального і т. д.). Існуюче таким чином протиріччя у поєднанні "щось" та "іншого" виступає як Р. Складність теоретичного проникнення в сутність Р. обумовлюється неочевидністю його зв'язку з протиріччям. Тому історичне пізнання Р. здійснювалося поступово й опосередковано: через з'ясування всезагального його характеру, співвідношення з речами, спокоєм тощо. Всезагальність Р. - одна з вихідних і провідних ідей, яка висловлювалася стародавніми філософами Китаю, Індії, Греції. Сутність цієї ідеї яскраво виразив Геракліт у відомому "все тече". Він же висловив здогад про зв'язок Р. з боротьбою протилежностей Д. умка про всезагальність Р. обстоювалася пізніше Толандом, Гольбахом, Дидро, Ламетпрі та ін., які тяжіли до механістичного розуміння Р. Гегель вва-' жав, що "протиріччя... рухає світом", отже, безпосередньо пов'язав Р. із суперечністю буття. У марксизмі Р. розглядався як атрибут, форма і спосіб буття матерії, як породження "єдності і боротьби протилежностей" і визначався як "зміна взагалі". Відрив Р. від його суперечливої сутності призводив до того, що цю сутність шукали поза його межами (форму у Аристотеля і Томи Аквінського, "божественний першопоштовх" у Ньютона та ін.), або тлумачили його як самодостатню сутність безвідносно до носіїв суперечностей ("енергетизм" Оствальда) А. бстрагування Р. від його носіїв породжує ще один наслідок - релятивізм, тобто ігнорування моменту спокою, який завжди присутній у Р. Ігнорування моменту спокою приводило в історії філософії до уявлення про буття як про певну ілюзію (релятивізм Кратила, актуалізм Джентиле та ін.), а відкидання моменту змінюваності викликає картину буття як єдиного і нерухомого (Парменід та інші елеати). В сучасній філософії суперечливий характер Р. розкривається за допомогою понять "межа", "поверхня". Так, Дельоз, спираючись на філософію стоїків і феноменологію Гуссерля, розглядає Р. у формі "подій", які є відношеннями тіл у світі, але самі не є тілами. За Дельозом, треба шукати головний сенс - те "нейтральне", у якому немає різниці між специфічним і загальним, одиничним і універсальним, особовим і безособовим, тобто те, у якому знімаються і відроджуються протиріччя. У відповідності до конкретних ситуацій Р. існує в нескінченній кількості проявів, форм. Типами Р. є становлення і деградація, розвиток (прогрес і регрес), оновлення. Важливе значення проблема Р. і суперечностей завжди мала в суспільній теорії і практиці. Найпослідовніше вона виявилася в марксизмі, який розглядав класову боротьбу як рушійну силу історії. Через суперечливі відносини суб'єктів і об'єктів, людини і суспільства розглядають суспільні процеси Адорно і Габермас, Маркузе та ін. Суперечливий характер Р. пізнання досліджується в позитивізмі (Кун, Тулміе, Феєрабенд та ін.), критичному раціоналізмі Поппера, "новому раціоналізмі" Башляра, генетичній епістемології Піаже та ін.

СУСПІЛЬСТВО - одна з основоположних категорій соціальної філософії, історії та соціології. 1) В широкому розумінні, С. - якісно відмінне від природи, багатомірне, внутрішньо розгалужене і водночас органічно цілісне утворення, що постає як сукупність історично сформованих способів і форм взаємодії та об'єднання (діяльності, відносин, поведінки, спілкування, регуляції, пізнання), в яких знаходить свій вияв всебічна і багаторівнева взаємозалежність людей. 2) У вузькому розумінні, С.: а) діахронічно чи синхронічно фіксований соціальний організм; б) відносно самостійний і цілісний момент такого організму; в) спільна основа, поле перетину і накладання індивідуальних дій людей (Тойнбі); г) корелят держави (громадянське С.). Як цілісність С. є предметом не лише історії, а й соціальної філософії та соціології. Проте на відміну від історії, що розглядає його переважно в діахронічному зрізі, та соціології, яка акцентує увагу на зрізі синхронічному, філософія визначає поєднання цих зрізів при вивченні С. як цілого. Філософія зорієнтована на з'ясування єдності, своєрідності всіх наріжних форм, рівнів і аспектів взаємовпливу та взаємоперетворення індивідного й соціального, розв'язання суспільних та особистісних (в їх взаємозалежності) смисложиттєвих проблем, вироблення орієнтирів екзистенційного характеру і виявлення таких умов вільної самоідентифікаціїта самореалізації людини, за яких зберігається і вдосконалюється С. як продукт взаємодії людей, система соціальних зв'язків, що утворює основу і середовище власне людської життєдіяльності. Саме під таким кутом зору філософія розглядає єдність С. з природою (історія при цьому постає як частина історії природи, олюднення природи та своєрідність С. щодо неї); особливості С. як сукупності індивідів, що об'єднуються для задоволення "соціальних інстинктів" (Аристпотпель); відмінності "природного стану" співіснування людей та стану громадянського, "суспільно-договірного" (Гоббс, Локк, Шефтсбері, Мандевіль, Г'юм, Мейн, Тьонніс, Дюркгейм, Варт, Вебер); дистинкцію доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства (Арон, Ростоу, Велл, Гелбрейт, Кан, Тоффлер); С. як сукупність цивілізацій (Данилевський, Тойнбі, Шпенглер); співвідношення С. взагалі та суспільно-економічних формацій як його якісно визначених історичних ступенів розвитку (Маркс, марксизм). Сучасному етапові властиве некласичне розуміння С., для якого характерне співіснування найрізноманітніших підходів до вивчення С. При цьому намагання знайти прийнятне для всіх цих підходів визначення С. призводить до вельми абстрактного тлумачення С. як всеохопної системи, яка окреслюється граничними умовами соціальності як смислової комунікації, а в просторовому вимірі постає як "світове", "планетарне". За таких умов необхідним, врівноважуючим цей уніфікаційний аспект розгляду С. доповненням є здавна притаманна історичній науці "мультиплікативна" характеристика С., яка формується не відкиданням розбіжностей різних підходів, а навпаки - їх врахуванням, що уможливлює осягнення С. в усій його складності і багатстві виявів.

ВІРА - термін для позначення особливого екзистенційного, духовного акту людської життєдіяльності, який не визначається лише практичними, емпіричними чи теоретичними засадами його своєрідності, змісту, основ і критеріїв; одна з найважливіших специфічних здатностей людини сприймати належне як суще, бажане як дійсне, майбутнє як сучасне; сприймати не підтверджені соціально-історичним чи індивідуальним практичним або ж пізнавальним досвідом, не обґрунтовані емпіричними, експериментальними чи логічними засобами знання, цінності, норми та ідеали як істинні, автентичні характеристики об'єктивної реальності; підґрунтя і складник адекватного вираження людських світовідношень, надій і сподівань; одна з наріжних світоглядних категорій. Розглянута в онтологічному аспекті, В. сягає своїм корінням у підґрунтя свідомої діяльності людини, не обмежуючись її розсудковими поняттями, раціональними знаннями і сферою логічного мислення. Вона постає як їх глибинна передумова, основа, джерело і рушійна сила. В. безпосередньо пов'язана з життєвим світом людини, її практичною, предметно-перетворювальною життєдіяльністю, але у граничних життєвих ситуаціях (див. гранична ситуація) вона набуває виняткового значення. Стан людини за цих ситуацій є предметом пильної уваги релігії, теології та філософії, особливо екзистенціалізму. Термін "В." в широкому розумінні означає те саме, що й віровчення, тобто система релігійних поглядів, яких дотримується та чи інша людина; у вужчому розумінні В. - це або вища, протиставлена розумові духовна потенція людини, або раціонально необґрунтована впевненість у реальному існуванні різноманітних надприродних явищ і істот. Втім досить поширене ототожнення релігійної В. з В. як такою є некоректним. У філософії екзистенціалізму В. посідає одне з чільних місць. Уже сам термін "екзистенція" ("буття поміж"), з одного боку, фіксує переломну ситуацію вибору, з другого - необхідність її розв'язання. У сфері теорії пізнання та методології науки, в т.ч. історичної, В. постає передусім як така форма сприйняття знань, норм, форм, засобів, методів наукової діяльності, при якій останні приймаються безпосередньо, без раціональних доведень чи підтверджень досвідного характеру. В сучасній філософії науки В. як відданість чи прихильність вчених до певних передпосилочних щодо пізнання структур визнається істотним чинником конституювання й функціонування наукових спільнот, збереження й розвитку пізнавальних традицій, ефективності дослідницьких програм. Осягнення історичної реальності, відокремленої, як правило, від вченого чималими відтинками часу і недоступної для безпосереднього контакту, включає В. до осмислення пізнавального процесу та його результатів як неодмінний і суттєвий складник. Особлива значущість В. в арсеналі засобів осягнення історичного процесу чималою мірою зумовлюється й тим, що історія - це, по суті, неперервний стан нестійкої динамічної рівноваги розмаїтих індивідуальних і суспільних сил, соціальних і політичних систем, перехідних стадій невизначеності та вибору. За таких обставин і в процесі їх осягнення В. відіграє першорядну роль.

n юр. контракт; угода; договір; a договірний; контрактний

письмовий або усний договір, який визначає взаємні зобов'язання і права сторін згідно з нормами чинного законодавства; ♦ виділяють такі види контрактів, як, напр., двосторонній контракт (bilateral contract), за яким визначаються взаємні зобов'язання сторін; односторонній контракт (unilateral contract), за яким одна сторона обіцяє щось зробити на користь іншої сторони; усний контракт (oral contract), за яким сторони усно домовляються про умови; відкритий контракт (open contract), за яким не визначаються додаткові умови, а сторони співпрацюють у юридичному просторі чинних законів

═════════■═════════

AAAA spot contract типовий контракт на «точкову» рекламу; absolute contract безумовний договір; acceptable contract прийнятний контракт; accessory contract допоміжний договір • договір, який випливає з основного договору; advertising contract рекламний контракт; agency contract агентська угода • договір доручення; aleatory contract алеаторний договір • договір застави; associate contract паралельний договір; basic contract основний контракт; bilateral contract двосторонній контракт; blanket contract акордний контракт; brokerage contract маклерський договір • договір представництва • агентський договір; broker's contract агентський договір; buy-out contract договір про викуп; cash contract контракт на реальний товар • звичайний контракт; chartering contract договір фрахтування; civil law contract цивільно-правовий договір; classified contract засекречений контракт; collateral contract побічний контракт; collective contract колективний договір; collective bargaining contract колективний договір про тарифні ставки; commercial agency contract договір про торговельне посередництво; commodity contract контракт на постачання товару; competitive contract конкурсний контракт; completion-type contract контракт з оплатою після виконання; conditional contract умовний договір; consignment contract договір консигнації; consultancy contract контракт про надання консультаційних послуг; cost contract контракт з оплатою фактичних витрат; cost-plus contract контракт з оплатою витрат; cost-plus-award-fee contract контракт з оплатою виробничих витрат і з періодичними преміями; cost-plus-fixed-fee contract контракт з оплатою витрат і фіксованою винагородою; cost-plus-incentive-fee contract контракт з оплатою витрат і заохочувальною винагородою; cost-plus-percentage-fee contract контракт з оплатою витрат і відсотка від суми витрат; cost-reimbursement (CR) contract контракт з відшкодовуванням витрат; cost-type contract контракт з оплатою фактичних витрат; deferred annuity contract страхова угода, яка передбачає перенесення строків виплати ренти • страхова угода, яка передбачає відстрочення виплати ренти; development contract контракт на проведення дослідно-конструкторської роботи; divisible contract подільний договір; draft contract проект контракту; employment contract договір найму • трудовий договір • трудова угода; exclusive contract обмежувальний контракт; executed contract повністю виконаний контракт; export contract експортний контракт; Federal contract контракт Федерального уряду; fiduciary contract довірений договір • доручений договір; fixed-fee contract контракт з твердою сумою винагороди; fixed-price contract контракт з твердою ціною • контракт із встановленою ціною; fixed-price-incentive-fee (FPIF) contract контракт із встановленою ціною плюс заохочувальна винагорода; fixed-price-redeterminable-prospective contract контракт із встановленою початковою ціною, що переглядається на визначених стадіях виконання робіт; fixed-price-redeterminable-retroactive contract контракт із встановленою ціною, що переглядається після завершення робіт; fixed-term contract строковий контракт; flat-fee contract контракт із встановленою заздалегідь ціною; formal contract оформлений договір • формальний договір; forward exchange contract строковий валютний контракт; frame contract рамковий контракт; freight contract договір на перевезення; futures contract строковий контракт • ф'ючерсний контракт; gaming contract договір-парі; general contract загальний контракт; global contract глобальний контракт; government contract урядовий контракт; gratuitous contract безплатний договір; hire contract договір оренди; hire purchase contract контракт про купівлю на виплат; illegal contract незаконний контракт • контракт, який суперечить чинним законам • протиправний договір; import contract імпортний контракт • контракт на імпорт; incentive contract заохочувальний контракт; inchoate contract попередній договір; indemnity contract гарантійний договір • договір гарантії від збитків; initial contract первісний контракт; instalment contract контракт з платежем частинами; insurance contract договір страхування; international contract міжнародний контракт; joint contract договір, який передбачає солідарну відповідальність боржників; labour contract трудовий договір • колективний договір; landlord-tenant contract договір між власником землі й орендарем; lease contract договір оренди; license contract ліцензійний договір; life contract довічний контракт; life insurance contract договір страхування життя; loading contract договір на завантаження; long-term contract довгостроковий контракт; lucrative contract зисковний договір • вигідний договір; lump-sum contract контракт з твердою ціною; maintenance contract контракт на технічне обслуговування; manufacturing contract контракт на виробництво продукції; marine insurance contract договір морського страхування; marital contract шлюбний контракт; maritime contract договір на морське перевезення; military contract військовий контракт; model contract типовий контракт; monopoly contract монопольний контракт; mutual contract двосторонній договір; naked contract угода, яка не має законної сили • голий контракт; negotiated contract контракт, укладений в результаті переговорів; network affiliation contract договір про приєднання до мережі на правах філіалу; nuptial contract шлюбний контракт; official contract офіційний контракт; onerous contract несправедливий контракт; open contract відкритий контракт; open-end contract контракт без застереженого строку чинності; operating contract чинний контракт; option contract опціонний контракт; oral contract усний контракт; original contract первісний контракт; out-sourcing contract контракт «на відкуп» • контракт «на відкуп», який укладається фірмами зі спеціалізованими організаціями на виконання деяких внутрішньо-фірмових функцій; outstanding contract невиконаний контракт; packaging contract контракт на пакування товару; patent contract патентний договір; period contract довгостроковий договір; preliminary contract попередня угода; prime contract основний контракт; principal contract основний контракт; procurement contract контракт на закупівлю; production contract контракт на серійне виробництво; profitable contract зисковний контракт • вигідний договір; purchase contract контракт купівлі-продажу • контракт на закупівлю; real contract реальний контракт; reciprocal contract контракт на основі взаємності; rental contract орендний контракт • контракт на оренду; repair contract контракт на виконання ремонтних робіт; research and development contract контракт на виконання наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок; risk contract контракт на умовах ризику • ризикований контракт • контракт з розподілом ризику; sale contract договір купівлі-продажу; salvage contract договір про рятування; separation contract договір про роздільне проживання подружжя; service contract договір на техобслуговування • контракт на обслуговування; severable contract розподільний договір; share-rental contract договір на основі змішаної оренди; short-term contract короткостроковий договір; simple contract простий контракт; spot contract договір на реальний товар • звичайний договір; standard contract типовий контракт; stockbroker's contract брокерське підтвердження угоди; supplementary contract додаткова угода; supply contract договір на постачання; tenancy contract договір на оренду; terminal contract строковий контракт; time contract контракт на купівлю рекламного часу; time-and-materials contract контракт з оплатою вартості витрат робочого часу і матеріалів; towing contract договір морського буксирування; trade union contract договір з профспілкою; triggering contract завчасно укладений контракт; turnkey contract контракт про будівництво під ключ; tying contract контракт на продаж товару з додатковим асортиментом; uncompleted contract незавершений контракт; underwriting contract договір страхування; unilateral contract односторонній контракт; valid contract договір у силі • контракт, який укладено згідно з чинним законодавством; vendor contract договір на постачання; verbal contract усний контракт; void contract недійсний контракт; voidable contract контракт, який може бути анульований; wagering contract договір-парі; work contract робочий контракт; written contract письмовий договір; yellow dog contract

═════════□═════════

according to the contract згідно з умовами контракту; ambiguity in contract двозначність у контракті; as per contract згідно з контрактом; contract between part owners контракт між співвласниками; contract bond контрактна гарантія; contract by deed угода, затверджена печаткою • контракт, зумовлений дією; contract costing калькуляція вартості контракту; contract date строк, застережений контрактом; contract documents документи контракту; contract for carriage контракт на перевезення; contract for construction договір на будівництво; contract for delivery договір на постачання; contract for lease of property угода про винаймання майна; contract form бланк контракту; contract guarantee гарантія контракту; contract in restraint of trade договір про обмеження конкуренції; contract in writing договір у письмовій формі; contract manager керівник відділу контрактів; contract note договірна записка; contract obligations контрактні зобов'язання; contract of adhesion договір про приєднання • договір на основі типових умов; contract of affreightment договір про морське перевезення; contract of apprenticeship договір про навчання; contract of carriage контракт на перевезення; contract of consignment договір консигнації; contract of delivery контракт на постачання; contract of employment договір про наймання на роботу • трудовий контракт; contract of exchange and barter договір товарообміну; contract of limited duration договір з обмеженим терміном чинності; contract of partnership договір про партнерство; contract of purchase договір купівлі-продажу; contract of tenancy договір оренди; contract penalty штраф за невиконання договору; contract price договірна ціна; contract proposal пропозиція про укладання контракту; contract research вивчення умови контракту; contract size розмір контракту; contract terms умови контракту; contract time schedule календарні терміни, дотримання яких забезпечує контракт; contract to deliver goods контракт на постачання товарів; contract to sell угода про продаж; contract uberrimae fidei договір найвищої довіри • договір, який потребує найвищої сумлінності; contract under seal контракт з печаткою; contract wages and salaries договірні ставки заробітної плати й окладів; contract without reservations контракт без обумовлень; contract work робота за договором • робота, яка виконується на замовлення; estoppel by contract позбавлення права заперечення згідно з контрактом; expiry of contract закінчення терміну договору; subject to contract за умов укладання контракту; to accept a contract приймати/прийняти контракт; to annul a contract анульовувати/анулювати контракт; to avoid a contract уникати/уникнути договору; to award a contract ухвалювати/ухвалити договір; to be under contract бути зобов'язаним контрактом; to break a contract порушувати/порушити умови договору; to cancel a contract анульовувати/анулювати контракт; to come under a contract підкорятися/підкоритися чинності договору • підлягати/підлягти чинності договору; to commit a breach of contract порушувати/порушити умови договору; to complete a contract виконувати/виконати умови договору; to conclude a contract укладати/укласти договір; to draw up a contract укладати/укласти договір; to enforce a contract виконувати/виконати договір; to enter into a contract входити/увійти в контракт; to execute a contract виконувати/виконати договір; to fulfil a contract виконувати/виконати договір; to hold a contract мати контракт • працювати за контрактом; to implement a contract виконувати/виконати договір; to initial a contract парафувати договір; to prepare a contract готувати/підготувати договір; to repudiate a contract розривати/розірвати договір • анульовувати/анулювати договір; to rescind a contract розривати/розірвати договір • анульовувати/ анулювати договір; to revoke a contract розривати/розірвати договір • анульовувати/анулювати договір; to secure a contract захищатися/захиститися контрактом • забезпечуватися/забезпечитися контрактом; to sign a contract підписувати/підписати контракт; to stipulate by contract передбачати/передбачити контрактом; to tender for a contract подавати/подати пропозицію на виконання контракту; to terminate a contract припиняти/припинити чинність договору; to violate a contract порушувати/порушити умови договору; to withdraw from a contract виходити/вийти з договору

═════════◇═════════

контракт < нім. Kontrakt < лат. contractus — стягання; здійснення; угода; договір; контракт (ЕСУМ 2: 557)

▹▹ agreement

* * *

юр., ком. спілка; товариство; партнерство; компанія; підприємство; компаньйони; член спілки

одна з основних організаційних форм підприємств (business²), що складається з двох чи більше фізичних або юридичних осіб (entity), тобто партнерів (partners), які вкладають весь капітал або його частку, свої послуги чи досвід з метою отримати прибуток (profit); ♦ відносини між партнерами формально регулюються угодою (partnership agreement), в якій встановлюються розмір вкладу капіталу, розподіл прибутків та збитків, обов'язки і т. ін.; товариство має юридичні обмеження стосовно відповідальності за борг (debt), і тому кожен член товариства окремо несе відповідальність за його борги

═════════■═════════

commercial partnership комерційне товариство; general partnership товариство з необмеженою відповідальністю • повне товариство; illegal partnership незаконна спілка; limited partnership товариство з обмеженою відповідальністю; mercantile partnership торговельна спілка; ordinary partnership звичайна торговельна спілка; particular partnership просте товариство • специфічна участь у спілці; private limited partnership закрите товариство з обмеженою відповідальністю; secret partnership таємна участь у спілці; special partnership особливе товариство з обмеженим видом діяльності; trading partnership торговельна спілка; universal partnership всесвітня спілка • загальна спілка; unlimited partnership товариство без обмеженої відповідальності; venture partnership венчурне товариство

═════════□═════════

deed of partnership угода про спілку; in partnership with за участю; partnership agreement угода про спілку • угода про товариство; partnership assets засоби спілки; partnership-at-will спілка на власний розсуд • спілка за власним бажанням; partnership by estoppel неофіційні партнери, позбавлені права заперечити встановлене • неофіційні члени спілки, позбавлені права заперечити встановлене; partnership certificate свідоцтво про участь у спілці; partnership debt заборгованість товариства; partnership insurance страхування товариства; partnership property майно спілки • власність спілки; to become a partnership ставати/стати спілкою; to be in partnership бути партнером • бути членом спілки • бути компаньйоном; to contract a partnership вступати/вступити в спілку • входити/ввійти в спілку; to dissolve a partnership розпускати/розпустити спілку • ліквідувати спілку; to enter into partnership вступати/вступити в спілку • входити/ввійти в спілку; to establish a partnership організовувати/організувати спілку; to form a partnership створювати/створити спілку; to go into partnership входити/ввійти у спілку; to join a partnership приєднуватися/приєднатися до спілки; to withdraw from a partnership відмовлятися/відмовитися від спілки • виходити/вийти зі спілки

partnership ‡ business² (383)

═════════◇═════════

партнер < фр. partenaire — спільник (СІС: 504)

▹▹ company

▹▹ sole proprietorship

* * *

ком., юр. одноосібне підприємство; одноосібна власність; одноосібне володіння; одноосібне право власності

одна з основних організаційних форм підприємства (business²), створеного однією особою, яка є власником і несе повну відповідальність за нього, включно з будь-якими борговими зобов'язаннями; ♦ одноосібне підприємство, напр. невелика крамниця, пекарня, перукарня, або приватна практика, напр. адвокатська, лікарська, вважаються найпростішою формою підприємництва; переваги цієї форми підприємництва: самостійність власника у веденні справи, можливість використання невеликої кількості капіталу для створення підприємства і т. д.; недоліки: необмежена (unlimited liability) відповідальність перед кредиторами (creditor), залежність життєздатності підприємства від компетенції і ділової активності її засновника і т. д.

sole proprietorship:: sole trader:: sole owner:: sole proprietor; sole proprietorship ‡ business (383)

▹▹ company

▹▹ partnership

* * *