-
1 фіктивно
-
2 об'єктивно
in an unbiased manner; without bias; on an arm's length basis; objectively -
3 об'єктивно
нар.объекти́вно -
4 суб'єктивно
нар.субъекти́вно -
5 суб'єктивно-ідеалістичний
филос.субъекти́вно-идеалисти́ческий -
6 фіктивно
нар.фикти́вно -
7 необ'єктивно
neob'jektywnoприсл. -
8 об'єктивно
objektywnoприсл. -
9 теорія пізнання
ТЕОРІЯ ПІЗНАННЯ - галузь філософського знання, одна з центральних філософських дисциплін, наука, що вивчає закони, форми і засоби виробництва об'єктивно істинного знання про реальний світ. Безпосереднім предметом вивчення Т. п. виступає реальна практика наукового й донаукового пізнання світу, досвід проведення наукових досліджень, історичний процес розвитку науки, відношення людського знання до об'єктивної дійсності та його зв'язок з практичною діяльністю людини і суспільства. Основним методом Т. п. є ідеальне розумове відтворення предмета вивчення у відповідних категоріальних структурах Н. а цій основі Т. п. здійснює раціональну реконструкцію процесу пізнання, накреслює оптимальні шляхи досягнення об'єктивної істини, розробляє продуктивні способи систематизації знання і його обґрунтування, формулює критерії істини, визначає найефективніші способи його практичного використання. Основними категоріями Т. п. є: суб'єкт у сукупності з його пізнавальними здатностями (відчуття, сприймання, уявлення, уява, пам'ять, мислення, розум) та об'єкт як данність суб'єктивної і об'єктивної реальності; пізнавальна діяльність як взаємодія суб'єкта і об'єкта, застосування пізнавальних здатностей для осягнення об'єкта; метод як сукупність пізнавального інструментарію; знання в його теоретичних і практичних формах; істина як безпосередня мета будь-якої пізнавальної дії; досвід як нагромаджена індивідуальна та суспільноісторична практика. Довкола центральних гносеологічних категорій зосереджуються основні філософські проблеми, які є наскрізними для майже всієї історії розвитку Т. п. Відповідно до характеру і змісту вихідних базових постулатів у висуненні та розв'язанні гносеологічних проблем Т. п. в історико-філософському процесі набуває своєрідних модифікацій, форм і відтінків, що визначають основні напрями її розвитку. Залежно від особливостей трактування природи суб'єкта, об'єкта та їхньої взаємодії Т. п. набуває матеріалістичного чи ідеалістичного, споглядального чи діяльнісного характеру. Якщо Т. п. надає перевагу чуттєвим пізнавальним здатностям і вважає відчуття єдиним джерелом знань, то вона відповідає рисам сенсуалізму. Т. п., для якої чуттєвий досвід відіграє визначальну роль у творенні знання, а форми мислення є лише засобами впорядкування даних цього досвіду, прибирає форми емпіризму. Відводячи провідну роль мисленню і трактуючи розум як джерело і критерій істинності знань, Т. п. розгортається за ознаками раціоналізму В. илучаючи частково або повністю досвід з процесу творення знань, Т. п. набирає форми апріоризму (апріорі). Як розділ філософії, Т. п. започаткована ще в Античні часи, зокрема в філософії Сократа, Платона, Аристотеля. Подальшого розвитку вона набула в філософських працях Бекона, Декарта, Локка, Ляйбніца, Канта, Гегеля, Маркса, Маха та ін. Сучасна Т. п. являє собою достатньо розгалужену систему філософських знань, складається з багатьох гносеологічних концепцій, що спираються на відмінні, інколи альтернативні ідеї, використовують багатий концептуальний апарат багатьох галузей науки. Умовно можна виділити основні групи споріднених Т. п.: реалістичні, що виходять з ідеї незалежності об'єкта пізнання і можливості його відображення в мисленні (діалектико-матеріалістичнаТ. п., причинний реалізм Рассела, критичний реалізм Сантаяни та Селлара, неореалізм Мура і Вайтгеда та ін.); аналітичні, які широко використовують логічні, фізикалістські та мовно-лінгвістичні ідеї (Шлик, Карнап, Гемпель, Поппер, Куайн, Брейтсуейт, Тулмін.); феноменологічні, що вважають явища єдиною реальністю, а її пізнання - концептуальним упорядкуванням даних безпосереднього досвіду (Гуссерль, Кассирер, Шелер, Гудмен); психологічні, що використовують категорії психічного для розуміння пізнавального процесу і пізнавальних здатностей суб'єкта (Піаже, Інельдер, Брунер); прагматичні, що акцентують увагу на виправдованості та обґрунтованості тверджень, які формулюють знання і використовують ідеї утилітаризму, інструменталізму, операціоналізму (Джеймс, Дьюї, Бриджмен, Льюїс) тощо. Гносеологічні концепції, які повністю або частково заперечують можливість пізнання світу, називають агностицизмом (Г'юм). Проте між окремими версіями Т. п. не вдається провести чітких розмежувальних ліній, оскільки кожна конкретна модифікація виявляє риси різних філософських напрямів і може бути віднесена до двох і більше класифікаційних груп Ц. е зумовлено складністю та якісною багатостанністю процесу пізнання і неможливістю адекватно відтворити його на обмеженій множині вихідних принципів С. порідненими до Т. п. за предметом вивчення є логіка, методологія науки, філософія науки, феноменологія, аналітична філософія.П. Йолон -
10 релятивізм
РЕЛЯТИВІЗМ ( від лат. relativus - відносний) - методологічний принцип наукового, культурологічного, філософського мислення, світоглядно-філософська позиція, що виявляється в абсолютизації відносності змісту і значення феноменів духовної культури та соціального життя (знань, норм, цінностей, традицій, соціальних ін-тів), в абсолютизації їхньої залежності від суб'єкта, від різних умов та ситуацій. Р. заперечує будь-які абсолюти в сфері соціальних явищ та цінностей культури, наголошує на мінливості, плинності, історичності, плюральності духовного світу людини, її знань та уявлень, форм її соціального буття. Р. представлений у двох основних формах: когнітивний (гносеологічний) Р., який стосується сфери знання, проблеми істини, та власне культурологічний Р. (стосується сфери цінностей та соціально-культурних явищ). Когнітивний Р. був вперше обґрунтований софістами (V ст. до н. е.). Спираючись на тезу: "Міра всіх речей - людина" (Протигор), софісти стверджували відсутність загальноприйнятої (єдиної або об'єктивної) істини: є лише відносні істини за міркою даного суб'єкта. Софісти заклали основи також культурного Р., посилаючись на факт існування різних (несумісних) релігійних уявлень, звичаїв, норм (зокрема в сфері моралі - т. зв. етичний, або моральний, Р.). Когнітивний Р. спирався на культурологічний та етичний Р., але водночас слугував теоретичним обґрунтуванням останнього. В філософії Нового часу домінувала антирелятивістська, раціоналістична духовна орієнтація (ідея об'єктивної, абсолютної істини, пошук абсолютного обґрунтування етики та релігії). Р. відроджується в XIX ст. у зв'язку з критикою засад класичної філософії та формуванням некласичної філософії, розвитком історичної науки та пов'язаних з нею соціогуманітарних наук, революцією в природознавстві (кін. XIX - пер. чверть XX ст.). Посилення позицій радикального Р. в духовній ситуації кін. XX ст. знайшло свій вияв у постпозитивістській філософії науки ("історична школа": Кун, Лакатос, Феерабенд, Тулмін та ін.) як прояв "філософії постмодерну", де Р. перетворений у фундаментальний принцип філософського дискурсу та світобачення (Фуко, Ліотпар, Бодріяр, Деррида, Рортпі та ін.). Прибічники сучасного Р. розглядають науку, філософію, культуру з позицій конвенціоналізму та прагматизму - як сукупність окремих "парадигм", "концептуальних каркасів", "дискурсивних практик", "контекстів", які автономні, несумірні один з одним (у кожному з них своя істина). Подібне розчленування на окремі самозамкнені, самодостатні, "закриті" соціально-культурні утворення стосується також історії, розвитку цивілізації. Критики Р. (Ортега-і-Гассет, Поппер, Башляр, Коллінгвуд, Габермас, Ясперс, представники марксистської традиції) вказують на внутрішню суперечливість Р. (заперечуючи існування об'єктивної істини, Р. має заперечувати і власну претензію на істину). Радикальний Р. вступає у суперечність з імперативами розвитку сучасної цивілізації (необхідність подолання відчуженості між етносами, культурами, цивілізаціями, досягнення взаєморозуміння, консенсусу, об'єднання зусиль на основі об'єктивних знань, загальновизнаних ідеалів, принципів).В. Свириденко -
11 entify
vвважати суттю; визнавати реально (об'єктивно) існуючим* * *[`entifai]vвважати сутністю; визнавати реально, об'єктивно існуючим -
12 entitative
adj філос.1) що має реальне буття; об'єктивно існуючий2) що стосується буття (існування)* * *aфилос.1) який має реальне буття; об'єктивно існуючий; який стосується буття, існування2) абстрагований від усіх зв'язків, відносин -
13 entity
n1) філос. буття2) об'єктивне (реальне) існування; реальність3) те, що реально (об'єктивно) існує4) суть, сутність5) організм; істотаinternational entity — юр. суб'єкт міжнародних відносин
* * *['entiti]n1) буття, існування; реальне існування ( у метафізиці)2) щось об'єктивно, реально існуюче; об'єкт3) сутність, суть4) суб'єкт, особа; організмinternational entity — юp. суб'єкт міжнародних відносин
-
14 fictitiously
-
15 non-egoistical
adj філос.1) об'єктивний; об'єктивно існуючий2) що визнає об'єктивну дійсність (існування зовнішнього світу)* * *a; філос.1) об'єктивний; який знаходиться за межами суб'єкта; об'єктивно існуючий2) який визнає об'єктивну дійсність, існування зовнішнього світу -
16 objectively
adv1) об'єктивно, реально2) безсторонньо; неупереджено* * *adv1) об'єктивно, реально, дійсно2) неупереджено -
17 objectivism
n1) об'єктивізм2) прагнення до об'єктивності3) філос. визнання, існування об'єктивної реальності* * *n1) фiлoc. визнання існування об'єктивної реальності; об'єктивізм -
18 objectivist
n1) об'єктивіст2) той, що визнає існування об'єктивної реальності* * *n1) той, хто визнає існування об'єктивної реальності2) об'єктивіст -
19 slant
1. n1) схил; перекіс; скісon the slant — косо; у похилому положенні
2) похила площина; схил (гори тощо); косий зріз; скат3) косий промінь4) посудина з косо зрізаним дном5) гірн. похила виробка6) амер., розм. точка зору; позиція; підхід; ставлення7) амер., розм. швидкий поглядto take a slant — кинути погляд, зиркнути
8) амер., розм. шанс, нагода9) амер., розм. єхидство; дошкульний натяк10) непряме осудження; несхвальне зауваженняa slant of wind — мор. сприятливий (попутний) вітер
2. adjкосий, скісний, похилийslant fire — військ. косоприцільний вогонь
3. advкосо, похило; набік4. v1) нахиляти; відхиляти2) нахилятися; відхилятися3) падати косо (про світло тощо)4) підготовляти, пристосовувати (для когось)5) необ'єктивно зображувати; перекручувати (факти)6) ударити косо (про кулю)* * *I n1) схил, перекіс; скіс, укіс2) похила площина; схил ( гори); косий зріз; скат4) коса риска (/)5) бioл. культура на скошеному агарі6) гipн. похила виробка7) cл. точка зору; позиція, відношення; підхід8) cл. швидкий погляд9) cл. шанс, випадок10) cл. єхидство; уїдливий натякII a; поет.косий; похилийIII advкосо; похило; набікIV v1) нахиляти; відхиляти; нахилятися; відхилятися; схилятися ( до чого-небудь)2) падати косо ( про світло)3) cл. готувати, пристосовувати ( для кого-небудь); необ'єктивно представляти, пересмикувати ( факти)4) ударити косо ( про кулю) -
20 subjectify
v1) фiлoc. суб'єктувати2) підходити суб'єктивно; оцінювати з суб'єктивної точки зору
См. также в других словарях:
необ'єктивно — Присл. до необ єктивний … Український тлумачний словник
об'єктивно — Присл. до об єктивний … Український тлумачний словник
суб'єктивно — Присл. до суб єктивний 3) … Український тлумачний словник
фіктивно — Присл. до фіктивний … Український тлумачний словник
інтерсуб'єктивно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
необ'єктивно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
об'єктивно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
об'єктивно-розсудний — прикметник … Орфографічний словник української мови
суб'єктивно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
суб'єктивно-соціологічний — прикметник … Орфографічний словник української мови
фіктивно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови