Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

нрав+ru

  • 1 нрав

    1) (характер) вдача, (натура) натура, (норов) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів); (у животных) натура; срв. Норов 2. [Ти-ж знаєш мою вдачу; ніяк не всидю, щоб не поговорити з ким (Васильч.). Хоч і царем зробиться, однаково своєї вдачі не позбудеться (Крим.). Панглос був оракулом дому, і малий Кандід слухав його лекції з повним довір'ям, властивим вікові і вдачі (Кандід). То вже в мене така натура, щоб з усього кепкувати (Брацл.). З лютим та скаженим норовом (людина) (Яворн.). Та й норови-ж у тебе! (Н.-Лев.). А в його норови такі ставали, що от було причепиться до ратника якогось, та й візьме вб'є (Крим.)]. Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав - буйна, весела, гаряча (палахка, запальна, запальчаста), лагідна (сумирна), крута (сувора), тиха (мирна, спокійна) вдача. -вом какой, -ва какого - на вдачу який, (реже) вдачі якої. [Васька була на вдачу залякана та заштовхана (М. Левиц.)]. Крутого -ва - крутий (-та, -те, -ті) или суворий (-ра, -ре, -рі) на вдачу, крутої (суворої) вдачі. -вом хорош, да норовом негож - на вдачу добрячий, та норов ледачий. Нрав на нрав не приходится - вдача на вдачу (норов на норов) не прийдеться. Моему -ву не препятствуй - натуру мою не спиняй; моїй натурі дорогу не заступай; (иногда) гуляй душа без кунтуша! У оленя нрав кроткий - олень має натуру лагідну;
    2) по -ву кому - до вподоби (до сподоби, по сердцу: до серця, до любости, до любови, до мисли, під мислі, по душе: до душі, по вкусу: до смаку) кому, до вподоби (до сподоби) чиєї; срв. Вкус 4. [«Ох, дитино моя! чи то-ж до пари?» - кажу. - «До пари, до любої вподоби!» (М. Вовч.). Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої (Чуб. V). Не до мисли жону взяв (Гнід.)]. Быть по -ву кому - бути до вподоби (до сподоби) кому (чиєї) и т. п., бути вподібним (сподібним, в уподобі) кому, (нравиться) подобатися кому. [З тим життя своє діли, хто серденьку до вподоби (Чупр.). Що-йно тільки покаже, все то цариці до сподоби (Рудан.). Мені й самому, не все однаково до любости з того, що попереду писалося (Грінч.). Тільки-ж мені до любови, що чорнії брови (Метл.). Скажіть-же ви про його, що він до мисли вам (Самійл.). Вибирай, молода дівчино, котрий під мислі (Метл.). Тобі, невісточко, така балаканина, видимо, до смаку (Самійл.). Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. (Г. Барв.)]. Быть более по -ву кому - бути вподібнішим (сподібнішим) кому, (реже) бути більш(е) до в[с]подоби (до любости) кому (чиєї) и т. п., (более нравиться) більш(е) подобатися кому. [Приймаючи життя, вирізняв, він те, що йому більш було до любости (Рада)]. Быть не по -ву кому - бути не до в[с]подоби (не до любови) кому (чиєї) и т. п., бути невподібним (несподібним) кому, (не нравиться) не подобатися кому. [Я з нею не можу жити, вона мені не до любови (Коцюб.). Онисі та гордовита поза чомусь була несподібна (Н.-Лев.)]. Приходиться, приттись по -ву кому - припадати, припасти до вподоби (до сподоби и т. п.) кому, підходити, підійти під мислі (до думки) кому, (нравиться, понравиться) подобатися, сподобатися кому; срв. Приходиться 1. [Моя мова, вимірена проти аристократизму, дуже їй припала до вподоби (Крим.). Хорошая дочка твоя під мислі підходить (Чуб. V)]. Приходящийся, пришедшийся по -ву - уподібний, сподібний. Неприходящийся, непришедшийся по -ву - невподібний, несподібний;
    3) -вы (обычаи) - звичаї (-чаїв), (реже) норови (-вів); (привычки) звички; (быт) побут (-ту). [Який народ! які люди! які звичаї! (Кандід). Нуньєс вчився побуту та звичаїв Країни Сліпих (Країна Сліпих). У нас нові люди, нові норови (М. Вовч.). Задержали чорногорці давню суворість норовів (Калит.). Ну, й звички тутешні! (Звин.)]. Добрые -вы - добрі звичаї. Зверские -вы - звірячі звичаї. Современные -вы - сучасні (сьогочасні) звичаї; як тепер ведеться. Старинные -вы - старовинні (старосвітські) звичаї, старосвітчина; як воно велося (поводилося) за давніх часів. [Держався старосвітчини (Свидн.)]. Испорченность -вов - зіпсутість (зіпсуття) звичаїв. Простота -вов - простість (простота) звичаїв. Растление -вов - розтління звичаїв. Обычаи и -вы - звичаї і побут. -вы животных - побут тварин.
    * * *
    1) вда́ча, нату́ра; ( норов) но́ров, -у но́рови, -вів

    по \нрав ву [быть, прийти́сь] кому́ — до вподо́би (до се́рця), до душі́ [бу́ти; припа́сти] кому́, по но́рову; прийти́ся кому́

    2)

    \нрав вы — (мн.: обычаи) зви́чаї, -чаів; но́рови

    быт (обы́чаи) и \нрав вы — по́бут і зви́чаї

    Русско-украинский словарь > нрав

  • 2 скотный нрав

    ско(т)ны(й) нра(в) быдлячiй обычай.

    Лексисъ съ толкованiемъ словенскiхъ мовъ просто > скотный нрав

  • 3 кипучий

    кипучий; (о человеке) палкий. [Скочив у білу кипучу хвилю (Н.-Лев.). Сонце тихо погасає, Дніпр кипучий червонить (Грінч.). Життя кипуче (Київ)]. -чее воображение - палка уява. -чий нрав - запальна вдача.
    * * *
    кипу́чий; (перен.: страстный, пылкий) палки́й; ( бурлящий) виру́ючий

    Русско-украинский словарь > кипучий

  • 4 коса

    1) (женская) коса, (вин. п. косу, мн. коси, кіс, косами и кіс(ь)ми), ум. кіска, кісонька, кісочка, косиця. [Дівка косу чеше (Пісня). Дівки гуляють, кісками мають (Грінч. III). Що- суботи ізмивала і кісоньку заплітала (Пісня)]. У девушки нрав -сою закрыт - у дівки коса до пояса, а думкою й коло мізинця не обведеш. Мелко заплетённая -са - коса в дрібушки (дрібниці). -са венком - джереґеля, мн. джереґелі, джеґерелі (-лів). -сы положенные над ушами - кітки (-ток). С большой -сой - косатий. С чёрной, светлой, толстой -сой - чорнокосий, яснокосий, товстокосий. Без -сы - безкосий. -са китайца неприкосновенна - коса в китайця недоторканна;
    2) (конец, уголок) ріг (р. рогу), ріжок (-жка), хвіст (-оста), кінець (-нця). [Взяла хустку, зав'язала в три ріжки по камінчику (Чуб.)]. Шапка с -сами - ріжката шапка. -са кометы - хвіст, віха (в комети);
    3) (брюшное рыбье перо) пе[і]рце, пірко, (тёжка) пузце;
    4) (гряда от берега) ріг (р. рогу), (узкая) стрілка, (отмель) коса, (гряда и отмель вместе) коса. [На Кінбурнській косі ловлять рибу рибальські тафи (артели) (Херс.)];
    5) (хвост петуха) косиця, косиці. [Сидить півень на криниці, спустив крильця ще й косиці (Грінч. III)];
    6) (орудие) коса (вин. п. косу), ум. кіска, косиця, ув. косище; (короткая) різак, терпан. Клинок -сы - полотно, полотенце, (обух) прут, (носок) писок (-ска), нісок (- ска), (лезвие) жало, (кольцо в стыке древка с клинком) перстень (-сня), наперсток (-стка), серга; (задняя часть клина) п'ятка; (клин деревян.) пасклинь (-ня), пасклин (-на), (железн.) глобок (-бка). Древко -сы - кісся (-ся), кіся (-сяти). Источенная -са - скісок (-ска). -са по руке - коса по руці, підтравна коса. -са без крюка - гола коса. Отбивать -су - клепати косу. Направлять -су - мантачити косу. Точить -су - гострити косу. Нашла -са на камень - трапила коса на камінь (Приказка);
    7) (резец) різак, сікач (-ча).
    * * *
    I к`оса
    ( народность) ко́са
    II кос`а III кос`а
    с.-х.
    коса́
    IV кос`а
    геогр.
    коса́, обмі́лина, пере́сип, -у

    Русско-украинский словарь > коса

  • 5 крутой

    1) (круто свитый, сваренный, замешенный) крутий. [Крута пряжа. Крута каша Крутий хліб];
    2) (о горе, береге, скале, лестнице, дороге) крутий, прикрий, (очень) стрімкий, стрімчастий, кручуватий, прикро-крутий; (о повороте) крутий, раптовий. [Такі круті сходи, що насилу вийшла на їх (Київ). Мов серні по стрімких скалах тікать їй довелося (Крим.). Стрімчасті скелі (Тичина). Пішов швидко, деручися кручуватою стежкою вгору (Грінч.). Прошу злізти під гору, бо прикра, та всіх не витягнуть бички (Гнат.). Прикрий берег (Сл. Гр.)]. Дорога делает -той поворот вправо - шлях круто (раптово) повертає праворуч. Уходили сивку -тые горки - був кінь та з'їздився (Приказка);
    3) (тяжёлый) сутужний, прикрий, (о характере) крутий, суворий. -тые обстоятельства - сутужні (прикрі) обставини. У него очень -тые обстоятельства - йому дуже круто, йому дуже сутужно. -той характер, нрав - крута, сувора, (пров.) сукриста вдача. Человек -того характера, нрава - людина крутої вдачі; людина крута. -тая мера - суворий захід. Придётся принять -тые меры - доведеться вжити суворих заходів. -той мороз - лютий мороз.
    * * *
    крути́й; ( обрывистый) стрімки́й, стрімча́стий; (суровый, строгий) суво́рий

    Русско-украинский словарь > крутой

  • 6 мирный

    I. 1) (спокойный, миролюбивый) мирний, сумирний, тихомирний, спокійний, супокійний, упокійний, лагідний, тихий. [Дай-же, боже, щоб ваша спілка була мирна і жила в ладу та в мирі (Н.-Лев.). Початок нового, сумирного розмежування народів (Н. Рада). Брати! Чи всіх ми способів вже брались тихомирних? (Грінч.). Ідилія - це картинка з тихомирного, близького до природи життя (Єфр.). Упокійний (прошедший без войны) рік (Куліш). Не Литва та Україна винні, що їх гарну лагідну спілку розбито (Грінч.)]. В -ное время - за мирних часів, за мирного часу, мирними часами, під мирний час. -ные жители - мирна людність (-ности). -ный народ - мирний народ (-ду). -ный нрав - лагідна (сумирна) вдача. -ные отношения - мирні стосунки (-ків), сумир (-ру), згода, злагода. -ное положение - мирне становище, -ний стан (-ну). На -ном положении - на мирному становищі, (зап.) на стані супокою. -ный сон - тихий (лагідний) сон (р. сну). [Все лагідним сном спочивало (Вороний)]. -ное царствование - мирне царювання;
    2) (мировой) мировий. -ный договор - мирова угода (умова). -ная конференция - мирова конференція. -ные переговоры - мирові пересправи (-прав), перемови (-мов), переговори (-рів). Вести -ные переговоры - провадити мирові пересправи (перемови про мир), трактувати, пактувати, переговорювати про мир з ким. -ные условия - мирові умови. [Парламент ухвалив мирові умови (Н. Рада)].
    II. Мирный (от Миро) - мировий, миряний, мирний.
    * * *
    ми́рний

    Русско-украинский словарь > мирный

  • 7 норов

    1) (обычай) звичай (-чаю). Что город, то -ров - що край, то й звичай; що криниця, то й водиця; всяк молодець на свій взірець; у вас, у Київі, мруть, - до нас ховати не везуть (Приказки);
    2) (характер) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів), (обычно) вдача; срв. Нрав 1. [(Жінка) норовом страшенно непокірна (Куліш). В удови два норови, а в удівця - немає й кінця (Приказка)]. Крут -вом кто - круту (сувору) вдачу має хто; срв. Норовистый. Вести (подводить), подвести кого под свой -ров - натягати, натягти кого на свій копил, підтягати (перегинати), підтягти (перегнути) кого під свій норов. -ров не боров, на убой не откормишь - хоч яка лиха людина, та тобі не скотина: на заріз не відгодуєш. -ров на -ров не приходится - норов на норов не прийдеться;
    3) (у лошади и перен.) норов. [Норов - не хвороба, а тільки хиба деяких коней (Корольов)]. Лошадь с -вом - норовистий кінь. Женщина с -вом - жінка з норовом, норовиста жінка, норівниця (М. Вовч.).
    * * *
    1) но́ров, -у; но́рови, -вів; ( характер) вда́ча

    с \норов вом — з но́ровом

    2) ( обычай) зви́чай, -чаю; но́ров

    что го́род, то \норов в — посл. що край, то й зви́ча́й; що голова́, то й ро́зум; що крини́ця, то й води́ця; що ха́тка, то і́нша га́дка

    Русско-украинский словарь > норов

  • 8 нравиться

    подобатися, (очень редко) любитися, (быть по нраву) бути до вподоби (до сподоби) кому (чиєї), бути уподібним (сподібним) кому, (по душе) бути до мисли, бути гарним кому; (по вкусу) бути до смаку, смакувати кому; см. Нрав 2 (Быть, приходиться по - ву) и Вкус 4 (Быть, приходиться по -су). [Ніхто не вмів-би так, як він, подобатись дівчатам (Самійл.). Їй подобається чорнявий сусід (Коцюб.). Він мені починає подобатись (Коцюб.). А що, хата любиться? (Лебединщ.). Невже оці пісні вам такі гарні? (Звин.). Люди звикли (до картоплі) і тепер вона всім смакує (Наш). Поважна розмова їй смакує (М. Вовч.). Мені життя іще смакує (Стар.-Чернях.)]. -тся ли он вам? - чи він важ подобається? чи він вам до вподоби? чи він вам уподібний? Как вам это -тся? - як вам це подобається? Ему -тся в деревне - йому до вподоби (подобається) на селі (село, жити на селі). Здесь всем -тся - тут усім подобається, тут усім до вподоби, (редко) тут усі прилюбляються. [Париж гарний і усі тут прилюбляються (М. Вовч.)]. Что кому -тся - що кому до вподоби (до смаку), що кому подобається. Больше -ться, чем кто, что - більш(е) подобатися (бути вподібнішим, бути більш(е) до вподоби), ніж хто, ніж що; бути кращим за кого, за що, від кого, від чого. [Довший батіжок цьому хлопчикові вподібніший, ніж короткий (Н.-Лев.). Мені кавун кращий за диню (Харківщ.)]. Перестать -ться (разнравиться) - перестати подобатися, стати не до мисли, розлюбитися. [Незабаром три факультет мені розлюбився (Крим.)]. Не -ться - не подобатися, (быть не по нраву) бути не до вподоби (не до сподоби; бути невподібним (несподібним); (не по вкусу) бути не до смаку, не смакувати. [Йому не подобаються наші горниці (Черкас.)]. Не -тся он мне - не до вподоби (не подобається, невподібний) він мені. Нравящийся - що подобається, (що) до вподоби и т. п., уподібний, сподібний, гарний кому.
    * * *

    Русско-украинский словарь > нравиться

  • 9 нутро

    1) (внутренность) середина, нутро. [Щоби заглянути в нутро яскині (пещеры), він мусів аж приклякнути (Франко)];
    2) (утроба) нутро, утроба; срв. Внутренность 2. [Неначе залізом палили моє нутро (Стор.). Гострий біль прошиб його (Каїна) нутро (Франко). Хліба шматок, соли дрібок (з'їсти), аби в утробі не скиглило (Кониськ.)];
    3) (перен.) нутро. [Горда душа, що нікого не пустить до свого нутра (Франко)]. По -ру - до мисли, до думки, до смаку, до вподоби, до сподоби; срв. Нрав 1 (По -ву). Не по -ру - не до мисли, не до думки, не до смаку, не до вподоби, не до сподоби. [Мабуть йому таке слово не до думки підійшло (Рудан.)].
    * * *
    нутро́

    не по \нутро ру́ [быть] — не по нутру́ (не до шми́ги) [бу́ти]; не до вподо́би (не до мислі) [бути]

    Русско-украинский словарь > нутро

  • 10 огненный

    огненний, огневий, огняний, (в)огнистий, огнястий, полом'яний, палкий, жаркий. -ный шар - огняна куля. -ная волна - огняна хвиля. -ное слово - огневе слово. -ные глаза - огнисті очі. -ный язык - огняний, полом'яний язик. -ный цвет - жаркий, огнистий колір. -ный нрав - палка, огнева вдача.
    * * *
    1) вогне́нний, огне́нний, вогняни́й и вогня́ний, огня́ни́й, огне́вий и огневи́й, огньови́й; ( огнистый) вогни́стий, огни́стий, вогня́стий, огня́стий (цвета огня диал.) жари́стий

    Русско-украинский словарь > огненный

  • 11 отходчивый

    від[од]хідливий. [Він хоч сердитий, та відхідливий. Одхідливе серце. Одхідлива вдача (кроткий, мягкий нрав) у тієї баби була].
    * * *
    відхі́дливий

    Русско-украинский словарь > отходчивый

  • 12 печальный

    смутний, сумний, сумовитий, журний, тужний, жалібний, (чаще в значении постоянного свойства) смутливий, сумливий, журливий, тужливий. [Сумні, сумовиті очі. Смутне обличчя. Журні спогади (спомини). Тужне (тужливе) голосіння. Сумна (тужлива, жалібна) пісня. Сумна (смутна) картина. Журливі тополі (кипариси). Сумовита душа. Сумлива вдача (=печальный нрав)]. -ное событие, происшествие - сумна подія (пригода). -ная попытка (тщетная) - марна спроба. Печально - журно, журливо, сумно, сумовито, смутно, тужно, тужливо, жалібно.
    * * *
    1) сумни́й, печа́льний; (грустный, сокрушающийся) сумови́тий, смутни́й, журли́вий, журни́й, тужли́вий, ту́жний, жальни́й, сумли́вий, журбе́нний, диал. печалови́тий; ( опечаленный) засму́чений, зажу́рений, посмутні́лий, посму́чений, диал. засумо́ваний
    2) (достойный печали, сожаления) сумни́й

    Русско-украинский словарь > печальный

  • 13 пылкий

    1) палкий, палючий, полум'янистий. -кий огонь - палкий, палючий огонь. -кие дрова - полум'янисті дрова;
    2) палкий, запальний, ярий, гарячий, завзятий, огненний, огнистий, огняний, вогнюватий, палений. [Кого-ж до серденька горнути, тулити, кого-ж тим коханням палким напоїти (Рудан.). Виступає вона запальним оборонцем жіночої емансипації (Єфр.). Стар, та яр (Номис). Гарячий чоловік (Грінч.). Він до роботи огненний (Лебед.). Серце огнисте (Куліш). Молодиця вогнювата (Зміїв.)]. -кие слова, чувства - палкі, запальні, гарячі, огненні слова, почуття. [До слів палких кохання ти схилялась (Грінч.). Найкращі пориви, гарячі почуття розсікли ми ножем холодним міркування (Самійл.)]. -кое воображение - палка уява. -кий нрав, темперамент - палка, гаряча, запальна вдача. Человек -кого темперамента - людина палка, запальна на вдачу, палкої, запальної, огненної вдачі, темпераменту.
    * * *
    1) ( страстный) палки́й; ( горячий) гаря́чий; ( с пылом) запальни́й, завзя́тий, завзяту́щий
    2) ( быстро воспламеняющийся), диал. полум'яни́стий

    Русско-украинский словарь > пылкий

  • 14 укрощать

    несов.; сов. - укрот`ить
    прибо́ркувати, прибо́ркати; (унимать, подавлять) угамо́вувати, угамува́ти, уговтува́ти, уго́втати, уко́ськувати, уко́ськати; ( нрав) упоко́рювати, упоко́рити

    Русско-украинский словарь > укрощать

  • 15 характер

    1) хара́ктер, -у
    2) ( нрав человека) вда́ча, хара́ктер, нату́ра, прита́ма

    твёрдый \характер — тверда́ вда́ча, тверди́й хара́ктер

    челове́к с — хара́ктером люди́на з хара́ктером

    Русско-украинский словарь > характер

  • 16 Непримирительный

    непримирний; непримирливий, незгодливий; срв. Примирительный. -ный нрав - непримирлива вдача.

    Русско-украинский словарь > Непримирительный

  • 17 щапство

    щáпство [1.] припъстрéнье, [2.] албо чѧ́чка. злат ооус[т] нрав. бéсѣд матѳей, к̃а.

    Лексис, Сирѣчь реченїя, Въкратъцѣ събранъны и из словенскаго языка на простый рускій діалектъ истолъкованы > щапство

  • 18 Пролеєв, Сергій Вікторович

    Пролеєв, Сергій Вікторович (1959, Київ) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1984). Канд. філософських наук (1990) С. т. наук, співр. Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Директор Міжнародних літніх філософських шкіл (1998 - 2001). Од 1998 р. - президент Українського філософського фонду, найбільшого в країні громадського об'єднання філософів. Працює в галузі соціальної та екзистенційної філософії, історії західної філософії. Автор близько 70 наукових праць.
    [br]
    Осн. тв.: "Духовність і буття людини" (1992); "Середньовічна філософія у конспективному викладі" (1994); "Енциклопедія пороків" (1996); "Енциклопедія нравів" (2001); "Історія античної філософії" (2001).

    Філософський енциклопедичний словник > Пролеєв, Сергій Вікторович

См. также в других словарях:

  • нрав — нрав, а …   Русский орфографический словарь

  • нрав — нрав/ …   Морфемно-орфографический словарь

  • НРАВ — муж. вообще, одна половина или одно из двух основных свойств духа человека: Ум и нрав слитно образуют Дух (душу, в высшем ·знач.); ко нраву относятся, как понятию подчинения: воля, любовь, милосердие, страсти и пр., а к уму: разум, рассудок,… …   Толковый словарь Даля

  • нрав — См. обычай, характер крутого нрава, прийтись по нраву, упадок нравов... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. нрав обычай, характер; ндрав, основные черты, норов, склад, уклад,… …   Словарь синонимов

  • НРАВ — НРАВ, нрава, муж. 1. Характер, душевный уклад, совокупность психических свойств. Кроткий нрав. Крутой нрав. «Катя… с детских лет поражала всех своей даровитостью, но нрава была непокорного, капризного.» А.Тургенев. 2. только мн. Обычаи,… …   Толковый словарь Ушакова

  • нрав — сущ., м., употр. сравн. часто Морфология: (нет) чего? нрава, чему? нраву, (вижу) что? нрав, чем? нравом, о чём? о нраве; мн. что? нравы, (нет) чего? нравов, чему? нравам, (вижу) что? нравы, чем? нравами, о чём? о нравах 1. Нравом называют… …   Толковый словарь Дмитриева

  • НРАВ — НРАВ, а, муж. 1. То же, что характер (в 1 знач.). Добрый н. Крутой н. 2. мн. Обычай, уклад общественной жизни. Старинные нравы. • По нраву что кому, чаще с отриц. (разг.) нравится, по душе, по вкусу. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю.… …   Толковый словарь Ожегова

  • Нрав — м. 1. Совокупность душевных, психических свойств; характер. 2. Строптивый, упрямый характер; норов (о человеке). 3. Повадки, поведение (о животном). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • нрав — 1. Психический склад, характер. Адский (разг.), ангельский, безропотный, беспокойный, бешеный, благородный, бойкий, буйный, веселый, вздорный, взрывчатый, властный, вспыльчивый, гордый, горячий, двуличный, деспотический, дикий, добродушный,… …   Словарь эпитетов

  • нрав — а; м. 1. Совокупность душевных, психических свойств; характер. Крутой н. Добрый, весёлый н. Она была нрава тихого и скромного. // Строптивый, упрямый характер; норов. Показывать свой н. Она сама страдала от своего нрава. / О повадках, поведении… …   Энциклопедический словарь

  • нрав — и в просторечии ндрав …   Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»