-
1 заходить
захаживать, зайти1) (к кому, куда) заходити, заходжати (= захаживать), зайти, доходити, доходжати, уступати, уступити, (навещать) вітати и завітувати, завітати, (часто) вчащати до кого, куди. [Я частенько туди дохожаю (Крим.). На повороті я вступлю до склепу (Берд.). Доходили молодиці навідати (М. Вовч.)]. -дить на короткое время - забігати, забігти до кого, до чого. -ти по дороге к кому - зайти по дорозі, завернути до кого. -ти неприятелю в тыл - зайти в тил ворогові;2) (за что скрываться) заходити, зайти, заступати, заступити за що, (о солнце) заходити, зайти, сідати, сісти, спочивати (в н. вр. в смысле прош. вр.) спочити; лягати, лягти. [За горою сонечко сідає (Шевч.)]. Солнце уже -шло - сонце вже спочиває или спочило;3) (как далеко) сягати, сягнути. [Бажання їхні далеко сягають];4) (о болезнях, вещах) заходити, зайти, (по)трапляти, потрапити. [Ця річ потрапила до нас із Азії (Крим.)];5) -йти (из чужого края забресть) - заблукати. [Заблукав до нас із чужого краю];6) (начать ходить) почати ходити, заходити. Он -дил взад и вперёд - він почав ходити сюди й туди;7) (расшевелиться) розходитися;8) (о речи, разговоре) заходити, зайти, заводитися, завестися про що, (коснуться) торкнутися чого. [Мова зайшла (завелася) про щось. Розмова торкнулася наших відносин (Крим.)]. Зашедший - що зайшов; (прил.) зайшлий, захожий, зайдений, примандрований.* * *I( начать ходить) заходи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (о волнах, тучах) розходи́тися, -хо́диться; ( начать слоняться) затиня́тисяII несов.; сов. - зайт`изахо́дити, зайти́, -йду́, -йдеш; (часто ходить куда-л., к кому-л.) унаджуватися, -джуюся, -джуєшся, уна́дитися, -джуся, -дишся; (забираться куда-л.) забива́тися, забитися, -б'ю́ся, -б'є́шся; ( за что) заступа́ти, заступи́ти, -ступлю́, -сту́пиш; ( возникать - о разговоре) здійма́тися, здійня́тися (здійметься), зніма́тися, зня́тися (зні́меться) -
2 наносить
(несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].II. Наносить, нанести и нанесть -1) см. I. Наносить;2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -1) см. подI. Наносить:2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;3) занесений, позаношений;4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;5) зазначений, позазначуваний;6) накиданий, понакид(ув)аний;7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;8) набитий, підбитий.* * *I сов. см. нанашивать II несов.; сов. - нанест`и1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти\наносить ть, \наносить ти́ визи́т — роби́ти, зроби́ти (нано́сити, нанести́) візи́т
\наносить ть, \наносить ти́ оскорбле́ние кому́ — обража́ти, обра́зити кого́; завдава́ти, завда́ти обра́зи кому́; заподі́ювати, заподіяти (чини́ти и учиня́ти, учини́ти) обра́зу кому́
\наносить ть, \наносить ти́ пораже́ние кому́ — завдава́ти, завда́ти пора́зки кому́
\наносить ть, \наносить ти́ ра́ну кому́ — ра́нити, пора́нити кого́, заподіювати, заподі́яти (роби́ти, зроби́ти) ра́ну кому́
-
3 перебегать
I. перебежать1) (откуда куда) перебігати, перебігти, (гал.) перебігнути, (о мног.) поперебігати (звідки куди). [Голодний поле перебіжить, а голий - три]. -жать дорогу кому - перебігти дорогу кому, перебігти кого. [Перебіг їх заєць];2) (к неприятелю) передаватися, передатися кому и до кого, перекидатися, перекинутися, (о мног.) попередаватися, поперекидатися до кого;3) кого - випереджати, випередити, перебігати, перебігти, переганяти, перегнати кого, (о мног.) повипереджати, поперебігати и т. д. Срв. Обгонять 2.II. 1) оббігати, вибігати. [Вибігав скрізь - ніде нема];2) кого - перебігати кого.* * *несов.; сов. - перебеж`ать1) перебіга́ти, перебі́гти, поперебіга́ти2) см. перемётываться II 2) -
4 поражение
1) побиття, поразка, побій (-бою), побиванка. [Битва скінчилась повним побиттям римської армії (Павлик)]. Нанести неприятелю -ние - побити ворога, завдати побою, поразки ворогові. Потерпеть -ние - зазнати побиття, поразки, побою;2) мед. - ураження, увередження, ушкодження, (частичное) надвередження, ураза. Частичное или полное -ние нервных центров - часткове або повне враження, увередження, ушкодження нервових центрів;3) (громом) забиття (громом);4) (чувством) ураження.* * *1) ( действие) ура́ження, уража́ння; влу́чення, влуча́ння2) ( разгром противника) пора́зка3) ( болезненное изменение в ткани) мед., биол. ура́ження4) юр. пора́ження, пора́зка\поражение прав (в права́х) — пора́ження прав (в права́х), позба́влення прав
-
5 предавать
предать1) см. Передавать;2) віддавати, віддати; срв. Отдавать, Предоставлять, Подвергать. -вать суду кого-л. - ставити (поставити) на суд кого, віддавати (віддати) до суду (під суд) кого. [Стережіться-ж людей, бо вони ставитимуть вас на суд (Єв.)]. -вать забвению что-л. - пускати (пустити) в непам'ять (у запомин) що. [Все те пускають наші земляки в непам'ять (Куліш)]. -вать огню что-л. - спускати (спустити) на пожар що, пускати, пустити за димом що. -вать смерти, мукам, казни кого-л. - віддавати (віддати), завдавати (завдати) на смерть, на муки, на страту кого. -дать смертной казни кого - на смертну кару завдати кого, стратити кого. -дать кого смертной казни через повешение - на горлі (и на горло) скарати, покарати кого. -даю себя на суд и волю вашу - віддаю себе (здаюся, спускаюся) на суд і волю вашу. -дать себя воле божией - здатися на бога, здатися, спуститися на волю (ласку) божу. -дать кого проклятию - клятьбу (прокляття) покласти на кого, проклясти кого. -дать себя на жертву - віддати себе на жертву. -дать богу дух - богові душу (дух) віддати. [А сам припав к сирій землі, віддав богу дух (Пісня)]. -дать тело земле - сховати в сиру землю кого;3) видавати, видати, зраджувати, зрадити кого, що, (признанием) виказувати, виказати на кого и кого. Он -дал нас неприятелю - він видав нас ворогові. Преданный -1) переданий;2) відданий, завданий и т. д.;3) виданий, зраджений, виказаний;4) см. Проданный.* * *несов.; сов. - пред`ать1) віддава́ти, відда́ти\предавать земле́ кого́ — похова́ти (похорони́ти) кого́
\предавать ка́зни — стра́чувати, стра́тити, кара́ти, покара́ти (скара́ти) на сме́рть (сме́ртю; на го́рло)
\предавать огню́ — и
мечу́ — зни́щувати, зни́щити вогне́м (огне́м) і мече́м, віддава́ти, відда́ти на зни́щення вогне́м (огне́м) і мече́м
\предавать на посмея́ние — виставля́ти, ви́ставити на по́сміх (на сміх, на глум)
\предавать прокля́тию — проклина́ти, проклясти́, несов. клясти́
\предавать суду́ — віддава́ти, відда́ти під суд (до су́ду)
См. также в других словарях:
Строить золотой мост отступающему неприятелю — Книжн. Устар. Создавать благоприятные условия для беспрепятственного отступления неприятеля. БМС 1998, 388 … Большой словарь русских поговорок
Кутузов, Михаил Илларионович — князь Михаил Илларионович Кутузов (Голенищев Кутузов Смоленский), 40 й генерал фельдмаршал. Князь Михаил Илларионович Голенищев Кутузов [Голенищевы Кутузовы произошли от выехавшего в Россию к великому князю Александру Невскому из Германии… … Большая биографическая энциклопедия
Ломоносов, Михаил Васильевич — — ученый и писатель, действительный член Российской Академии Наук, профессор химии С. Петербургского университета; родился в дер. Денисовке, Архангельской губ., 8 ноября 1711 г., скончался в С. Петербурге 4 апреля 1765 года. В настоящее… … Большая биографическая энциклопедия
Барклай-де-Толли, князь Михаил Богданович — генерал фельдмаршал и военный министр; род. в 1761 г., ум.14 мая 1818 г. Он происходил из древнего шотландского рода Barclay of Tolly, многие из представителей которого приобрели себе известность в истории как ученые и поэты. Один из Барклаев был … Большая биографическая энциклопедия
Ростопчин, граф Феодор Васильевич — — обер камергер, Главнокомандующий Москвы в 1812—1814 гг., член Государственного Совета. Род Ростопчиных родоначальником своим считает прямого потомка великого монгольского завоевателя Чингисхана — Бориса Давидовича Ростопчу,… … Большая биографическая энциклопедия
Александр II (часть 2, I-VII) — ЧАСТЬ ВТОРАЯ. Император Александр II (1855—1881). I. Война (1855). Высочайший манифест возвестил России о кончине Императора Николая и о воцарении его преемника. В этом первом акте своего царствования молодой Государь принимал пред лицом… … Большая биографическая энциклопедия
КАСТРА — • Castra. До нас дошли два описания римского лагеря, относящиеся к совершенно разным временам: одно принадлежит Полибию и относится ко времени Пунических войн, следовательно, к эпохе, имевшей вообще важное значение для развития… … Реальный словарь классических древностей
Фортификация* — военная наука об искусственных закрытиях и преградах, усиливающих расположение наших войск во время боя и называемых поэтому фортификационными постройками (от слова fortifier укреплять, усиливать). Предмет Ф. составляет исследование свойств,… … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
Фортификация — военная наука об искусственных закрытиях и преградах, усиливающих расположение наших войск во время боя и называемых поэтому фортификационными постройками (от слова fortifier укреплять, усиливать). Предмет Ф. составляет исследование свойств,… … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
Фортификация — При написании этой статьи использовался материал из Энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона (1890 1907). Данные в этой статье приведены по состоянию на конец XIX века (требуется перевод в современные единицы измерения). Вы можете помочь … Википедия
Международная конференция Крепости и замки Балтийского моря — Motte and bailey Фортификация военная наука об искусственных закрытиях и преградах, усиливающих расположение войск во время боя и называемых поэтому фортификационными постройками (от фр. fortifier укреплять, усиливать) … Википедия
