-
1 непочатий
untouched, entire, unbroken, not begunнепочатий край — abundance (of), very much, lots (of), heaps (of), a host, a wealth, plenty
-
2 непочатий
неначатый, непочатый; ( целый - о пище) нетронутый -
3 непочатый
непочатий, нерозпочатий, непочинаний. [Почувши душею в простому і невченому слові селян свіжу силу, мов непочату воду (Куліш). На селі праці для партійця непочатий край (Головко)].* * *непоча́тий\непочатыйый край (у́гол) чего́ — перен. непоча́тий край (куто́к) чого́
\непочатыйый родни́к (исто́чник) — перен. невиче́рпне джерело́
-
4 Неначатый
непочатий, непочинаний. -
5 untapped
adj1) непідсочений (про дерево)2) непочатий (про бочку)3) незайманий, невикористаний* * *a1) непідсоченний ( про дерево)2) непочатий ( про бочонок)3) незайманий, невикористаний -
6 entire
1. n1) повнота; всеосяжний характер2) ціле3) с.г. некастрована тварина, жеребець2. adj1) повний, цілий, весь2) суцільний, одним шматком; незайманий, непочатий3) безперервний4) чистий, без домішок; однорідний5) некастрований (про тварину)6) чесний; морально чистий; непорочний7) вірний, відданий8) відвертий, щирий9) нестомлений; свіжий, із свіжими силами* * *I n1) повнота, всеосяжний характер; ціле2) c-г. невихолощена тварина, жеребецьII a1) повний, цілий, весь2) цілий, неушкоджений; неторканий3) цільний, з одного шматка4) чистий, без домішків; однорідний5) невихолощений ( про тварину)6) icт. чистий; незайманий, непорочний -
7 unbegun
adj1) ще не початий2) що не має початку; одвічний; що існує вічно* * *[ˌenbi`gen]a1) (ще) непочатий2) що не має початку, що існує вічно, споконвічний -
8 untouched
adj1) неторкнутий, незайманий; непочатий2) незворушений, байдужий3) неперевершений, недосягнутий* * *a1) незайманийhe published the full and untouched text of his diary — він опублікував повний текст свого щоденника без всяких купюр
2) незачеплений, байдужий3) неперевершений, недосягнутий -
9 unbegun
[ˌenbi`gen]a1) (ще) непочатий2) що не має початку, що існує вічно, споконвічний -
10 untapped
-
11 нетронутый
неторкнутий, неторканий, недіткнений, (незадетый) незачеплений, (несдвинутый, недвижный, непотревоженный) непорушений, (диал. нерушений), незрушений, непорушний, нерушний, нерушимий, (неначатый, непочатый, девственный) непочатий, (часто: девственный) незайманий, (о земле ещё) цілинний, ціликовий. [Послана на кушетці й неторкана постіль особливо ріже око (Коцюб.). На Дніпрі ще лід нерушений лежить (Київщ.). Земля несіяна, незрушена плугами (Черняв.). Все (в кімнаті) було ціле й непорушне (Ор. Левиц.). Межа стоїть нерушною трохи не двадцять літ (Кониськ.). Сю осінь довго лист нерушимий стоїть (Борз.). Широкий, необмежений, незайманий степ (Коцюб.). Жде давно її незаймана тарілка (М. Рильськ.)]. -тый морозом - неторкнутий (неприбитий) морозом, неприморожений. -тая душа - незаймана (невинна) душа.* * *1) нето́рканий, нето́ркнутий, неза́йманий; ( неначатый) непоча́тий; ( не сдвинутый с места) непору́шений, незру́шений; диал. нети́каний2) (перен.: девственный) неза́йманий\нетронутыйая земля́ — неза́ймана земля́, неза́йманщина
См. также в других словарях:
непочатий — а, е. 1) Якого не починали, до якого не доторкувалися, не бралися. 2) перен. Морально чистий, непорочний. 3) перен. Якого є надміру, у великій кількості. Непочатий край … Український тлумачний словник
непочатий — прикметник … Орфографічний словник української мови
непочатість — тості, ж. Абстр. ім. до непочатий … Український тлумачний словник
штука — I и, ж. 1) Окремий предмет із загалу однорідних, який беруть за одиницю рахунку (перев. в поєднанні зі словами на позначення кількості). •• На шту/ки по одному предмету. 2) заст. Частина чого небудь, що є сама по собі окремою цілою річчю,… … Український тлумачний словник
незайманий — I (якого ніхто не брав, не використовував, до якого ніхто не приступав тощо), неторканий, неторкнутий, недоторканий, нерушений; непочатий, нерозпочатий (якого не починали, до якого ще не бралися); цілий (який зберігся, залишився) II ▶ див. глухий … Словник синонімів української мови
сувій — I (смуга полотна, паперу тощо, згорнена трубкою), рулон, згорток, згортка, постав, звій; штука (непочатий сувій тканини для продажу) Пор. відріз II ▶ див. відріз, пакунок … Словник синонімів української мови
штука — 1 іменник жіночого роду одиниця рахунку; шматок; непочатий сувій матерії; взагалі яка небудь річ, явище, обставина; витівка розм. штука 2 іменник жіночого роду мистецтво діал … Орфографічний словник української мови
штука — кы, ж. Ол. 1. Міра пряжі. 2. Уміння створювати твори високої якості і естетичної вартості в різних областях мистецтва, культури; мистецтво. 3. Окремий предмет з числа однорідних; непочатий сувій матерії певної довжини, який дається для продажу. 4 … Словник лемківскої говірки
