-
1 неогегельянство
НЕОГЕГЕЛЬЯНСТВО - напрям філософії кін. XIX - XX ст., якому притаманне прагнення створити цілісний світогляд на засадах нової інтерпретації філософії Гегеля. Першопочатково Н. виникло серед прихильників вивчення філософії Гегеля, які намагалися поєднати гегельянство з нововиниклими філософськими течіями. Н. у Великій Британії (Е. Керд, Дж. Керд, Бредлі, Бозанкет, Мак-Таггарт, Коллінгвуд), протиставляючи свій підхід англ. позитивізму, спрямувало свої пошуки від крайнощів абсолютного ідеалізму до обґрунтування прав індивідуальності у персоналізмі; діалектичний метод Гегеля інтерпретувався крізь призму поняття ступенів людського досвіду, репрезентованих у "Феноменології духу". В США під впливом англ. Н. розвиток основних філософських ідей відбувався у напрямі до персоналізму (Боун, Ройс). Основні події розвитку Н. в Італії розгорталися у царині протиборства ідей лібералізму (Кроче) та тоталітаризму (Джентиле) навколо гегелівської концепції держави. У Німеччині Н. сформувалося під впливом Марбурзької (Коген, Наторп, Кассирер) та Баденської (Віндельбанд, Риккерт) шкіл неокантіанства, почасти під впливом філософії Дильтея. Проте у Німеччині Н. не набуло цілісності, а створило лише загальне філософське тло для дослідження низки проблем. Кронер реінтерпретував гегелівський дух через поняття душі, запозичене з філософії життя. Глокнер поглибив ірраціоналістичні моменти в теорії пізнання. Кон, Ліберт, Марк зосередилися на проблемах діалектичного методу. Н. у Франції (Валь, Кожев, Іпполіт) у його ірраціоналістичній та індивідуалістичній версіях було дотичним до зародження екзистенціалізму.Я. Любивий -
2 неогегельянство
-а; филос. -
3 неогегельянство
Diplomatic term: Neo-Hegelianism -
4 неогегельянство
nsociol. Neohegelianismus -
5 неогегельянство
филос. неогегелья́нство -
6 неогегельянство
-
7 неогегельянство
neohegelianism; uusheegellus; uushegelianism -
8 Neo-Hegelianism
-
9 Neo-Hegelianism
nнеогегельянство; философское направление, способствовавшее развитию феноменологии.* * *сущ.неогегельянство; философское направление, способствовавшее развитию феноменологии. -
10 neohegelismo
m филос. -
11 neohegelismo
neohegelismo m filos неогегельянство -
12 neohegelismo
-
13 Neo-Hegelianism
Дипломатический термин: неогегельянство -
14 Neohegelianismus
сущ.социол. неогегельянство -
15 neohegelianizmus
fil. неогегельянство -
16 újhegelianizmus
fil. неогегельянство, младогегельянство -
17 neo-hegelianism
n филос. -
18 neohegelçilik
Iсущ. неогегельянство (одно из течений современной зарубежной философии, базирующееся на учении Гегеля)IIприл. неогегельянский (относящийся к неогегельянству) -
19 Коллінгвуд, Робін Джордж
Коллінгвуд, Робін Джордж (1889, Картвел-Фел - 1943) - англ. філософ, історик, археолог; фахівець зі стародавньої історії Британії, автор праць з релігієзнавства, політики, естетики. Загальним спрямуванням його філософії є неогегельянство. Навчався вдома, потім у чоловічій школі-пансіонаті у Регбі, пізніше - в Оксфордському ун-ті. В 1913 р. самостійно здійснив археологічні розкопки римського форту в Емблсайді; в цей же період отримує вчений ступінь і публікує переклад книги Бенедетто Кроче "Філософія Дж. Віко". Од 1935 р. обіймає посаду професора-завідувача кафедри метафізичної філософії в Оксфордському ун-ті. Зазнав протилежних впливів: спекулятивних філософів (Платон, Віко, Гегель, Кроче, Джентиле) - з одного боку, емпіриків та сенсуалістів (Бекон, Локк, Г'юм) - з другого С. правою свого життя вважав зближення філософії та історії. Використовує філософсько-історичний доробок Гегеля, проте відкидає його тлумачення Духа як абсолютної ідеї, своєрідного всеохопного Логосу, вічної ідеальної основи універсуму. Визнаючи автономність власне історичного пізнання, К. водночас фіксував його певну обмеженість, що виявляється у тенденції підходити до минулого в його чистому вигляді як такого, що існує окремо від суб'єкта історичної дії та пізнання. З'ясування цієї обставини дає змогу, гадав він, усвідомити те, що говорити про суще поза духом немає жодних підстав, оскільки будь-який предмет пізнання є продуктом конструктивної діяльності людини як істоти передусім мислячої, духовної. Дух тлумачиться К. як самодостатній процес творчого мислення. Погляди К. на сутність і функції філософії зазнали певної еволюції, що найбільш виразно виявляється при порівнянні двох його основних праць, присвячених цьому питанню - "Начерку філософського методу" та "Начерку метафізики". Якщо у першій праці філософія розглядається як спосіб систематизації різноманітного змісту людського знання, то у другій головна функція філософії вбачається у з'ясуванні абсолютних передумов людського мислення та форм їх виявлення у різні періоди історії. К. намагався розробити версію "метафізики без онтології" як історичної науки про найглибинніші підвалини наукового мислення, зміна котрих приводить до серйозних, тектонічного штибу зрушень у суспільстві. Зокрема, кризу техногенної європейської культури К. трактував як результат відмови від її головної засади - віри у розум. Ідеї К. вплинули в подальшому на процес поступового відродження метафізики у західноєвропейській філософії.[br]Осн. тв.: "Начерк філософського методу" (1933); "Основи мистецтва" (1938); "Автобіографія" (1939); "Начерк метафізики" (1940); "Новий Левіафан" (1942); "Ідея історії" (не була завершена, опублікована посмертно, в 1946).Філософський енциклопедичний словник > Коллінгвуд, Робін Джордж
-
20 соціологія знання
СОЦІОЛОГІЯ ЗНАННЯ - соціально-філософська концепція (дисципліна), що досліджує співвідношення знання і суспільства, соціальну зумовленість знання. З різних інтерпретацій понять "знання", "суспільство" і "відношення" філософськими течіями виникають різні варіанти С. з. Так, суспільство тлумачать як історичні епохи, класи, покоління, соціальні фактори, соціальне буття, соціальні структури, а знання - як знання взагалі, наукове знання, ідеологію, світогляд, категорії, цінності, ідеї. Порізному інтерпретується і відношення знання та суспільства - як жорстка чи послаблена детермінація, функціональний зв'язок, гармонія стилів, зв'язок частини і цілого та ін. Основні проблеми С. з.: дослідження характеру відношень між знанням і соціальним буттям, соціальними структурами і категоріями мислення; ролі цінностей у пізнанні, співвідношення знання і його соціальних носіїв, істинності і соціальної зумовленості знання та ін. С. з. виникла в 30-х рр. XX ст. Її засновники - Маннгейм ("Проблема соціології знання" 1925; "Ідеологія та утопія", 1929) і Шелер ("Форми знання і суспільство", 1926). її джерела - марксистське вчення про базис і надбудову, клас та ідеологію, дослідження Дюркгейма соціальної зумовленості категорій первісного мислення М. аннгейм і Шелер дещо конкретизували проблематику соціальної зумовленості знання, перевели її з ідеологічної в більш наукову площину. В 50-х рр. XX ст. виникає кантіанський варіант С. з. (Шелтинг, Штарк), що розвинув ідеї Вебера про зумовленість наукового знання цінностями. В цей же час формується "критична теорія" Франкфуртської школи, яка на запереченні концепції Маннгейма розбудовує свій варіант соціальної зумовленості знання, в якому поєднує неогегельянство і марксизм (Лукач). У 70-х рр. XX ст. формується феноменологічний підхід до С. з. (Шюц, Бергер, Лукман), що зосереджується на дослідженні конституювання соціальної реальності (сфери соціальних смислів) різними соціальними групами. До проблематики С. з. близька також історична школа філософії науки (Кун, Феєрабенд), яка розглядає розвиток науки в соціальному контексті. Інтенція С. з. - розвінчання автономності знання (істини, розуму), утвердження залежності його від позагносеологічних чинників. У цьому плані вона - одне з джерел філософії постмодерну. С. з. не є суто соціологічною дисципліною. Спроби надати їй емпіричної інтерпретації не мали значних успіхів О. станнім часом спостерігається спад інтересу до її проблем.Є. Причепій
См. также в других словарях:
неогегельянство — неогегельянство … Орфографический словарь-справочник
НЕОГЕГЕЛЬЯНСТВО — неоднородное филос. движение, получившее, особенно с нач. 20 в., распространение в Германии, Франции, Англии, Голландии, Италии. В Германии «обновление гегельянства» (В. Виндельбанд) происходит в нач. 20 в. как часть общего движения неоидеализма … Философская энциклопедия
НЕОГЕГЕЛЬЯНСТВО — течение в философии к. 19 20 в., для к рого характерно стремление к созданию целостного монистич. мировоззрения на основе обновленной интерпретации философии Гегеля, гл. обр. его диалектич. метода и учения о духе. Н. получило… … Энциклопедия культурологии
НЕОГЕГЕЛЬЯНСТВО — НЕОГЕГЕЛЬЯНСТВО, разнородное течение в философии конца 19 1 й трети 20 вв., для которого характерно стремление к созданию целостного мировоззрения на основе возрождения учения Г.В.Ф. Гегеля. В центре неогегельянства проблемы философии истории и… … Современная энциклопедия
НЕОГЕГЕЛЬЯНСТВО — разнородное течение в философии кон. 19 1 й трети 20 вв., для которого характерно стремление к созданию целостного мировоззрения на основе возрождения учения Г. В. Ф. Гегеля. В центре неогегельянства проблемы философии истории и культуры,… … Большой Энциклопедический словарь
НЕОГЕГЕЛЬЯНСТВО — англ. Neo Hegelianism; нем. Neohegelianismus. Философское направление конца XIX начала XX вв., характеризующееся стремлением к созданию целостного мировоззрения на основе развития учения Г. В. Ф. Гегеля, понимаемого в духе философии жизни.… … Энциклопедия социологии
неогегельянство — разнородное течение в философии конца XIX первой трети XX вв., для которого характерно стремление к созданию целостного мировоззрения на основе возрождения учения Г. В. Ф. Гегеля. В центре неогегельянства проблемы философии истории и культуры,… … Энциклопедический словарь
НЕОГЕГЕЛЬЯНСТВО — течение в западной (преимущественно европейской) философии конца XIX XX веков, для которого характерно стремление к созданию монистического мировоззрения на основе обновленной интерпретации диалектического метода и учения о духе Гегеля. Получило… … Современная западная философия. Энциклопедический словарь
Неогегельянство — течение идеалистической философии конца 19 1 й трети 20 вв., для которого характерно стремление к созданию целостного мировоззрения на основе обновленной интерпретации философии Г. Гегеля. Н. получило распространение почти во всех странах … Большая советская энциклопедия
НЕОГЕГЕЛЬЯНСТВО — ряд течений в бурж. философии гл. обр. конца 19 1 й трети 20 вв., для к рых характерна тенденция к созданию монистич. мировоззрения на основе обновленной в духе иррационализма интерпретации философии Гегеля. Наиболее значит. представители H., y к … Советская историческая энциклопедия
Неогегельянство — ср. Одно из течений в философии, стремившееся к созданию целостного мировоззрения на основе обновления философии Гегеля. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
