-
1 незадоволення
-
2 незадоволення
-
3 незадоволення
неудовольствие, недовольство; неудовлетворение, неудовлетворённость -
4 незадоволення
nezadowołenńaс. -
5 незадоволення
უკმაყოფილება -
6 народне незадоволення
Українсько-англійський юридичний словник > народне незадоволення
-
7 широке народне незадоволення
Українсько-англійський юридичний словник > широке народне незадоволення
-
8 неудовольствие
незадоволення, невдоволення; срв. Недовольство. [Обурилась і виявила йому своє незадоволення (Коцюб.). В його голосі Марко почув нотку чи то невдоволення, чи то роздратування (Грінч.)]. С -ствием - з незадоволенням, з невдоволенням, незадоволено, невдоволено, (обычно передаётся конструкцией с прлг. незадоволений, невдоволений). К великому (моему) -ствию - (мені) на превеликий жаль, на велике моє незадоволення. Возбуждать, возбудить -ствие чьё - викликати, викликати незадоволення (невдоволення) чиє. Иметь -ствие на кого - бути незадоволеним (невдоволеним) з кого и ким, (нарекать) ремствувати, (диал.) мати ремсть (зуб: храп) на кого. [Він на мене ремсть має та через те й коня не дав до міста (Канівщ.)]. Навлекать, навлечь на себя -ствие чьё - стягати, стягти на себе незадоволення чиє (диал. жалі чиї), викликати, викликати до себе незадоволення (невдоволення) чиє. Подавать, подать повод кому к -ствию - давати, дати привід кому до незадоволення (до невдоволення, до жалів), спричинюватися, спричинитися до чийого незадоволення (невдоволення), призводити, призвести кого до незадоволення (до невдоволення).* * *1) незадово́лення, невдово́лення2) ( неприятность) неприє́мність, -ності; ( недоразумение) непорозумі́ння -
9 неудовлетворённость
незадоволення, невдоволення (-ння), незадоволеність, невдоволеність (-ности) (з кого, з чого и ким, чим); срв. Недовольство. [Незадоволення із минулого (Крим.). Незадоволення дійсністю (М. Зеров). Він нудився, почував невдоволення (Леонт.)].* * *1) незадово́леність, -ності, невдово́леність2) ( чувство неудовлетворённости) незадово́лення, невдово́лення -
10 недовольство
незадоволення, невдоволення (з кого и ким, з чого и чим). [Незадоволення дійсністю (Рада). В його голосі Марко почув якусь нотку невдоволення (Грінч.)]. С -ством - з незадоволенням; см. ещё Недовольно 1.* * *незадово́лення, невдово́ленняс \недовольство вом — з незадово́ленням, незадово́лено, невдово́лено
-
11 displeasure
n1) незадоволення, невдоволення, незадовільність; прикрість2) неприємність; образа* * *nневдоволення; невдоволеність; незадоволення -
12 dissatisfaction
nневдоволеність, невдоволення, незадоволення* * *nневдоволеність; невдоволення; незадоволення -
13 неблаговоление
1 (нерасположение) неласка, неприхильність (-ности), неприхилля (-лля) до кого; (неприязнь) неприязнь (-ни) до кого. Питать -ние к кому - почувати неприязнь до кого, не любити кого;2) (неудовольствие) незадоволення з кого, з чого и ким, чим. Выразить кому своё -ние - виявити (виказати, словами: висловити) кому своє незадоволення.* * *неприхи́льність, -ності недобрози́чливість, -вості, нела́ска, неласка́вість; ( неприязнь) непри́язнь, -ні -
14 appeal bond
зобов'язання апелянта сплатити збитки в разі незадоволення апеляції; зобов'язання відшкодувати зроблені супротивною стороною видатки по апеляції -
15 dissatisfaction
невдоволення; незадоволення -
16 popular dissatisfaction
-
17 widespread
= wide-spreadпоширений, масовий; широкий -
18 бурчання
-
19 затаєний
secret, concealed, repressed; (про злість, незадоволення) smouldering -
20 претензія
жclaim; ( безпідставна) pretension; ( скарга) complaint; ( незадоволення) grudgeбути в претензії — to have a grudge against smb.
мати претензію — to lay claim (to), to claim, to have a claim (on)
без претензій — unpretendingly, unpretentiously
См. также в других словарях:
незадоволення — (почуття і стан незадоволеної людини), невдоволення, недогода; прикрість, прикрощі; роздратування, роздратовання (гостре незадоволення зі злістю) … Словник синонімів української мови
незадоволення — я, с. Почуття і стан невдоволення ким , чим небудь … Український тлумачний словник
незадоволення — [неизадово/леин :а] н :а … Орфоепічний словник української мови
незадоволення — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
кат — I а, ч. 1) Той, хто здійснює смертні вироки або тілесне покарання, бере на тортури. 2) перен. Той, хто тиранить, убиває, мучить; мучитель, недолюдок. 3) лайл. Біс, чорт. •• В ка/та ; Кат би його/ (її/, їх і т. ін.) взяв , лайл. уживається для… … Український тлумачний словник
незадоволений — а, е. Який відчуває незадоволення ким , чим небудь. || Який виражає незадоволення … Український тлумачний словник
бач — 1) (у знач. виг. ужив. для вияву здивування, захоплення, докору, незадоволення тощо), ба, ач, ич, диви(сь) (ти), ти ба, чи (ти) ба, чи (ти) бач, ось, еч 2) (част. ужив. для вираження здивування, незадоволення тощо), ба, ач, ич, овва … Словник синонімів української мови
а — I невідм., с. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука а . II 1. спол. протиставний. 1) Поєднує речення, протиставлені змістом одне одному; значенням близький до але, проте, навпаки; із част. не (сполучення не ..., а або а … Український тлумачний словник
ай — I виг. 1) Виражає біль, переляк, страх і т. ін. 2) Виражає незадоволення, докір, осуд, жаль і т. ін. 3) Виражає подив, захоплення, схвалення і т. ін. II спол., діал. Уживається для поєднання частин сурядного речення або членів речення із… … Український тлумачний словник
але — I спол. Виражає протиставний зв язок між частинами сурядного речення або однорідними членами речення; та, проте, однак. II виг. Виражає здивування, незадоволення. III част., рідко. 1) Уживається в значенні, близькому до невже, хіба, з відтінком… … Український тлумачний словник
ах — виг. 1) Уживається з вираженням переляку, здивування, радості і т. ін. || Уживається з вираженням захоплення, нетерпеливості і т. ін. || Уживається з вираженням горя, співчуття і т. ін. 2) Виражає обурення, незадоволення, досаду. 3) Уживається з… … Український тлумачний словник
