-
61 безотлагательность
безотложность невідкладність, конечність, (только о деле) пильність.* * *невідкла́дність, -ності; нега́йність, пи́льність, нага́льність -
62 невязка
1) незв'язаність. беззв'язковість, безладніть, (неувязка) непогодженість непоєднаність (-ости), непоєднання (-ння);2) топогр. нев'язка.* * *1) ( отсутствие связи) незв'я́зність, -ності; (речи, изложения) нескла́дність; ( несогласованность) непого́дженість2) геод. нев'я́зка -
63 Неизобразимость
незмальов(а)ність, незобразність; невисловність, невимовність; несказанність; невідтворність, невідтворенність (-ности); срв. Неизобразимый. -
64 неведомый
1) (неизвестный) невідомий, незнаний, (изредка) незвісний, (редко) недовідомий, несвідомий (кому); (малоизвестный) маловідомий, малознаний. [В руках невідомих братів станеш ти (зброя) кращим мечем на катів (Л. Укр.). В ньому живе щось велике, невідоме (Коцюб.). Із далекої, невідомої країни (Васильч.). Невідоме йому життя, незнані країни (Грінч.). Лечу в краї таємні і незнані (Олесь). Шукання незнаного щастя (Дніпр. Ч.). Не сумуй, що ти малий, поміж людьми незнаний (Грінч.). В тобі, мистецтво, є захист: у красі незнаних слів (М. Рильськ.). Незвісне досі (йому) чуття любови (Франко). Ті недовідомі добре часи, як Україна поміж татарвою й Литвою хилялася (Куліш). Недовідома далечінь (Корол.). Це діло мені овсі несвідоме (Сл. Гр.)]. -мая даль - невідома (незнана, недовідома) далечінь, безвість (-ти), (реже) безвісті (-тей и -тів). -мое место - см. Место 1;2) (непонятный, непостижимый) недовідомий (кому), (таинственный) таємничий. [Славили недовідомого їм бога (Куліш). Мене якась недовідома сила одвернула од його (Кониськ.). Якийсь тайний, недовідомий голос шепче йому, що… (Франко). Лечу в таємничу безодню (Франко)].* * *невідо́мий, незна́ний; поэз. незна́ємий; ( таинственный) таємни́чий\неведомыйая си́ла — невідо́ма (таємни́ча) си́ла
\неведомыйые места́ — невідо́мі місця́
\неведомыйый кому́-чему́ — невідо́мий кому́-чому́, незна́ний ко́му-чо́му (ким-чим)
-
65 невежественный
1) (свойственный невежде, относящ. к невежеству) неуцький, невігласний и (реже) невіголосий, (редко) невіжий, неукий. -ная самонадеянность - неуцька (невігласна, невіголоса) самовпевненість;2) -ный и Невежествен(ен) (необразованный) - неосвічений, невігласний (реже) невіголосий, невіжий, неедукований (вульг. неодукований), (тёмный) темний, (простой) простий. [Україна темна й неосвічена (Р. Край). Волхвам невіголосим тяжко було своєї слави збутися (Куліш). Крепак, неодукований сіряк (Шевч.). Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють (Куліш)].* * *(необразованный, несведущий) неосві́чений; (отсталый, некультурный) те́мний; ( свойственный невеждам) не́уцький; неодуко́ваний -
66 неотвязно
нрч. невідчепно, невідв'язно, невідклично, невідзивно, настирливо, настирно. [Хоч сам мовчить, але своїм тоном невідчепно пригадує читачеві про своє авторське «я» (Крим.). Гадка почала неодв'язно муляти хлопчака (Крим.). Риму замість асонансу родить невідклично (Кулик)].* * *нареч.невідче́пно, невідв'я́зно; насти́рливо; доку́чливо, доку́чно; невідсту́пно -
67 Неотходность
1) невідхідність, безвідхідність (-ности); срв. Неотлучность и Неотступность;2) (неотчуждаемость) невідчужуваність, невивласнюваність (-ности). -
68 необходимый
1) конечний, доконечний, (нужный) потрібний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. потрібен), (непременный) невід[од]мінний, (неизбежный) неминучий, (в филос. яз.) необхідний. [Конечна (неодмінна) умова успіху - витривалість (Київ). Мені самому ця книжка потрібна (Харк.). Робочий час, потрібний для піддержання існування самого робітника, Маркс зве потрібним робочим часом (Екон. Наука). Неминучі наслідки (Харк.). Те саме казав і Куліш, доводячи морально-необхідну потребу (Грінч.). Це була неминуча річ у найкращому із світів, необхідний його інгредієнт (Кандід)]. Крайне -мый - конче (доконче, неминуче, невідмінно, тяжко) потрібний. Самый -мый - найконечніший, найпотрібніший, як-найконечніший, як-найпотрібніший. -мое зло - неминуче лихо. -мая оборона - конечна оборона, потрібний захист (-ту). Ваше присутствие -мо - ваша присутність конечна (невідмінна). Кислород -дим для человека - кисень конче потрібний (потрібен) людині. Не только нужный, но даже -мый расход - не тільки потрібна, а навіть конечна витрата. Я считаю -мым - а вважаю за потрібне (за конечне, за конче потрібне);2) необходимий, неминуч[щ]ий, необійденний. [Як підуть дощі, так грязь буде необходима (Борзенщ.)]. Мель эта -ма - ця мілина неминуча (необійденна), цієї мілини ніяк не минути (не можна минути).* * *необхі́дний; ( очень нужный) [ко́нче, доко́нче, доконе́чне, доконе́чно] потрі́бний, доконе́чний; ( неизбежный) немину́чий; ( непременный) неодмі́нний -
69 невольный
1) (несвободный) невільний, без волі. Гость - -ный человек, - где посадят, тут и сядет - гість - невільник: де посадять, там і сиди (Номис);2) (подневольный) підневільний, поневільний, приневільний, невільний, (вынужденный) силуваний, (принудительный) примусовий. -ный брак - поневільний (силуваний, примушений) шлюб; срв. Насильный. -ная работа - підневільна (приневільна, силувана, примусова) праця, праця з примусу;3) (действующий без намерения; непроизвольный) мимовільний, несамохітні[и]ий, (неумышленный) невмисний, ненавмисний, незумисний. [Свою мимовільну дрож він складав на змучене і ослаблене тіло (Франко). Мимовільна усмішка (Крим.). Несамохітний рух (Корол.). Невмисна хиба (Куліш). Моє становище незумисного підглядача здалося мені не зовсім зручним (Корол.)]. -ный вздох - мимовільне зідхання. -ная досада - мимовільна досада. -ный свидетель - мимовільний свідок.* * *1) неві́льний; ( случайный) мимові́льний\невольныйая ложь — неві́льна брехня́
\невольныйый свиде́тель — мимові́льний свідок
2) (непроизвольный) мимові́льний; ( бессознательный) несвідоми́й, позасвідо́мий\невольныйое движе́ние — мимові́льний (несвідо́мий, позасвідомий) рух
\невольныйый вздох — мимовільне зітха́ння
3) ( вынужденный) ви́мушений, мимові́льний\невольныйая поса́дка самолёта — ви́мушена (мимовільна) поса́дка літака́
-
70 Неведанность
незнаність, невіданість, (неведомость) невідомість (-ости). -
71 Неведомость
1) (неизвестность) невідомість, незнаність; (непонятность, непостижимость) недовідомість (-ости);2) (неизвестное) невідоме, незнане; (непостижимое) недовідоме (-ого). -
72 натянутость
натягнутість; напруженість; силуваність; вимушеність, примушеність, невільність, робленість, вдаваність; неприродність, ненатуральність; нещирість, неприязність, відчуженість, ворожість (-ости); срв. Натянутый, прлг.* * *натя́гнутість, -тості; напру́женість, -ності; си́луваність, ви́мушеність; неприро́дність; уда́ваність, нещи́рість, -рості -
73 необходимость
конечність, доконечність, потрібність, невід[од]мінність, неминучість, (в филос. яз.) необхідність (-ости), (нужда) потреба. [Доконечність задуманої роботи (Н.- Лев.). Жене мене до того неминучість (Грінч.). Щиро віруючи в їх необхідність, людина виконує норми морали (Наш). Геґель був перший, що правильно визначив відношення між свободою й необхідністю; для його свобода є розуміння необхідности (Азб. Ком.). Пора жорстока й потреба вимага від мене служби (Куліш)]. Крайняя -мость - крайня (конечна, неминуча, необхідна) потреба, крайня конечність, конечна необхідність, конечна річ (р. речи). [Так схотілося авторові, але конечної потреби в цьому нема ніякої (Гр. Думка). Неминучая потреба та, що і державців володарську волю лама (Грінч.). Вимага того потреба необхідна (Грінч.). Ніхто не осмілювався без крайньої конечности взяти на себе ту страшну гідність (Франко)]. Настоятельная -мость - пекуча потреба. [Відчуваємо аж надто пекучу потребу мати свій університет (Діло)]. Иметь -мость в чём - потребувати чого, мати потребу чого. Имеется -мость в чём - є потреба на що. Нет -ти - нема(є) потреби; не треба. По -ти - з конечности, з потреби, (по принуждению) з примусу, (диал.) з мусу. [З конечности бере артист роботу (Л. Укр.)]. Покориться -ти - скоритися конечності (неминучій потребі, диал. мусові). Поставить в -мость кого - змусити, примусити, приневолити кого. Предметы первой -ти - речі (най)першої потреби. При -ти, в случае -ти - в потребі, якщо є потреба.* * *1) необхі́дність, -ності; [доконе́чна] потре́ба, доконе́чність; немину́чість, -чості; неодмі́нність2) филос. необхі́дність -
74 неугомонность
невгамовність, невгомо[і]нність, нев[у]гавність, невгавущ[ч]ість; (безостановочность) безугавність, безупинність, невпинність, безнастанність; (непоседливость) непосидющ[ч]ість, непосидячка; (неусыпность) невсипущість; (беспокойность) невпокійність, неспокійність (-ости).* * *невгамо́вність, -ності, невгомонність непогамо́вність -
75 принадлежность
1) (кому) належність, приналежність (-ности) кому; (к чему) належність, приналежність до чого. [Належність до партії. Національна приналежність. Приналежність особи до того чи иншого (соціяльного) стану (Доман.)]. По -жности - куди (кому) належить(ся). [Віддати куди належить(ся)];2) власність (-ности); см. Собственность, Достояние. Эта земля составляет -ность города - ця земля є власність міста;3) (свойство) властивість (-вости) кого, чого. Тепло есть -ность огня - тепло є властивість вогню;4) (снасти, орудия, прибор) прилад (-ду), пристрій (-рою), приряд (-ду), знадіб (- добу), причандалля (-лля), (хозяйственная) надібок (-бка). -сти - приладдя, причандали (- лів), причандалля, справилля, знадіб'я, знадоби, надоби (-бів), приряддя, (обычно для ремесла) справа, припас (-су), майстерія, примусія, (хозяйственные) знадібок, надібок (- бку). [Знадіб до шиття (Л. Укр.). Уся шевська справа (майстерія). Гукни, щоб писар узяв каламар і всю свою справу. Пристрої ковальські люди рознесли (Кон.). Зараз цього не полагодю, бо припасу не маю: ні пилки, ні сокири (Звин.). Фотографічні причандали. Увесь надібок до печи вже маю, нічого не позичаю. Швацьке приладдя (приряддя). Усякі приряди малярські (Л. Укр.)]. Письменные -сти - приладдя до письма (до писання), писемне приладдя. Канцелярские -сти - канцелярське приладдя. Чайные -сти - приладдя (приряд, знадіб'я) до чаю. -сти куренья - курецьке знадіб'я. Типографские -сти - друкарська справа. Дорожные -сти - дорожня справа. Дом со всеми -тями - будинок з усім до його належитим;5) (атрибут власти, достоинства) клейнод (-да), приналежність (-ности). [Булава - клейнод гетьманський или приналежність влади гетьманської]. -сти власти - клейноди (- дів). [Возьміть мої отаманські клейноди (Шевч.)].* * *1) (кому-чему, к чему) нале́жність, -ності, принале́жність (кому-чому, до чого)по принадле́жности — за нале́жністю (за принале́жністю), куди́ ( куда) нале́жить, кому́ ( кому) нале́жить
2) ( о предмете) річ, род. п. ре́чі; ( для работы) прила́ддя; диал. зна́діб, -доба; ( припас) припа́с, -упринадле́жности — мн. ре́чі, род. п. рече́й; прила́ддя; зна́доби, -бів; припа́си, -сів
посте́льные принадле́жности — пості́льні ре́чі, по́стіль, -те́лі, посте́ля
принадле́жности костю́ма — убра́ння и убрання́
3) (неотъемлемое свойство, признак) [невід'є́мна] озна́ка4) (собственность, достояние) вла́сність, -ності, надба́ння, набу́ток, -тку -
76 навязчивость
нав'язливість, настирливість, настирність, нала[і]зливість, влізливість, причепливість, учепливість, уїдливість (-ости).* * *невідче́пність, -ностІ, нав'я́зливість, -вості; насти́рливість, приче́пливість, набри́дливість, улізли́вість -
77 неизменность
1) незмінність, беззмінність, незмінливість, невідмінність, (непоколебимость) непорушність, непохитність (-ости). [Все ті-ж незмінні думки снувалися в голові і втомляли своєю незмінністю (Грінч.). Незмінність нашої позиції (Доман.)];2) незрадливість, незрадність (-ости). Срв. Неизменный.* * *незмі́нність, -ності; непохи́тність; пості́йність; звича́йність -
78 неточность
1) (качество) - а) неточність; недостатність, недостеменність; непевність, неправдивість, невірність; б) непунктуальність; несправність, неретельність (-ости). Срв. Неточный;2) (неточное) неточність, неточне (-ного). В этом произведении много -тей - в цьому творі багато неточного.* * *нето́чність, -ності -
79 непреложность
1) невідмінність, безвідмінність, твердість;2) неминучість, певність, вірність (-ости).* * *непору́шність, -ності; неруши́мість, -мості; непохи́тність; незапере́чність -
80 нечувствительность
1) нечутливість, нечулість;2) непомітність; недіткливість; безболісність (-ости). Срв. Нечувствительный.* * *1) нечутли́вість, -вості; нечу́лість, -лості; невразли́вість2) невідчу́тність, -ності; непомі́тність
См. также в других словарях:
невѣсть — НЕВѢСТ|Ь (4*), И с. 1. Незнание, неведение: людьѥ сѣдѧщии во тмѣ невѣсти. да видѧ(т) свѣ(т) вели(к) ѹвѣдѣнью. (τῆς ἀγνоίας) ГБ XIV, 3а. 2. Перен. Неясность; затмение, затемнение: Чл҃вкъ же ходѧ въ хотѣнии своѥмь. въ ѹбииствѣ. или въ невѣсти д҃ша… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невість — не/віть, присл., розм. Те саме, що невідь … Український тлумачний словник
невість — прислівник незмінювана словникова одиниця розм … Орфографічний словник української мови
невіть — див. невість … Український тлумачний словник
невѣдомыи — (63) пр. 1.Неизвестный, неведомый: ѥдино веремѧ живота и невѣдомъ коньць. Изб 1076, 58; то ѹже всѣмь ˫авлено бысть мѣсто то бѣ бо мнозѣ ми сѹще преже невѣдомо. ЖФП XII, 35г; сльзами отъмывъше вѣдомы˫а и невѣдомы˫а грѣхы. СбТр XII/XIII, 27 об.;… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣжа — НЕВѢЖ|А (44), Ѣ ( А) с. 1. Невежда, несведущий, незнающий человек: азъ бо есмь грѣшьнъ невѣжа. да напьсахъ [книги] бес показани˫а въ своихъ грѣсѣхъ погруженъ. Мин. 1095 (сент.), 176 об. (запись); ˫ако грѹбъ сы и невѣжа премѹдрѣи философъ ˫авис˫а … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣровати — НЕВѢР|ОВАТИ (37), ОУЮ, ОУѤТЬ гл. Не верить; сомневаться: си же въ •л҃• лѣ(т) пока˫авъшиихъсѧ. о нечистотѣ юже невѣжьствъмь съдѣ˫аша. не подобаѥть невѣровати намъ. (ἀμφιβολλειν) КЕ XII, 181б; аще межю двѣма нѣкыма будеть потѧзаниѥ. за нѣкоѥ имѣниѥ … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣдѣти — НЕВѢ|ДѢТИ (20), МЬ, СТЬ гл. Не знать, быть в неведении: оставъша˫а ст҃го събора. и пребыша въ странѣ. ли въ градѣ коѥ˫а ради вины. ли цр҃квьны˫а или тѣлѥсьны˫а не невѣдѣти [в др. сп. невидѣти] (μὴ ἀγνоῆσαι) КЕ XII, 28а; тѣмъ [попам и дьяконам]… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣрьныи — (227) пр. 1. Недостоверный, сомнительный; ошибочный: и се не акы невѣрьно. нъ а||кы извѣсто паче полагаю Изб 1076, 247–247 об.; понѥже съподоби братъ и съслѹжьникъ нашь алупии невѣрьномъ быти канономъ. (ἀμφιβόλους) КЕ XII, 110б; си˫а же не все по … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣрованиѥ — НЕВѢРОВАНИ|Ѥ (13), ˫А с. Безверие, неверие; сомнение: невѣрованиѥмь погыбающии||мъ несъмысльство ѥсть. а вѣрою сп҃саѥмыимъ сила б҃жи˫а ѥсть. СкБГ XII, 18–19; и помози невѣрованию моѥму. ЧтБГ к. XII сп. XIV, 45б; вы невѣрованьѥмь болите. и не… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣдѣниѥ — НЕВѢДѢНИ|Ѥ (85), ˫А с. Неведение, незнание: въ томь ‹бо ѥсть›. невѣдѣниѥ ‹б҃а› имьже бываѥть ‹блѹ›дъ и разбои. и пр‹очѧ˫а› зъла˫а дѣла. Изб 1076, 182; и семѹ ѹбо ст҃ѹѹмѹ лежащю дълго времѧ. не остави въ невѣдѣнии и небрежении отинѹдь пребыти.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
