-
21 связанность
неві́льність, -ності, зв'я́заність; ( принужденность) ви́мушеність\связанностьть движе́ний — неві́льність (зв'я́заність) ру́хів
-
22 безвестность
-
23 неотложный
невідкладний, невідволочний, невідгайний, (настоятельный) пильний, нагальний, (немедленный) негайний, (жгучий) пекучий, (крайний) конечний. [Невідкладна потреба (Гр. Думка). Може загаяти цю невідкладну справу (Рада). Вимагаючи відповіди негайної й неодволочної (Гр. Думка). Приходьте завтра, а кому пильна нужда, подавайте бумаги (Квітка). Ідіть додому, я знаю, що у вас є пильна робота (Н. Гром.). З нетерплячкою відривається від дуже пильного діла (Коцюб.). Когось послати в далеку дорогу у пильній справі (Коцюб.). У тяжкій нагальній роботі (Мирний). Завсігди докорятиму нашим ученим, що вони багато копаються по архівах, забуваючи про живу нагальну потребу (Грінч.). За иншою нагальною роботою (Грінч.). Загаєшся в негайнім ділі, - зараз насунеться на тебе небезпечність (Куліш). Пекуча потреба (Крим.). Про всякі сьогочасні пекучі справи (Грінч.)].* * *невідкла́дний; ( срочный) нега́йний, пи́льний, нага́льний -
24 неотделимый
невіддільний, невідлучний, невідривний, неділимий. [Здавалося, ніби Русь єсть неділима часть Речи Посполитої польської (Куліш)].* * *невідді́льний, невідділи́мий -
25 неотчуждаемость
невідчужуваність, невивласнюваність (-ности).* * *юр.невідчу́жуваність, -ності -
26 Неотрешаемость
невідлучуваність, невідділюваність, (несменяемость) незмінність (- ности). -
27 непременность
невідмінність, безвідмінність; безперемінність, (диал.) непремінність, безпремінність; (неизбежность) неминучість (-ости); (до)конечна потреба.* * *неодмі́нність, -ності; обов'язко́вість, -вості, коне́чність, доконе́чність -
28 несклоняемость
невідмінюваність (-ности).* * *грам.невідмі́нюваність, -ності -
29 Неразвязчивость
невідчепливість, нав'язливість, причепливість, учепливість; химерність; хитромудрість, вузлуватість (-ости); срв. Неразвязчивый. -
30 Невенчание
невінчання; (небрачие) безшлюбність (-ности), безшлюб'я (-б'я). Жить в -нии - жити невінчаним (невінчаною), жити на віру. -
31 беспокойство
нев[с]покій, несупокій, турбота, турбація, турбування, турбанина, тривога, стурбованість, клопіт, клопоти, клопота, клопітня. [Прохав вибачити за турбування]. Причинять кому -ство - клопотати, заклопочувати кого, заздавати клопоту кому.* * *1) (тревожное состояние, волнение) неспо́кій, -спо́кою и -споко́ю, занепоко́єння, непоко́єння, триво́га, триво́жність, -ності, побива́ння, хвилюва́ння, турбо́та, турбува́ння, стурбо́ваність; невпо́кій, кою2) (заботы, хлопоты) турбо́та, турбува́ння, кло́піт, -поту -
32 Неоткровенность
невідвертість, (неискренность) нещирість; (скрытность) прихованість (-ности). -
33 неотрывность
невідри́вність, -ності, безвідри́вність -
34 Невосстановимость
невідновність, непоновність (-ности). -
35 Неответственность
невідповідальність, безвідповідальність (-ности). -
36 недостоверность
невірогі́дність, -ності -
37 недостоверность
невірогі́дність, -ності -
38 неощутимость
невідчу́тність, -ності -
39 несоответствие решеток
невідповідність гратівок [решіток] -
40 неизвестность
1) (состояние) а) (неизвестного) невідомість, незнаність, незвісність, безвісність; незнайомість; недовідомість; срв. Неизвестный 1. [Нема у світі гірше, як та невідомість, непевність (М. Вовч.). Кожна хвилина наближала страшну невідомість (Коцюб.). Жах, болючий, як невідомість (Черкас.). Накипіло на серці у купця з недовідомости й горя (Корол.)]. Полная -ность - цілковита невідомість. -ность о чём - невідомість про (за) що. Быть в -ти о чём - бути в невідомості, (нічого) не знати про (за) що, (пров.) бути незвісним (невідомим) про (за) що. Жить в -ти - жити в невідомості. [Невідомість, що в їй живемо (Грінч.)]; б) (незнаменитого) невідомість, незнаність (-ости). Жить в -ти - жити в невідомості, жити (нікому) невідомим (незнаним);2) (неизвестное) невідомість, невідоме, незнане (-ого), безвість (-ти) и (мн.) безвісті (-тей). [Лине в безвість чоловік (Вороний). «Куди ти йдеш?» - «Не знаю. Так, на безвість» (Л. Укр.). Правда й сила в безвістях пропали (Млака)].* * *невідо́мість, -мості; ( безвестность) бе́звість, -ті, бе́звісті, -тейбыть в \неизвестностьти — нічо́го не зна́ти
См. также в других словарях:
невѣсть — НЕВѢСТ|Ь (4*), И с. 1. Незнание, неведение: людьѥ сѣдѧщии во тмѣ невѣсти. да видѧ(т) свѣ(т) вели(к) ѹвѣдѣнью. (τῆς ἀγνоίας) ГБ XIV, 3а. 2. Перен. Неясность; затмение, затемнение: Чл҃вкъ же ходѧ въ хотѣнии своѥмь. въ ѹбииствѣ. или въ невѣсти д҃ша… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невість — не/віть, присл., розм. Те саме, що невідь … Український тлумачний словник
невість — прислівник незмінювана словникова одиниця розм … Орфографічний словник української мови
невіть — див. невість … Український тлумачний словник
невѣдомыи — (63) пр. 1.Неизвестный, неведомый: ѥдино веремѧ живота и невѣдомъ коньць. Изб 1076, 58; то ѹже всѣмь ˫авлено бысть мѣсто то бѣ бо мнозѣ ми сѹще преже невѣдомо. ЖФП XII, 35г; сльзами отъмывъше вѣдомы˫а и невѣдомы˫а грѣхы. СбТр XII/XIII, 27 об.;… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣжа — НЕВѢЖ|А (44), Ѣ ( А) с. 1. Невежда, несведущий, незнающий человек: азъ бо есмь грѣшьнъ невѣжа. да напьсахъ [книги] бес показани˫а въ своихъ грѣсѣхъ погруженъ. Мин. 1095 (сент.), 176 об. (запись); ˫ако грѹбъ сы и невѣжа премѹдрѣи философъ ˫авис˫а … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣровати — НЕВѢР|ОВАТИ (37), ОУЮ, ОУѤТЬ гл. Не верить; сомневаться: си же въ •л҃• лѣ(т) пока˫авъшиихъсѧ. о нечистотѣ юже невѣжьствъмь съдѣ˫аша. не подобаѥть невѣровати намъ. (ἀμφιβολλειν) КЕ XII, 181б; аще межю двѣма нѣкыма будеть потѧзаниѥ. за нѣкоѥ имѣниѥ … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣдѣти — НЕВѢ|ДѢТИ (20), МЬ, СТЬ гл. Не знать, быть в неведении: оставъша˫а ст҃го събора. и пребыша въ странѣ. ли въ градѣ коѥ˫а ради вины. ли цр҃квьны˫а или тѣлѥсьны˫а не невѣдѣти [в др. сп. невидѣти] (μὴ ἀγνоῆσαι) КЕ XII, 28а; тѣмъ [попам и дьяконам]… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣрьныи — (227) пр. 1. Недостоверный, сомнительный; ошибочный: и се не акы невѣрьно. нъ а||кы извѣсто паче полагаю Изб 1076, 247–247 об.; понѥже съподоби братъ и съслѹжьникъ нашь алупии невѣрьномъ быти канономъ. (ἀμφιβόλους) КЕ XII, 110б; си˫а же не все по … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣрованиѥ — НЕВѢРОВАНИ|Ѥ (13), ˫А с. Безверие, неверие; сомнение: невѣрованиѥмь погыбающии||мъ несъмысльство ѥсть. а вѣрою сп҃саѥмыимъ сила б҃жи˫а ѥсть. СкБГ XII, 18–19; и помози невѣрованию моѥму. ЧтБГ к. XII сп. XIV, 45б; вы невѣрованьѥмь болите. и не… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣдѣниѥ — НЕВѢДѢНИ|Ѥ (85), ˫А с. Неведение, незнание: въ томь ‹бо ѥсть›. невѣдѣниѥ ‹б҃а› имьже бываѥть ‹блѹ›дъ и разбои. и пр‹очѧ˫а› зъла˫а дѣла. Изб 1076, 182; и семѹ ѹбо ст҃ѹѹмѹ лежащю дълго времѧ. не остави въ невѣдѣнии и небрежении отинѹдь пребыти.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
