-
41 гореый Нев
-
42 неотвязный
невідчепний и (реже) невідчіпний, невідв'язний, невідкличний, невідзивний, настирливий, настирний. [Невідчепне лихо (Короленко). Невідчепна думка (Грінч.). Біль у серці перестає бути невідчіпним (Крим.). Неодв'язна надія шматувала серце (Звин.). Всі ті прихильні слова родили в його голові тільки одну невідкличну гадку (Р. Край.). Професора не кидала невідзивна думка (Крим.)].* * *невідче́пний, невідв'я́зний; ( назойливый) насти́рливий; ( докучливый) доку́чливий, доку́чний; ( неотступный) невідсту́пний -
43 неотлучный
невідлучний, невідступний, невідхідний, невідкличний, невідзивний. [Пляшка з вином - його невідзивний товариш (Франко)]. -ный глаз, надзор, надзиратель - невідлучне (пильне) око, невідлучний (невідступний) догляд, невідлучний (невідхідний) доглядач.* * *невідсту́пний, невідлу́чний; ( постоянный) пості́йний -
44 неотъемлемый
невідійманий, невіднятний, невідбірний, невідбираний, невідмінний, невідкличний, невідлучний; срв. Непременный. -мый признак - невідмінна (невідлучна, невіднятна, неминуча) ознака (прикмета). -мое условие - невідмінна умова.* * *невід'є́мний -
45 неотразимый
невідпорний, невідхильний, невідворотний, непереборний, непоборний, неподоланний, непереможний; незаперечний, незбитий, (без промаха, верный) не(по)хибний; (роковой) призначений долею, фатальний. [Змалювати дівчину фарбами, створити з неї дивний, невідпорний портрет, що перед ним кожен тремтів-би (В. Підмог.). Як зберегла ти цю непоборну ніжність? (В. Підмог.)]. -мый довод - незаперечний (незбитий) доказ. -мый красавец - непереможний (поразительный: надзвичайний, дивний) красень. -мое средство против чего - не(по)хибний (неомильний) спосіб на що. [Я знаю нехибний (неомильний) спосіб на щури (Зеркало)]. -мый рок - непереможна (неминуча) доля, (в выражениях: так на віку (неминуче) судилося). -мый удар - невідхильний (непереможний, фатальний) удар. Его речь производила -мое впечатление - його мова справляла непереможне (непоборне) враже[і]ння.* * *1) невідпо́рний, невідхи́льний; ( непреодолимый) неперебо́рний; ( непобедимый) неперемо́жний\неотразимыйая си́ла — неперебо́рна (невідпо́рна) си́ла
\неотразимыйые до́воды — невідпо́рні (незапере́чні) до́води
\неотразимыйый на́тиск — невідпо́рний на́тиск
\неотразимыйый уда́р — невідхи́льний уда́р
2) (перен.: чрезвычайный) чарівни́й, ди́вний, надзвичайни́й\неотразимыйое впечатле́ние — надзвича́йне вра́ження
\неотразимыйый го́лос — чарівни́й (ди́вний, надзвича́йний) го́лос
-
46 невознаградимый
невідплатний, (реже) незаплатний, (зап.) невіджалуваний; (об убытках) невідшкодний. [Ви приносите мені невідплатні жертви (Л. Укр.). Втрата незаплатна (Павлик). Невіджалувані страти (Франко). Кожна річ нагадувала вдові невіджалувану для неї страту (Кониськ.)].* * *1) ( выше всякой награды) невідпла́тний\невознаградимыйая услу́га — невідпла́тна по́слуга
2) ( непоправимый) непопра́вний; ( не поддающийся возмещению) невідшко́дний\невознаградимыйая утра́та — непопра́вна (невідшко́дна) втра́та
-
47 неотступный
невідступний; невідхідний, невідкличний, невідчепний, беввідхідний; срв. Неотвязный. [Моя розкішна, невідступна мріє! (Франко). Тихий сон іде за мною, невідступний, неутишний (Вороний). Душу гризло невідкличне каяття (Крим.)]. -ный докучала - невідступний настира, настирливий докучник.* * *невідсту́пний -
48 безотлучный
невідступний, невідхідний, невідкличний. -но - невідступно, невідхідно, невідклично.* * *невідсту́пний, невідлу́чний, безвідлу́чний; ( постоянный) пості́йний -
49 невестка
невістка, (диал.) невіхна (-ни), (жена сына ещё) синова, (жена брата) братова (- вої), (жена мужнина брата) ятрівка. [Невістка - чужа кістка (Приказка). Прийшла свекруха невіхну побужати (Метл.). З братом я помирюся, а з братовою - ніколи (Звин.)]. Быть -кой - бути невісткою, невістчити. [Сімнадцять років я коло неї невістчила (Липовеч.)].* * *неві́стка; ( жена брата) бра́това, -ої; (жена сына диал.) синова́ -
50 неотъемлемость
невідійманість, невіднятність, невідбірність, невідбираність, невідмінність, невідкличність, невідлучність (-ности).* * *невід'є́мність, -ності -
51 неотвязность
невідчепність, невідв'язність, невідкличність, невідзивність, настирливість, настирність (-ости).* * *невідче́пність, -ності, невідв'я́зність; насти́рливість, -вості; доку́чливість, доку́чність; невідсту́пність -
52 неотвратимый
невідхильний, невідворотний, непереборний, непереможний, (неизбежный) неминучий, (роковой) призначений долею, фатальний, (неустранимый) непозбутній. [Це непереборний закон історії (Доман.)]. -мое бедствие - невідхильне (неминуче) лихо. -мая ошибка - непозбутня помилка. -мое последствие, -мый результат - неминучий (невідворотний) наслідок.* * *невідворо́тний, невідхи́льний; ( неизбежный) немину́чий -
53 неотложный
невідкладний, невідволочний, невідгайний, (настоятельный) пильний, нагальний, (немедленный) негайний, (жгучий) пекучий, (крайний) конечний. [Невідкладна потреба (Гр. Думка). Може загаяти цю невідкладну справу (Рада). Вимагаючи відповіди негайної й неодволочної (Гр. Думка). Приходьте завтра, а кому пильна нужда, подавайте бумаги (Квітка). Ідіть додому, я знаю, що у вас є пильна робота (Н. Гром.). З нетерплячкою відривається від дуже пильного діла (Коцюб.). Когось послати в далеку дорогу у пильній справі (Коцюб.). У тяжкій нагальній роботі (Мирний). Завсігди докорятиму нашим ученим, що вони багато копаються по архівах, забуваючи про живу нагальну потребу (Грінч.). За иншою нагальною роботою (Грінч.). Загаєшся в негайнім ділі, - зараз насунеться на тебе небезпечність (Куліш). Пекуча потреба (Крим.). Про всякі сьогочасні пекучі справи (Грінч.)].* * *невідкла́дний; ( срочный) нега́йний, пи́льний, нага́льний -
54 невознаградимость
невідплатність, незаплатність, невіджалуваність; невідшкодність (- ности); срв. Невознаградимый.* * *1) невідпла́тність, -ності2) непопра́вність; невідшко́дність -
55 неотвратимость
невідхильність, невідворотність, непереборність, непереможність; неминучість; призначеність долею, фатальність; непозбутність (-ости); срв. Неотвратимый. -мость бедствия не утешение - невідхильність (неминучість) лиха не потіха.* * *невідворо́тність, -ності, невідхи́льність; немину́чість, -чості -
56 неотделимый
невіддільний, невідлучний, невідривний, неділимий. [Здавалося, ніби Русь єсть неділима часть Речи Посполитої польської (Куліш)].* * *невідді́льний, невідділи́мий -
57 неотложность
невідкладність, невідволочність, невідгайність; пильність, нагальність; негайність; пекучість; конечність (-ости); срв. Неотложный. [Дати вільний пляц властителеві дому зо всею пильністю, в неодволочний час (Самійл.)]. -ность этих мероприятий совершенно очевидна - невідкладність (пильність) цих заходів цілком наочна (очевиста).* * *невідкла́дність, -ності; нега́йність, пи́льність, нага́льність -
58 неотразимость
невідпорність, невідхильність, невідворотність, непереборність, непереможність; незаперечність, незбитість, не(по)хибність; фатальність (-ости); срв. Неотразимый. Слушателей поражала -мость его логики - слухачів вражала непереможність його логіки.* * *1) невідпо́рність, -ності, невідхи́льність; неперебо́рність; неперемо́жність2) чарі́вність, ди́вність, надзвича́йність -
59 неотступность
невідступність, невідхідність, невідкличність, безвідхідність (-ности). [Невідступністю свого прохання (Куліш)].* * *невідсту́пність, -ності -
60 Неотлучность
невідлучність, невідступність, невідхідність, невідкличність, невідзивність (-ности).
См. также в других словарях:
невѣдѣниѥ — НЕВѢДѢНИ|Ѥ (85), ˫А с. Неведение, незнание: въ томь ‹бо ѥсть›. невѣдѣниѥ ‹б҃а› имьже бываѥть ‹блѹ›дъ и разбои. и пр‹очѧ˫а› зъла˫а дѣла. Изб 1076, 182; и семѹ ѹбо ст҃ѹѹмѹ лежащю дълго времѧ. не остави въ невѣдѣнии и небрежении отинѹдь пребыти.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣжа — НЕВѢЖ|А (44), Ѣ ( А) с. 1. Невежда, несведущий, незнающий человек: азъ бо есмь грѣшьнъ невѣжа. да напьсахъ [книги] бес показани˫а въ своихъ грѣсѣхъ погруженъ. Мин. 1095 (сент.), 176 об. (запись); ˫ако грѹбъ сы и невѣжа премѹдрѣи философъ ˫авис˫а … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣдѣти — НЕВѢ|ДѢТИ (20), МЬ, СТЬ гл. Не знать, быть в неведении: оставъша˫а ст҃го събора. и пребыша въ странѣ. ли въ градѣ коѥ˫а ради вины. ли цр҃квьны˫а или тѣлѥсьны˫а не невѣдѣти [в др. сп. невидѣти] (μὴ ἀγνоῆσαι) КЕ XII, 28а; тѣмъ [попам и дьяконам]… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣриѥ — НЕВѢРИ|Ѥ (38), ˫А с. Неверие, безверие; сомнение: аще ли нѣции ѥще въ невѣрьи сѹще ти тако въ правовѣрьныихъ стадо причьтени. (ἐν τῇ ἀπιστιᾳ) КЕ XII, 62б; и аще пр(е)бывають дѣти. в таковѣмь невѣрьи. (ἐν τῇ ἀπιστιᾳ) КР 1284, 311а; х(с)вы мч҃нкы… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
Нев — фамилия. Известные носители: Нев, Альберт Августович Нев, Патрик … Википедия
Невё — Невё фамилия. Известные носители: Невё, Жинетт Невё, Пий Эжен первый католический епископ в России. См. также Неве, Фелипе де испанский губернатор обеих Калифорний с 1777 г. по 1782 г … Википедия
невѣра — НЕВѢР|А (2*), Ы с. Неверие; сомнение: дрѹгыхъ же не рачить [Бог] послѹшати мл҃твы. иже о сего свѣта молѧть. ли недостоино съ слабостию. и по невѣрѣ приходѧщиихъ къ немѹ. Изб 1076, 230; || недоверие: Рюрикъ же воротисѧ Кыевѹ. малѹ же времени.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣдь — НЕВѢД|Ь (1*), И с. Незнание, неведение: овѣмъ же вчинитисѧ вторыми... или ласкою прельстившимъсѧ. или невѣдью ѹкрадены(м) хужьше. (ἀγνоίᾳ) ГБ XIV, 186в. Ср. вѣдь … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невіра — 1 іменник жіночого роду відсутність віри невіра 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота недовірлива людина … Орфографічний словник української мови
-нев-(ый) — суффикс Словообразовательная единица, выделяющаяся в именах прилагательных, которые обозначают признак того, что названо словами, от которых соответствующие имена прилагательные образованы (гречневый, ячневый). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф.… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
невё — * neveux m. Племянник. [Митяй (шут):] О! Я туцвит < tout de suite сразу же> смекнул, Что с барином они наследство промотали, Что наш мон шер неве от должников лизнул. И чтоб они учтиво не сказали: Аллон, мон анж< mon ange мой ангел>,… … Исторический словарь галлицизмов русского языка
