на+помин

1) спомин, помин (-ну), згадка, гадка. [Ні помину, ні спомину]. И -ну, в -не нет, не было кого, чего - і (с)помину, (з)гадки про (за) кого, про (за) що нема(є), не було; і в заводі кого, чого нема(є), не було; і натями немає, не було; ані знати кого, чого; і зазором не видати. [А за велетнів і помину нема - а великанов и в -не нет (Рудан.). А про панщину не було тут і спомину (Куліш). А в мене того сала і натями немає (Козелеч.). А улицею… семинариста й зазором не видати (Свид.)]. И в -не нет - і сліду нема(є), і в заводі немає, і натями немає. О нём и -ну не было - про його й не згадувано. Лёгок на -не - про вовка помовка, а вовк тут;

2) (поминовение) помин; см. Поминки. [Віддав гроші на помин душі батькової];

3) (дар) - см. Поминок.

* * *

1) (воспоминание, упоминание) спо́мин, -у, зга́дка; и

2) ( действие) церк. помина́ння, по́мин, -у, по́мини, -нів

3) ( подарок) подару́нок, -нка, дар, -у

1) (предш. день) переддень (-д(о)дня), передодень (-додня) чого. [Був передодень великого свята (О. Лев.)]. -нун Рождества (рождественский сочельник) - багатий вечір, багат-вечір, свят-вечір, багата кутя. -нун Крещения (крещенский сочельник) - голодна кутя. -нун нового года - щедрий вечір; Меланка (-ка) и меланки (-нок). -нун Пасхи - великодна субота. -нун Троицына дня - клечальна субота. На -нуне чего - напередодні, в переддень чого, день перед чим. [Напередодні свят. В переддень великого іспиту (Стебн.). Це було день перед святами (Крим.)]. На -не выборов, переговоров - напередодні виборів, пересправ (переговорів). [Напередодні польсько-литовських переговорів (Пр. Пр.)]. На -не Рождества - напередодні Різдва, день перед Різдвом, на багатий вечір, на багату кутю;

2) (кутья по усопшем) коливо (-ва). [Почали обносити коливо - покійника поминати (Сл. Ум.)];

3) (молитв. поминание усопш.) помин (-ну), помини (-нів), поминки (-нок), парастас (- су); (угощение на помин) поминки, помини. Канун да ладан! - хай живим довге життя, а приставшим душам царство небесне!;

4) (молебен, панихида) молебень (-бня), панахида; см. Молебен, Панихида;

5) (мёд, пиво, сварен. к празднику или на память усопш.) мед, пиво на храм, канун (-ну). [Пішов по канун, та там і втонув (Номис)]. -ны справлять - варити мед, пиво на храм. За чужими -нами своих покойников (родителей) поминать - чужими пирогами свого батька поминати (Приказка).

* * *

1) (молитв. поминание усопш.) помин (-ну), помини (-нів), поминки (-нок);

2) (угощение на помин) поминки, помини.

* * *

1) ( действие) помина́ння, по́мини, -нів, по́мин, -у

2) см. поминальник

1) помин (-ну), помини (-нів), поминки (-нок), поминання. [Справляти помини (поминки) по кому];

2) (синодик) - см. Поминальник;

3) (вклад за помин души) поминальне (-ного), поминання.

оставить лишати, лишити, залишати, залишити, полишати, полишити, облишати, облишити, кидати, кинути, покидати, покинути, (з)оставляти, (з)оставити, (о)пускати, (о)пустити кого, що, попускатися, попуститися чого, кидатися, кинутися чого, (о многих) позалишати, пооблишати, покидати, позоставляти. -вьте меня одного - (за)лишіть мене самого. -вьте меня в покое - дайте мені спокій. Он -вил детям большое наследство - він залишив велику спадщину дітям. -вить за собою, позади себя кого - лишити кого позад себе, випередити кого. Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление - він лишив по собі гарний спомин, гарне вражіння. Не -вил и следа - не (за)лишив і сліду, і сліду не кинув. -вляю это на ваше попечение - припоручаю це вам. -вить что при спешном бегстве - відбігти чого. Он -вил город и уехал в деревню - він покинув місто і поїхав на село. -вить службу, должность - (по)кинути службу, покинути служити и покинути хазяїна, уступити(ся) з служби. -вить службу у кого - відійти від кого, покинути кого. [На жнива Антін одійшов од жида (Кониськ.). Чого-ж ти кидаєш мене, году не добувши?]. -вить свет - покинути світ, зійти з світу, переставитися. -вить мир - то же и відійти від (грішного) світу. Он не -вляет его ни днём, ни ночью - він не покидає його ані вдень, ні вночі. Он -вил по себе жену и детей - він покинув (залишив, зоставив) по собі жінку й дітей. Счастье -вило его - доля (по)кинула його. Ещё не -вило счастье - ще не вмерла доля. Силы -вляют его - сили кидають (покидають, опускають) його. -вить без призора, без попечения, в пренебрежении - занехаювати, занехаяти, занехати, занедбувати, занедбати, замітувати, знехтувати що, (о многих) позанехаювати, позанедбувати, позамітувати. -ть что-л. в полном пренебрежении - упосліджувати, упослідити що. -вить на произвол судьбы - покинути (зоставити, лишити) на призволяще. Не на кого -вить дом - ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати. -вить без внимания - поминути (лишити) без уваги що, не звернути уваги, не вважити на що, обминути, поминути що, (ирон.) в комені записати. Не -вьте меня вашею милостью (советом) - не забудьте (не поминіть) мене вашою ласкою (порадою), не позбавте мене вашої ласки (поради). Не -вьте меня без ответа (уведомления) - не відмовтеся мені відповісти (мене повідомити). -вить своё намерение, мысль - покинути свій намір, свою думку, відмовитися від свого наміру, від своєї думки, кидатися, кинутися свого наміру, своєї думки. -вить помышление о чём - покинути думати про що, спустити що з думки. [Не міг Шевченко спустити з думки кріпацьку неволю (Єфр.)]. -вить на чьё благоусмотрение - лишити, дати кому на добру волю, до вподоби. -вляя в стороне что-л. - полишаючи, поминаючи що. -вить без последствий - залишити без наслідків. -вить (дурную) привычку - покинути, закинути (погану) звичку, кинутися (поганої) звички. [Давно вже пора закинути звичку звати народом тільки селян-хліборобів (Єфр.)]. Оставь эту дурную привычку - покинь цю звичку погану. - вить примету - лишати прикмету, на признаку давати. [Віти тернові рубайте, на шляху покидайте, мені на признаку давайте (Дума)]. -вить в наследство кому - відказувати, відказати, приказувати, приказати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка)]. -ть кому по духовному завещанию - відписувати, відписати кому и на кого що. [Відписала на їх і хату, і ґрунт, і поле (Конис.)]. -вить себе, у себя, за собою, для себя - взяти собі, на себе. [Громада не дозволила землі продавати, а взяла на себе (Грінч.)]. -вить кого в живых - лишити кого при життю. -вим это - облишмо це, (по)киньмо це, залишімо це. Оставь! оставьте! - облиш! облиште! (по)кинь, (по)киньте! Оставь, надоело! - годі, обридло! -вьте его! - не руште! не займайте його! -вить за собой право - застерегти собі право. -вить до начала будущего лета - на залітки зоставити. -вить кого в дураках, с носом - пошити кого в дурні, на сухеньке вивести кого, візка кому підвезти, (гал.) облазнити кого. Оставленный - (за)лишений, полишений, облишений, (по)кинутий, (з)оставлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - ост`авить

помянник (синодик) граматка, пам'ятка, поминальник, поминальниця, пом'яник, поминник, субітник.

* * *

церк.; тж. помин`альница