нач.

сов. от начёсывать

- ажурная ткань

техн. начёсывать

забороло, наличчя; (налобник) начілок (-лка).

* * *

намисто, (ум. намистечко (-чка)), перла (-рел). [Куплю тобі намисто та на шиї повішу (Метл.). Купи мені намистечко на білую шию (Чуб. V). Разок перел на шиї (Свидн.)]. -сто из кораллов - коралі (-лів), добре намисто, ум. коралики. [Начіпляє кораликів на білую шию (Пісня). На шиї червоніло п'ять разків товстого «доброго» намиста з золотими дукачами (Н.-Лев.)]. Одно зерно -ста - намистина, намистиночка, (кораллового) коралина, коралиночка. -сто из монет - дукачеве намисто, дукачі. [Я вже стара, - де вже мені до дукачевого намиста! (Крим.)]. Низка -ста - разок (-зка), (сталька, низка) намиста (перел), ум. разочок (-чка) (сталечка, низочка) намиста (перел). [На шиях намиста у кожної разків по десять (Квітка). Купила собі стальку намиста (Козелеч.). Заплетена в ріжки, на шиї мала низку перел (Свидн.)].

* * *

несов.; сов. - навяз`аться

1) (настойчиво приставать, напрашиваться) нав'я́зуватися, -зуюся, -зуєшся, нав'яза́тися, -в'яжу́ся, -в'я́жешся (кому-чому, на кого-що); ( набиваться) набива́тися, наби́тися, -б'ю́ся, -б'є́шся и мног. понабива́тися (кому, до кого-чого, на що); ( цепляться) начі́плюватися, -лююся, -люєшся, начепи́тися, -чеплю́ся, -че́пишся (на кого-що)

2) страд. несов. нав'я́зуватися; напліта́тися; накидатися, нав'я́зуватися

1) вдягання, надягання, надівання, убирання; взування, назування, обування; накладання; підв'язування, обпинання, заперізування;

2) накладання, напинання, начі[е ]плювання, насаджування, настромлювання; всиляння, всилювання, засиляння, засилювання; убирання, натягання. Срв. Надевать.

* * *

1) надя́гання, удяга́ння, надіва́ння

2) взува́ння, назува́ння; озува́ння

3) надіва́ння

наживить

1) (уду) настромлювати, настромити, начі[е]плювати, начепити принаду (мелкую рыбёшку: живця) на гачок, (о мног.) понастромлювати, поначі[е]плювати; (ловушку) настромлювати, настромити, класти, покласти, накладати, накласти принаду в пастку, (о мног.) понастромлювати и т. п.;

2) (у портных) наживляти, наживити, нафастриґовувати, нафастриґувати, (о мног. или во мн. местах) понаживляти, понафастриґовувати що; срв. Примётывать 2. Наживлённый -

1) (об уде) з настромленою (з начепленою) на гачок принадою, з -ним живцем; (о ловушке) з настромленою (з по[на]кладеною) принадою;

2) наживлений, нафастриґований, понафастриґовуваний.

* * *

рыб., охотн.; несов.; сов. - нажив`ить

накатать

I. 1) (дорогу колёсами) накочувати, накотити, (полозьями) натирати, натерти, утирати, утерти, протирати, протерти, (торить) торувати, уторовувати, уторувати, (о мног.) понакочувати, пона[пов,попро]тирати, повторовувати що. [Гладкий протерли шлях мужицькі сани (Франко)];

2) (навивать) навивати, нави(ну)ти, накачувати, накачати, нагортати, нагорнути, (наматывать) намотувати, намотати, (о мног.) понавивати, понакачувати, понагортати, понамотувати що на що. [Навинув картину на качалку (Київ)];

3) (чего: придавая округлённую, цилиндрич. форму) накачувати, накачати, (шариков из хлеба ещё) накручувати, накрутити, (сена) нагромаджувати, нагромадити, (о мног.) понакачувати, понакручувати, понагромаджувати чого;

4) (чего: придавая гладкость, плоскость) накачувати, накачати; (о белье) накачувати, накачати, (на станке) намаґльовувати, намаґлювати; (о металлах) накачувати, накачати, навальцьовувати, навальцювати; (о шерсти) навалювати, наваляти и навалити, набити; (о мног.) понакачувати, понамаґльовувати, понавальцьовувати, понавалювати чого; б) (чего: навозить) навозити, навезти и навозити чого;

6) (кого: навозить) накатувати, накатати, попокатати кого (кіньми). [Добре попокатав дітей (Богодух.)];

7) (что: наделать во всю) накатувати, накатати, нашкварювати, нашкварити, начісувати, начесати що. [Накатав я йому листа довжелезного (Київ)]. Накатанный -

1) накочений, натертий, у[про]тертий уторований, понакочуваний, пона[пов,попро]тираний, повторовуваний. -ная дорога - накочена и т. п. дорога, накочений (битий) и т. п. шлях. [Їхав добре накоченим шляхом (Грінч.)];

2) навитий и навинутий, накачаний, нагорнутий и нагорнений, намотаний, понавиваний, понакочуваний, понагортаний, понамотуваний;

3) накачаний, накручений, нагромаджений, понакачуваний, понакручуваний, понагромаджуваний;

4) накачаний, намаґльований, навальцьований, наваляний, набитий, понакачуваний, понамаґльовуваний, понавальцьовуваний, понавалюваний;

5) навезений;

6) накатаний, нашкварений. -ться -

1) накочуватися, накотитися, понакочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п.;

2) (покататься вдоволь) - а) (перекатываясь) накачуватися, накачатися; б) (ездя) накатуватися, накататися, (верхом, сов.) наїздитися верхи; (с горки на салазках) наспускатися з гори; (на коньках) набігатися на ковзана[я]х; (по льду) на(с)ковзатися, насовгатися (на льоду).

II. Накатывать, накатить, накатнуть, действ. з. -

1) что на что - накочувати, накотити, скочувати, скотити, (о мног.) понакочувати, поскочувати що на що. [Накотили хуру з дровами на терези, зважили (Богодух.). Скотили деревину на дроги (Чорвоногр.)];

2) -вать, -тить, что, чего куда к чему - накочувати, накотити, (о мног.) понакочувати що, чого, куди, до чого. [Накотили каміння (Київщ.). Накотили діжок до льоху (Канівщ.)]. Накаченный -

1) накочений, скочений, понакочуваний, поскочуваний;

2) накочений, понакочуваний. -ться -

1) накочуватися, накотитися, скочуватися, скотитися, пона[пос]кочуватися; бути накочуваним, накоченим, понакочуваним и т. п. [Колесо накотилося на пень (Брацл.)];

2) (вином) - см. Накачиваться 2 (под Накачивать);

3) (о плодах) см. Наливаться 2. II.. Накатывать, накатить, ср. з. -

1) наїздити и наїжджати, наїхати, понаїздити и понаїжджати. [Наїхало до нас гостей багато, - відкіля їх стільки понаїздило? (Богодух.)];

2) -ть и -ться (о грозе, туче) насувати(ся), насунути(ся); см. Надвигаться;

3) (у хлыстов, сов.) насунути, наринути, налетіти на кого.

* * *

1) ( наезжать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -ко́тиш и мног. понако́чувати; ( укатывать дорогу) уторо́вувати, и торува́ти, уто́рувати, утира́ти, уте́рти (утру́, утре́ш)

2) (наготавливать, катая) нака́чувати, накача́ти

3) (рисунок, резьбу) спец. нака́тувати, наката́ти

4) (навёртывать, наматывать, катаясь) нака́чувати, накача́ти

5) ( наглаживать катком) нака́чувати, накача́ти

6) (сов.: написать быстро) наката́ти

1) (надвигать; катя, собирать) нако́чувати, накоти́ти, -кочу́, -коти́ш

2) ( наезжать) наїжджа́ти и наїзди́ти, -їжджу́, -їзди́ш, наї́хати, -ї́ду, -ї́деш

3) (перен.: внезапно появляться, возникать) насува́ти, насу́нути, насува́тися, насу́нутися

4) (на кого - о чувстве, состоянии) нахо́дити, -дить, найти́, -йде и -йде́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого)

1) (действие) - а) наколювання, виколювання, оконч. наколення, виколення; татуювання, оконч. нататуювання; б) нашпилювання, настромлювання, наштрикування, оконч. нашпиле[і]ння, настромлення, наштрикнення; в) пришпилювання, оконч. пришпиле[і ]ння; г) наколювання, сколювання, пробивання, оконч. наколення, сколення, пробиття (-ття); ґ) наколювання, нарізування, оконч. наколення, нарізання; д) наколювання, нарубування, оконч. наколення, нарубання; наскипування, оконч. наскипання; набивання, налупування, оконч. набиття (-ття), налупання. Срв. Накалывать;

2) (женский головной убор) начіпок (- пка), нашпилька, зашпилька, (рус.) наколка;

3) (для накалыванья узора) наколка;

4) (копиров. игла) наколювачка.

* * *

1) ( действие) нако́лювання; нашпи́лювання, наштри́кування; вико́лювання

2) ( украшение на причёске) нако́лка и на́колка

3) карт. нако́лка

налобний, начільний.

* * *

настрочить

1) (выстрачивать что) стебнувати, вистебновувати, вистебнувати, (о мног.) постебнувати що. -чить спину кому - відшмарувати (вишпарити) кого, (зав)дати хлости (хлосту) кому;

2) чего - настебновувати, настебнувати, нашивати, нашити вистебом, (о мног.) понастебновувати, понашивати вистебом чого;

3) (начёркивать) начеркувати, начеркати, написувати, написати (швидко, шпарко, швидко-прудко), (накатывать) накатувати, накатати, нашкварювати, нашкварити що. [Начеркав чималенького листа до Кавказького куратора (Крим.)]. Настрочённый -

1) вистебнуваний, постебнований;

2) настебнований, нашитий вистебом, понастебновуваний и т. п.;

3) начерканий, написаний (швидко, шпарко, швидко-прудко), накатаний, нашкварений. -ться -

1) (выстрачиваться) стебнуватися, вистебновуватися, вистебнуватися, постебнуватися; бути стебнованим, вистебновуваним, вистебнуваним, постебнованим;

2) (стр. з.) настебновуватися, бути настебновуваним настебнованим, понастебновуваним и т. п.;

3) (вдоволь, сов.) - а) настебнуватися, попостебнувати (досхочу), (о мног.) понастебновуватися; б) начеркатися и т. п.; срв. Строчить.

* * *

несов.; сов. - настроч`ить

1) настьо́бувати, настьоба́ти

2) (перен. сов.: написать) наче́ркати

3) (подговаривать, настраивать) настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити

1) (действие) - см. Нацепление;

2) см. Нацепок.

* * *

и Начернивать начернить

1) начорнювати, начорнити, чорнити, почорнити, вичорнювати, вичорнити, (о мног.) поначорнювати, повичорнювати що. [Чим ти брови начорнила? (Чуб. V)];

2) (намазывать) намазувати, намазати, намащувати, намастити, (нагрязнять) набруднювати, набруднити, забруднювати, забруднити, (о мног.) понамазувати и т. п. що;

3) (набрасывать начерно) начеркувати (накидати), начеркати (накидати) начорно що. Начернённый -

1) начорнений, почорнений, вичорнений, поначорнюваний, повичорнюваний;

2) намазаний, намащений, набруднений, забруднений, понамазуваний и т. п.;

3) начерканий (накиданий) начорно. -ться - начорнюватися, начорнитися, поначорнюватися; бути начорнюваним, начорненим, поначорнюваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - нач`ернить

начать

1) починати, почати, розпочинати, розпочати, зачинати, зачати, (редко) начинати, начати, (редко, диал.) розчинати, розчати, започинати, започати що и що робити, (очень редко) вчинати, вчати що робити; (ставать) ставати, стати що робити, (приниматься) братися, взяти и (реже) взятися, піти що робити, заходжуватися и заходитися, (сов.) заходитися що робити и коло чого, (о мног.) поропочинати, позачинати, позаходжуватися. [Я знав кінець, іще й не починавши (Самійл.). Життя свого я не почну як діти (Грінч.). Гості почали прощатися (Коцюб.). Сонце почало повертати на вечірній пруг (Н.-Лев.). Киньмо жереб, хто резпочинати мусить (Куліш). Трохи оддихавши, знову розпочинає (Мирний). Тепер-би нам з ворогами бійку розпочати (Рудан.). Партія визнала за потрібне розпочати рішучу боротьбу з правим ухилом (Пр. Правда). Старий розпочав нову хату будувати (Мирний). Кардинал казання зачинає (Самійл.). Кашель зачинає душити його слабі груди (Франко). Зачинає із ним розмовляти (Рудан.). Добре зачав, лихо скінчив (Франко). Зачав був його соромити (Грінч.). Зачне кричати (Звин.). Як начнеш постить, то нічого буде хрестить (Номис). Співали гарні пісні, а далі й казки розчали (Біл.-Нос.). Розчали робити хату (Червоногр.). Заходитись коло тієї праці, що започали наші предки (Куліш). Прибіг до нас та й стає нам розказувати, що йому трапилося (Звин.). Став до мене ходити (М. Вовч.). Брався він голосити (Крим.). Взяв він лаятися (Звин.). Погладить по головці, а сам візьме ходить по садку (М. Вовч.). Учора взяла за щось суперечитися зо мною (Крим.). Взялися стреляти (Гол. I). Пішли старі про Кам'янець розпитуватись (Свидн.). Пообідав і робити заходився (Грінч.)]. -ть говорить - починати, почати говорити, здіймати (знімати), зняти мову, заговорити про (за) кого, про (за) що. Ребёнок -нает говорить (впервые) - дитина починає говорити (лепетіти), (диал.) дитина нарікає. [«А що малий, ще не говорить?» - «Та ні, потроху вже наріка» (Бердянщ.)]. -ть год, день - починати (розпочинати), почати (розпочати) рік, день. -ть дело - а) (судебное) починати (розпочинати, заводити), почати (розпочати, завести) справу (діло). [Я тобі й коні подарую і діла ніякого не заведу (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) закладати, закласти (реже заложити) позов; в) (предприятие) починати (розпочинати), почати (розпочати) діло; закладати, закласти підприємство, (зап.) підніматися, піднятися (якоїсь справи). -ть драку, ссору и т. п. с кем - починати, почати бійку, сварку и т. п. з ким, заводитися, завестися (битися, сваритися и т. п.) з ким. [Нащо ти з дітьми заводишся? знов почнуть плакати через тебе (Звин.). Завелися, як той казав: багатий за багатство, а вбогий - бо-зна й за віщо вже (Номис). Завелись князі поміж собою битись (Куліш)]. -ть жизнь - починати (розпочинати), почати (розпочати) життя. [Можна було нове життя по-кращому розпочати (Доман.)]. -ть от (с) Адама - починати, почати від Адама (від батькового батька). -ть переговоры - починати (розпочинати), почати (розпочати) перемови (пересправи). -ть (затягивать) песню - заводить, завести пісні и пісню. [Вночі заводив своїх чарівних пісень (Гр. Григор.). Без мене не знаєш, як і пісню завести (Стор.)]. -ть пирог, хлеб - починати, почати, (слегка) надпочинати, надпочати пиріг (пирога), хліб. -ть (заводить) разговор - починати (розпочинати), почати (розпочати) розмову, здіймати (знімати), зняти розмову (бесіду, балачку, мову, (диал.) річ, заводити, завести (мову), забалакувати, забалакати про (за) кого, про (за) що. [Ти даремно сам знов розпочинаєш ту розмову (Л. Укр.). Не здіймаймо журливих розмов! (Л. Укр.). Сама вона таких розмов не знімала, - все він починав (Грінч.). Коли-б не хотів, то-б і бесіди оцієї не здіймав (Кониськ.). «Братіки мої!» - здіймає річ один (Коцюб.). Не здіймала більше речи про свою думку (Кониськ.). Не хтів їй казати всього про себе одразу і завів про друге (Гр. Григор.)]. -ть сначала - починати, почати спочатку. [Почніть спочатку, а то я вас перебила (Л. Укр.)]. -чать поддакивать - почати притакувати (підтакувати), затакати. -ть разглагольствовать - починати, почати (зачати) просторік(ув)ати, запросторікати, розпускати, розпустити патяки. -ть танец - починати (заводити), почати (завести) танець (танок). -чать читать - почати читати, зачитати. [Письма принесли і всі тихенько зачитали (Шевч.)]. Как -чал, как -нёт читать! и т. п. - як почав (зачав), як (не) почне (зачне) читати! и т. п. Опять -чал своё - знову завів своєї. Не с чем -чать - нема з чим (ні з чим) почати (піднятися), (образно) нема за що рук зачепити. Не знаю, что и -чать - не знаю, що й почати (що його й робити). [Я не знаю, що мені робити, що мені почати (Сл. Гр.)]. Не торопись -нать, спеши кончать - не швидко починай, а швидко кінчай. -най, да о конце помышляй - починай, та про кінець дбай. Ни -чать, ни кончать пришло - ані сюди, ані туди, Микито! (Приказка);

2) безл. - починати, почати, (становиться) ставати, стати. [Починало ставати душно (Грінч.). Почало йому згадуватися все, що тоді було (Грінч.). Стало на світ займатися (Квітка)]. -нает идти дождь - починає йти дощ, зривається дощ (іти). [Зривається дощик іти (Звин.)]. -нает теплеть - починає тепліти, (больше прежнего: теплішати), забирається на тепло. Начиная -

1) починаючи, розпочинаючи и т. п.;

2) нрч. - починаючи, почавши з (від) кого, з (від) чого. -ная с этого времени - починаючи з цього часу, з цього часу почавши. -ная с этого места - починаючи від цього місця, від цього місця почавши. Начатый - початий, розпочатий, зачатий, начатий, розчатий, започатий, вчатий, порозпочинаний, позачинаний; заведений; надпочатий; знятий. [Початі в дев'ятнадцятому віці спроби (Крим.). Кінчали розпочату бесіду (Коцюб.). Надпочатий хліб (Франко)]. -ться -

1) (стр. з.) починатися, розпочинатися, бути починаним, розпочинаним, початим, розпочатим, порозпочинаним и т. п. [Працю тільки розпочато (Самійл.)]. -чат судебный процесс - почато (розпочато) судовий процес (судову справу);

2) (в пространстве) починатися, початися, (реже) зачинатися, зачатися. [Там, де гори вкриті туманами, мій рідний краю, - там, почався ти (Грінч.). Обидва яри зачинаються коло ліса (Звин.)];

3) (во времени) починатися, початися, розпочинатися, розпочатися, зачинатися, зачатися, (редко) начинатися, начатися, (редко, диал.) починати, почати, розчинатися, розчатися, зачинати, зачати; (наступать; появляться; возникать) заходити, зайти; (возникать, брать начало) ставати, стати, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати, іти, піти з чого, від кого; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчинятися, зчинитися, учинятися, учинитися, зчинатися, зчатися, (также о разговоре) здійматися и зніматися, знятися. [Дія починається з того, що… (О. Пчілка). Незабаром почнеться діло (Рудан.). Коли воно (небо) почалось, того ми не знаєм (Рудан.). Коли розпочиналося на Україні яке добре діло, то завжди… (Рада). Розпочавшися р. 1901 боротьбою за український університет, ця тенденція невпинно йде вперед (Рада). Бенкет розпочавсь (Самійл.). Розпочалася нудьга за Україною (Крим.). Небавом розпочнеться наука в школі (Кониськ.). Нове життя зачалося (Мирний). Закінчити ту справу, що зачалась у березолі (Куліш). Рожа одцвілася, а калина началася (Метл.). На Чорному морі все недобре починає (Пісня). Як зачинає звада, не поможе й рада (Номис). Прийшли морози, випав сніг; зайшла инша робота (Васильч.). Сварка зайшла із-за якихось виплат (Франко). Стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови (Метл.). Встає життя нове (Грінч.). Повстала боротьба національности за своє національне «я» (Грінч.). Все воно з сварки постало (Грінч.). Така дружба, таке товариство пішло між ними! (Мирний). Зав'язалася балачка, пішла обміна думками (Крим.). Зчиняється досить палка спірка (Грінч.). Вчинився нараз крик (Франко)]. - ется день - починається (настає) день. -ется жатва - починаються (заходять) жнива. -лось ненастье - почалася негода, занепогодилося. -ется ночь - починається (настає, заступає, западає) ніч. -ется осень - починається осінь, осеніє. -ется праздник - починається (заходить) свято. -лось с пустяков - почалося (зайшло) з дурниці. -ется, -чался разговор - починається (здіймається), почалася (знялася) розмова (бесіда). [Розмова на який час затнулася, а там знову знялась (Мирний). Знялася в нас бесіда про книжки (Кониськ.)]. -ется рассвет - починає світати (розвиднюватися, на світ благословлятися, дніти). Список - ется его именем - список починається його ім'ям (з його ім'я). Не нами -лось, не нами и окончится - не від нас повелося - не з нами й минеться; не від нас стало, не нами й скінчиться (Приказки).

* * *

несов.; сов. - нач`ать

несов.; сов. - нач`аться

1) (действие) нараховування, налічування, оконч. нарахування, налічення. Путём -ния - нараховуючи, нарахувавши, шляхом (через) нарахування;

2) см. Начёт 2.

* * *

1) ( действие) нарахува́ння, налі́чення, (неоконч.) нарахо́вування, налі́чування

2) ( начисленная сумма) нарахува́ння

начислить нараховувати, нарахувати, налічувати, налічити, (о мног.) понараховувати, поналічувати що, чого; срв.

II. Начитывать. Начисленный - нарахований, налічений, понараховуваний, поналічуваний. -ться - нараховуватися, бути нараховуваним, нарахованим, понараховуваним и т. п.

* * *

бухг.; несов.; сов. - нач`ислить