нат

натирывать, натереть

1) чего - натирати, натерти, (о мног.) понатирати чого. [Знайшла ріпу, натерла на тертушку (Мирний)];

2) кого, что чем (покрывать слоем чего-л.) - натирати, натерти, (о мног.) понатирати кого, що чим; (больного) витирати, витерти (хворого, слабого). [Натри мені бік шпигинаром (Київщ.). Натерла підлогу мастикою (Київ)];

3) что (продолжительным трением) - натирати, натерти, (о мног.) понатирати що; (саднить) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити, нашмуглювати, нашмугляти, о(б)шмуглювати, о(б)шмугляти, нашмульгувати, нашмульгати, обшмульгувати, обшмульгати, нашморгувати, нашморгати що, (утомлять работой) натруджувати, натрудити, (о мног.) понамулювати, помуля[и]ти, понашмуглювати, понашмульгувати, понашморгувати, понатруджувати и т. п. що. [Матірка з десятки (грубое полотно) натирає тіло до розчосу (Мирний). Машкара намуляла мені вже добре щоки (Н.- Лев.). Мені паляниці (в торбині) намуляли плечі (Тесл.). Мотуз ошмугляв молодеє тіло (Н.- Лев.). Кайдани тіло обшмульгали (Дума). Хоч ніжку натрудив (голуб), одначе вирвався і полетів (Глібів)]. -реть бока, перен. - обтертися, обговтатися, вигладитися, (наловчиться) наламатися и наломитися, (вульг.) насобачитися. Натёртый -

1) натертий; понатираний;

2) натертий, понатираний; витертий;

3) натертий, понатираний; намуля[е]ний, о(б)шмугляний, обшмульганий, нашморганий, натруджений, понамулюваний, помуля[е]ний, пообшмуглюваний, пообшмульгуваний, понашморгуваний, пошморганий, понатруджуваний. -ться -

1) натиратися, натертися, понатиратися; бути натираним, натертим, понатираним и т. п. [Руки-б йому перецілувала, а більш, де пошморгані залізом (Квітка)];

2) (наловчиться, сов.) - см. Навастривать (-рить к чему руку). Он в людях -тёрся - між людьми він обтерся; см. выше -реть бока;

3) (вдоволь, сов.) - а) натертися, попотерти (досхочу), (о мног.) понатиратися; б) натертися, попотертися (досхочу), (о мног.) понатиратися и т. п.; срв. Тереть, -ся.

* * *

несов.; сов. - натер`еть

1) натира́ти, нате́рти -тру́, -тре́ш и мног. понатира́ти; (измель-, чить некоторое количество) утира́ти, уте́рти

2) (причинять боль, повреждать трением) наму́лювати, -люю, -люєш, наму́ляти и наму́лити и мног. пому́ляти и пому́лити и понаму́лювати, натира́ти, нате́рти и мног. понатира́ти; ( наминать) намина́ти, нам'я́ти, -мну́, -мне́ш и мног. понамина́ти; (сов.: до ссадин) диал. пошмугля́ти, пошмо́ргати

1) (действие) - см. Натирание 1; оконч. натертя (-тя); намуля[е]ння, нашмугляння, о(б)шмугляння, нашмульгання, обшмульгання, нашморгання, натрудження;

2) (качество действия) натертя, натірка;

3) см. Натирание 2.

* * *

натискать чего во что

I. напихати, напхати, набигати, набгати, натоптувати, натоптати, напаковувати, напакувати, набивати, набити, (о мног.) понапихати и понапихувати, понабигати и т. п. чого в що; срв. Набивать 2. [Напхав чорної білизни в скриню (Київщ.)]. -кать полный сундук добра - (повно) натоптати (напакувати, набити) скриню добром. Натисканный - напханий, набганий, натоптаний, напакований, набитий, понапих(ув)аний, понабиганий и т. п. -ться -

1) (стр. з.) напихатися, бути напих(ув)аним, напханим, понапих(ув)аним и т. п.;

2) натискатися и натискуватися, натиснутися, (о мног.) понатискатися и понатискуватися; срв. Наталпливаться. [Натиснулося людей повна хата (Київщ.)];

3) (наедаться до отвалу) напаковуватися, напакуватися, напиратися, напертися, (о мног.) понапаковуватися, понапиратися чого;

4) -каться (вдоволь) - см. отдельно (Натискаться 2).

II. Натискивать, натиснуть что - натискати и натискувати, натиснути, потискувати, потиснути, надушувати, надушити, надавлювати, надавити, (о мног.) понатискати и понатискувати, понадушувати, понадавлювати що; срв. Нажимать 1 и Надавливать 1. Натиснутый - натиснений и натиснутий, потиснений и потиснутий, надушений, надавлений, понатиск(ув)аний и т. п. -ться - натискатися и натискуватися, натиснутися, понатискатися и понатискуватися; бути натиск(ув)аним, натисненим и натиснутим, понатиск(ув)аним и т. п. II.. Натискивать, -ся, натискать, -ся и натиснуть, -ся - см. Натиснять, -ся.

* * *

несов.; сов. - нат`искать

1) ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти

2) тип. відоива́ти, відби́ти (відіб'ю́, віді́б'єш и відіб'є́ш)

несов.; сов. - нат`искаться

1) ( набиваться во множестве) набива́тися, наби́тися, -б'є́ться, нато́вплюватися, -плюється, нато́впитися, -питься и натовпи́тися, -пи́ться; напиха́тися, напха́тися; сов. вульг. напе́ртися, -пре́ться

2) страд. напи́хатися; відбива́тися

1) наті́паний

2) наску́баний

3) нагово́рений; напле́сканий

-ся см. Натрёпывать, -ся.

* * *

1) с.-х. натіпа́ти

2) (наказать, трепля, дёргая) наску́бти, -бу́, -бе́ш, насі́пати

3) ( наговорить лишнего) наговори́ти, -ворю́, -во́риш; наплеска́ти, -плещу́, -пле́щеш, намоло́ти, -мелю́, -ме́леш

натріпотітися (-почуся, -потишся) и натріпотатися (-почуся, -чешся); (от страха) натремтітися, надрижатися, натруситися (із страху); срв. Надрожаться.

* * *

1) с.-х. натіпа́тися

2) ( наговориться вдоволь) наговори́тися, -ворю́ся, -во́ришся, наплеска́тися, -плещу́ся, -пле́щешся, наторохті́тися, -хчу́ся, -хти́шся, намоло́тися, -мелю́ся, -ме́лешся

3) см. натрепать 3)

и Натужать натужить

1) что - напружувати, напружити, натужувати, натужити, (туго, цупко, міцно) натягати и натягувати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, (о мног.) понапружувати и т. п. що срв. Напрягать 1;

2) кого - натужувати и натужати, натужити кого (над силу, над міру), примушувати, примусити кого напружувати (напружити) всі свої сили (перетуживать) перенатужувати, перенатужити кого, (надрывать) над[під]ривати, надсаджувати кого. [Ми, їдучи, не натужали коня (Вовчанщ.)]. Натуженный -

1) напружений, натужений, (туго, цупко, міцно) натягнутий и натягнений, напнутий и нап'ятий, понапружуваний и т. п.;

2) натужений (над силу, над міру), примушений напружувати (напружити) всі свої сили, перенатужений. -ться -

1) напружуватися, напружитися, понапружуватися; бути напружуваним, напруженим, понапружуваним и т. п.;

2) (напрягать свои силы) натужуватися, натужитися, напружуватися, напружитися, напинатися, пнутися, напнутися и нап'ястися, натягатися, натяг(ну)тися, (перетуживаться) перенатужуватися, перенатужитися, (надрываться) над[під]риватися, надсаджуватися, (о мног.) понатужуватися и т. п. [Аж натужується, щоб не сміятися, та ніяк не здержиться (Мирний). Треба було таки добре напинатися, щоб перегукуватись (Н.-Лев.). Червак плазує, аж напинається (Мирний). Натягається, як пес до роботи (Номис)];

3) (вдоволь, сов.) натужитися, напружитися, насилкуватися, намоцуватися, (нажилиться) надутися, нанадиматися; срв. Тужиться.

* * *

несов.; сов. - нат`ужить

несов.; сов. - нат`ужиться

I. -ся (наговорить, -ся «ты»)

II. натикати, -ся, (шутл.) нагулятися в тички.

III. натыкать

1) (во множестве чего во что, куда) натикати и натикувати, натикати, настромлювати, настромляти, (гроздей, иголок и т. п.) наштрикувати, наштрикати, (о мног.) понатикати и понатикувати, понастромлювати, понаштрикувати чого в що, куди; (напихать) напихати, напхати, набигати, набгати, (о мног.) понапихати, понабигати чого в що, куди. [Натикує коло шляху тичок (Київщ.). Задумала вража баба молодою бути, натикала за намітку зеленої рути (Пісня). Настромляв паліччя в тин (Полтавщ.). Понастромлювали кілків, а плота не заплели (Брацл.). Наштрикає скрізь у стіну голок, а тоді й сам не знайде, де вони (Сл. Гр.). Треба більше моху понапихати в щілини, щоб було тепліше (Гайсинщ.)];

2) (наделывать дыр) наштрикувати, наштрикати, (накалывать) наколювати, наколоти, нашпигувати, нашпигати, (о мног.) понаштрикувати, понаколювати, поколоти, понашпигувати що. [Добре нашпигай гав'ядину, щоб краще вмліла (Брацл.)]. -тычь лунок в грядку - нароби (накопай) ямок (дучок, кубахів) у грядці;

3) -тыкать бока кому - нашпигати (наштурхати, наштовхати) кого, надавати штовханів (штурханів) кому, полатати боки кому. -тыкать зубы кому - дати зуботички, надавати в зуби кому, (фамил.) пополічити зуби кому или чиї. Натыканный -

1) натиканий, настромляний, наштриканий понатик(ув)аний, понастромлюваний, понаштрикуваний; напханий, набганий, понапих(ув)аний, понабиганий;

2) наштриканий, наколотий и наколений, нашпиганий, понаштрикуваний и т. п.; нароблений, накопирсаний. -ться -

1) натикатися и натикуватися, натикатися, понатикатися и понатикуватися; бути натикуваним, натиканим, понатик(ув)аним и т. п. [Понастромлювалось у волосся сіна (Канівщ.)];

2) (вдоволь, сов.) натикатися, настромлятися, (чем-л. острым) наштурхатися, наштрикатися, нашпигатися, попотикати (досхочу) и т. п.; срв. Тыкать.

IV. Натыкать, наткнуть -

1) что, кого на что - натикати, наткнути, (чаще) настромлювати, настромити, наштрикувати, наштрикнути, з[на]низувати, з[на]низати, (нашпиливать) нашпилювати, нашпилити, (о мног.) понатикати, понастромлювати, понаштрикувати, поз[пона]низувати, понашпилювати що, кого на що. [Діток малих на списи натикали (Київщ.). Рибалка удочку закинув, наткнувши на гачок чималий червячок (Боров.). Неначе мене хто настромив на вила (Н.-Лев.). Настромив на удочку рибу (Куліш). Понастромлюйте на щогли голови рандарські (Куліш). Наштрикнув картоплину на ціпок, а тоді як кине нею! (Сл. Гр.). Возьміте Байду, повісите і на острий гак знижіте (Ант.-Драг.). Метеликів нашпилюють на пришпильки (Київ)];

2) кого на кого, на что - наштовхувати, наштовхнути, (реже) натикати, наткнути, (наводить) наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаштовхувати и т. п. кого на кого, на що. [Цього кота хоч мордою наштовхни на мишу, все одно не спіймає (Брацл.)]. Наткнутый -

1) наткнутий, настромлений, наштрикнутий, з[на]низаний, нашпилений, понатиканий, понастромлюваний, понаштрикуваний, поз[пона]низуваний, понапшилюваний;

2) наштовхнутий, наткнутий, наведений, напроваджений, понатиканий и т. п. -ться -

1) натикатися, наткнутися, понатикатися; бути натиканим, наткнутим, понатиканим и т. п. Насекомые -ются на шпильки - комах нашпилюють на припшильки;

2) (наталкиваться) натикатися, наткнутися на кого, на що, натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, нахоплюватися и нахоплятися, нахопитися, наганятися, нагнатися на кого, на що, (на что-л. острое и перен.) наражатися, наразитися на кого, на що, (только в прям. знач.) настромлюватися, настромитися, наштрикуватися, наштрикнутися на що, (напарываться) напорюватися, напоротися, нарізуватися, нарізатися на кого, на що, (накалываться) наколюватися, наколотися, (порезаться) натинатися, натятися чим (напр. ногою) на що, (о мног.) понатикатися и т. п.; (встречать, нападать) нападати, напасти на кого, на що, надибати и надибувати, надибати на кого, на що и кого, що, здибати, здибати, (диал.) нагибувати, нагибати кого, що, впадати, впасти на кого, (набегать) набігати, набігти на кого, на що и кого, що, (о мног.) понападати, понадибати, понабігати; срв. Наталкиваться 2 (под

II. Наталкивать). [Плентавсь важкими ногами по хаті, натикався на стіни (Коцюб.). Наткнувсь на таке погане, що… (Шевч.). Комуністичне перетворення суспільства натрапляє на скажену боротьбу (Азб. Комн.). Ми сміялись із радощів, що натрапили таких гарних людей (Г. Барв.). Нахопився в лісі на вовків (Сл. Гр.). Якийсь час мовчав, нахопившись в оповіданні на несподівану перетику (Корол.). (Слухалися його,) щоб не наразитися на прикрість (Остр. Скарбів). Настромився на ніж (Київщ.). Наштрикнувся на її (довгий) ніс (Н.-Лев.). Напоровся на вила (Сл. Гр.). З розбігу напоровся в дверях на кондуктора (Крим.). Инший (черкес) наріжеться на пластуна, то й амінь йому (Основа 1862). Натявся на косу (Сл. Гр.). По всіх книжках її очі надибували на слово «кохання» (В. Підмог.). Перегортаючи своє старе шпаргалля, я знов надибав на той рукопис (Крим.). Поки-що він не знаходив нічого цікавого, аж ось надибав таке… (Крим.). Лисиця набігла виноград (Біл.-Лос.)].

* * *

1) натика́ти, наткну́ти и мног. понатика́ти, настро́млювати, -люю, -люєш, настроми́ти, -ромлю, -ромиш и мног. понастро́млювати и понастромля́ти; наштри́кувати, наштри́кнути

2) ( наталкивать) нашто́вхувати, -штовхую, -штовхуєш, наштовхну́ти; (наводить на кого-что-л.) наводи́ти, -воджу, -водиш, навести, -веду, -веде́ш

1) ( втыкать) натика́ти, нати́кати и мног. понатика́ти

2) ( делать надколы) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю, -колеш и мног. понако́лювати

нахаживать, найти, действ. з.

I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;

2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);

3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;

4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);

5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;

6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -

1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;

2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;

3) визначений, обчислений, вирахуваний;

4) зустрінутий, стрінутий;

5) побачений;

6) визнаний; названий.

II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -

1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;

2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];

4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];

5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.

* * *

1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити

3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати

2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́

3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти

2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти

1) (действие) - а) знаходження, находження; нашукування, відшукування; винаходження, натрапляння, надибання и надибування, (диал.) нагибувания; віднаходження; намацування, налапування; напитування. Арестовать на месте -ния - (в будущем) заарештувати, де знайдено (знайдений, -на, -не) буде (де знайдуть); (в прошлом) заарештувати, де знайдено (було) (или де знайшли). В случае -ния - якщо знайдено (знайдений, -на, -не) буде, якщо знайдеться; б) знаходження, відкривання, відшукування; винаходження; викривання; витрушування; добирання; в) визначання, обчисляння, вираховування; оконч. см. под Находка 1; г) заставання, зустріч[в]ання, стрічання, стрівання. Срв.

I. Находить 1 - 4;

2) (наход) - а) находження, натрапляння, наскакування, набігання, нападання; см. ещё Наход 1 и Нашествие; б) наступання, надходження, надхід (- ходу), набігання; (о тумане) западання, упадання, налягання, наполягання; в) набігання, натікання, находження, нахід (-ходу); г) находження, нахід; ґ) находження, нахід, нападання, напад (-ду), опадання, спадання. Срв.

II. Находить 1 - 5;

3) (пребывание) буття (- ття); перебування, пробування; срв.

I. Находиться 4;

4) родовище; см. Месторождение 2.

* * *

1) ( действие) знахо́дження, зна́йдення, нахо́дження; віднахо́дження; відкрива́ння, відкриття́; винахо́дження

2) ( состояние) перебува́ння, пробува́ння; розташува́ння

подплыть

1) под что, к чему - підпливати, підплив[с]ти, (о мног.) попідпливати під що, до чого, (приближаться плавом) над[під]пливати, над[під]плив[с]ти. [Тим ясним шляхом звільна барка надпливає (Франко)];

2) (затопляться натёком) підпливати, підплив[с]ти (водою, кров'ю). [Горить Сміла. Смілянщина кров'ю підпливає (Шевч.)].

* * *

несов.; сов. - подпл`ыть

потешить тішити, потішати, потішити, натішити, бавити, забавляти, побавити кого чим. [Потішив він нас своїми оповіданнями чудними]. Людей -шает - людей забавляє.

* * *

несов.; сов. - пот`ешить

1) см. тельняшка

2) [наті́льний] хрест (хре́стик)

несов.; сов. - уп`иться

1) упива́тися, упи́тися и повпива́тися и попи́тися

2) (наслаждаться чем-л.) ті́шитися, наті́шитися, упива́тися, упи́тися, упо́юватися, упої́тися

несов.; сов. - услад`ить

1) ( доставлять наслаждение) ті́шити, наті́шити, потіша́ти, поті́шити

2) (делать приятным, скрашивать) усоло́джувати, усолоди́ти, осоло́джувати, осолоди́ти

несов.; сов. - услад`иться

1) ( наслаждаться) ті́шитися, наті́шитися и навтіша́тися, утіша́тися, уті́шитися, потіша́тися, поті́шитися, зазнава́ти насоло́ди (уті́хи), зазна́ти насоло́ди (уті́хи)

2) строит. (несов.) ті́шитися, потіша́тися; усоло́джуватися, осоло́джуватися

1) (натёк, сосулька) борулька, висулька, сосулька, соб. борульки, висульки, сосульки (-льок), (редко) капельник (-ка) (Геол. Сл.);

2) см. Капельница.

кого добре забавити (потішити) кого. -ться - набавитися, натішитися.