Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

наружность+ж

  • 1 наружность

    1) (наружн. сторона, поверхность) около, зовнішність, поверховість, по(з)верховість (-ости), верх, поверх (-ху). По -сти дом хорош - зокола (зоколу, назовні, зовні, на погляд, на взір) будинок (дім) гарний;
    2) (человека) - а) (внешний вид) (зовнішній) вигляд (-ду), зовнішність, зверхній вигляд, (редко) зверхність, (гал.) поверховість (-ости), (осанка) постава. [Була це людина привабливого вигляду (с располагающей -ностью) (Короленко). Постава свята, а сумління злодійське (Номис)]; б) (физиономия) врода, подоба, природа. Срв. Внешность 4 и 5. [Се був чоловік і на вроду незгірший, і на вдачу (М. Вовч.). Друга любого подобу красну богиня прийняла (Л. Укр.). Гарна дівчина, - такої подоби і не бачили в нас на Україні (Стор.)]. Счастливая -ность - вдатна врода, щаслива зовнішність. Счастливой -сти - що вдався (вдатний) на вроду. -стью, по -сти - назовні, на вигляд, на взір, на вроду, на обличчя. -ность обманчива - врода (зовнішність) облудна. По -сти не суди - не суди з окола (з зовнішнього или з околишнього вигляду).
    * * *
    зо́внішність, -ності; ( внешний вид) зо́внішній ви́гляд (-у); ( осанка) поста́ва

    Русско-украинский словарь > наружность

  • 2 вид

    1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, (к)шталт, визір (р. -зору), врода. [Мати веселий (гордий, сумний, нужденний) вигляд. Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Постава свята, а сумління злодійське]. В таком виде - в такому вигляді, в такій постаті. В наилучшем виде - в найкращому вигляді, в найкращому світлі, як-найкраще. В п'яном виде, в трезвом виде - по-п'яному, п'яним бувши, по-тверезому, тверезим бувши. Внешний (наружный) вид - зверхній (надвірній) вигляд, врода. На вид, с виду - на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця. [Пшениця гарна на взір]. Странный на вид - дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи. При виде - бачучи, побачивши. Под видом кого, чего - наче-б то хто, що, ніби-то хто, що, в вигляді кого, чого, в образі кого, чого, під позором кого, чого. В виде наказания ему решено… - за кару йому визначено… В виде опыта, милости - як спроба[у], як ласка, за ласку. Иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего - мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що и ким, чим. [Гарне хлоп'я, шкода тільки, що паненям визирає. Виглядає немов винний]. Делать, сделать вид - удавати, удати кого, чинитися ким, виставляти себе як, що. [Удавати невинного, удавати ображеного. Удавав, немов спить. Старе виставляє себе, що не скоро їсть]. Принимать, принять какой-л. вид - набирати, -ся, якого вигляду, перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик). Подавать, показывать вид - давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби. Не показывать и вида, что… - і навзнаки не давати, що…;.
    2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;
    3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид. [Чудовий гірський крайовид. Ой, що за чудові вигляди тут у вас і на річку й за річку (Н.-Лев.). Вид навкруги був сумний];
    4) (видимость, возможность быть видимым): На виду - на оці, на видноті. Быть на виду у кого-л. - бути в оці, в очу, перед очима, перед віччю в кого. [Перед очима в хижої татарви]. Иметь в виду кого, что (рассчитывать на кого, на что) - мати на увазі (на оці) кого, що, важити на кого, на що. [Письменник, що важить і на сільського читача…]; (принимать во внимание, сообразоваться) - оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. [Народоправство централістичне раз-у-раз оглядатиметься на потреби центральних людей більш, ніж на наші (Єфр.). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (Куліш). На кого ви думаєте? = кого вы имеете в виду?]. Имелось в виду - була думка. Имея в виду, что… - маючи на увазі (на оці), що…, уважаючи на те, що… В виду того, что… - з огляду[ом] на те, що… В виду (чего) - через що, уважаючи на що, з оглядом[у] на що, тим що… В виду ранней весны - уважаючи (з огляду[ом]) на ранню весну. Ставить кому на вид - виносити кому перед око, звертати чию увагу, подавати кому на увагу, виставляти (завважати) кому. Скрыться из виду - загубитися, щезнути з очей. Выпустить из виду - спустити з уваги, з очей, забутися. Итти за кем, не выпуская из виду - іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці). Для виду - про (людське) око, для [ради] годиться, на визір, для призору. [Аби був на визір]. Ни под каким видом - жадним способом, ні в якому разі. Видом не видать - зазором не видати, і зазору немає;
    5) (разновидность) відміна, порідок, відрід (р. -роду), вид. [А це дерево вже иншого порідку];
    6) (биол.) відміна, вид. [Численні відміни звірів];
    7) пашпорт, посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);
    8) (грам.) вид, форма. [Вид недоконаний, доконаний, одноразовий];
    9) виды, -ов, мн. - думка, гадка, намір, мета, сподіванки. Из корыстных видов - за-для корисної мети. В видах чего - за-для чого, маючи на увазі щось, за-для якихсь виглядів. В служебных видах - за-для виглядів (в в-ах) службових. Иметь виды на кого, на что - бити (цілити, важити) на кого, на що, накидати оком на кого, на що. [Не дуже б'є на кріпацьких парубків (Мирн.)]. Виды на урожай, на будущее - сподіванки (вигляди) на врожай, на майбутнє. Видать виды - бувати (бути) в бувальцях, у Буваличах. Видавший виды - обметаний, бувалий.
    * * *
    I
    1) ( внешность) ви́гляд, -у; ( облик человека) о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва; ( состояние) стан, -у
    2) (перспектива, открывающаяся взору) вид, ви́гляд; ( пейзаж) краєви́д, -у, крутови́д, -у
    3)

    ви́ды — (мн.: планы, расчёты) ви́ди, -дів, пла́ни, -нів; ( перспективы) перспекти́ви, -ти́в; ( намерения) на́міри, -рів

    4) ( паспорт) вид; по́свідка

    \вид на жи́тельство — по́свідка на прожива́ння

    быть на виду́ у всех — бути на виду́ (на оча́х, перед очи́ма) в усіх

    в ви́де чего́ — у ви́гляді чо́го; (в качестве чего-л.) як що

    вида́вший ви́ды — бува́лий, яки́й (що) бува́в у бува́льцях, сущ. бува́лець, -льця

    де́лать, сде́лать \вид — удава́ти, уда́ти

    для ви́да — для (задля) годи́ться; про лю́дське́ о́ко

    из ви́ду (из ви́да) скры́ться — зни́кнути (ще́знути, пропа́сти) з оче́й

    име́ть в виду́ — ( предполагать) ма́ти на ува́зі; ( иметь намерение) ма́ти на́мір, збира́тися

    име́ть в виду́ кого́-что — ма́ти на ува́зі (на меті́, на ду́мці) кого що

    на виду́ — на видноті́

    на \вид ду́ у всех — на оча́х (пе́ред очи́ма, на виду́) у всіх; ( публично) прилю́дно

    II биол., лингв.
    и пр. вид, -у

    \вид расте́ний — вид росли́н

    ви́ды обуче́ния — ви́ди навча́ння

    Русско-украинский словарь > вид

  • 3 внешность

    1) (наружная поверхность) около. [Около (хатнє) було оббите дощем (Левиц.)];
    2) (внешний вид) зовнішність (р. -ности) вигляд, взір (р. взору). [Вигляд міста, села. Сіно гарне на взір];
    3) (наружная сторона явлений) поверховість (р. -вости), позверховість (позверховність), зверхність. [Любити поверховість, не ідею (Пачов.). Мужик переймає у пана позверховність (Грін.). Зверхність подій притемнює їхній внутрішній зміст];
    4) (внешность, наружность человека) - а) врода, природа, подоба. [Яка погана йому врода, а пан (Звиног.). Так, я, моя подоба, моє лице, мій вираз, все, зовсім (Фран.). Гарна дівчина, такої подоби не бачили у нас (Сторож.). Природа їй гарна, то й одягнутися хочеться краще (Звиног.)]; б) зовнішність, зверхність, поверховість. [Зовнішність у нього поважна. Всенька зверхність - од убрання й манер до способу розмови (Єфр.). Комічна поверховість (Фран.)];
    5) по внешности, внешним образом, внешне и т. д. - на погляд, на огляд, на око, з- погляду, з-околу, зверху, на взір. [То тільки здається, то тільки з-околу (Мирн.). Хоч як різняться зверху просте речення і найкращий твір (Єфр.). Становище, принадне на погляд, тяжке й образливе по суті (Єфр.). На взір чоловік середніх літ (Мирн.)]. Внешностью, наружностью, лицом (о людях) - на вроду, на обличчя, на вигляд. [Хороша дружина на вроду. Бридкий на обличчя. Непоганий на вигляд (Крим.)].
    * * *
    зо́внішність, -ності; ( внешний) [зо́внішній, зве́рхній] ви́гляд, ( человека) поста́ва

    по \внешностьти — за зо́внішністю, з зо́внішності, за зо́внішнім ви́глядом, з зо́внішнього ви́гляду, зо́внішньо, зо́вні

    Русско-украинский словарь > внешность

  • 4 краса

    1) краса, красота, (стар.) ліпота, ласк. красонька; (пригожесть, красивая наружность) урода, вподоба, подоба, ласк. вродонька, вподобонька, подобонька; (роскошь) пишнота, (украса) оздоба, окраса. [Нащо-ж мені краса моя, коли нема долі? (Шевч.). Ой, хоч знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Пісня). Свою красоньку утеряла (Пісня). Відчути поетичну красу (Крим.). Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красоти дівоцької (Метл.). Далеко їй було до стародавньої ліпоти (Куліш). Довго, довго дивувались на її уроду (Шевч.). Моя врода, як повная рожа: і на личеньку рум'яненька, і на стану гожа (Пісня). Вподобонькою звали: он де наша вподобонька (Г. Барв.). Як милого не любити, коли подобонька: сам білявий, вус чорнявий, як у соколонька (Пісня). Край тебе вся инша пишнота природи уваги моєї не зверне (Самійл.). Всю окрасу життя проглинуло словечко це: зрада! (Вороний)];
    2) бот. Amarantus caudatus L. - краса, щириця, щир червоний, щирець (-рцю), лисячі хвости.
    * * *
    краса́; ( о внешности человека) вро́да

    во всей [свое́й] красе́ — у всій (в усі́й) [свої́й] красі́

    Русско-украинский словарь > краса

  • 5 невзрачный

    1) (о человеке и животных) миршавий, (худосочный) щуплий, щуплявий, (невидный) непоказний, (лицом) поганкуватий. [Такий він із себе миршавий, нікчемний (Грінч.). А сам він маленький, миршавий, куценький (Гр. Григор.). Пара маленьких миршавих коненят (М. Левиц.). Ви не дивіться на мене, що я такий непоказний (Київ). Соловейко - пташка непоказна, а як співає! (Звин.). Дівка вже дохожала, тільки поганкувата і до роботи лінива (Основа, 1862)]. -ное лицо - негарне (невиразне) обличчя (лице). -ная наружность - непоказна зовнішність. -ной наружности - миршавий (непоказний) на вигляд. Делаться (становиться), сделаться (стать) -ным - миршавіти, з[по]миршавіти, замиршавіти;
    2) (о вещах) миршавий (редко); (жалкий) мізерний, нужденний, злиденний, (хилый) щуплий, заміркуватий. [Мізерне пальто (Київ). Нужденна (злиденна) халупа (Київ). Щуплий колосок (Звягельщ.). Колосок заміркуватий (Звин.). Щупле будування (Котл.)];
    3) (об отвлеч. понятиях) мізерний, нужденний, жалюгідний, благенький. -ное впечатление - мізерне враже[і]ння.
    * * *
    непока́зний; ( о внешности человека) незуга́рний; (преим. о человеке и животных) ми́ршавий; ( жалкий) жалюгі́дний, злиде́нний, нужде́нний, мізе́рний

    \невзрачныйая фигу́ра — непоказна́ (ми́ршава, мі́зерна, незугарна) по́стать

    \невзрачныйое пальто́ — жалюгі́дне (злиде́нне, нужде́нне) пальто́

    Русско-украинский словарь > невзрачный

  • 6 невыгодный

    1) невигідний, некорисний, незисковний; (убыточный) утратний. [Батько був проти забастовки, вважаючи її невигідною для робітників (Виннич.). Невигідна (утратна) умова (Київ)];
    2) (неблагоприятный) невигідний, несприятливий, (неодобрительный) неприхильний, (дурной) негарний, поганий. -ное заключение (вывод) - невигідний (неприхильний) висновок. -ное мнение - невигідна (неприхильна) думка (гадка), невигідний (неприхильний) погляд. -ная наружность - невигідна (невиграшна) зовнішність. -ное положение - невигідний (несприятливий) стан, невигідне (несприятливе) становище. -ный свет (-ное освещение) - невигідне світло (освітлення). Показать себя с -ной стороны - показати себе з негарного (невигідного) боку.
    * * *
    неви́гідний; ( неблагоприятный) несприя́тливий

    в \невыгодный ом све́те — ( освещении) у неви́гідному осві́тленні (сві́тлі)

    Русско-украинский словарь > невыгодный

  • 7 носить

    1) носити кого, що. [Катерина по садочку ходить, на рученьках носить сина (Шевч.). Хто-ж тобі, моє серденько, обідати носив? (Пісня). Чуже ярмо народи инші носять (Грінч.). Його знають люди, бо носить земля (Шевч.). На собі носив ти (, Дніпре,) легкими човнами славетного Святослава (М. Вербицьк.)]. -сить на руках кого (в прямом и перен. знач.) - носити на руках кого;
    2) см. Нести 2;
    3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носити що; (одеваться ещё) о[в]дягатися, вбиратися в що, (об одежде и одуви ещё) ходити в чому. [Одна його доля - чорні бровенята, та й тих люди заздрі не дають носить (Шевч.). Носи створено для окулярів - і тому ми носимо окуляри; ноги, очевидячки, призначено для того, щоб їх узувати, і от ми носимо черевики (Кандід). Куртку мою шкіряную носить якийсь спекулянт (Сосюра). Капітан ніколи не носив модних коркових шоломів (Кінець Неволі)]. -сить траур по ком - носити жалобу, ходити в жалобі по кому. -сить чёрное - о[в]дягатися (убиратися) в чорне, ходити в чорному;
    4) (перен.: имя, характер и т. п.) мати, носити що. -сить имя - зватися, мати (реже носити) ім'я. -сить славное имя - мати (носити) славетне ім'я. -сить название - зватися, мати (реже носити) назву. -сить звание - мати звання (ступінь, гідність); срв. Звание. -сить печать, отпечаток чего - мати на собі печать, познаку чого, бути позначеним чим. Его наружность -сила отпечаток той самоуверенности, которая… - на його зовнішності (зовнішньому вигляді) познача[и]лася та самовпевненість, що… -сить характер - мати характер чого;
    5) (быть беременной) носити (дитину), на дитину заходити, ходити дитиною, ходити важкою (непорожньою); срв. Беременная (Быть -ой) и Беременеть;
    6) (о лошадях: нести) носити. [Мене коні не раз носили (Звин.)];
    7) безл. - носити. Корабль долго -сило по волнам - корабель довго носило на (по) хвилях. -сить кого - носити кого. [Стільки років вони не бачились: де, справді, його носило? (Кінець Неволі)]. Где его нелёгкая -сит? - де його лиха (тяжка) година (нечиста сила, нечистий) носить? Носимый - що його носить (носив) и т. п.; ношений. Корабль, бурею -мый - корабель, що буря кидає всюди; корабель, що буря скрізь (його) бурхає. Ношенный -
    1) ношений;
    2) прлг. - см. отдельно Ношеный. -ться -
    1) (стр. з.) носитися, бути ношеним. Провизия -тся в корзине - харч (харчі, живність) носять у кошику;
    2) носитися; (гоняться) ганяти, вганяти, (метаться) га(й)сати, (слоняться) микатися, віятися; (летать в прям. и перен. знач.) літати, (шумно) шугати, (о ветре ещё) гуляти, (вихрем) вихрити, (парить) буяти, ширяти, (кружиться в воздухе) кружляти (в повітрі); (витать) витати. [Мошка хмарами носилась (Мирний). По шляхах носилися цілі хмари куряви (Коцюб.). Перед ним носився образ Галі (Васильч.). Ті інтелігентні люди, що мають матеріяльну змогу носитися в емпіреях абстрактности (Крим.). Ганяє сірим вовком через гори, яри (Рудан.). Вона ганяла по світах за пророком (Л. Укр.). Хмари так і ганяли по небу (Теол.). А вітер ганяє, а вітер гасає (Васильч.). Вганяв по лісах (Франко). Гасав по полю, мов навіжений (Звин.). (Маруся) микалась то в кімнату, то в хату (Квітка). Вітер, веселий і дужий, шугав між блакитним небом і зеленим морем (Грінч.). Мисль космополіта вільна, як птиця: шугає над морями, над горами (Н.-Лев.). Він шугав вулицями, мов Тамерлан той (Корол.). По діброві вітер віє, гуляє по полю (Шевч.). Серце прагне буять на просторі (Л. Укр.). Вітерець долиною легесенько витає (Філян.)]. В воздухе -тся испарения - в повітрі носяться випари. -ться на коне - ганяти на коні (конем). Корабель -тся по волнам - корабель носиться на (по) хвилях. Собака -тся по двору - собака ганяє (га(й)сає) по подвір'ї. -тся слухи, что… - ширяться (йдуть) чутки (шириться, йде чутка), що…;
    3) (о предм. туалета) носитися. Эта материя долго -тся - ця матерія (тканина) довго носиться;
    4) с кем, с чем - носитися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) панькатися, цяцькатися з ким. [Носиться, як дурень з ступою (Номис). А вб'є в голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.). Цяцькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом - см. Курица.
    * * *
    1) носи́ти (ношу́, но́сиш)

    едва́ (е́ле, наси́лу) но́ги \носить сят — ле́две (наси́лу) но́ги но́сять

    \носитьть на рука́х кого́ — перен. носи́ти на руках кого́

    \носитьть ору́жие — носи́ти збро́ю

    2) ( иметь) ма́ти, носи́ти

    \носитьть и́мя — ма́ти (носи́ти) ім'я́, зва́тися (зву́ся, зве́шся), назива́тися

    \носитьть хара́ктер чего́ — ма́ти хара́ктер чого́

    Русско-украинский словарь > носить

  • 8 представительный

    1) (видный) показний, постатний, статурний. [Він з себе дуже показний, здоровий (Н.-Лев.). Чоловік високий, постатний (Конис.). Статурна була жінка]. У него -ная наружность - він із себе показний;
    2) заступницький, депутатський. -ные учреждения - народньо-заступницькі установи; срв. Парламентский.
    * * *
    I
    представни́цький; ( парламентарный) парламента́рний

    \представительный о́браз правле́ния — парламента́рний (представни́цький) держа́вний лад

    II
    ( о внешности) показни́й; ( осанистый) ставни́й, поставни́й, стату́рний; ( видный) стате́чний; ( импозантный) імпоза́нтний, презента́бельний

    \представительный челове́к — показна́ (ставна́, поставна́; стате́чна; імпоза́нтна) люди́на

    Русско-украинский словарь > представительный

  • 9 привлекательный

    принадний, привабний, принадливий, привабливий, вабливий, повабний, вабний, знадливий, знадний для кого, кому, (заманчивый) заласний кому. [Принадна жінка. Принадна краса. Усміх принадний (Г. Барв.). Привабливе обличчя. Чорне море, неосяжне, широке, невимовно принадливе (Кониськ.). Для тебе привабного нема нічого там (Л. Укр.). Козак та воля - заласна доля (Ном.)]. -тельная наружность - принадне обличчя. -льно - принадно, привабно, привабливо, вабливо, звабливо, вабно, знадливо, заласно. [Життя, описане так привабно в книжках (Л. Увр.). Знадливо всміхається (Л. Укр.)].
    * * *
    прива́бливий, прива́бний, прина́дний, прина́дливий; ( заманчивый) вабли́вий, ва́бний и вабни́й, пова́бний, пона́дливий; ( соблазнительный) знадли́вий, зна́дний, звабли́вий, зва́бний

    Русско-украинский словарь > привлекательный

  • 10 урода

    прост.
    1) см. урод I
    2) ( наружность) вро́да

    Русско-украинский словарь > урода

  • 11 Невнушительный

    непоказний, неімпозантний, неімпонентний, (незначительный) незначний. -ный голос - неімпонентний голос. -ная наружность - непоказна (неімпозантна) зовнішність.

    Русско-украинский словарь > Невнушительный

См. также в других словарях:

  • наружность — См …   Словарь синонимов

  • НАРУЖНОСТЬ — НАРУЖНОСТЬ, наружности, мн. нет, жен. 1. Внешность, черты лица. Наружность обманчива. Благообразная наружность. «Сын его Яков наружностью не походил на отца.» А.Тургенев. «Это был человек лет тридцати двух трех от роду, среднего роста, приятной… …   Толковый словарь Ушакова

  • НАРУЖНОСТЬ — НАРУЖНОСТЬ, и, жен. 1. см. наружный. 2. Внешний облик, вид. Приятная н. Обманчивая н. 3. То, что находится снаружи. Н. здания. С наружности ларец выложен серебром. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • наружность — • вид, внешний вид, внешность, наружность, облик Стр. 0088 Стр. 0089 Стр. 0090 Стр. 0091 Стр. 0092 …   Новый объяснительный словарь синонимов русского языка

  • наружность — НАРУЖНОСТЬ, и, ж То же, что вид; Син.: внешность, облик. …Одежда сильно меняла к лучшему наружность мальчика (В. Короленко) …   Толковый словарь русских существительных

  • Наружность — ж. 1. Внешность; черты лица. 2. Внешняя сторона, внешний вид чего либо. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • наружность — наружность, наружности, наружности, наружностей, наружности, наружностям, наружность, наружности, наружностью, наружностями, наружности, наружностях (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …   Формы слов

  • наружность — см.: приятной наружности, умерен в окружности …   Словарь русского арго

  • наружность — нар ужность, и …   Русский орфографический словарь

  • наружность — (3 ж), Р., Д., Пр. нару/жности …   Орфографический словарь русского языка

  • наружность — Syn: вид, облик (приподн.), внешность (редк.), обличье (редк.) …   Тезаурус русской деловой лексики

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»