-
1 наплітати
-
2 наплітати
= наплести1) наплетать, наплести; (чулок, сетей) навязывать, навязать2) перен. навирать, наврать; (с сущ. чушь, вздор соверш.) нагородить, напороть, наворотить; насказывать, насказать, (на кого) насплетничать -
3 наплітати
техн. навя́зывать (крючком, спицами - ещё), наплета́ть -
4 наплетать
наплести и наплесть1) наплітати и наплітувати, наплести, (о мног.) понаплітати и понаплітувати, поплести що, чого. [Понаплітав личаків на всю сім'ю (Богодух.)];2) (наставлять плетением) на(д)плітати, на(д)плести, (теснее о плетне ещё) на(д)городжувати, на(д)городити, (о мног.) пона(д)плітати, пона(д)городжувати що. [Ліса місцями поосідала, треба понагороджувати (Мирг.)];3) (вздору) наплітати, наплести, наторочувати, наторочити, наплескувати, наплескати, набазікувати, набазікати, нацвенькувати, нацвенькати, наверзякати, (о мног.) понаплітати, понаторочувати, понаплескувати, понабазікувати, понацвенькувати. [Наплела такого, що й купи не держиться (Номис). Вам сто дурних казок про його наплетуть (Самійл.). Такого набазікаю, що й у шапку не забрати (М. Вовч.)];4) (на кого) набріхувати, набрехати, наклепувати, наклепати на кого, оббріхувати, оббрехати, обмовляти, обмовити кого. Наплете[ё]нный -1) наплетений, понаплітаний, понаплітуваний;2) на(д)плетений, на(д)городжений, пона(д)плітаний, пона(д)городжуваний;3) наплетений, наторочений, наплесканий, набазіканий, нацвеньканий, понаплітаний и т. п.;4) набреханий, наклепаний. -ться -1) наплітатися, наплестися, понаплітатися; бути наплітаним, наплетеним, понаплітаним и т. п.;2) (вдоволь) наплітатися, наплестися, (о мног.) понаплітатися и т. п.; срв. Плести, -ся. [Шабаш, хлопці, вже понапліталися, час і спочити (Лубенщ.)].* * *несов.; сов. - наплест`и1) наплітати, наплести́, -плету, -плете́ш и мног. понапліта́ти; ( выплетать) випліта́ти, ви́плести, -плету, -плетеш2) (говорить вздор, сплетничать) напліта́ти, наплести́; (выдумывать, сочинять) випліта́ти, ви́плести; (сов.: наболтать) намоло́ти, -мелю́, -ме́леш, наплеска́ти, -плещу́, -пле́щеш, наторо́чити, наля́пати. наплета́ться напліта́тися; випліта́тися -
5 насказывать
насказать1) кому - наказувати, наказати, наговорювати, наговорити, набалакувати, набалакати, (о мног.) понаказувати, понаговорювати, понабалакувати чого кому. [Ти тільки слухай, - він тобі набалакає такого! (Брацл.)]. -зал с три короба - наказав (наговорив, набалакав) три мішки гречаної вовни (Приказка);2) на кого - набріхувати, набрехати, наклепувати, наклепати, наплітати, наплести, (о мног.) понабріхувати, понаклепувати, понаплітати на кого; срв. Наговаривать 2. Насказанный -1) наказаний, наговорений, набалаканий, понаказуваний и т. п.;2) набреханий, наклепаний, наплетений, понабріхуваний и т. п. -ться - наказуватися, бути наказуваним, наказаним, понаказуваним и т. п.* * *несов.; сов. - насказ`ать1) (говорить много, рассказывать) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш и мног. понагово́рювати, сов. наказа́ти, -кажу́, -ка́жеш; набала́кувати, набала́кати; ( городить) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плете́ш и мног. понапліта́ти2) см. наговаривать 2) -
6 навирать
наврать1) на кого - набріхувати, набрехати, (о мног.) понабріхувати на кого;2) (насказывать небылиц) набріхувати, набрехати, наплітати, наплести, наторочувати, наторочити (дурниць). -врал с три короба - наплів сім мішків (гречаної) вовни. Навранный -1) набреханий, понабріхуваний;2) набреханий, наплетений, наторочений. -ться -1) (стр. з.) набріхуватися, бути набріхуваним, набреханим, понабріхуваним и т. п.;2) (вдоволь, сов.) набрехатися, попобрехати (досхочу), (о мног.) понабріхуватися. [Набрехавсь та й геть подавсь (Приказка)].* * *несов.; сов. - навр`атьнабрі́хувати, -брі́хую, -брі́хуєш, набреха́ти, -брешу́, -бре́шеш и мног. понабрі́хувати; (говорить небылицы, вздор) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плете́ш, вибріхувати, вибрехати, -брешу, -брешеш -
7 навивать
навить1) (наматывать что на что) навивати, навити и навинути, намотувати, намотати, накручувати, накрутити, сотати, насотати, (о мног.) понавивати, понамотувати, понакручувати що на що. [Основа приготовлена, починає ткач навивати її на верстат (Мат. Укр. Етн. III)]. -вать шёлк на мотушку - навивати (намотувати, накручувати, сотати) шовк на витушку;2) что чем - перевивати, перевити, переплітати, переплести що чим;3) (вплетать кончик) навивати, навити, наточувати, наточити. -вей арапник - заплети гарапника (гарапія);4) (наготовлять витьём) навивати, навити, накручувати, накрутити, наплітати, наплести, (о мног.) понавивати, понакручувати, понаплітати чого. -вить венков - навити (наплести, понавивати, понаплітати) вінків;5) (накладывать вилами сено, солому) накладати, накласти (сіно, солому). -вить воз сена, -вить телегу сеном - накласти (напиряти) віз сіна, накласти віз сіном. Этого и на воз не -вьёшь (много брани) - цього й волами не вивезеш. Навитый -1) навитий, навинутий, намотаний, накручений, насотаний, понавиваний и т. п.;2) перевитий, переплетений;3) навитий, наточений;4) навитий, накручений, наплетений, понакручуваний и т. п.;5) накладений. -ться - навиватися, навитися, понавиватися; бути навиваним, навитим, понавиваним и т. п. На телегу -вается по сотне снопов - на віз накладається (шнурується) з сотню снопів.* * *несов.; сов. - нав`ить1) навива́ти, нави́ти, -в'ю́, -в'є́ш; ( накручивать) накру́чувати, накрутити, -кручу́, -кру́тиш и мног. понакру́чувати; ( наматывать) намо́тувати, намота́ти и мног. понамо́тувати2) ( завивать волосы) накру́чувати, накрути́ти и мног. понакру́чувати3) ( укладывать на воз) накладати, накла́сти, -кладу́, -кладе́ш4) (наносить снегу, сугробы) навіва́ти и наві́ювати, -ві́ює, наві́яти и мног. понавіва́ти, нано́сити, нанести́ и мног. понано́сити -
8 наплести
док. див. наплітати -
9 наплести
см. наплітати1) наплести; (чулок, сетей) навязать2) перен. наврать; (с сущ. чушь, вздор соверш.) напороть, наворотить; насказать, (на кого) насплетничать -
10 навязывать
навязать1) (наставлять) доточувати, доточити, (о мног.) подоточувати що. [Не сягне мотуз, бо короткий, - доточити треба (Київщ.)];2) (в трикотаже) доплітати, доплести, (о мног.) подоплітати що. [Береться людям панчохи доплітати, - з того хліб їсть (Харківщ.)];3) чего - нав'язувати, нав'язати, (о мног.) понав'язувати чого. [Нав'язали снопів з двадцять (Сл. Гр.)];4) (переносно) накидати, накинути що кому, чому, на кого, на що, нав'язувати, нав'язати що кому, чому, нав'язуватися, нав'язатися з чим до кого, на кого. [Ніхто її не бере, дак ви її на мою шию накидаєте (Г. Барв.). Таку мені накинули ви ролю, що не мені її зробить живою (Куліш)]. Навязанный -1) доточений, подоточуваний;2) доплетений, подоплітаний;3) нав'язаний, понав'язуваний;4) накинений и накинутий, нав'язаний. [Внутрішній уклад старопольського життя, силоміць Україні накинутий (Рада). Накинена дружина - не люба (Київщ.)]. -ться -1) доточуватися, доточитися, подоточуватися; бути доточуваним, доточеним, подоточуваним и т. п.;2) (переносно) набиватися, набитися (з) ким, (з) чим до кого, кому, накидатися, накинутися, в'язнути, ув'язнути, в'язатися, нав'язуватися, нав'язатися, настирятися, настиритися, усилятися, усилитися до кого з чим. [Грицько дочкою набивається: сватай мою дочку! (Пісня). Набивається мені з своїми послугами (Київщ.). Я не набиваюсь із своїми грішми (Грінч.). Хіба я їх просив, - сами набилися (Мирн.). Коли не треба, - я не накидаюсь (Л. Укр.). Мокрина в'язне до жонатого Миколи (Грінч.). В'язавсь до кожного з любов'ю (Куліш). Не кличуть нас на хрестини, то ми й не всиляємось (Сл. Гр.).]. -ться на знакомство с кем - (притьмом) набиватися знайомістю (в знайомі) до кого. Сам -ется в дураки - сам притьмом у дурні лізе. Сам -зался в дураки - сам у дурні пошився, сам себе в дурні пошив;3) (вдоволь, сов.) нав'язатися, наплестися, попов'язати, попоплести (досхочу), (о мног.) понав'язуватися, понаплітатися; срв. Вязать.* * *несов.; сов. - нав`язать1) нав'я́зувати, -зую, -зуєш, нав'яза́ти, -в'яжу́, -в'я́жеш и мног. понав'язувати; (спицами, крючком) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плетеш и мног. понапліта́ти2) перен. накида́ти, накинути, нав'я́зувати, нав'яза́ти; ( всучивать) утелю́щувати, -щую, -щуєш, утелю́щити
См. также в других словарях:
наплітати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
наплітати — а/ю, а/єш, недок., наплести/, ету/, ете/ш, док. 1) перех. і без додатка. Плетучи, виготовляти яку небудь кількість чогось. 2) тільки док., перех., з спол. що, перен., розм. Наговорити багато неправди, брехні, чого небудь безглуздого … Український тлумачний словник
наплести — див. наплітати … Український тлумачний словник