намёт

намести и наместь

I. (метлой) намітати, намести, (о мног.) понамітати чого; (ветром) намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о снеге ещё, редко) надувати, надути, (о мног.) понамітати, понавівати и понавіювати, понадувати чого. [Намела цілу фуру сміття (Брацлавщ.). Гори (вин. п.) намітають з снігу хуртовини (Грінч.). Замети високі понамітало (Київщ.)]. -тать, -сти на что - намітати, намести на що, примітати, примести що. [Її (торбину) і в руки не беруть, а иноді і сміттям приметуть (Гліб.). Да й примітало сніжком білесеньким (Чуб. V)]. Наметенный - наметений, понамітаний; наметений, навіяний, надутий, понамітаний, понавіюваний; приметений. -ться -

1) намітатися, наместися, понамітатися; бути намітаним, наметеним, понамітаним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) наместися, попомести (досхочу); назамітатися; срв. Мести.

II. Наметать, -ся - см. I. Намётывать, -ся.

* * *

намериться намірятися, наміритися, мати (брати), взяти намір, (замышлять) замірятися, заміритися, думати, задумувати, задумати, надумуватися, надуматися, замишляти, замислити, мати (на думці, на мислі), мати думку, взяти думку (на думку) (з)робити що, (вознамериваться) наважуватися, наважитися, поважитися, зважитися на що и (з)робити що, (собираться) збиратися, зібратися, лагодитися, налагодитися, (редко) залицятися, тіяти (з)робити що. [Розсердивсь і вже був намірявся щось іще казати (Крим.). Ти инше щось робити замірявсь (Грінч.). Сина свого в крамарчуки віддавати не думає (Грінч.). Присягався, що не проп'є цих грошей сьогодні, а сам мав на думці зробити цеє негайно (Звин.). Я таки мав на мислі так зробити, та жінка відраяла (Богодух.). Кому господь має що дати, то дасть і в хаті (Номис). Через тиждень мав виїхати до Київа (Н.- Лев.). А сесі воли за що маєте продати? (Кам'янеч.). Наваживсь ото він потай набрати хліба з громадської комори (Рада). Кинув тліючу губку на ожередь соломи і поваживсь тікати (Коцюб.). Всі сплять, опріче двох, що лагодяться й собі закуняти (Грінч.). Хлопці вже залицялися бити мене (Гуманщ.). Щоб сватати (її) - ніхто і не тіяв (Гр. Григор.)].

* * *

несов.; сов. - нам`ериться

1) чего - набгати, нам'яти, нажужмити, нажма[и]кати чого;

2) чего во что - набгати, напхати чого в що. [Напхала (набгала) аби-як білизни в чамадан (Київщ.)];

3) (о работе) нажмакати, нажвакати, нажужмити;

4) (о словах) нажмакати, нажвакати, нажувати. Накомканный -

1) набганий, нам'ятий, нажужмлений, нажма[и]каний;

2) набганий, напханий;

3) нажмаканий, нажваканий, нажужмлений;

4) нажмаканий, нажваканий. -ться -

1) набгатися, нам'ятися, нажужмитися, нажма[и]катися; бути набганим, нам'ятим и т. п.;

2) набгатися, напхатися; бути набганим, напханим;

3) (вдоволь) набгатися, нам'ятися, нажужмитися, нажма[и]катися.

* * *

несов.; сов. - нам`етиться

1) наміча́тися и намічуватися, -чується, намі́титися; (перен.: определяться в общих чертах) накре́слюватися, -люється, накре́слитися

2) страд. несов. наміча́тися; накре́слюватися; значи́тися, познача́тися, позна́чуватися, -чується, назнача́тися, назна́чуватися, наміча́тися

I. -ся см. Намямлить, -ся.

II. намякнуть нам'якати, м'якнути, нам'якнути, розм'якати, розм'якнути, (о мног.) пона[пороз]м'якати. [Та вже болячка нам'якла, можна й проколоти (Сл. Ум.)].

* * *

несов.; сов. - нам`якнуть

1) (действие) - а) намішування, оконч. намішення и намісіння, (грязи ещё) нагружування, оконч. нагруження чого; б) (замешиванье) замішування, оконч. замішення и замісіння;

2) (намешенное) наміс (-су), намісок (-ску), намішене (-ного).

мешивать

1) (перемешивать чем) мішати, (о жидкости ещё) калатати, колотити що чим. [Мішала кописткою розчин у діжі (Київщ.). Колотив (калатав, мішав) чай ложечкою, щоб швидше прохолов (М. Грінч.)]. -шать (дрова, угли) в печи - перегортати (дрова, огонь, вугілля) в печі. -шать карты - мішати, тасувати карти. -шать масло - колотити, бити, збивати масло;

2) (смешивать) мішати, змішувати; (спутывать) плутати, путати, сплутувати кого, що. [Чуття, котре путає та мішає правильний хід розумової машини (Франко)]. -шать вино с водой - змішувати вино з водою. -шать числа и события - мішати (змішувати, плутати, путати) числа і події;

3) (вмешивать) мішати, (впутывать) вплутувати кого у що. [Старого пса непристойно мішати в нашу компанію (Куліш)];

4) (двоить землю) переорювати, двоїти (поле, ріллю, ниву);

5) (кому, чему) заважати, перебивати, перешкоджати, бути (ставати) на (у) перешкоді или на заваді, (диал.) перебаранчати, перечіплювати, непутити кому, чому в чому, (останавливать) перепиняти кого; срв. Помешивать 2. [Я вам тут не заважаю? (Звин.). Почув, що не зможе батька зарізати, - таки щось перебиває (Крим.). Буде у вас своя кімната, ніхто вам не перешкоджатиме (Кониськ.). Йому й муха на заваді (Номис). Жінці перебаранчає, злізти з воза повність тіла (Н.-Лев.). Це мені непутить отой Улас (Грінч.). Намірився вчинити те, що гадав, але щось у душі його перепиняло (Крим.)]. Не -айте мне работать - не заважайте (не перебивайте, не перешкоджайте) мені працювати. Что нам -ет ехать? - а) що нам заважає (перешкоджає) їхати? б) (почему бы нам не ехать?) (а) чом-би нам не (по)їхати? Не -ет, не -ло бы - не вадить, не завадить, не пошкодить, не вадило-б, не завадило-б, не пошкодило-б, (диал.) не непутило-б. [Не вадить зробити деякі висновки (Єфр.). Воно не завадить трохи позбутися ілюзій (Крим.). Звертатися до часів минулих дуже не вадило-б і в наші часи (Доман.). Хоч-би й десятку дали, то воно не непутило-б (Миргородщ.)]. Это не -ет знать - це не завадить, не завадило-б, не пошкодило-б знати. Мешанный -

1) мішаний, калатаний, колочений, перегортаний, тасований, збиваний, перемішаний, сколочений, перегорнутий и перегорнений, стасований, збитий;

2) мішаний, змішаний и т. п.

* * *

1) ( перемешивая) мішати; ( разбалтывая) розмі́шувати; ( о жидкости) колоти́ти

2) (соединять разнородное, смешивать) міша́ти, змі́шувати

3) ( принимать одно за другое) міша́ти; змі́шувати; ( путать) плу́тати, сплу́тувати

1) намісник (-ка). [Намісник княжий (Куліш). Ти-ж бо в сій громаді зостанешся намісником моїм (Л. Укр.)];

2) (в монастыре) намісник.

* * *

1) (действие) - а) наминання, м'яшкурення; набигання, нажужмлювання, нагарбування, нажмакування, жмакування; намішування; натирання, натіпування; виминання; намервлювання; оконч. нам'яття (-ття), нам'яшкурення; набгання, нажужмлення, нагарбання, нажмакання, нажмакування; намішення и намісіння; натертя (- тя), натіпання; намервлення чого; б) намулювання, оконч. намуля[е]ння (ноги);

2) (количество намятого в один раз) намин (-ну), (глины) заміс (-су);

3) намуля[е]не (-ного), нагніток (-тка), (волдырь) пухир (-ря), (диал.) піхур, міхур (-ра), (мозоль) мозоля (-лі).

* * *

см. намин

и Нацелять нацелить націлювати и націляти, націлити що и чим на (в) кого, в (на) що и кого, що, (удачно) налучати, налучити чим в кого и кого, (в) що, (преимущ. о пушке ещё) нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вимірювати и виміряти, вимірити (гармату) на що, (о мног.) понацілювати и понаціляти, повимірювати, понарих[ш]товувати; срв. Наводить 2 и см. ещё ниже -ться 2. [Добре націляй (у яблуко), щоб збив за першим разом (Грінч.). Не налучу ніяк ниткою у вушко (Червоногр.)]. Нацеленный - націлений, налучений, нарих[ш]тований, вимірений, понацілюваний, повимірюваний, понарих[ш]товуваний. -ться -

1) (стр. з.) націлюватися, бути націлюваним, націленим, понацілюваним и т. п.;

2) націлятися и націлюватися чим на (в) кого, в (на) що, наміряти(ся), наміритися ким на (в) кого. [Що тільки націлиться (стрілець), заяць і є (ЗОЮР I). Ножем у груди він дівчині наміряє (Грінч.). Стрілець ще намірився в третій раз (Рудч.)];

3) (вдоволь, сов.) націлятися, націлитися, налучитися на (в) кого, в (на) що, наміря[и]тися на (в) кого, попоціляти (досхочу) и т. п.

* * *

несов.; сов. - нац`елить

замахнуться

1) на кого - замахувати(ся), замахнути(ся), заміряти(ся), замірити(ся), (провинц.) замірнути(ся), намірятися, наміритися на кого чим. [Замахнись (замірся) та не вдар (Номис). Замірився на мене, а я його по руці! (Звин.). І з-під бока шабельку витягає да на тую калиноньку заміряє (Метл.)]. -нуться на кого рукой - замахнути(ся), заміритися на кого рукою;

2) (вознамериться) замірятися, заміритися, намірятися, наміритися.

* * *

несов.; сов. - замахн`уться

Заране (заблаговременно, наперёд, раньше) завчасу, завчасно, заздалегідь, заздалегоди, заздалигоди, загодя, загоді, наперед. [Завчасу краще привикати до неминучого (Л. Укр.). Можна вже заздалегідь було сподіватись якоїсь капости (Єфр.). Наперед застерігаю читача (Крим.). Гляди-ж, приходь загоді (Черном.)]. -нее обдуманное намерение - наперед повзятий (узятий) намір, повзятий згори намір (Франко). Убийство с -нее обдум. намерением - душогубство з наперед повзятим наміром (з повзятим згори наміром).

* * *

1) намісниця;

2) (жена наместника) намісникова дружина, (пані) намісникова (-вої).

* * *

обозначиться визначуватися и визначатися, визначитися, зазначуватися, зазначатися, зазначитися, відзначуватися, відзначатися, відзначитися, назначуватися, назначатися, назначитися, позначуватися, позначатися, значитися, (сов.) позначитися. [Їх гарні постаті різко визначаються в місячному світлі (Л. Укр.). Виразно зазначується дві групи (Єфр.)]. Всходы начинают -чаться - проріст починає позначатися.

* * *

несов.; сов. - обозн`ачиться

1) (становиться видимым, вырисовываться) познача́тися, позначи́тися и позна́читися; ( определяться) визнача́тися и визна́чуватися, ви́значитися, несов. означа́тися ( намечаться) наміча́тися и намі́чуватися, намі́титися

2) ( обнаруживаться) виявля́тися, ви́явитися

3) ( указываться) ука́зуватися, указа́тися; ( отмечаться) відзнача́тися, відзна́читися и відзначи́тися

4) строит. (несов.) познача́тися, значи́тися; відзнача́тися; пока́зуватися; наміча́тися; ука́зуватися; назива́тися; визнача́тися, визна́чуватися; познача́тися, виявля́тися

отмерять и отмерить відмірювати и відміряти, відміряти, наміряти, наміряти. [Я не натягав, а гарно вам наміряв]. -рять что-либо сыпучее - відсипати, відсипати. -рить часть - надміряти; (ч.-л. сыпучего) надсипати. Отмеренный - відміряний, наміряний, відсипаний, надміряний, надсипаний.

* * *

тж. отмер`ять; несов.; сов. - отм`ерить

-ся, отметить, -ся відзначати, -ся, відзначити, -ся, зазначати, -ся, зазначити, -ся, нотувати, -ся, занотувати, -ся. -ть кого, что чем - значити, позначити, обзначати, обзначити, намічати, намітити. [Намітив крейдою, поки йому належиться]. -чать, -тить вехами (обозначать) - тичити, витичити що. -чать зарубками - закарбовувати, закарбувати, биркувати, забиркувати. -чать копны для раздела - о[від]тикати, розтикати, витикати копи; (при тканье) відтикати. -чать в реестре - реєструвати, зареєструвати. Отмеченный - зазначений, відзначений, занотований; позначений, обзначений, намічений, витичений; закарбований, забиркований.

* * *

несов.; сов. - отм`етить

оттрепать

1) (лён, пеньку) тіпати, витіпати, потіпати (льон, коноплі);

2) -пать (одежду) - об[по]шарпати (одежу);

3) -пать кого (отколотить) - відчустрити, відчухмарити кого, дати тіпачки кому, (за волосы) почубити, вичубити кого, почубеньків дати кому, (за уши) нам'яти вуха кому; см. Выдрать. Собака так -пала курицу, что едва ходит - собака так нам'яв курку, що насилу ходить. Оттрёпанный -

1) потіпаний, витіпаний;

2) об[по]шарпаний;

3) відчухмарений, відчустрений; почублений, вичублений.

* * *

несов.; сов. - оттреп`ать

1) (лён, пеньку) тіпа́ти, потіпа́ти, виті́пувати, ви́тіпати

2) (несов.: наказать) прочуха́на (прочуха́нки) да́ти; ( за волосы) нам'я́ти чупри́ну (чу́ба); відчу́бити, ви́чубити, почу́бити, почубе́ньків да́ти; ( за уши) нам'я́ти ву́ха; ( отлупить) відлупи́ти, відлупцюва́ти, віддуба́сити

1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), дорога, шлях (-ху) (ум. шляшок), (стезя) стежка, тропа, тропок (-пка); см. Дорога. [Перед вікном широка бита путь (Л. Укр.). Так вився-ж той шляшок кудись далі за те місто… І поверзлось мені, що отсе і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діямант дорогий на дорозі лежав, - тим великим шляхам люд усякий минав і ніхто не пізнав діяманта того (Сам.). Пішов собі чоловік тою тропою, що розказала жінка (Мирн.). Не спинити українства ні тим перетикам, що настановлено на шляху перед ним, ні добродіям Струве (Єфр.). До Бога важкий шлях, а до пекла прямісінький (Приказка). Вона не мала яким шляхом удатися до вас (Грінч.). Може-б Лука був і вивів його на яку добру путь, так-же смерть не дала (Кон.). Не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається (Г. Барв.). Перед нею простяглися нові стежки, знайшлась нова пожива для серця (Коцюб.)]. Путь-дороженька - путь-доріженька. Путь к освобождению, ко спасению - шлях, дорога (стежка) до визволення, до спасіння. П. к свободе, к счастью - шлях, дорога, стежка до волі, до щастя. П. планет - шлях, дорога планет. П. правды - путь правди (Єв.), дорога правди (Куліш), стежка, шлях правди. П. чести, добродетели - стежка (шлях) чести, доброчесности. -тём традиции, навыка - шляхом традиції, навички. [Все це вироблювалось ступінь по ступеню, віками, шляхом безупинної традиції (Єфр.)]. -тём агитации, дипломатии - шляхом агітації, дипломатії или агітацією, дипломатією. -тём жизни - шляхом життя. -тём-дорогой - шляхом-дорогою. [Завдав я свого клумачка на плечі й побрався шляхом-дорогою (Звин.)]. -тём расследования - розслідом. -ти сообщения - шляхи сполучення, (обычно) шляхи. -ти к социализму - шляхи до соціялізму. -ти распространения книг - шляхи поширення (розповсюдження) книг. На -ти к богатству - на шляху до багатства. На -тях к столице - на шляхах до столиці. По -ти -по дорозі, (в дороге) дорогою; (с руки) з руки. [Мені з вами по дорозі. Заїхав до його по дорозі, вертаючись додому (Сл. Ум.). Дорогою він мені каже, що зморився]. Не по -ти - не по дорозі, не в шляху, не в завороті, не по руці. [Мені не по дорозі з тобою или мені не дорога з тобою]. То село нам не по -ти - те село нам не в шляху, не по дорозі. Верный, правильный путь - правдивий шлях. Водный путь, -дным -тём - водяний шлях, водою. Возвратный путь - поворотна путь (дорога), дорога назад. Дыхательный, пищеводный путь - дихальний, стравний шлях, провід. Железнодорожный путь - залізна колія, или просто колія, (железн. подъездной п. - рукав (-кава). Жизненный путь - життьова (життєва) нива, -ва стежка, життьовий шлях, -ва путь. [На твоїй довгій тисячолітній ниві життьовій не одна стрівалась істота… (Коцюб.)]. Законный путь - правний, законний шлях, (способ) спосіб (-собу). Зимний путь - зимова дорога, зимняк. Историческим, научным -тём, -тём истории, науки - історичним, науковим шляхом, шляхом історії, науки, історично, науково. Ложный путь (в перен. зн.) - крива дорога. [Кривими дорогами ходити (Приповідка)]. Мирным -тём - мирним шляхом, -ним способом, по-доброму. Млечный путь - чумацький шлях, чумацька дорога, небесна (божа) дорога. Мощенные -ти - мощені, (камнем) бруковані шляхи, дороги. Морской путь - морський шлях. Морским -тём - морем. Объездной путь - об'їздка. [На моє вийшло: раяв їхати об'їздкою, досі-б давно приїхали (Кониськ.)]. Обратный путь - поворотна путь, -на дорога, дорога назад. На обратном -ти - повертом, поворітьма, наповорітьма, з поворотом, вертаючи(сь). Окольный путь, -ные -ти, -ным -тём - манівець (-вця), манівці (-ців), манівцями, манівцем, стороною, повзагорідно. [Бери, сестро, срібло-злото та йди манівцями, щоб ми тебе не догнали (Чуб. V). Що ти підеш да доріжкою, а я піду манівцем (Пісня)]. Ошибочный путь - хибний, помилковий шлях, хибна (змильна) путь, дорога. Первый санный путь - перший сніг, первозим'я. Санный путь - санна путь, дорога. Скользкий путь (в перепосн. зн.) - похила стежка, -лий шлях, (образно) слизьке, слизька. [Зводить (претенсійність) цього талановитого поета на похилу стежку рисковитих з художнього погляду експериментів (Єфр.). На слизьке, на слизьку попасти (ступити)]. Сухой путь - сухопуть (-путі). Сухим -тём - суходолом (сухопуттю). [Довга-ж туди дорога і морем, і сухопуттю (Звин.)]. Торный путь (большая дорога) - битий шлях, бита дорога. Каким -тём - а) (дорогой) кудою (куда), якою дорогою, яким шляхом. [Лаговський показав жидові, кудою їхати (Крим.)]; б) (как) як, (способом) яким способом, чином, робом, побитом. Таким -тём - а) (дорогой) такою дорогою, таким шляхом; б) (способом) таким способом, чином, робом. Тем -тём - (туда) тудою, тою дорогою, тим шляхом. [Люди з Сивашевого кутка часто тудою ходили, бо було ближче, ніж вулицею (Грінч.)]. Этим -тём - а) (сюда) сюдою, цією дорогою, цим шляхом; б) (способом) цим чином, способом, робом. [Чи не бачив парубка і дівки, чя не йшли сюдою? (Рудч.). Сим робом єдналися усі стани (сословия) на Україні (Куліш)]. Никаким -тём - (никуда) нікудою, (никак) ніяк. [Не можна нікудою було шинку обійти (Кониськ.)]. Все -ти (дороги) ведут в Рим - усі стежки до Риму йдуть. Всеми -ми прошёл - бита голова. Готовиться в путь - лагодитися, лаштуватися, (снаряжаться) риштуватися, рихтуватися в дорогу. Держать путь - верстати дорогу, (направляться) прямувати, простувати. [Добрий день, люба пані! А куди се верстаєте дорогу? (Куліш). До гетьмана Наливайка дорогу верстали (Макс.)]. Зайти, заехать к кому по -ти - зайти, заїхати по дорозі до кого. Итти в путь - іти в путь, в дорогу. [В далеку путь іду (Грінч.)]. Итти тем же -тём - іти тією-ж дорогою, тим-же шляхом, (стезей) тією-ж тропою. [Тропою вашою йшов я (Черк. п.)]. Итти по -ти долга - іти дорогою (стежкою) обов'язку. Куда вам путь лежит - куди вам дорога? Найти верный путь - тропи вхопити, найти правдивий шлях. [Коли пощастить робітникам, як то кажуть, тропи вхопити та зрозуміти, де їх сила… (Єфр.)]. Наставлять (направлять), наставить на путь - напучувати, напутити кого, наводити, навести на пуття кого (дать указание) дати навід. [Молоді хазяї, думає, - чому й на пуття не навести (Свидн.)]. Направлять на истинный путь - наставляти на добру путь, на розум, на добрий розум. Сбить с -ти - а) збити з дороги кого; б) (с толку) збити з пуття, знепутити кого. [Знепутив мене (Вовч. п.)]. Сбиться с -ти - а) збитися з дороги, змилити дорогу; б) (с толку) збитися з пуття, знепутити. [Знепутив наш парубок, ні на що звівся (Луб. п.)]. Проложить путь - прокласти, провести дорогу (см. Прокладывать). Пролагать себе путь куда-либо (образно) - топтати (собі) стежку куди. [Українська книжка починає топтати стежку і під сільську стріху (Єфр.)]. Пусть твой путь будет усеян цветами - нехай тобі цвітом стелиться дорога (Маков.)];

2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) - путь, дорога, (пеший) хода, (путешествие) подорож (-жи). [В далеку путь іду (Грінч.). Моє ти сонце! Світи повік мені в путі моїй (Сам.). Здоров'я ваше ще не таке, щоб можна було рушити в таку далеку дорогу, як до Київа (Кониськ.). Ісус, утомившись з дороги, сів при криниці (Єв.)]. Доброго, счастливого -ти, добрый путь (приветствие) - щасливої дороги. Дальний путь - далека дорога, -ка путь. Отправляться, -виться (двинуться) в путь - рушати, рушити (вирушати, вирушити) в дорогу. Сколько ещё нам -ти - скільки нам ще дороги? Осталось три дня -ти - лишилось три дні дороги;

3) (способ) (без дополнения) спосіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду), (с дополн.) шлях чого. [Тим-же ладом із старого кореня виростала нова, народня воля на Україні (Куліш)]. Каким -тём (образом) это сделать - яким чином (способом, робом) це зробити? -тём подкупа, измены - шляхом підкупу, зради или просто підкупом, зрадою. -тём голосования - голосуванням. -тём подписи - підписом. -тём привлечения - притягаючи, притяганням. -тём умножения, вычитания - множенням, відніманням, множачи, віднімаючи. Судебным -тём - судом, через суд, судовно;

4) (прок, успех, толк) пуття, лад (- ду); см. Прок, Толк. [Не буде з його пуття (Гр.)]. -тём - а) (толком) до пуття, до ладу, ладом; б) (хорошенько) добре, гаразд, як слід. [Не вміє розказати до пуття (Сл. Ум.). Хто каже до ладу, то ухо наставляй, а хоч і без ладу, то й тож не затикай (Приказка). Та ви ладом кажіть (Номис). Добре його вилаяв (Сл. Ум.)]. -тём ему досталось - добре йому перепало. Не удалось и пообедать -тём - не вдалось і пообідати як слід. Не -тём делаешь - не гаразд, не до пуття, не до ладу робиш. Без -ти - без пуття. [Він без пуття працює]. Он без -ти наказан, он без -ти строг - його без пуття покарали, він без пуття (без тями) суворий. Будет ли путь в этом деле - чи буде пуття з цієї справи. В нём нет -ти - з його нема пуття. В нём не будет -ти - з його не буде пуття. Ему ничто в путь не идёт - йому ніщо на користь, на ужиток не йде (см. Прок). Что в том -ти - яка користь з того.

* * *