нагибать

техн., несов. нагиба́ть, сов. нагну́ть

техн., несов. нагиба́ть, сов. нагну́ть

и Нагинать нагнуть

1) что - нагинати, гнути, нагнути, нахиляти, хилити, нахилити, схиляти, схилити, (о мног.) понагинати, пона[пос]хиляти що. [Нагинай гілляку, доки молода (Номис). Над водою гне з вербою червону калину (Шевч.), Ой, у руті верхи круті, - піду посхиляю (Метл.)];

2) чего - нагинати, нагнути, (о мног.) понагинати чого. Нагнутый -

1) нагнутий, нахилений, схилений, понагинаний, пона[пос]хиляний;

2) нагнутий, понагинаний.

* * *

несов.; сов. - нагн`уть

1) нагина́ти, нагну́ти и мног. понагина́ти, нахиляти, нахили́ти и мног. понахиля́ти

2) ( изготовлять гнутьём) нагина́ти, нагну́ти и мног. понагина́ти

-ся см. Нагибать, -ся.

* * *

см. нагибать

сов. от нагибать

матем., техн., физ., несов. наклоня́ть, сов. наклони́ть

- наклоняться

сов. от нагибать

матем., техн., физ., несов. наклоня́ть, сов. наклони́ть

- наклоняться

матем.; техн.; физ. изгиба́ть, нагиба́ть, наклоня́ть ( нагибать - ещё)

и Нагинаться нагнуться нагинатися, гнутися, нагнутися, нахилятися, хилитися, нахилитися, похилятися, похилитися, пригинатися, пригнутися, прихилятися, прихилитися, уклякати, уклякнути, (о мног.) понагинатися, пона[пос]хилятися, попригинатися, поприхилятися, повклякати, поклякнути; бути нагинаним, нагнутим, понагинаним и т. п.; срв. Нагибать. [Аж верби нагинались слухать тую мову (Шевч.). Гнулись додолу квітки Грінч.). Верби понагинались над водою (Н.-Лев.). А верболіз зостався гнучий, бо нахилятися умів (Грінч.). Хилилися густі лози, куди вітер віє (Пісня). Верба рясна похилилась (Шевч.). Ой, єсть у саду криниченька нова, прихилюся та й нап'юся (Пісня). Хрести дубові посхилялись (Шевч.). Колос позолотів набубнявів, покляк (Г. Барв.)]. Нагибающийся - що нагинається (гнеться и т. п.); гнучий, гинкий. Легко -ющийся - хилкий; срв. Нагибчивый. [Хилку лозинку і снігур зігне (Приказка)]. Нагнувшись - нагнувшись, (нрч.) згинці.

* * *

несов.; сов. - нагн`уться

1) нагина́тися, нагну́тися и мног. понагина́тися, нахиля́тися, нахили́тися и мног. понахиля́тися

2) страд. (несов.) нагина́тися, нахиля́тися; нагина́тися

наклонить нахиляти, хилити, нахилити, похиляти, похилити, схиляти, схилити, перехиляти, перехилити, нагинати, нагнути, (редко) поклоняти, клонити, поклонити, уклоняти, уклонити, (о мног.) понахиляти, посхиляти, поперехиляти, понагинати що до кого, до чого, в що, над ким, над чим; (к кому к чему ещё) прихиляти, прихилити, пригинати, пригнути, (редко) приклоняти, приклонити, (о мног.) поприхиляти, попригинати, поприклоняти що до кого и кому, до чого. [Нахиляє дуб високий віти дужі і широкі до червоної калини (Грінч.). Як дуба не нахилиш, так великого сина на добре не навчиш (Номис). Куди хилить вітер, туди й я хилюся (Пісня). Скрізь-же ти, буйнесенький, по полю гуляєш, тирсу похиляєш (Основа 1861). Червонії корогви розпустив, до води похилив (Ант.-Драг.). Журавель схилив довгу шию у колодязь (Коцюб.). Нехай ударять в тулумбаси сумно, а ратища додолу посхиляють (Куліш). Перехилив порожню пляшку над чаркою (Н.-Лев.). Витягає пляшку і перехиляє до рота (Васильч.). Нагинай гілляку, доки молода (Номис). Поле усіляке зілля до себе клонить, аби з нього води напитися (Стефан.). Вітрець шелесне та прихилить мені у віконце пахучий бузок (М. Вовч.). Він радніший був- би їй небо прихилити (Загірня). Пригинав їм вишні, а вони обривали ягоди (Богодух.). Приклонив голову їй на плече і пильно слухав (Загірня)]. -ть голову - нахиляти, нахилити, схиляти, схилити, похиляти, похилити, перехиляти, перехилити, уклоняти, уклонити, (понуро) похнюплювати, похнюпити голову, похнюплюватися, похнюпитися, (приветствуя, прося) уклонятися, уклонитися, похилятися, похилитися, (о мног.) понахиляти, посхиляти голови. [Стискаємо руки й схиляємо голови (Коцюб.). Ще нижче голову похилила (Грінч.). Перехилить голову (Номис). Стоїть, уклонивши голову (Квітка). Сиділа, низько похнюпивши голову (Грінч.). Сидів похнюпившись (Богодух.). Мовчки похилились: «Благослови, - кажуть, - батьку!» (Шевч.)]. -ть на один бок - нахиляти, нахилити на один бік, (пров.) перехняблювати, перехнябити що (набік, на один бік). [Нащо ти так шапку порехнябив? (Сл. Гр.)]. -ть в разные стороны - нахиляти, нахилити в різні боки, розхиляти, розхилити що. [Вітер віє по долині, розхиляє лист калині (Грінч.)]. Наклонённый - нахилений, похилений, (прлг. похилий), схилений, перехилений, нагнутий, понахиляний, посхиляний, поперехиляний; прихилений, пригнутий, приклонений, поприхиляний; похнюплений; перехняблений; розхилений. [Похилена голівка (М. Вовч.). З перехиленої пляшки нічого не текло: була вже порожня (Червоногр.). Видко було тільки похнюплену голову (Богодух.)].

* * *

несов.; сов. - наклон`ить

1) нахиля́ти, нахили́ти, -хилю́, -хи́лиш и мног. понахиля́ти, похиляти, похили́ти; ( склонять) схиля́ти, схили́ти и мног. посхиля́ти; ( нагибать) нагина́ти, нагну́ти и мног. понагина́ти; ( пригибать) прихиля́ти, прихили́ти и мног. поприхиля́ти; ( на бок) перехиля́ти, перехили́ти и мног. поперехиля́ти, сов. диал. перехня́бити, -блю, -биш

2) (к чему, на что - направлять, склонять) схиля́ти, схили́ти (до чого), направля́ти, напра́вити, -влю, -виш, спрямо́вувати, -мо́вую, -мо́вуєш, спрямува́ти, -му́ю, -му́єш (на що)

несов.; сов. - склон`ить

1) схиля́ти, схили́ти, -лю́, -лиш и мног. посхиля́ти, похиля́ти, похили́ти; (наклонять, нагибать) хили́ти и нахиля́ти, нахили́ти и мног. понахиля́ти, несов. клони́ти (клоню́, кло́ниш); ( к кому-нему) прихиля́ти, прихили́ти; ( голову набок) перехиля́ти, перехили́ти; ( опускать) опуска́ти, опусти́ти (опущу́, опу́стиш) и мног. поопуска́ти; (руки, ветви) попуска́ти, попусти́ти; ( гнуть) гну́ти, зігну́ти и мног. позгина́ти

2) (перен.: располагать к себе) схиля́ти, схили́ти; прихиля́ти, прихили́ти

3) (убеждать что-л. сделать) схиля́ти, схили́ти; прихиля́ти, прихили́ти

4) несов. грам. відмі́нювати, -нюю, -нюєш

несов.; сов. - угн`уть

-ся см. Нагибать, -ся.

накривить кривити, скривляти и скривлювати, скривити, покривити, викривляти и викривлювати, викривити, (нагибать) нагинати, нагнути, нахиляти, нахилити набік, (о мног.) поскривляти, поскривлювати, повикривляти, повикривлювати, понагинати, понахиляти набік що. [Не криви, станови просто! (Богодух.)]. -вить рот - скривити (викривити) рота. Накривлённый - скривлений, покривлений, викривлений, нагнутий, нахилений набік, поскривлюваний, повикривлюваний, понагинаний, понахиляний набік. -ться -

1) кривитися, скривлятися и скривлюватися, скривитися, покривитися, поскривлюватися; бути кривленим, скривлюваним, скривленим, покривленим, поскривлюваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) накривитися, накривулятися, накарлючитися; срв. Кривить.

накрючить

1) (нагибать чего) нагинати, нагнути, назагинати, назгинати (карлючкою), накарлючувати, накарлючити, (о мног.) понагинати (карлючкою), понакарлючувати чого;

2) (налавливать крюком) наловлювати, наловити, (о мног.) поналовлювати чого (гаком, на гак). -ть сена - насмикувати, насмикати сіна (ключкою);

3) (о горохе) накошувати, накосити, (о мног.) понакошувати (гороху). Накрюченный -

1) нагнутий, накарлючений, понагинаний (карлючкою), понакарлючуваний;

2) наловлений, поналовлюваний (гаком, на гак);

3) накошений, понакошуваний. -ться -

1) нагинатися, нагнутися, понагинатися (карлючкою); бути нагинаним, нагнутим, понагинаним (карлючкою) и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) нагнутися, накарлючитися и т. п.; срв. Крючить, -ся.